Постанова № 39179912, 06.06.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

06 червня 2014 року 09:00 № 826/4385/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Іщука І.О., розглянув у порядку письмового провадження справу

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «РМ-Інвест»

до

Київської міжрегіональної митниці Міндоходів,

Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві

про

визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товару, та картку відмови, стягнення надмірно сплачених платежів,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «РМ-Інвест» звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів, в якому просить:

1. визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № 100270002/2014/000137/2 від 20.03.2014 р.;

2. визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 100270002/2014/30208;

3. визнати митною вартістю товарів, що поміщені у митний режим імпорту за митною декларацією № 100270002/2014/298574 від 19.03.2014 р., суму у розмірі 104 668,56 грн.;

4. стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «РМ-Інвест» надмірно сплачені кошти у розмірі 14 936,64 грн. по податкам.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Київською міжрегіональною митницею Міндоходів на підставі необґрунтованих висновків посадової особи митного органу незаконно застосовано резервний метод та винесено рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити їх в повному обсязі. В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначив, що рішення про коригування митної вартості товарів було прийнято необґрунтовано та без відповідних розрахунків числового значення митної вартості товарів, а тому є протиправним.

Представник відповідача 1 в судове засідання не з’явився, про час, дату та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином, докази чого містяться в матеріалах справи. Згідно наданих письмових заперечень просить відмовити в задоволенні позовних вимог повністю. Обґрунтовуючи заперечення на позовні вимоги зазначив, що документи, які подані до митного оформлення для підтвердження заявленої митної вартості товару, містять розбіжності. Враховуючи, що подані позивачем документи є неналежними, - рішення, прийняте відповідачем, є правомірним.

Представник відповідача 2 в судове засідання не з’явився, про час, дату та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином, докази чого містяться в матеріалах справи. Заяв про відкладення розгляду справи або клопотання про розгляд справи без його участі не надходило. Згідно наданих заперечень зазначив, що повернення сум надмірно сплачених грошових коштів здійснюється за відповідною процедурою. Контролюючим органом відносно стягнення платежів, заявлених позивачем, є митні органи.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

У зв’язку з тим, що відсутні перешкоди для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, а також зважаючи на відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у письмовому провадженні.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «РМ-Інвест» є юридичною особою, яка здійснює господарську діяльність, у тому числі зовнішньоекономічну, пов’язану, з зовнішньою торгівлею (оптовою та роздрібною), зокрема, керамічними плитами.

ТОВ «РМ-інвест» (Покупець) було укладено зовнішньоекономічний контракт від 10.05.2013 р. № 0074/13 з фірмою «JOYSON CERAMICS MATERIALS CO. LTD», (Китай) (Продавець) на поставку товару – «кулі керамічні (з вмістом глинозему, що піддані опаленню, для млинів, які використовуються для помолу керамічних мас, на лінії по виробництву керамічної плитки)», виробник JOYSON CERAMICS MATERIALS, торговельна марка JOYSON, країна виробництва – Китай.

Поставка товару здійснена на умовах FOB SN Qingdao.

Позивачем заявлено до митного оформлення електронну митну декларацію № 100270002/2014/298574 від 19.03.2014 р. на вантаж «кулі керамічні» 22 кг, загальна митна вартість якого складає – 104 668,56 грн.

За результатами розгляду поданих документів, Київською міжрегіональною митницею Міндоходів прийнято рішення про коригування митної вартості товару від 20.03.2014 р. № 100270002/2014/000137/2, яким визначено митну вартість товару за резервним методом та винесено кратку відмови в прийняття митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 100270002/2014/30208.

Передумовою для прийняття оскаржуваного рішення стало те, що документи надані позивачем містять розбіжності.

Декларант скористався своїм правом на випуск товарів у вільний обіг шляхом надання гарантій за митною декларацією від 20.03.2014 р. № 100270000/2014/298646.

Позивач, не погоджуючись з прийнятим відповідачем 1 рішеннями, звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Київської міжрегіональної митниці Міністерства доходів і зборів України про їх скасування.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Згідно з пунктом 2 параграфу (а) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

Відповідно до пункту 2 параграфу (b) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року під «дійсною вартістю» слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи аналогічний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції.

Згідно з пунктом 2 параграфу (с) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року якщо дійсна вартість не може бути визначена відповідно до параграфу (b) цього параграфа, оцінка для митних цілей повинна базуватися на найближчому еквіваленті такої вартості, який можна визначити.

Згідно з частиною першою статті 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Відповідно до ч. 1 ст. 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Згідно із ч. 1 ст. 257 Митного кодексу України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії.

Відповідно до ч. 6 ст. 264 Митного кодексу України митна декларація приймається для митного оформлення, якщо вона подана за встановленою формою, підписана особою, яка її подала, і перевіркою цієї декларації встановлено, що вона містить всі необхідні відомості і до неї додано всі документи, визначені цим Кодексом. Факт прийняття митної декларації засвідчується посадовою особою митного органу, яка її прийняла, шляхом проставлення на ній відбитка відповідного митного забезпечення та інших відміток (номера декларації, дати та часу її прийняття тощо), у тому числі з використанням інформаційних технологій.

Відповідно до частини першої статті 337 Митного кодексу України перевірка документів та відомостей, які відповідно до статті 335 цього Кодексу подаються митним органам під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення формато-логічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками) та в інші способи, передбачені цим Кодексом.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, в силу приписів статті 49 Митного кодексу України є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною 1 ст. 51 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

У випадках, визначених цим Кодексом, для заявлення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту, органу доходів і зборів, який проводить митне оформлення цих товарів, разом з митною декларацією та іншими необхідними для митного оформлення зазначених товарів документами в установленому порядку подається декларація митної вартості (ч. 4 ст. 52 МК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

При цьому, кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (ч. ч. 2-3 ст. 57 Митного кодексу України).

Відповідно до положень ч.4 та ч. 5 ст. 58 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

Розрахунки згідно із цією статтею робляться лише на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню (ч. 9 ст. 58 МК України).

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:

1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що:

а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні;

б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно);

в) не впливають значною мірою на вартість товару;

2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;

3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;

4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Відповідно до ч. 2 та ч. 3 ст. 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Відповідно до ч. ч. 1-2 ст. 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (ч. 5 ст. 57 цього Кодексу).

З аналізу наведених вище правових норм вбачається, що Митним кодексом України передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондується з положеннями статті 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Крім того, це узгоджується з визначеними у статті 8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності.

Частиною 3 ст. 53 Митного кодексу України передбачено обов'язок декларанта подавати додаткові документи (за наявності) до визначеного частиною другою цієї статті загального переліку. При цьому такий обов'язок виникає у декларанта виключно у разі, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У такому випадку декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності): 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно з частинами 4 та 5 ст. 54 Митного кодексу України, митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч. 1 ст. 58 цього Кодексу (ч. 2 ст. 54 МК України).

Послідовність дій посадових осіб митного органу при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів під час здійснення їх митного контролю та митного оформлення визначено Методичними рекомендаціями щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затвердженими наказом Державної митної служби України від 13.07.2012 № 362 (далі - Методичні рекомендації).

Згідно з приписами пункту 6 Розділу ІІ вказаних Методичних рекомендацій, при перевірці розрахунку, здійсненого декларантом або уповноваженою ним особою при визначенні митної вартості товарів за основним методом, та чисельного значення заявленої митної вартості, зокрема, аналізується: включення всіх складових митної вартості; включення всіх платежів, які відповідають вимогам, встановленим частинами п'ятою - восьмою статті 58 Кодексу, до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті; наявність помилок при перенесенні відомостей з документів, які підтверджують митну вартість товарів, до митної декларації та/або до декларації митної вартості; наявність арифметичних помилок в митній декларації, декларації митної вартості або документах, які підтверджують митну вартість товарів; наявність помилок при перерахунку сум в іноземній та/або національній валютах; наявність помилок при здійсненні нарахувань (наприклад, знижок); наявність помилок при перерахуванні одиниць виміру оцінюваного товару на одиниці виміру товару відповідно до Митного тарифу України.

При перевірці розрахунку та числового значення заявленої митної вартості товарів здійснюється перевірка наявності у підтверджуючих документах всіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості, а саме: ДМВ (якщо ДМВ подається); митній декларації графи 12, 20, 22, 31 (в частині зазначення характеристик товару, які впливають виключно на рівень його митної вартості), 42, 43, 44 (в частині наявності реквізитів документів, які підтверджують митну вартість товарів), 45, 46; документах, поданих для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, для декларування яких не застосовується митна декларація (в частині зазначення характеристик товару, які впливають виключно на рівень його митної вартості); рахунку-фактурі або іншому документі, який визначає вартість товару (пункт 7 Розділу ІІ Методичних рекомендацій).

Отже, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки, контролю правильності обчислення декларантом та визначення митної вартості.

Відповідно до ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у Главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Аналіз положень частини третьої статті 53, частин другої, четвертої - шостої статті 54, статті 58 Митного кодексу України та пунктів 6, 7 Методичних рекомендацій надає підстави для висновку про те, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України.

При цьому, митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов'язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, тобто не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

Частиною 3 ст. 54 Митного кодексу України встановлено, що за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано та обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування (частина друга статті 55 МК України).

Як вбачається з матеріалів справи, 19.03.2014 р. позивачем подано (у електронному вигляді) до митного оформлення декларацію митної вартості № 100270002/2014/298574 на вантаж «кулі керамічні» у кількості 22 кг, загальна митна вартість товару складає - 104 668,56 гривень.

До декларації митної вартості № 100270002/2014/298574 позивачем долучені наступні документи:

§ картка обліку особи, яка здійснює операції з товарами;

§ міжнародна автомобільна накладна № 646;

§ коносамент (Bill of Lading) NBG201401394;

§ банківські платіжні документи, що стосується товару від 13.12.2013 p.;

§ платіжне доручення в іноземній валюті або банківських металах № 24;

§ довідка про транспортно-експедиційні витрати від 06.03.2014 p.;

§ каталог виробника товару; рахунок-фактура (інвойс) від 07.01.2014 p.;

§ пакувальний лист від 07.01.2014 p.;

§ контракт від 0074/13 від 10.05.2013 p.;

§ доповнення до контракту специфікація № 2 від 07.01.2014 p.;

§ договір на перевезення № 120801/18 від 01.08.2012 p.;

§ єдиний уніфікований документ на розміщення та тимчасове зберігання товарів;

§ технічна документація;

§ сертифікат походження від 07.01.2014 p.;

§ резервна позиція тощо.

Як вже зазначалось підставою для прийняття оскаржуваного рішення стало те, що документи надані декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів, відповідно до ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України містять розбіжності. З рішення про коригування митної вартості товарів вбачається, що митна вартість товару визначена із застосуванням методу 2г (резервний метод). Попередні методи не застосовувалися.

Як вбачається з пояснень відповідача 1, подані позивачем документи містили наступні розбіжності.

Так, в банківському платіжному документі в іноземній валюті від 13.12.2013р. №24 є посилання на інвойс № JSM-13068 датований 12.12.2013р., проте до митного оформлення даний інвойс не надавався. Між тим поставка здійснювалась за інвойсом від 07.01.2014 р..

Пунктом 2 зовнішньоекономічного договору (контракту) від 10.05.2013 р. №0074/13, передбачено, що ціни маються на увазі, як ціни на умовах FOB Foshan та включають в себе вартість упаковки, маркування, завантаження на транспорт. Проте, в наданій специфікації від 07.01.2014р. №2 та інвойсі на поставку товарів зазначено умови поставки - FOB Qingdao.

Дані, зазначені в копії митної декларації країни відправлення товару неможливо ідентифікувати з товаром, що постачається. Позивачем було надано довідку про транспортно-експедиційні витрати від 06.03.2014р., виписану ТОВ «Формаг-Київ», в той час як безпосереднім перевізником в CMR №646 вказано ТОВ «Юта-Віта». Документів, які б підтверджували причетність даного суб'єкта господарювання до здійснення вказаної поставки товарів Декларантом надано не було.

З урахуванням вищенаведених розбіжностей, відповідачем 1 було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів та винесено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

При винесенні рішення про коригування митної вартості товару, основний метод визначення митної вартості товарів за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються не був застосований, оскільки використані декларантом відомості не підтверджені документально.

Метод 2-а не був застосований у зв'язку з відсутністю у митного органу даних щодо вартості операцій з ідентичними товарами, скоригованими відповідно до комерційних умов поставки та партії товару (кількості).

Метод 2-6 не був застосований у зв'язку з відсутністю у митного органу даних щодо вартості операцій з подібними (аналогічними) товарами, скоригованими відповідно до комерційних умов поставки та товару (кількості).

Методи 2-в та 2-г не використані через відсутність даних, необхідних для проведення розрахунків. Митну вартість товарів визначено із застосуванням резервного методу (визначена митна вартість товарів ґрунтується на митній вартості товарів, подібних за якісними характеристиками, митне оформлення яких вже здійснено).

Як вбачається з оскаржуваного рішення митним органом проведено консультації з декларантом відповідно до вимог Митного кодексу України.

Оцінюючи фактичні обставини справи суд вважає за необхідне зазначити наступне.

При митному оформленні товару, разом з митною декларацією від 19.03.2014 року, позивачем надано інвойс - № JSM 13068 від 07.01.2014 року, який оформлено саме для поставки зазначеної в ньому партії товару на загальну суму 8 690, 00 дол. США.

Зазначені документи, з огляду на їх різне призначення (для передоплати вартості партії товару і для постачання того самого товару) мають різні номери і, відповідно, дати оформлення. Що стосується їх змісту, то в графах «опис» товару, його «кількість» , «ціна» в за одиницю та «всього» (йдеться про загальну вартість товару в дол. США) обох документів зазначено ідентичні дані.

Розбіжність дати інвойсу, наданого у пакеті документів для митного оформлення, із датою інвойсу зазначеного в платіжному дорученні на передоплату не є обставиною, яка вказує на розбіжність у вартості товару, оскільки таке платіжне доручення не є документом, який сам по собі впливає на числове значення складових митної вартості товарів.

Як вбачається з пояснень позивача, по наданому договору поставки було здійснено лише одноразову поставку товару.

Матеріалами справи встановлено, що вартість товару, номер та дата договору поставки є ідентичними у поданих документах.

Крім того, матеріалами справи спростовуються доводи відповідача 1, що, відповідно до п.2 Контракту, встановлюються ціни на умовах FOB Foshan та включають в себе вартість упаковки, маркування, завантаження на транспорт, проте, в специфікації від 07.01.2014 № 2 та інвойсу на поставку товарів зазначено FOB Qingdao, оскільки відповідно до доповнень № 2 від 10.12.2013 року до Контракту № 0074/13 від 10.05.2013 року було змінено п.2.1 та зазначено, що «ціни розуміються, як ціни на умовах FOB Qingdao».

Також у своїх запереченнях митний орган, зазначив, що позивачем було надано довідку про транспортні витрати від 06.03.2014 р., виписану ТОВ «Формаг-Київ», в той час як безпосереднім перевізником в CMR № 646 вказано ТОВ «Юта-Віта». Документів, які б підтверджували причетність даного підприємства до здійснення вказаної поставки Декларантом не надано.

Разом з цим, митний орган зазначає, що рахунок від ДП «Формаг-Київ» не було прийнято на підтвердження витрат щодо здійсненої поставки, оскільки поставка здійснена в березні 2014 року, а рахунок датований 21.02.2014 р. № 38268.

Однак слід зауважити, що положеннями пункту 6 ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України не передбачено обов'язкового подання договору з перевізником чи експедитором.

Водночас необхідні документи, які підтверджують факт перевезення товарів (CMR) і його вартість (довідка ТОВ «Формаг-Київ») позивачем були надані відповідачу 1.

Вказані документи містять посилання на маршрут, час завантаження, номери транспортних засобів, а в CMR також зроблено посилання на відповідний інвойс, тобто дані документи є належними доказами, співвідносяться з іншими документами, які надавалися до митного оформлення, і дозволяють встановити обставини перевезення і вартість додаткових витрат.

При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що правові та організаційні засади транспортно-експедиторської діяльності в Україні визначаються Законом України «Про транспортно-експедиторську діяльність» від 1 липня 2004 року N 1955-IV (далі - Закон N 1955-IV ).

Абзацом третім частини першої статті 1 Закону N 1955-IV встановлено, що транспортно-експедиторська послуга - робота, що безпосередньо пов'язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону N 1955-IV , за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Таким чином, уклавши договір № 120801/18 транспортного експедирування від 01.08.2012 року позивач делегував Експедитору ТОВ «Формаг-Київ» право на свій розсуд здійснювати пошук перевізника, умови перевезення та інше, в тому числі право укладати договору з перевізником. Здійснивши митне оформлення, позивач зазначив саме ту особу з якою перебував у відносинах.

Таким чином, доводи, викладені в письмових запереченнях відповідача 1 жодним чином не спростовують правильність визначення декларантом митної вартості товару за ціною договору, не ставлять під сумнів достовірність і точність відомостей про вартість товару, які містяться в передбачених законом і доданих до декларації для митного оформлення товару основних документах.

При цьому, відповідач 1 у оскаржуваному рішенні послався на неможливість застосування другого та третього методів у зв'язку з відсутністю інформації. Натомість, в тому ж рішенні відповідач послався на визначення митної вартості з застосуванням митної вартості товарів, подібних за якісними характеристиками.

Таким чином, оскаржуване рішення містить протилежні визначення про відсутність інформації щодо подібних товарів та застосування такої інформації одночасно.

Суд звертає увагу, що оскаржуване рішення відповідача 1 про коригування митної вартості товару не містить належного обґрунтування числового значення митної вартості товару, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування. Зокрема, не було зазначено джерел інформації, що використовувались митним органом для визначення митної вартості товару, як того вимагає наказ Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598 «Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору».

З пояснень позивача вбачається, що сума надмірно сплачених коштів у розмірі 14 936,64 грн. складається із збільшеної суми з податку на додану вартість 10 268,94 грн. та із збільшеної суми по митному збору у розмірі 4 667,70 грн.

Сплата митних платежів та перерахування позивачем на спеціальний рахунок державного казначейства різниці між сумами платежів, нарахованих згідно із митною вартістю, визначеною митним органом, підтверджується відповідними відмітками у митній декларації МД-2 № 100270002/2014/298646.

Беручи до уваги вищенаведене, суд приходить до висновку, що визначення митної вартості товару, що імпортується, за резервним методом, яке було здійснено відповідачем 1, не відповідає вимогам ч. 4 та ч. 5 ст. 58 Митного кодексу України, відповідно до яких митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Отже, переконливих аргументів, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору, відповідачем 1 не наведено.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що подані декларантом позивача основні та додаткові документи необхідно вважати належними та достатніми для підтвердження та визначення митної вартості товару.

Отже, подані позивачем основні та додаткові документи, що підтверджують митну вартість товару містять усю необхідну інформацію про вартість товару та транспортних послуг, а також реквізити, необхідні для ідентифікації товару.

Разом з тим, відповідачем 1 не доведено та не надано жодних переконливих доказів того, що документи, подані позивачем до митного оформлення є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.

За таких обставин, висновок митного органу про неможливість визначення митної вартості товару за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартості операції), суд вважає необґрунтованим, а застосування резервного методу неправомірним.

Оскільки картка відмови в митному оформленні (випуску) товарів № 100270002/2014/30208 була видана на підставі рішення про коригування митної вартості товарів № 100270002/2014/000137/2 від 20.03.2014 р., яке визнано судом протиправним, то відповідно картка відмови видана також неправомірно.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Виходячи з того, що твердження митного органу про неможливість застосування обраного позивачем методу визначення митної вартості товару за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартості операції), є необґрунтованим та безпідставним, а документи, подані позивачем до митного органу, відповідають вимогам чинного законодавства, необхідним для надання їм юридичної сили та доказовості, а, отже, і підтверджують заявлені позивачем відомості про митну вартість товарів, суд приходить до висновку, що визначення відповідачем 1 митної вартості товару та коригування її у сторону збільшення за резервним методом здійснено з порушенням вимог митного законодавства України, що є підставою для скасування оскаржуваних рішень.

Разом з тим, вимога щодо визнання митною вартістю товарів, що поміщені у митний режим імпорту за митною декларацією № 100270002/2014/298574 від 19.03.2014 р., суму у розмірі 104 668,56 грн. та стягнення з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «РМ-Інвест» надмірно сплачених коштів у розмірі 14 936,64 грн. по податкам, на думку суду, не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Так, за правилами ст. 54 Митного кодексу України митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів згідно з положеннями цього Кодексу. Відповідно до ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у Главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Аналіз положень ст. 54 Митного кодексу України та Методичних рекомендацій, дає підстави для висновку, що питання контролю правильності обчислення декларантом митної вартості, як і визначення методу її обчислення у встановленому законом порядку в разі виникнення обґрунтованого сумніву, відносяться до виключної компетенції митних органів.

Отже, суд встановивши протиправність рішень митного органу про визначення митної вартості товару за тим чи іншим методом, не вправі підміняти митний орган, стягуючи з державного бюджету надмірно сплачену з такої вартості суму податку на додану вартість, фактично визначаючи при цьому інший метод обчислення митної вартості.

Разом з тим, під час розгляду даної справи судом, позивачем не був документально доведений факт дотримання ним процедури, передбаченої розділом ІІІ Порядку повернення платникам податків митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженого наказом Державної митної служби України від 20 липня 2007 року № 618, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 вересня 2007 року за № 1097/14364, зокрема, в частині подання відповідної заяви до митного органу з наданням підтверджуючих документів, а тому суд не вбачає порушеного права позивача в частині позовних вимог про стягнення з відповідача 1 та відповідача 2 наданої в порядку розділу Х Митного кодексу України фінансової гарантії у розмірі 14 936,64 гривень.

З огляду на вищезазначене, суд приходить до висновку, що в цій частині позовних вимог позивача слід відмовити.

Також суд зазначає, що обставини, встановлені даним судовим рішенням, стосуються здійснення митних процедур за ВМД позивача № 100270002/2014/298574 та № 100270002/2014/298646.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «РМ-Інвест» задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № 100270002/2014/000137/2 від 20.03.2014 р.

3. Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 100270002/2014/30208.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

5. Судові витрати в сумі 73 (сімдесят три) гривні 08 копійок присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «РМ-Інвест» за рахунок Державного бюджету України.

6. Стягнути решту суми судового збору у розмірі 1 412 (одна тисяча чотириста дванадцять) грн. 88 коп. на користь Окружного адміністративного суду м. Києва (розрахунковий рахунок №31218206784007, отримувач платежу УДКСУ у Печерському районі м. Києва, код 38004897, МФО 820019, банк одержувача ГУ ДКСУ у місті Києві, код класифікації доходів бюджету 22030001 із рахунків Товариства з обмеженою відповідальністю «РМ-Інвест» (код ЄДРПОУ 24930146, вул. Жилянська, 19, м. Київ, 01033).

7. Зобов’язати Державну податкову інспекцію у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві здійснити стягнення судового збору у розмірі 1 412,88 грн. з Товариства з обмеженою відповідальністю «РМ-Інвест» (код ЄДРПОУ 24930146, вул. Жилянська, 19, м. Київ, 01033).

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її отримання особою, яка оскаржує постанову, за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.О. Іщук