Постанова № 39180946, 10.06.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" червня 2014 р. Справа№ 911/472/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Дикунської С.Я.

суддів: Алданової С.О.

Кропивної Л.В.

при секретарі Драчук Р.А.

за участю представників:

від позивача Собко Л.В. - дов. №157 від 13.05.2014р.

від відповідача не з'явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю

«ПАК-ЕКСПО»

на рішення

господарського суду Київської області

від 22.04.2014р. (суддя Щоткін О.В.)

у справі №911/472/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю

«Санвіт-Холдінг» (далі - ТОВ «Санвіт-Холдінг»)

до Товариства з обмеженою відповідальністю

«ПАК-ЕКСПО» (далі - ТОВ «ПАК-ЕКСПО»)

про стягнення 233 709,13 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Київської області від 22.04.2014р. у справі №911/472/14 позов задоволено частково, стягнуто з ТОВ «ПАК-ЕКСПО» на користь ТОВ «Санвіт-Холдінг» 224 811,28 грн. основного боргу, 7 065,27 грн. пені, 1 559,68 грн. 3% річних та 4 668,74 грн. судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

Не погодившись із згаданим рішенням суду, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку, просив скасувати та прийняти нове, яким в позові відмовити. В обґрунтування своїх вимог зазначив, що оскаржене рішення прийняте за недоведених обставин, що мають значення для справи, неправильного застосування норм матеріального та порушенням процесуального права. За твердженнями апелянта, вимогу позивача за умовами п.2.3 договору №81 від 27.06.2013р. (далі - Договір) він не отримував, тому місцевим судом невірно застосовано ч.2 ст.692 ЦК України тощо.

Представник апелянта в судове засідання не з'явився, про місце, дату та час судового засідання його повідомлено належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, клопотань про відкладення розгляду справи не надіслав, а відтак апеляційний господарський суд вважав за можливе розглянути справу за його відсутності.

Представник позивача в судовому засіданні доводи скарги заперечив, просив не брати їх до уваги, а відтак рішення місцевого суду як законне та обґрунтоване залишити без змін.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши долучені до матеріалів справи письмові докази, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що скарга не підлягає задоволенню.

Так, ТОВ «Санвіт-Холдінг» звернулось до господарського суду Київської області з позовом до ТОВ «ПАК-ЕКСПО» про стягнення 233 709,13 грн. заборгованості за Договором, з яких 224 811,28 грн. - основний борг, 7 229,50грн. - пеня та 1 668,35 грн. - 3% річних.

Суд першої інстанції, розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення основного боргу, відтак їх задовольнив, а в частині стягнення пені та 3% річних прийняв рішення про їх часткове задоволення.

Так, задовольняючи позов в частині стягнення основного боргу місцевий суд вважав доведеним факт наявного боргу відповідача перед позивачем в сумі 233 709,13 грн., його документально підтвердженим та відповідачем не спростованим, натомість в частині стягнення пені та 3% річних вважав правильним їх розрахунок, згідно якого сума пені становить 7 065,27 грн., а сума 3% річних - 1 559,68 грн. тощо.

Апеляційний господарський суд погоджується з такими висновками місцевого суду.

Як встановлено матеріалами справи, 27.06.2013р. між ТОВ «Санвіт-Холдінг» (постачальником) та ТОВ «ПАК-ЕКСПО» (покупцем) укладено Договір, за умовами п.1.1 якого постачальник зобов'язався передати, а покупець прийняти та оплатити в передбаченому Договором порядку гофропродукцію (товар), асортимент, кількість, ціна якого визначена в специфікаціях.

Відповідно до п.3.1 Договору фактичний асортимент та кількість товару визначається в специфікаціях та видаткових накладних.

Датою поставки товару на підставі п.4.4 Договору вважається дата, визначена у видатковій накладній.

За договором поставки (ч.1 ст.712 ЦК України) продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Зобов'язанням на підставі ч.1 ст.509 ЦК України є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Положеннями ст.ст.525, 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Порушенням зобов'язання на підставі ст.610 ЦК України є його невиконання або виконання з порушенням визначених змістом зобов'язання умов (неналежне виконання).

Відповідно до ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

За умовами п.п.6.1, 6.3, 6.4 Договору ціна товару зазначається в специфікаціях, що видаються на підставі асортименту замовленого покупцем, сума яких складає загальну суму Договору. Покупець зобов'язується провести розрахунок за отриманий товар на протязі сорока п'яти календарних днів з моменту отримання товару. Датою отримання товару вважається дата підписання видаткових накладних. Розрахунки за отриманий товар здійснюються шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

Як встановлено судом першої інстанції, вбачається з матеріалів справи, не заперечується відповідачем та підтверджується підписаними позивачем та відповідачем видатковими накладними: №PH-0000903 від 24.07.2013р. на суму 7 790,40 грн.; №PH-0000960 від 31.07.2013р. на суму 19 734,90 грн.; №PH-0001033 від 19.08.2013р. на суму 27 699,20 грн.; №PH-0001064 від 23.08.2013р. на суму 75 084,79 грн.; №PH-0001391 від 31.10.2013р. на суму 76 593,19 грн.; №PH-0001446 від 12.11.2013р. на суму 27 699,20 грн., позивачем поставлено відповідачу на виконання Договору гофропродукцію на загальну суму 234 601,68 грн.

Проте відповідачем з 17.09.2013р. по 03.02.2014р. повністю оплачено поставлений товар згідно видаткової накладної №PH-0000903 від 24.07.2013р. на суму 7 790,40 грн. та частково оплачено поставлений товар згідно видаткової накладної №PH-0000960 від 31.07.2013р. на суму 2 000,00 грн.

03.02.2014р. позивачем та відповідачем підписано акт звірки взаємних розрахунків, відповідно до якого заборгованість відповідача перед позивачем складає 224 811,28 грн., отже матеріалами справи підтверджено заборгованість відповідача перед позивачем на момент прийняття рішення в розмірі 224 811,28 грн., доказів сплати якої суду не надано та факту заборгованості не спростовано.

Оскільки факт наявного боргу відповідача перед позивачем належним чином доведено, документально підтверджено й відповідачем не спростовано, місцевий суд дійшов правильного висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача боргу в розмірі 224 811,28 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у встановлений договором або законом строк.

Приписами ст.611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 ЦК України).

За умовами п.7.1 Договору, у випадку порушення строків оплати покупцем або строків відвантаження товару постачальником винна сторона сплачує на користь потерпілої пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого чи не відвантаженого товару за кожен день прострочення.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом (ч.2 ст.625 ЦК України).

Здійснивши перерахунок пені та 3% річних, місцевий суд встановив, що їх розрахунок здійснено позивачем неправильно й за розрахунком суду першої інстанції сума пені становить 7 065,27 грн., сума 3% річних - 1 559,68 грн.

Оскільки вимоги позивача про стягнення з відповідача пені та 3% річних ґрунтуються на Договорі, відповідають приписам чинного законодавства, а їх розрахунок місцевого суду, з яким погоджується суд апеляційної інстанції, є арифметично вірним, позовні вимоги про стягнення пені в сумі 7 065,27 грн. та 3% річних в сумі 1 559,68 грн. підлягають задоволенню.

За таких обставин, апеляційний господарський суд погоджується з висновками місцевого суду, як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування його не знаходить. Доводи апелянта по суті скарги, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судовому рішенні висновків.

Керуючись ст.ст.99, 101-103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАК-ЕКСПО» залишити без задоволення, рішення господарського суду Київської області від 22.04.2014р. у справі №911/472/14 - без змін.

Матеріали справи №911/472/14 повернути до господарського суду Київської області.

Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий суддя С.Я. Дикунська

Судді С.О. Алданова

Л.В. Кропивна