Рішення № 39180642, 02.06.2014, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

02.06.2014 Справа № 905/1791/14

Господарський суд Донецької області у складі судді Подколзіної Л.Д., при секретарі судового засідання (помічнику судді) Прилуцьких М.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовною заявою: Публічного акціонерного товариства «Кременчуцький колісний завод», м. Кременчук

до відповідача: Костянтинівського державного хімічного заводу, м. Костянтинівка Донецька область

про стягнення 11306,87грн.

за участю уповноважених сторін:

від позивача – не з’явився;

від відповідача – не з’явився;

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Публічне акціонерне товариство «Кременчуцький колісний завод», м. Кременчук звернулось до господарського суду з позовом про стягнення з Костянтинівського державного хімічного заводу, м. Костянтинівка Донецька область заборгованості у розмірі 8593,99грн., 3% річних у розмірі 564,38грн., пені у розмірі 1546,92грн. та 7% штрафу у розмірі 601,58грн. (Усього 11306,87грн.).

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору купівлі-продажу №014 від 11.02.2011р. в частині поставки товару, внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість.

На підтвердження своїх вимог позивачем представлено копію вказаного договору, копію протоколу розбіжностей №б/н від 14.04.2011р., копію додаткової угоди №1 від 28.02.2011р., копію специфікації (додаток №1) від 11.02.2014р., копію видаткової накладної №2635 від 30.11.2011р., копію рахунку – фактури №2635 від 30.11.2011р., копію вимоги №16 від 10.10.2013р., копію акту звірки розрахунків №б/н від 20.12.2013р.

07.04.2014р. через канцелярію господарського суду надійшов відзив на позовну заяву з якого вбачається, що відповідач частково визнає позовні вимоги та просить суд задовольнити вимогу позивача щодо стягнення з Костянтинівського державного хімічного заводу основної заборгованості у сумі 8593,99грн., а в частині стягнення з відповідача штрафних санкцій просить суд відмовити.

Розпорядженням голови господарського суду Донецької області від 05.05.2014р., у зв’язку із перебуванням судді Подколзіної Л.Д. у відпустці, справу №905/1791/14 було передано на розгляд судді Рижинко Т.М.

Розпорядженням заступника голови господарського суду Донецької області від 02.06.2014р. у зв’язку із виходом судді Подколзіної Л.Д. з відпустки, справу №905/1791/14 передано на розгляд судді Подколзіній Л.Д.

Позивач у судове засідання не з’явився, причини неявки суду не повідомив, вимоги ухвали суду від 05.05.2014р. не виконав, про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином.

Відповідач у судове засідання не з’явився, причини неявки суду не повідомив, про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином.

Суд вважає за можливе розглянути спір за наявними в справі матеріалами в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а неявка без пояснення причин представника належним чином повідомленого відповідача та ненадання ним певних доказів у світлі приписів ст.ст. 4-3, 22, 33 та 77 цього Кодексу не перешкоджає вирішенню спору та не може вважатися підставою для відкладання розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи і оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ :

11.02.2011р. між Костянтинівським державним хімічним заводом (продавець) та Публічним акціонерним товариством «Кременчуцький колісний завод», (покупець) був укладений договір купівлі-продажу №014, згідно умов якого продавець зобов'язався передати у власність товар, а покупець зобов'язався прийняти та своєчасно оплатити отриманий товар.

Даний договір складений з протоколом розбіжностей.

Згідно п. 1.1 договору встановлено, що продавець зобов’язується виготовити та відвантажити, а покупець оплатити та прийняти кислоту сірчану технічну поліпшену ГОСТ 2184-77 (товар), відповідно до специфікації (додаток №1), яка є невід’ємною частиною даного договору.

Пунктом 2.2 договору сторони погодили, що якість продукції повинна підтверджуватись паспортом якості та відповідати стандартам ГОСТ 2184-77. Відповідно до п. 2.5 договору продавець передає покупцю разом із продукцією наступні документи:

- залізничну накладну;

- рахунок фактури;

- сертифікат якості;

- податкову накладну;

Відповідно до протоколу розбіжностей №б/н від 14.04.2011р. сторони виклали п. 4.1 договору у наступній редакції: Оплата за продукцію здійснюється у вигляді п’ятдесяти відсотків передоплати, згідно виставленого рахунку покупцю, а п’ятдесят відсотків по факту поставки на протязі десяти банківських днів.

Договір вступає в силу з моменту підписання і діє до 31.12.2011р., а в частині розрахунків до повного виконання сторонами своїх зобов’язань.

Враховуючи вищезазначене, договір, на який посилається позивач, вважається судом укладеним, так як в ньому сторонами передбачені всі істотні умови.

Господарським судом встановлено, що відповідно специфікації (додаток №1) від 11.02.2011р. за видатковою накладною №2635 від 30.11.2011р. позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 120512,41грн. Як вбачається із матеріалів справи позивач платіжними дорученнями №6558 від 06.07.2011р. та №12304 від 25.11.2011р. здійснив предоплату на розрахунковий рахунок відповідача у сумі 233422,25 грн. за кислоту сірчану поліпшену відповідно до договору, оскільки відповідач поставив товар не в повному обсязі, позивачем було направлено на адресу Костянтинівського державного хімічного заводу претензію №16 від 10.10.2013р. з вимогою повернення грошових коштів у сумі 8593,99грн. на рахунок позивача у зв’язку із втратою інтересу в отримані вищезазначеного товару.

Надавши правову кваліфікацію правовідносинам сторін, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою між сторонами укладені договори купівлі-продажу і сторони досягли істотних його умов щодо предмету, ціни, строку його дії, тому в розумінні вимог ст. 638 ЦК України, та вимог ст.ст. 180, 181 ГК України він вважається укладеним, а саме, подія та прагнення сторін на його укладення відбулося.

За приписами ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За приписом ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами ч.2 ст.693 Цивільного Кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідач доказів повернення позивачу грошових коштів у сумі 8593,99грн. не надав та з заявленими позовними вимогами в цій частині погодився, про що свідчить відзив на позовну заяву, який міститься у матеріалах справи.

На підставі зазначеного, факт неналежного виконання відповідачем своїх зобов’язань за спірним договором перед позивачем підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, суму попередньої оплати товару позивачу відповідачем не повернуто, за таких обставин суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог позивача про стягнення суми попередньої оплати у розмірі 8593,99грн. за спірним договором.

Також позивачем нараховано відповідачу пеню у сумі 1546,92грн. та 7% штрафу у сумі 601,58грн. на підставі п. 2 ст. 231 Господарського кодексу України.

Суд, розглянувши вимогу позивача щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 1546,92грн. дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в цій частині з огляду на наступне.

У відповідності зі ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватись неустойкою.

Стаття 549 Цивільного кодексу визначає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі, якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

- за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

- за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 % вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

З даної норми вбачається, що передбачений нею розмір пені застосовується, якщо інше не передбачено договором, а відтак до вимог про стягнення з відповідача штрафної санкції застосуванню підлягають положення п.5.7 протоколу розбіжностей від 14.04.2011р., в якому сторони закріпили, що у разі порушення строків поставки продукції продавець сплачує покупцю пеню у розмірі 0,2% за кожен день прострочки від суми недопоставки. Таким чином, визначена ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України пеня в даному випадку до відповідача не може бути застосована, оскільки її розмір передбачений п.5.7 протоколом розбіжностей від 14.04.2011р.

Дослідивши матеріали справи судом встановлено, що відповідно до здійсненого позивачем розрахунку, останнім нараховано пеню за 180 днів, яка складає суму 1546,92грн. але без вказання точного та чіткого періоду нарахування пені. Незважаючи на неодноразові вимоги суду надати детальний розрахунок пені з зазначенням періодів нарахування, позивач не виконав належним чином вимоги суду та не надав належних та допустимих доказів визначення конкретної дати прострочки виконання відповідачем його зобов’язань. Отже зроблений позивачем розрахунок пені, який міститься у тексті позовної заяви є небгрунтованим та не доведеним, а вимоги щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 1546,92грн. такими, що не підлягають задоволенню.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Вимоги позивача відносно стягнення з відповідача 7% штрафу у розмірі 601,58грн. суд вважає такими, що не підлягають задоволені з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями в розумінні цього Кодексу є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення їм прав здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Передбачені ч.2 ст.231 ГК України штрафні санкції можуть бути застосовані за наявності хоча б однієї з таких умов: належність хоча б однієї сторони до суб'єкта господарювання, що належить до державного сектора економіки; порушення пов'язане з виконанням державного контракту; виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту.

Документи, які б підтверджували, що відповідач належить до державного сектора економіки у матеріалах справи відсутні, хоча судом неодноразово було зобов’язано позивача надати докази у підтвердження того, що відповідач належить до державного сектору економіки і має 100 відсотків державної власності.

Посилання позивача на те, що відповідач є державним підприємством не є достатнім для застосування зазначеної норми з врахуванням того, що позивачем не надано доказів, що Костянтинівський державний хімічний завод включено до Переліку підприємств державного сектору економіки (додаток № 1 до розпорядження Кабінету Міністрів України № 216-р від 23.06.2005р.).

Обов’язок доведення такого факту покладається на позивача. Наявні ж матеріали справи не містять будь-яких належних доказів, якими позивач обґрунтував наявність підстав для стягнення з відповідача штрафу передбаченого ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 ГК України. Таким чином, дану відповідальність та її розмір сторони мають право погодити умовами договору. Як встановелно судом спірним договором не передбачена відповідальність щодо стягнення з відповідача штрафу у розмірі 7%.

Таким чином вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 7% штрафу у розмірі 601,58грн. не підлягають задоволенню.

Стаття 625 Цивільного кодексу України не звільняє боржника від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання. Боржник, що прострочив виконання грошового зобов’язання, за вимогою кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Таким чином, відповідно до частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Скориставшись правом застосування вказаної статті позивачем нараховано відповідачу 3% річних за період з 30.11.2011р. по 05.02.2014р. у сумі 564,38грн. Але суд вважає, що нарахування 3% річних здійснено не вірно з наступних підстав.

Відповідач порушив не грошове зобов’язання, а порушив зобов’язання за недопоставку продукції на суму 8593,99грн., а відповідно до ст. 530 ЦК України, коли строк виконання зобов'язання не встановлений, боржник повинен виконати таке зобов'язання у семиденний термін з дня пред'явлення вимог кредитором, з чого вбачається, що ст. 625 ЦК України може застосовуватись лише після пред’явлення відповідачу вимоги про повернення грошових коштів замість недопоставленої продукції

Тому позивачем було не вірно здійснено нарахування 3% річних у розмірі 564,38грн. за період з 30.11.2011р. по 05.02.2014р. без врахування строків передбачених ст. 530 ЦК України.

Як вбачається із матеріалів справи позивачем 29.02.2012р. виставлено відповідачу вимогу про сплату суми боргу у розмірі 8593,99грн., але в матеріалах справи відсутні докази надсилання на адресу відповідача даної претензії або належні докази вручення уповноваженій особі відповідача, з огляду на вищевказане у суда відсутні повноваження щодо розгляду даної претензії, як належного доказу. Також в матеріалах справи міститься копія претензії №16 від 10.10.2013р. з доказами її направлення на адресу відповідача 14.10.2013р., з чого вбачається, що у відповідача настала відповідальність по оплаті 3% річних за період з 24.10.2013р. по 05.02.2014р (з урахуванням семиденного терміну та поштового перебігу) за таких обставин, господарський суд, частково задовольняє вимоги позивача щодо стягнення 3% річних за вказаний період у розмірі 74,17грн.

Згідно ст.49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно: в частині задоволених позовних вимог – на відповідача, в частині відмови – на позивача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 530, 549, 625, 693 ЦК України, ст. 193 ГК України, ст.ст. 33, 43, 44, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Кременчуцький колісний завод», м. Кременчук до Костянтинівського державного хімічного заводу, м. Костянтинівка Донецька область про стягнення 11306,87грн. задовольнити частково.

Стягнути з Костянтинівського державного хімічного заводу (85114, Донецька область, м. Костянтинівка, вул. Шмідта, б. 1, код ЄДРПОУ 05766362) на користь Публічного акціонерного товариства «Кременчуцький колісний завод» (39611, Полтавська область, м. Кременчук, проїзд. Ярославський, б. 8, код ЄДРПОУ 00231610) заборгованість у розмірі 8593,99грн., 3% річних у розмірі 74,17грн., витрати по сплаті судового збору у сумі 1400,62грн.

В решті частині позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 02.06.2014р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 10.06.2014р

Суддя Л.Д. Подколзіна