Ухвала суду № 39180661, 04.06.2014, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

88000, м. Ужгород, вул. Коцюбинського, 2-а

___________________________

УХВАЛА

04.06.2014р. Справа № 5008/921/2012

Головуючий суддя Ремецькі О.Ф.

розглянувши скаргу товариства з обмеженою відповідальністю „Сузір'я", с. Солочин Свалявського району від 23.04.2014р. про визнання незаконною бездіяльність Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України в межах виконавчого провадження ВП №41629130 та зобов'язання вчинити дії,

у справі №5008/921/2012

За позовом прокурора Голосіївського району міста Києва в інтересах держави в особі Міністерства фінансів України та Публічного акціонерного товариства „Акціонерний комерційний банк „Київ", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Сузір'я", Свалявський район, с. Солочин

про стягнення заборгованості за Договором про відкриття відкличної кредитної лінії № 129 від 27.12.2002р. в сумі 56 169 989,20 грн. в т.ч. 41 000 000 грн. - сума простроченого кредиту, 11 521 122,82 грн. - сума по простроченим процентам, 2 796 541,67 грн. - пеня за несвоєчасну сплату заборгованості по кредиту, 852 324,71 грн. - пеня за несвоєчасну сплату процентів за кредитом,

за участю представників:

від заявника - Олійник Р.Б. - представник за довіреністю №118 від 26.07.2013р.

від позивача - не з'явився

від відділу ДВС - Мікор Ю.Ю. - начальник відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Закарпатській області, представник за довіреністю №44-03/44/1853 від 24.12.2013р.

від прокуратури - не з'явились

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Закарпатської області від 14.05.2013р. позовні вимоги прокурора Голосіївського району міста Києва в інтересах держави в особі Міністерства фінансів України та Публічного акціонерного товариства „Акціонерний комерційний банк „Київ", м. Київ було задоволено частково та присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „Сузір'я", Свалявський район, с. Солочин суму 51 117 234,12 грн., в т.ч. 41 000 000 грн. - заборгованість за кредитом, 9 582 784,69 грн. - заборгованість по відсоткам за кредитом, 534 449,43 грн. - пеня за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитними коштами.

На виконання даного рішення судом видано наказ від 25.09.2013р.

Боржник звернувся із скаргою на бездіяльність Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України в межах виконавчого провадження ВП №41629130 та зобов'язання вчинити дії.

Стверджує, що відділ ДВС в порушення вимог ЗУ „Про виконавче провадження" при прийнятті постанови про повернення виконавчого документу стягувачеві не вжив заходів щодо зняття арешту з майна боржника.

Ухвалою суду від 28.04.2014р. дану скаргу було призначено до розгляду на 16.05.2014р.

Ухвалою суду від 16.05.2014р. розгляд скарги було призначено на 04.06.2014р.

Представник стягувача просить скаргу задовольнити в повному обсязі з підстав, викладених в ній. Зокрема, в обґрунтування своєї позиції вказує на те, що 21 березня 2014 року на адресу ТОВ «Сузір'я» надійшли дві постанови старшого державного виконавця Кеда М.В. відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України по ВП №41629130, а саме: постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 11.03.2014 року, а також постанова про повернення виконавчого документа стягувачеві від 11.03.2014 року.

При цьому, постанова про арешт всього майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 11.03.2014 року мотивована тим, що боржник - ТОВ «Сузір'я» у семиденний строк самостійно не виконало рішення суду.

Водночас, постановою про повернення виконавчого документа стягувачеві від 11.03.2014 року наказ №5008/921/2012 від 25.09.2013 р. було повернуто стягувачеві на підставі його заяви від №25-03 1360 від 06.02.2014 р. та у відповідності до п. 1 ч.1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження», але арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, органом ДВС знято не було.

Відтак вважає, що наявність арешту на майно, при наявності заяви стягувача про повернення йому виконавчого документа, порушує права боржника так як виконавче провадження після повернення виконавчого документу не буде проводитись, а майно боржника залишиться під арештом.

З огляду на це, просить суд визнати незаконною бездіяльність Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України в межах виконавчого провадження ВП №41629130 та зобов'язати вчинити дії, а саме, зобов'язати Відділ примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України зняти арешт з усього майна, яке належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Сузір'я» (Закарпатська область, Свалявський район, с. Солочин, санаторій „Квітка полонини", код СДРПОУ 31859132). у межах суми звернення стягнення: 51 1 17234,12 грн., який був накладений Відділом примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 11.03.2014 року ВП №41629130.

Позивач свого представника в судове засідання не направив, разом з тим, на виконання вимог суду подав письмове пояснення по суті доводів заявника та вважає їх такими, що підлягають задоволенню судом.

Представник Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України з приводу доводів скаржника заперечує в повному обсязі з підстав, викладених у поданому суду письмовому поясненні. Зокрема, просить суд взяти до уваги те, що Законом України «Про виконавче провадження» визначений вичерпний перелік підстав звільнення майна та коштів з під арешту.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків не стягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження. Отже, повернення виконавчого документа стягувачеві на підставі ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» до вказаного переліку не відноситься та не є підставою для звільнення майна з-під арешту.

У зв'язку із вищевикладеним, відсутні підстави для задоволення скарги ТОВ «Сузір'я» щодо бездіяльності відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України в частині невжиття заходів щодо зняття арешту з майна боржника в межах виконавчого провадження № 41629130.

Прокуратура свого представника в судове засідання не направила, письмового пояснення по суті скарги ТОВ „Сузір'я" суду не подала.

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд приходить до висновку, що скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентуються Законом України «Про виконавче провадження»(далі - Закон). Вказаний нормативний акт є спеціальним по відношенню до інших нормативних актів при вирішенні питання щодо оцінки дій державної виконавчої служби.

Зазначеним Законом регламентовано порядок та особливості проведення кожної стадії (дії) виконавчого провадження і відповідних дій державних виконавців.

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 85 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що на дії (бездіяльність) державного виконавця та інших посадових осіб Державної виконавчої служби по виконанню рішення або відмову у здійсненні вказаних дій стягувачем чи боржником може бути подана скарга до начальника відповідного відділу Державної виконавчої служби або до суду за місцем знаходження відповідного відділу Державної виконавчої служби, або до іншого суду згідно з вимогами закону.

Згідно положень Закону України «Про виконавче провадження», юридичним оформленням сукупності дій уповноваженої особи, направлених на виконання рішення суду є постанова державного виконавця.

Відповідно до статті 13 Закону України «Про державну виконавчу службу», дії або бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені до вищестоящої посадової особи або до суду у порядку, встановленому законом.

Згідно ч. 3 статті 6 Закону України «Про виконавче провадження», рішення, дії або бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені в порядку, встановленому цим Законом.

Право на таке оскарження може бути реалізовано з дотриманням вимог статей 17, 18, 25, 26, 27, 32, 35, 38 та ін. Закону України «Про виконавче провадження»та в порядку, визначеному статтею 82 цього Закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про державну виконавчу службу" Державна виконавча служба входить до системи органів Міністерства юстиції України і здійснює виконання рішень судів, третейських судів та інших органів, а також посадових осіб (далі - рішень) відповідно до законів України. Завданням державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом.

За статтею 4 вказаного Закону державний виконавець є представником влади і здійснює примусове виконання судових рішень, постановлених іменем України, та рішень інших органів (посадових осіб), виконання яких покладено на державну виконавчу службу, у порядку, передбаченому законом.

За умовами ч. 5 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження" повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону.

За проведеним судовим аналізом чинного законодавства суд вважає обґрунтованою позиції відділу ДВС про те, що Законом України «Про виконавче провадження» визначений вичерпний перелік підстав звільнення майна та коштів з під арешту. Відтак, вимоги боржника про визнання незаконною бездіяльність Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України в межах виконавчого провадження ВП №41629130 не можуть бути задоволенні судом.

Разом з тим, відповідно до вимог ч. 1 ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків не стягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження. В свою чергу, судом під час розгляду даної скарги не встановлено обставин невиконання боржником свого обов'язку по сплаті виконавчого збору чи прийняття відділом ДВС відповідно рішення з цього приводу.

Відтак, доводи заявника про зобов'язати вчинити дії, а саме, зобов'язати Відділ примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України зняти арешт з усього майна, яке належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Сузір'я» (Закарпатська область, Свалявський район, с. Солочин, санаторій „Квітка полонини", код СДРПОУ 31859132). у межах суми звернення стягнення: 51 1 17234,12 грн., який був накладений Відділом примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 11.03.2014 року ВП №41629130, підлягають задоволенню судом.

Пунктом 9.13. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 року встановлено, що за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявник а правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає діє чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

При цьому господарський суд не вправі самостійно вчиняти ті чи інші дії, пов'язані зі здійсненням виконавчого провадження, замість державного виконавця (наприклад, відкривати або закінчувати виконавче провадження), але може зобов'язати державного виконавця здійснити передбачені законом дії, від вчинення яких той безпідставно ухиляється.

Керуючись ст.ст. 86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України,

СУД УХВАЛИВ:

1. Скаргу товариства з обмеженою відповідальністю „Сузір'я", с. Солочин Свалявського району від 23.04.2014р. про визнання незаконною бездіяльність Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України в межах виконавчого провадження ВП №41629130 та зобов'язання вчинити дії задовольнити частково.

2. Зобов'язати Відділ примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України зняти арешт з усього майна, яке належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Сузір'я» (Закарпатська область, Свалявський район, с. Солочин, санаторій „Квітка полонини", код СДРПОУ 31859132). у межах суми звернення стягнення: 51 1 17234,12 грн., який був накладений Відділом примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 11.03.2014 року ВП №41629130.

3. У задоволенні скарги товариства з обмеженою відповідальністю „Сузір'я", с. Солочин Свалявського району від 23.04.2014р. про визнання незаконною бездіяльність Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України в межах виконавчого провадження ВП №41629130 відмовити.

Ухвала підлягає оскарженню в порядку передбаченому ст. 106 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.Ф. Ремецькі