Рішення № 39183968, 03.06.2014, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.06.2014 р. Справа № 914/915/14

Господарський суд Львівської області у складі судді Кітаєвої

При секретарі Кравець В.П.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Комунального підприємства "Стрийводоканал", м. Стрий Львівської області

до відповідача: Підприємства житлово-комунального господарства Моршинської міської ради, м. Моршин Львівської області

про: визнання укладеного між КП "Стрийводоканал" та Підприємством житлово-комунального господарства Моршинської міської ради Додатку до Договору №179/163 від 23.08.2013р. на подачу води з комунального водопроводу недійсним на момент його вчинення.

Представники :

від позивача: Дуркало Б.Й. - представник, довіреність в матеріалів справи;

від відповідача: Швець Д.Ю. - представник, довіреність в матеріалів справи

Представникам сторін роз'яснено права і обов'язки передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України. Клопотань в порядку ч. 6 ст. 811 ГПК України про технічну фіксацію судового процесу не поступало.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

На розгляд Господарського суду Львівської області поступила позовна заява Комунального підприємства «Стрийводоканал», м. Стрий Львівської області до відповідача - Підприємства житлово-комунального господарства Моршинської міської ради, м. Моршин Львівської області про визнання укладеного між КП «Стрийводоканал» та Підприємством житлово-комунального господарства Моршинської міської ради Додатку до Договору №179/163 від 23.08.2013р. на подачу води з комунального водопроводу та Протоколу договірної ціни по наданню послуг ПЖКГ м. Моршин в період з 23.08.2013 р. по 31.10.2013 р. не дійсними на момент вчинення.

Заявлені у позові вимоги позивач обґрунтовує тим, що оскаржувані Додаток до договору та Протокол договірної ціни невідповідають загальноприйнятим вимогам, додержання яких є обов'язковим для чинності правочину, що передбачені ч. 1 ст. 203 ЦК України. За словами позивача умови Додатку до Договору №179/163 від 23.08.2013р. та Протоколу договірної ціни по наданню послуг ПЖКГ м. Моршин в період з 23.08.2013 р. по 31.10.2013 р. в частині встановлення ціни (тарифу) суперечать Рішенню Виконавчого комітету Стрийської міської ради Львівської області від 30.12.2010 р. № 501 «Про коригування тарифу на послуги КП «Стрийводоканал» з водопостачання та водовідведення», яке у свою чергу базується на виконанні припису ст. 28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», п. 1.2. ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Постанови Кабінету Міністрів україни від 01.06.2011 р. № 869 «Про порядок формування тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення» та погоджується з Державною інспекцією з контролю за цінами у Львівській області.

Ухвалою суду від 21.03.2014 р. за позовом Комунального підприємства "Стрийводоканал" порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 07.04.2014 р. З підстав, викладених в Ухвалах суду розгляд справи неодноразово відкладався.

23.04.2014 р. позивачем в канцелярію суду подано Заяву про уточнення позовних вимог № 194 від 23.04.2014 р., відповідно до якої позивач просить суд визнати укладений між сторонами Додаток до Договору №179/163 від 23.08.2013р. на подачу води з комунального водопроводу не дійсним на момент його вчинення.

26.05.2014 р. та 03.06.2014 р. від позивача в канцелярію суду поступили пояснення по суті спору № 239 від 23.05.2014 р. та № 258 від 02.06.2014 р., в яких позивач на додаткове обґрунтування заявлених вимог вказує на наявність обмежень повноважень представника КП "Стрийводоканал" щодо встановлення цін (тарифів) на послуги водопостачання та водовідведення при вчиненні спірного правочину, а також на відсутність у відповідача дозволу на спеціальне водокористування та ліцензії (спеціального дозволу) на користування надрами в період дії Додатку до Договору №179/163 від 23.08.2013р. Згідно позиції Вищого господарського суду України, відображеної у п. 3.6. Постанови правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), за змістом частини першої статті 227 ЦК України є оспорюваним. Відповідно до ч. 1 ст. 227 ЦК України правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

Відповідач у Відзиві на позовну заяву б/н від 25.04.2014 р. вимоги позивача заперечив, просив суд відмовити в задоволенні позову у повному обсязі.

Заперечення відповідача грунтуються на тому, що згідно ч. 1 ст. 627 ЦК України сторонни є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору із врахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Як вказує відповідач, позивач добровільно погодився на умови Додатку до Договору №179/163 від 23.08.2013р., жодних претензій в період дії Додатку не мав, погоджувався з встановленням тарифу у розмірі 0,94 грн./м3, та нічого не зазначав про Рішення Виконавчого комітету Стрийської міської ради Львівської області від 30.12.2010 р. № 501

Окрім того у Відзиві на заяву про уточнення позовних вимог б/н від 07.05.2014 р. відповідач зазначає, що Додаток до Договору №179/163 від 23.08.2013р. був підписаний повноважною на те особою - директором КП «Стрийводоканал» Козаком В.М., містить печатку КП «Стрийводоканал», а дії позивача щодо виставлення рахунків відповідачу, підписання актів виконаних робіт та прийняття оплати від відповідача за надані послуги свідчать про схвалення ним спірного правочину.

У додаткових поясненнях б/н від 02.06.2014 р. відповідач із посиланням на п. 5.1. Додатку до Договору №179/163 від 23.08.2013 р. та ст. 632 ЦК України вказує на те, що на момент розгляду спору судом сторони виконали свої зобов'язання за спірним правочином, а тому зміна ціни договору не допускається.

В судовому засіданні 03.06.2014 р. представник позивача позовні вимоги, уточнені, згідно Заяви № 194 від 23.04.2014 р. підтримав, просив суд позов задоволити

Представник відповідача заявлені позивачем вимоги заперечив, просив суд в задоволенні позову відмовити.

В процесі розгляду матеріалів справи судом встановлено:

14.09.2007 р. між Комунальним підприємством "Стрийводоканал" та Підприємством житлово-комунального господарства Моршинської міської ради було укладено Договір на подачу води з комунального водопроводу № 179/257 з Додатком до договору від 14.09.2007 р., умови яких передбачали, що Стрийводоканал здійснює водопостачання ПЖКГ Моршинської міської ради питною водою, видобутою на Братківському водозаборі, в об'ємі встановленого ліміту 1640000 куб.м/місяць, 4556 куб.м/добу, а ПЖКГ Моршинської міської ради у свою чергу користується послугами і сплачує вартість наданих послуг на умовах, які визначені Договором та чинним законодавством України, зокрема Законом України «Про питну воду і питне водопостачання», «Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України», «Правилами технічної експлуатації систем водопостачання та водовідведення».

У відповідності до п. 2.2.8. Договору відповідач зобов'язався сплачувати за чинними тарифами вартість наданих послуг згідно з поданими рахунками. В разі зміни тарифів - плата за послуги здійснюється відповідно до нових тарифів, без зміни істотних умов Договору.

Нарахування плати абоненту за надані послуги здійснюється Стрийводоканалом згідно з Правилами користування з часу фактичного користування послугами водопостачання (п. 3.5. Договору)

Пунктами 3.1., 3.2. Додатку до Договору визначено, що розрахунковою одиницею наданих послуг є 1 м3 води, поданої у водогін на м. Моршин. Ціна з 1 м3 води, поданої у водогін на м. Моршин складає 0,34 грн./м3. Ціна за розрахункову одиницю послуг може змінюватись в залежності від зміни законодавства України, цін та тарифів на матеріали та послуги, що використовуються у виробничому процесі.

У підписаному протоколі договірної ціни по наданню послуг ПЖКГ м. Моршин б/н б/д сторони погодили, що величина договірної ціни по наданню послуг, поданої води у водогін на м. Моршин з 01.04.2010 р. становить 0.44 грн. Даний протокол є підставою для проведення взаємних розрахунків та оплат між виконавцем та замовником.

За змістом п. 2.1.3. Договору у випадку відсутності подачі води з артезіанських свердловин №№ 3 і 8 або не достатньої кількості піднятої артезіанськими свердловинами №№ 3 і 8 води, в кількості, вказаній у п. 1.1. Договору подача води здійснюється за тарифом як для «інших» споживачів.

16.08.2013 р. відповідач звернувся на адресу позивача із листом № 1125, відповідно до якого у зв'язку з необхідністю проведення ремонтних робіт та вимушеною зупинкою свердловин просив укласти угоду на відпуск води із врахуванням припинення видобутку підземних прісних вод свердловинами ПЖКГ з 23.08.2013 р. по 31.10.2013 р.

23.08.2013 р. між сторонами було укладено Договір на подачу води з комунального водопроводу № 179/163 з Додатком до нього, згідно умов яких ціну за 1 м3 води, поданої у водогін на м. Моршин встановлено у розмірі 0,94 грн./м3 та передбачено, що ціна за розрахункову одиницю послуг може змінюватись в залежності від зміни законодавства України, цін та тарифів на матеріали та послуги, що використовуються у виробничому процесі (п. 3.2. Додатку до Договору №179/163 від 23.08.2013р.).

Ціну послуг у розмірі 0,94 грн. також затверджено Протоколом договірної ціни по наданню послуг ПЖКГ Моршинської міської ради б/н б/д. Згідно зазначеного протоколу договірна ціна в розмірі 0,94 грн. встановлюється на час проведення ремонтних робіт та вимушеної зупинки свердловин з 23.08.2013 р. по 31.10.2013 р.

Як вбачається із матеріалів справи Додаток від 23.08.2013 року до Договору №179/163 від 23.08.2013р. прийнятий сторонами до виконання, про що свідчать представлені суду реєстри споживання питної води з міського водопроводу за серпень - грудень 2013 р.; виставлені позивачем рахунки на оплату послуг: № 7627 від 16.09.2013 р., № 8579 від 15.10.2013 р., № 9523 від 15.11.2013 р., № 10468 від 16.12.2013 р., акти про виконання робіт згідно зазначених рахунків а також виписки із банківського рахунку про оплату відповідачем наданих послуг.У рахунках на оплату послуг № 7627 від 16.09.2013 р. та № 8579 від 15.10.2013 р. та актах про виконання робіт згідно даних рахунків зазначено ціну водопостачання в розмірі 0,94 грн.

29.11.2013 р. позивач звернувся на адресу відповідача із листом, в якому вказав, що з огляду на припис п. 3 Рішення Виконавчого комітету Стрийської міської ради Львівської області від 30.12.2010 р. № 501 «Про коригування тарифу на послуги КП «Стрийводоканал» з водопостачання та водовідведення» та відсутність на даний час інформації щодо погодження в установленому порядку питання щодо встановлення для ПЖКГ Моршинської міської ради ціни за 1 м3 води, поданої у водогін на м. Моршин на період з 23.08.2013 р. по 31.10.2013 р. в розмірі 0,94 грн./м3 з Виконавчим комітетом Стрийської міської ради, КП «Стрийводоканал» вважає Додаток до Договору №179/163 від 23.08.2013 р. таким, що укладений з порушенням установленого законодавством порядку укладення господарських договорів та по суті являється не правомочним.

Посилаючись на вищезазначену обставину позивач повідомив відповідача про наміри здійснення КП «Стрийводоканал» перерахунку вартості наданих послуг за період з 23.08.2013 р. по 31.10.2013 р. без врахування умов, відображених в Додатку до Договору №179/163 від 23.08.2013 р.

У відповідь на лист позивача відповідач надіслав лист № 1448 від 20.12.2013 р., в якому зазначив, що Додаток до Договору №179/163 від 23.08.2013 р. може бути визнаним недійсним в судовому порядку. ПЖКГ Моршинської міської ради проводитиме оплату за надані послуги у відповідності до укладених угод.

Суд заслухавши пояснення представників сторін в судовому засіданні, розглянувши та дослідивши докази по справі та оцінивши їх в сукупності, прийшов до висновку, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити з наступних підстав:

У відповідності до положень ст. 11 ЦК України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Згідно ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно визначення ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як встановлено в процесі розгляду справи 23.08.2013 р. між сторонами у справі було укладено Договір на подачу води з комунального водопроводу № 179/257 із Додатком до нього, умови яких визначали порядок здійснення позивачем водопостачання ПЖКГ Моршинської міської ради питною водою, видобутою на Братківському водозаборі.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки визначаються Законом України «Про житлово-комунальні послуги».

Положеннями ч. 4 ст. 26 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" встановлено, що у разі якщо виконавець не є виробником, відносини між ним та виробником регулюються окремим договором, який укладається відповідно до вимог цієї статті.

Згідно п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 26 вищезазначеного Закону істотними умовами договору на надання житлово-комунальних послуг є вичерпний перелік житлово-комунальних послуг, тарифи та їх складові на кожну з цих послуг, загальна вартість послуг; порядок оплати за спожиті житлово-комунальні послуги.

Як встановлено судом, з огляду на лист відповідача від 16.08.2013 р. № 1125, 23.08.2013 р. Комунальним підприємством "Стрийводоканал" та Підприємством житлово-комунального господарства Моршинської міської ради 23.08.2013 р. було підписано Додаток до Договору №179/163 від 23.08.2013 р., яким передбачено, що на період з 23.08.2013 р. по 31.10.2013 р. ціна за 1 м3 води, поданої у водогін на м. Моршин складає 0,94 грн./м3. Зазначену ціну затверджено також Протоколом договірної ціни по наданню послуг ПЖКГ Моршинської міської ради б/н б/д.

Частина 1 ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачає, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (ч. 7 ст. 179 ГК України).

У ст. 627 ЦК України закріплено принцип свободи договору, а саме визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У відповідності до приписів ч. 5 ст. 180 ГК України ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними.

Відповідно до ст. 632 ЦК України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

В судовому засіданні суд встановив, що умови Додатку до Договору № 179/163 від 23.08.2013 р., в тому числі і щодо ціни за 1 м3 води, поданої у водогін на м. Моршин у розмірі 0,94 грн./м3 на час проведення ремонтних робіт та вимушеної зупинки свердловин з 23.08.2013 р. по 31.10.2013 р., сторонами погоджено у визначеному законом порядку, Додаток до договору скріплено відтисками печаток та підписами повноважних представників Комунального підприємства "Стрийводоканал" та Підприємства житлово-комунального господарства Моршинської міської ради.

У відповідності до досягнутих у Додатку до Договору №179/163 від 23.08.2013 р. домовленостей позивачем за період 23.08.2013 р. по 31.10.2013 р. надавались відповідачу послуги постачання питної води з міського водопроводу, на оплату яких було виставлено рахунки № 7627 від 16.09.2013 р. та № 8579 від 15.10.2013 р., де зазначено ціну водопостачання в розмірі 0,94 грн. Зазначені рахунки відповідачем оплачувались, про що свідчать надані суду банківські виписки.

Вищевказані обставини свідчать про те, що підписаний повноважними представниками сторін Додаток до Договору №179/163 від 23.08.2013 р. схвалено сторонами та прийнято до виконання.

Доводи відповідача про суперечність Додатку до Договору №179/163 від 23.08.2013 р. вимогам закону суд вважає необґрунтованими з огляду на наступне.

У п. 2.1.3. Договору №179/163 від 23.08.2013 р. сторони погодили, що у випадку відсутності подачі води з артезіанських свердловин №№ 3 і 8 або не достатньої кількості піднятої артезіанськими свердловинами №№ 3 і 8 води, в кількості, вказаній у п. 1.1. Договору подача води здійснюється за тарифом як для «інших» споживачів.

Приписами ч. 2 ст. 14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" встановлено, що ціни/тарифи на комунальні послуги та послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій формуються і затверджуються центральними органами виконавчої влади, національними комісіями, що здійснюють державне регулювання у відповідних сферах, та органами місцевого самоврядування відповідно до їхніх повноважень, визначених законом.

У відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" до повноважень органів місцевого самоврядування належить встановлення цін (тарифів) на житлово-комунальні послуги належить.

Як стверджує позивач при визначені розміру тарифу на послуги, визначені Договором №179/163 від 23.08.2013 р. та Додатком до договору сторони мали б керуватись Рішенням Виконавчого комітету Стрийської міської ради Львівської області від 30.12.2010 р. № 501 «Про коригування тарифу на послуги КП «Стрийводоканал» з водопостачання та водовідведення», згідно якого для «інших» споживачів затверджено наступні тарифи: водопостачання - 6,29 грн./м3, водовідведення - 4.46 грн./м3.

За змістом вищевказаного рішення органу місцевого самоврядування при його прийнятті Виконавчий комітет Стрийської міської ради керувався, зокрема ст. 28 Закону України «Про місцеве самоврядування».

Положення п. 2 ч. 1 вищенаведеної правової норми (в редакції Закону від 01.07.2010 р. № 2404-VI, який набрав чинності з 31.10.2010 р.) передбачають, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать: власні (самоврядні) повноваження, зокрема встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів на побутові, комунальні (крім тарифів на теплову енергію, централізоване водопостачання та водовідведення, перероблення та захоронення побутових відходів, послуги з централізованого опалення, послуги з централізованого постачання холодної води, послуги з централізованого постачання гарячої води, послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), які встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг), транспортні та інші послуги;

До делегованих повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать: 1) здійснення відповідно до закону контролю за дотриманням зобов'язань щодо платежів до місцевого бюджету на підприємствах і в організаціях незалежно від форм власності; 2) здійснення відповідно до закону контролю за дотриманням цін і тарифів; 3) сприяння здійсненню інвестиційної діяльності на відповідній території.

Згідно визначень, наведених у ст. 1 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» нецентралізоване питне водопостачання - це забезпечення індивідуальних споживачів питною водою з джерел питного водопостачання, за допомогою пунктів розливу води (в тому числі пересувних), застосування установок (пристроїв) підготовки питної води та постачання фасованої питної води; централізоване питне водопостачання - господарська діяльність із забезпечення споживачів питною водою за допомогою комплексу об'єктів, споруд, розподільних водопровідних мереж, пов'язаних єдиним технологічним процесом виробництва та транспортування питної води.

Із змісту умов п. 3.1. спірного Додатку до Договору випливає, що постачання питної води позивачем здійснювалося у водогін м. Моршин. Отже в даному випадку має місце централізоване питне водопостачання.

Враховуючи вищезазначене, а також положення п. 2 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про місцеве самоврядування» затвердження тарифів на передбачені Договором №179/163 від 23.08.2013 р. послуги мали б затверджуватися Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, а не Виконавчим комітетом Стрийської міської ради Львівської області.

Згідно ч. 2 ст. 4 ГПК України господарський суд не застосовує акти державних та інших органів, якщо ці акти не відповідають законодавству України.

Інших доказів, окрім Рішенням Виконавчого комітету Стрийської міської ради Львівської області від 30.12.2010 р. № 501 на підтвердження невідповідності визначеного Додатком тарифу вимогам закону позивач суду не надав, а відтак не довів факту суперечності Додатку до Договору №179/163 від 23.08.2013 р. вимогам закону.

Не обгрунтованим за переконанням суду є також посилання позивача в обґрунтування позовних вимог на положення ст. 227 ЦК України.

Як випливає із змісту Договору №179/163 від 23.08.2013 р. та Додатку до Договору №179/163 від 23.08.2013 р. Підприємство житлово-комунального господарства Моршинської міської ради є абонентом (замовником) послуг, що надавались позивачем.

За визначенням ч. 4 ст. 9 Водного кодексу України вторинні водокористувачі (абоненти) - це ті, що не мають власних водозабірних споруд і отримують воду з водозабірних споруд первинних водокористувачів та скидають стічні води в їх системи на умовах, що встановлюються між ними.

У п. 9 ч. 1 ст. 44 Водного кодексу України передбачено, що водокористувачі зобов'язані здійснювати спеціальне водокористування лише за наявності дозволу.

Під спеціальним водокористуванням розуміється забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів (ч. 1 ст. 48 Водного кодексу України).

Згідно визначення, наведеного у ст. 1 Водного Кодексу України використання води - процес вилучення води для використання у виробництві з метою отримання продукції та для господарсько-питних потреб населення, а також без її вилучення для потреб гідроенергетики, рибництва, водного, повітряного транспорту та інших потреб.

Слід вказати, що «використання води» як різновид "водокористування", згадане у ст. 48 Водного кодексу, не охоплює забору води з технічних систем.

Враховуючи те, що мовами Додатку до Договору №179/163 від 23.08.2013 р. передбачалось користування відповідачем питною водою, яка постачалась позивачем, суд прийшов до висновку, що в даному випадку відсутнє здійснення відповідачем спеціального водокористування.

Згідно ч. 1 ст. 227 ЦК України правочини, що передбачені даною нормою належать до оспорюваних. Позов про визнання такого правочину недійсним може бути поданий самою юридичною особою, яка його вчинила, її контрагентами, учасниками (акціонерами) юридичної особи, органами, які здійснюють контроль за діяльністю юридичної особи, іншими заінтересованими особами, права чи законні інтереси яких порушені такими правочинами. При цьому в позовній заяві слід посилатися на конкретну норму нормативного акта, який встановлює необхідність отримання ліцензії.

Як вбачається із змісту позовної заяви та додаткових пояснень позивача нормативної норми, яка б передбачала необхідність отримання відповідачем як абонентом (користувачем) послуг водопостачання за Договором №179/163 від 23.08.2013 р. та Додатком до Договору №179/163 від 23.08.2013 р. будь-яких дозволів (ліцензій), в тому числі дозволу на спеціальне водокористування та ліцензії (спеціального дозволу) на користування надрами, позивач не вказав.

Згідно ч.1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Статтею 4 ЦК України встановлено, що актами цивільного законодавства України є Конституція України, Цивільний кодекс України, а також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу.

У відповідності до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу, зокрема:

- зміст правочину суперечить ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам;

- особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;

- волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;

- правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частина 3 ст. 215 ЦК України передбачає, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Схожі за змістом положення містить і ст. 207 ГК України, відповідно до якої господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

З огляду на те, що позивачем в судовому засіданні не доведено наявності підстав для визнання Додатку до Договору №179/163 від 23.08.2013 р. недійсним, суд прийшов до висновку, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Судові витрати згідно ст. 49 ГПК України покладаються на позивача у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 116, 203, 215, 227 ЦК України, ст.ст. 179, 180, 207 ГК України, ст.ст.4-3, 33, 43, 49, 82-85 ГПК України , суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

В засіданні 03.06.14 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення, враховуючи вихідні та святкові дні 07.06.14р,08.06.14р., 09.06.14р., виготовлено та підписано 11.06.2014 р.

Суддя Кітаєва С.Б.