Рішення № 39177880, 04.06.2014, Апеляційний суд Київської області

Справа № 363/945/13-ц Головуючий у І інстанції Підкурганний В.В.Провадження № 22-ц/780/2381/14 Доповідач у 2 інстанції ОлійникКатегорія 1 04.06.2014

РІШЕННЯ

Іменем України

04 червня 2014 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

Головуючого - судді Олійника В.І.,

суддів: Іванової І.В., Касьяненко Л.І.,

при секретарі Власенко О.В.,

розглянувши матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 06 листопада 2013 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 та ОСОБА_3, треті особи: Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю в Київській області та Демидівська сільська рада Вишгородського району Київської області, про знесення самочинного збудованого нерухомого майна, -

в с т а н о в и л а :

У квітні 2013 року позивачка звернулася до суду з вказаним позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_3, про знесення самочинного збудованого нерухомого майна, посилаючись на те, що вона є співвласником зазначеного будинку разом з відповідачами по справі.

У червні 2012 року ОСОБА_2 виявила, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 самочинно будують прибудови до будинку АДРЕСА_1 без будь-яких дозволів уповноважених органів державної влади.

У зв'язку з наведеним вона зверталась до відповідачів з вимогами про припинення будівництва, однак вони залишились проігнорованими.

Крім того, інспекцією архітектурно-будівельного контролю у Київській області встановлено факт самочинного будівництва відповідачами до будинку АДРЕСА_1.

Враховуючи вищенаведене, просила зобов'язати ОСОБА_1 та ОСОБА_3 знести самочинне збудоване нерухоме майно прибудови до житлового будинку розміром 5x5 м та 6x1,5 м до житлового будинку АДРЕСА_1 та стягнути на її користь з відповідачів судові витрати.

Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 6 листопада 2013 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про знесення самочинно збудованого нерухомого майна задоволено.

Зобов'язано ОСОБА_1 та ОСОБА_3 знести самочинно збудоване нерухоме майно прибудови до житлового будинку розміром 5х5 м. та 6х1,5 м. до житлового будинку АДРЕСА_1.

В апеляційній скарзі з підстав порушення судом норм матеріального і процесуального права ставиться питання про скасування рішення та ухвалення нового, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про право на спадщину від 10 червня 2005 року ОСОБА_5 успадкувала 1/4 частини житлового будинку та відповідною частиною надвірних будівель по АДРЕСА_1.

Відповідно до договору дарування від 1 грудня 2005 року ОСОБА_5 було подаровано 1/4 частину того ж будинку громадянином ОСОБА_6, про що було зроблено відповідну відмітку Вишгородським БТІ 19 грудня 2005 року (а.с. 7).

Рішенням Вишгородського районного суду від 2 квітня 2009 року будинок АДРЕСА_1 розділено між співвласниками ОСОБА_5, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 (а.с.9-13).

Після реєстрації шлюбу 17 квітня 2010 року ОСОБА_5 змінила прізвище на ОСОБА_5.

6 червня 2012 року позивачка звернулася з письмовою претензією до відповідачів про знесення самочинного збудованої споруди, яку вони отримали.

Актом Інспекції державного-архітектурно будівельного контролю у Київській області проведено перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної цільності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 22 листопада 2012 року, зарезультатами якої встановлено, що ОСОБА_1 по АДРЕСА_1 здійснено самочинне будівництво прибудови до будинку розміром 5x5 м та 6x1,5м.

Також 6 грудня 2012 року було складено протокол про адмістративне правопорушення №302/1-12 за частиною 5 статті 96 КУпАП - порушення вимог законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил під час будівництва.

З листа Демидівської сільської ради Вишгородського району Київської області від 12 липня 2012 року №533, вбачається, що ОСОБА_1 винесено рішення сільської ради від 18 червня 2012 про приватизацію земельної ділянки по АДРЕСА_2.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що спірні прибудови побудовані на земельній ділянці, право власності на яку не зареєстроване за жодним із учасників процесу, а тому і не визначено їх цільове використання. З урахуванням висновків, викладених у акті перевірки Інспекції державного-архітектурно будівельного контролю у Київській області від 22 листопада 2012 року, прибудови до будинку розміром 5x5м та 6x1,5м є самочинно збудованими відповідачами по справі. Крім того, приміщень такого розміру не відмічено при складанні техпаспорту на будинок АДРЕСА_1 від 9 жовтня 2005 року.

Проте, колегія суддів не може погодитися з таким висновком.

Відповідно до ч.1 ст.376 ЦК України житловий будинок, будівля споруда, інше нерухоме майно вважається самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети.

Відповідно до вимог ст.376 ЦК України право на звернення до суду з позовом про знесення або перебудову самочинно збудованого об'єкта нерухомості мають як органи державної влади, так і органи місцевого самоврядування.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 про знесення самочинно збудованої будівлі, суд першої інстанції на порушення вимог процесуального та матеріального закону не врахував, що для вирішення питання про знесення самочинного будівництва за позовом органу державної влади або органу місцевого самоврядування необхідно відповідно до вимог ч.7 ст.376 ЦК України встановити, чи було видано особі, яка здійснила самочинне будівництво, припис про усунення порушень, чи можлива перебудова об'єкту та чи відмовляється особа, яка здійснила самочинне будівництво, від такої перебудови.

З матеріалів справи не вбачається, що судом першої інстанції досліджувались зазначені обставини.

Також судом першої інстанції не враховано, що знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише тоді, коли використано всі передбачені законодавством України заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності. Знесення нерухомості, збудованої з істотним відхиленням від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотним порушенням будівельних норм і правил (у тому числі за відсутності проекту), можливе лише за умови, що неможлива перебудова нерухомості відповідно до проекту або відповідно до норм і правил, визначених державними правилами та санітарними нормами, або якщо особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від такої перебудови.

В інших випадках суд за позовом відповідного державного органу чи органу місцевого самоврядування може на підставі ч.7 ст.376 ЦК України зобов'язати забудовника здійснити перебудову житлового будинку, будівлі, споруди або іншого об'єкту нерухомості, який побудовано чи будується з істотними відхиленнями від проекту або з істотним порушенням основних будівельних норм і правил, у тому разі, коли таке будівництво суперечить суспільним інтересам, порушує права інших осіб, коли порушення будівельних норм і правил є істотним, а також є технічна можливість виконати перебудову.

Відповідно до ч.1 ст.60, ч.3 ст.10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог.

Суд першої інстанції на порушення вимог ч.4 ст.10, ч.1 ст.31, ч.1 ст.137 ЦПК України не сприяв всебічному і повному з'ясуванню обставин справи, чим допустив порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи вищенаведене та той факт, що відповідний державний органу чи орган місцевого самоврядування на підставі ч.7 ст.376 ЦК України до суду з зазначеними позовними вимогами не зверталися, а позивачкою не доведено обставин, на які вона посилається як на підставу свої вимог, колегія судді приходить до висновку щодо необхідності скасувати рішення і ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про знесення самочинного збудованого нерухомого майна.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.303, 307, 309, 313, 314, 316 України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 06 листопада 2013 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про знесення самочинного збудованого нерухомого майна.

Рішення апеляційного суду Київської області набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий: Олійник В.І.

Судді: Іванова І.В.

Касьяненко Л.І.