Рішення № 39180873, 06.06.2014, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"06" червня 2014 р.Справа № 921/506/14-г/10

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Півторака М.Є.

За участю секретаря судового засідання Клим Т.П.

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу

За позовом: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1

до відповідача: Скалатської міської ради, м. Скалат вул. Грушевського, 2 Підволочиського району Тернопільської області

За участю представників:

Позивача: ОСОБА_1 - фізичної особи-підприємця, паспорт серії НОМЕР_2, виданий Тернопільським МУ МВСУ в Тернопільській області 12.03.1997 року;

Відповідача: не прибув;

Представнику позивача у судовому засіданні роз'яснено їх процесуальні права та обов'язки відповідно до статті 20, 22, 29, 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Суть справи: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1, м. Скалат Підволочиського району звернувся до господарського суду Тернопільської області з позовом про стягнення з Скалатської міської ради Підволочиського району 246 301,69 грн. боргу, з яких 229 223,00 грн. заборгованості за договором підряду № 17 від 17.05.2013 року, 2 637,63 грн. - 3% річних, 14 441,06 грн. інфляційних нарахувань; відшкодування судових витрат просить покласти на відповідача.

В обґрунтування позовних вимог позивач надав Договір підряду № 17, укладеного між сторонами 17 травня 2013 року, Акти приймання виконаних робіт за грудень 2013 року, Акт звірки взаємних розрахунків станом на 01.05.2013 року; Претензію № 1 від 25 лютого 2014 року; лист Скалатської міської ради № 199 від 04.04.2014 року.

Стверджує, що 01.12.2013 року та 30.12.2013 року на виконання Договору підряду № 17 від 17.05.2013 р. сторонами підписано акти приймання виконаних підрядних робіт на суму 65 325,00 грн. та на суму 223 948,00 грн. Зазначає, що за виконані роботи відповідач розрахувався частково, сплативши 60 050,00 грн. Станом на день звернення до суду розмір заборгованості складає 229 223,00 грн.

Посилається на приписи статей 530,625,854 Цивільного кодексу України.

Ухвалою від 22 травня 2013 року порушено провадження у справі № 921/506/14-г/10 та призначено її до розгляду о 09 годині 45 хвилин 06 червня 2011 року.

Позивач у судове засідання 06.06.2014 року прибув, підтримав заявлені позовні вимоги повністю.

Представник відповідача у судове засідання 06.06.2014 року не прибув; у поданому до суду клопотанні № 278 від 26.05.2014 року (вх. № 10600 від 30.05.2014 року) Скалатська міська рада вказала, що з позовними вимогами про стягнення 246 301,69 грн. згідна та просить розглянути справу без участі її представника.

У зв'язку з тим, що явка повноважних представників сторін у судовому засіданні не визнавалася судом обов'язковою, враховуючи, що подані позивачем докази є достатніми для розгляду спору по суті, тому справа розглядається без участі представника відповідача згідно ст. 75 ГПК України, за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача господарський суд встановив наступне:

Відповідно до ч. 1 статті 1 Господарського процесуального Кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Статтею 20 Господарського Кодексу України встановлено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Зазначена стаття визначила шляхи захисту прав та законних інтересів зазначених суб'єктів.

Позивач по справі - фізична особа - підприємець ОСОБА_1, місце проживання якого АДРЕСА_1 зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності, що підтверджується Випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, серія АГ № 750171, виданого Державним реєстратором Гарбар С.М.05.03.2014 року (копія знаходиться в матеріалах справи), а тому наділена правом на звернення до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

В силу ст. 11 ЦК України цивільні права і обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина 1 ст. 202 ЦК України).

За змістом приписів статей 205 та 206 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом, однак, усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Матеріали справи підтверджують, що 17 травня 2013 року між Скалатською міською радою Підволочиського району (Замовником) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 м. Скалат Підволочиського району було укладено Договір підряду № 17, предметом якого є капітальний ремонт тротуарів по вул. Тернопільській та по проспекту Т. Шевченка в м. Скалат Підволочиського району Тернопільської області (п.2.1 Договору).

Вартість та витрати по виконанню робіт визначаються згідно з приблизним кошторисом (Додаток № 1 до даного договору) і становить 350 тис. гривень (п. 6.1. Договору).

Згідно пункту 11.1. Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до моменту його остаточного виконання сторонами, але в будь-якому випадку до 01.04.2014 року.

Відповідно до положень ст. ст. 638, 639 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір може укладатися у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договору не вимагалася.

У відповідності до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До вимог господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з врахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємств з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечить законодавству України.

У відповідності до ст. 509 Цивільного Кодексу України, в силу зобов'язання, яке виникає між сторонами, одна сторона (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язана вчинити певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо), або утриматися від певної дії, а інший кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України).

Взаємовідносини, що склалися між сторонами у справі на підставі договору підряду № 17 від 17.05. 2013 року суд кваліфікує як взаємовідносини, що випливають із договору підряду, відноситься до господарських договорів, виходячи із змісту статей 173,174 ГК України і відповідно до статті 1 ГПК України є предметом його регулювання.

Так, статтею 837 Цивільного Кодексу України визначено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

У договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення (ч. ст. 843 ЦК України).

Частиною першою статті 844 ЦК України передбачено, що ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі. Якщо робота виконується відповідно до кошторису, складеного підрядником, кошторис набирає чинності та стає частиною договору підряду з моменту підтвердження його замовником.

Строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюється у договорі підряду (ст. 846 ЦК України).

Уклавши договір № 17 від 17.05.2013 р. сторони визначили умови, що є обов'язкові для них.

У судовому засіданні встановлено, що позивач виконав взяті на себе зобов'язання, встановлені Договору підряду № 17 від 17.05.2013 року, про що свідчать:

- Акт № б/н приймання виконаних робіт за грудень 20013 року (Примірна форма № КБ-2в, затвердженої Наказом Мінрегіонбуду України від 04 грудня 2009 року № 554) на суму 65 325,00 грн., підписаного 01 грудня 2013 року;

- Акт № б/н приймання виконаних робіт за грудень 20013 року (Примірна форма № КБ-2в, затвердженої Наказом Мінрегіонбуду України від 04 грудня 2009 року № 554) на суму 223 948,00 грн., підписаного 30 грудня 2013 року.

У судовому засіданні позивач пояснив, що Скалатська міська рада прийняла до виконання умови Договору підряду №17 від 17 травня 2014 року та здійснила перерахування коштів за виконані роботи СПД ФО ОСОБА_1 (позивачу у справі) на суму 60 050,00 грн.

Відповідно до ч. 2 ст.530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З урахуванням наведених приписів позивачем 25.02.2014 року на адресу відповідача було направлено претензію б/н про сплату заборгованості за договором підряду № 17 від 17.05. 2013 року в сумі 229223,00 грн. у продовж одного місяця з дня отримання претензії.

Листом № 199 від 04.04.2014 року Скалатська міська рада Підволочиського району повідомила ФОП ОСОБА_1, що кошти з продажу землі, які мали поступити в серпні 2013 року поступили 30 грудня 2013 року, а тому міська рада не змогла зареєструвати боргових зобов'язань в УДКСУ в Підволочиському районі і сума по актах виконаних робіт не була проплачена. В цьому році міська рада може проплатити заборгованість у відповідності до Бюджетного кодексу тільки після рішення суду.

Пунктом 1 статті 202 ГК України передбачено, що господарські зобов'язання припиняються: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управленої так зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами.

Доказів виконання зобов'язання в сумі 229 223,00 грн. відповідачем не надано.

З огляду на зазначене суд вважає, що представленими суду доказами, а саме Договором підряду № 17 від 17.05. 2013 року, позивач по справі довів наявність заборгованості відповідача перед ним, а тому позовні вимоги про стягнення боргу в сумі 229 223,00 грн. підтверджені документально та підлягають до задоволення.

В силу ч.2 ст.20 ГК України захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання здійснюється, зокрема, шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій, а також іншими способами, передбаченими законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського Кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Згідно з ч. 4 статті 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

До інших способів відносяться, передбачені ст.625 ЦК України інфляційні втрати та річні, як плата по грошовому зобов'язанню, правова природа яких, є самостійним способом захисту прав і забезпечення виконання зобов'язань.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні збитки є наслідком інфляційних процесів в економіці, а тому їх слід вважати складовою частиною боргу, а нарахування 3% річних по грошових розрахунках є визначеною законом платою боржника за користування грошовими коштами кредитора.

Такої ж правової позиції дотримується і Вищий господарський суд України, зокрема у свої постанові від 08.04.2008 року у справі № 03/4190.

На підставі даної статті, позивачем нараховано та заявлено до стягнення 2 637,63 грн. -3% річних, що підтверджується наданим розрахунком 3% річних фізичної особи-підприємця.

Перерахувавши суму 3% річних з урахуванням вищенаведених положень, суд задовольняє позовні вимоги стосовно стягнення з Відповідача 3% річних у розмірі 2 637,63 грн.

Окрім того позивачем нараховано та заявлено до стягнення 14 441,06 грн. - інфляційних нарахувань та надано розрахунок щодо нарахування інфляційних нарахувань.

Розглянувши представлений розрахунок інфляційних нарахувань, суд вважає вимоги позивача в частині стягнення 14 441,06 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволення.

У відповідності до ст. ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на відповідача, згідно приписів ст.ст. 44,49 ГПК України.

На підставі наведеного, керуючись ст. 129 Конституції України, ст. ст. 1, 2, 32, 33, 43, 54, 82, 84,116, 117 ГПК України, ст.ст. 20, 193 ,202 Господарського Кодексу України, ст. ст. 11, 901 Цивільного Кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Скалатської міської ради, м. Скалат вул. Грушевського, 2 Підволочиського району Тернопільської області, код ЄДРПОУ 04058445 на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 - 229 223,00 грн. боргу за виконані роботи; 2 637,63 грн. - 3% річних; 14 441,06 грн. інфляційних нарахувань; 4 926,04 грн. в повернення сплаченого судового збору. Видати наказ.

3.Рішення набуває законної сили в десятиденний строк з дня його прийняття.

На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор - апеляційне подання, протягом десяти днів з дня прийняття рішення, через місцевий господарський суд.

4.Наказ видати стягувачеві після набрання рішенням законної сили.

Суддя М.Є. Півторак