Постанова № 39180914, 11.06.2014, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.06.2014 року Справа № 904/406/14

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Орєшкіної Е.В. (доповідач)

суддів: Пруднікова В.В., Чус О.В.

секретар судового засідання: Валяр М.Г.,

представники сторін:

від позивача: Петриченко Н.В., представник, довіреність № 8593 від 01.10.2012 року;

від відповідач: Штифурко Ю.І., представник, довіреність № 72 від 06.09.2013 року;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Україна" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 06.03.2014 року у справі №904/406/14

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Металургтранс", м.Дніпропетровськ

до товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Україна", м.Дніпропетровськ

про стягнення 314 067 грн. 95 коп.

В С Т А Н О В И В:

В січні 2014 року товариство з обмеженою відповідальністю "Металургтранс" (надалі - ТОВ "Металургтранс") звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Україна" (надалі - ТОВ "Інтерпайп Україна") на свою користь 306 152 грн. 88 коп. основного боргу, 6 430 грн. 44 коп. пені, 1 484 грн. 63 коп. 3% річних та понесених витрат по сплаті судового збору.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 06.03.2014 року у справі №904/406/13 (суддя Загинайко Т.В.) у сумі 306 152 грн. 88 коп. заборгованості провадження у справі припинено; з ТОВ "Інтерпайп Україна" на користь ТОВ "Металургтранс" стягнуто 6 430 грн. 44 коп. пені, 1 484 грн. 63 коп. річних та 6 281 грн. 36 коп. судового збору.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених в рішенні, обставинам справи, просить Дніпропетровський апеляційний господарський суд в частині стягнення з відповідача на користь позивача 6 430 грн. 44 коп. пені та 1 484 грн. 63 коп. 3%річних його скасувати, в іншій частині залишити без змін.

Апелянт вважає, що на момент звернення позивача з позовом до суду у нього ще не виникло грошове зобов'язання за договором, що є підставою пред'явленого позову.

Заслухавши суддю-доповідача та пояснення присутніх в судовому засіданні представників сторін, перевіривши відповідність оскаржуваного рішення нормам діючого законодавства, на предмет повноти з'ясування місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи, відповідності висновків, викладених в рішенні, обставинам справи, Дніпропетровський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України, зокрема з договорів.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (п.1 ст.626 Цивільного кодексу України).

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 Цивільного кодексу України).

Між позивачем - ТОВ "Металургтранс" (експедитор) та відповідачем - ТОВ "Інтерпайп Україна" (кліент) укладено договір № 44-1ТЕО від 23.03.2012 року (надалі - договір), за умовами якого експедитор надає клієнтові за плату транспортно - експедиторські послуги з організації перевезення вантажів клієнта в залізничному рухомому складі.

Договір передбачає можливості за окремим дорученням, за рахунок клієнта, по окремо погодженим тарифам надавати наступні послуги: стеження, інформування про рух і місцезнаходження вантажу, а також у рамках договору ТЕО надавати інформаційні, маркетингові та інші послуги (п.1.4 договору).

Відповідно до п. 2.1 договору клієнт направляє експедитору письмові звернення на здійснення ТЕО, які при узгодженні експедитором є дорученням за даним договором.

Експедитор надає клієнту акт наданих послуг за результатами виконання дорученого у звітному періоді; акт містить інформацію про послуги, які надані відповідно до умов договору і плату послуг експедитора; в акті експедитора клієнт приймає витрати, понесені експедитором відповідно до умов договору, які підлягають відшкодуванню клієнтом; в акті експедитора відображається факт здачі експедитором і приймання клієнтом наданих експедитором послуг з виконання доручень клієнта, а також проводиться розрахунок суми плати послуг експедитора (п. 2.4 Договору).

Розрахунки здійснюються в національній валюті України; загальна сума по договору визначається на підставі всіх актів, передбачених договором (п.4.1 договору).

Оплата вартості здійснення ТЕО і плати послуг експедитора здійснюється клієнтом у розмірі 100% передоплати розрахункової суми не пізніше, ніж за 3 банківські дні до початку перевезення на підставі виставленого експедитором рахунку (п. 4.2 договору).

Згідно п.4.4 договору документом, що засвідчує факт здійснення ТЕО експедитором, являється акт експедитора; датою здійснення ТЕО є дата, вказана експедитором на акті; акти оформляються між сторонами щомісячно, не пізніше останнього календарного дня звітного місяця.

Пунктом. 4.5 договору сторони погодили, що на підставі підписаних актів клієнт робить остаточні розрахунки з експедитором шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок експедитора впродовж 3-х банківських днів з моменту отримання акту.

На виконання умов договору позивач надав відповідачеві послуги з транспортно-експедитоського обслуговування на загальну суму 5 803 715 грн. 76 коп., що підтверджується актами наданих послуг №28/1502 від 31.10.2013 року на загальну суму 2 797 562 грн. 88 коп. (а.с. 19) та №29/1532 від 31.10.2013 року на загальну суму 3 006 152 грн. 88 коп. (а.с. 20), на оплату яких позивачем виставлено відповідачу рахунок № Мт001916/11 від 31.10.2013 року (а.с.21).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Позивач посилається на ті обставини, що акти від 31.10.2013 року №28/1502 та №29/1532, рахунок від 31.10.2013 року №Мт001916/11 на суму 3 006 152 грн. 88 коп. та податкові накладні разом з супровідним листом від 12.11.2013 року №9926 були спрямовані відповідачу, які отримані останнім 13.11.2013 року, про що свідчить підпис на ньому повноважного представника ТОВ "Інтерпайп Україна".

Апелянт вказує, що позначка невідомої особи на супровідному листі №9926 від 12.11.2013 року не дає можливості індетифікувати, хто саме отримав такі документи і чи отримав скаржник акти наданих послуг, як того вимагають умови укладеного між сторонами договору.

Пунктом 8.5 договору сторони погодили, що вся договірна документація повинна бути передана одним з наступних способів:

- надіслана рекомендованим листом з повідомленням за адресою, вказаною в реквізитах цього договору;

- вручена особисто представнику отримувача;

- передана кур'єрською поштою.

Експедитор та клієнт призначають осіб, відповідальних за передачу та прийняття повідомлень, їх посади та номери контактних телефонів узгоджуються сторонами додатково (п.8.6 договору).

Своїм листом (а.с.85) відповідач визначив позивачу перелік посадових осіб, повноважних оформлювати договірну та звітну документацію, оперативно вирішувати питання, пов'язані з залізничним перевезенням, зокрема, провідного спеціаліста ОСОБА_3.

Саме вищевказані П.І.Б. тієї посадової особи ТОВ "Інтерпайп Україна" вбачаються біля підпису на отриманні документації у листі №9926 від 12.11.2013 року із зазначенням дати - 13.11.2013 року.

Отже, строк оплати за надані позивачем послуги вважається таким, що настав 18.11.2013 року.

Окрім того, оцінивши подані сторонами докази в їх сукупності, слід зазначити, що доказом отримання відповідачем спірного рахунку є посилання на нього у призначенні платежу платіжного доручення №710 від 31.01.2014 року (а.с.51); факт підписання відповідачем спірних актів 31.10.2013 року свідчить про обізнаність клієнта про об'єм наданих експедитором послуг та їх вартість, яка за умовами п.4.2 договору мала бути сплачена позивачу шляхом здійснення 100% передоплати не пізніше, ніж за 3 банківські дні до початку перевезення на підставі виставленого експедитором рахунку.

Позивач посилається на часткову оплату заборгованості відповідачем, до стягнення ним пред'явлений борг у сумі 306 152 грн. 88 коп.

В процесі розгляду справи місцевим господарським судом відповідачем повністю сплачено вищезазначену заборгованість, що підтверджується випискою ПАТ "Банк Кредит Дніпро" по рахунку за 31.01.2014 року (а.с.51).

У зв'язку з припиненням зобов'язання відповідача перед позивачем у сумі 306 152 грн. 88 коп. після звернення позивача з позовом до суду у цій частині провадження у справі підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ст.80 Господарського процесуального кодексу україни за відсутністю предмету спору.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання, у відповідності із ст. 611 Цивільного кодексу України, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Пунктом 5.4 договору сторони узгодили, що за прострочення оплати рахунків експедитора, клієнт сплачує пеню, розрахункову виходячи з розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, діючої у період прострочення, від простроченої до платежу суми за кожний день прострочення.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 6 430 грн. 44 коп. та 3% річних в сумі 1 484 грн. 63 коп., які нараховані за період з 19.11.2013 року по 17.01.2014 року є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Отже, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, рішення місцевого господарського суду ґрунтується на чинному законодавстві, підстав для його скасування не вбачається.

З огляду на викладене та керуючись ст.ст.99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Україна" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 06.03.2014 року у справі №904/406/14 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд.

Головуючий суддя Е.В. Орєшкіна

Суддя В.В. Прудніков

Суддя О.В. Чус

(Повний текст постанови складено 12.06.2014 року).