Постанова № 39177602, 10.06.2014, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" червня 2014 р.Справа № 916/3563/13 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Журавльова О.О.,

суддів Савицького Я.Ф., Ярош А.І.

(відповідно до розпорядження голови суду від 18.04.2014р. №122 розгляд апеляційної скарги здійснюється даною судовою колегією)

при секретарі судового засідання Селиверстовій М.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Семянова К.А., за довіреністю №05 від 14.02.2014р.

від відповідача-1: Гордієнко М.В., за довіреністю №196 від 02.01.2014р.

від відповідача-2: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства „Одеська залізниця"

на рішення господарського суду Одеської області від 17 лютого 2014 року

по справі №916/3563/13

за позовом Приватного акціонерного товариства "Виробниче об'єднання "Облпаливо"

до відповідачів: 1.Державного підприємства „Одеська залізниця"

2.Товариства з обмеженою відповідальністю "Актів Груп"

про стягнення 7821 грн.

В С Т А Н О В И В:

ПрАТ "ВО "Облпаливо" звернулось до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з ДП „Одеська залізниця" 7821 грн. вартості недостачі вантажу.

Рішенням господарського суду Одеської області від 17 лютого 2014 року у справі №916/3563/13 (суддя Літвінов С.В.) позов ПрАТ "ВО "Облпаливо" до ДП „Одеська залізниця" задоволено: з ДП „Одеська залізниця" на користь позивача стягнуто 7821 грн. судового збору та 1720,50 грн. судового збору.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідальність за виявлену недостачу вантажу згідно чинного законодавства покладається саме на перевізника - ДП "Одеська залізниця", обов'язком якої є забезпечення схоронності вантажу під час перевезення. Доводи відповідача про те, що відповідальність за нестачу вугілля не може бути покладена на перевізника, суд вважає безпідставними та необґрунтованими, оскільки не ґрунтуються на матеріалах справи.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду першої інстанції, до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернувся відповідач-1 (ДП „Одеська залізниця"), в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким у задовольнити позовних вимог ПрАТ "ВО "Облпаливо" відмовити в повному обсязі, з посиланням при цьому на невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування судом норм матеріального права, з мотивів, викладених в апеляційній скарзі.

22.04.2014р. ухвалою Одеського апеляційного господарського суду залучено до участі у справі, в якості другого відповідача, ТОВ "Актів Груп".

Представник скаржника у судових засіданнях підтримав апеляційну скаргу та наполягав на її задоволенні.

Представник позивача (ПрАТ "ВО "Облпаливо") у судових засіданнях надав пояснення, відповідно до яких позивач просить залишити апеляційну скаргу ДП „Одеська залізниця" без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін, з мотивів, викладених у відзиві на апеляційну скаргу.

Представник відповідача-2 (ТОВ "Актів Груп") у судові засідання не з'явився, про час, дату і місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином, про що свідчать відповідні повідомлення про вручення поштових відправлень від 25.04.2014р. та від 23.05.2014р.

Враховуючи вищевикладене апеляційний господарський суд визнав за можливе розглянути апеляційну скаргу ДП „Одеська залізниця" за відсутністю відповідача-2 у судових засіданнях.

Відповідно до ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права, заслухавши представників позивача та відповідача-1, апеляційний господарський суд дійшов до наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів справи, 10.11.2012р. між ТОВ "Форос сервіс" (Постачальником) та ПрАТ "Виробниче об'єднання "ОБЛПАЛИВО" (Покупцем) укладено договір №10-11/П поставки твердого палива, відповідно до п.1.1. якого Постачальник зобов'язався передати вугільну продукцію (товар) у власність Покупця, а Покупець - прийняти та оплатити товар в асортименті, за цінами і в кількості, визначених в Специфікаціях, в строки і на умовах, встановлених цим Договором.

Відповідно до п.3.1. Договору за домовленістю сторін поставка товару здійснюється згідно Міжнародних правил тлумачення торгових термінів "Інкотермс" в редакції 2010р. і конкретизується в Специфікаціях до цього Договору.

Відповідно до Специфікації №1 від 10.11.2012р. до Договору поставки твердого палива №10-11/П від 10.11.2012р. сторони домовились про поставку 1800т вугілля марки АМ (13-25) за ціною 916,67грн. за тонну (без ПДВ) або 1100,00грн. за тонну (з ПДВ).

10.01.2013р. зі станції відправлення Соф'їно-Бродська Донецької залізниці ТОВ «Актів Груп» (вантажовідправник) на адресу ПрАТ "Виробниче об'єднання "ОБЛПАЛИВО" (вантажоодержувач, позивач) було відправлено вантаж (антрацит) у вагонах №67181453 та №60685310 у кількості 139000 кг, що підтверджується залізничною накладною №51700532 (основна накладна).

Відповідні відмітки у вказаній накладній свідчать, що вантаж завантажений у вагон засобами відправника, навалом, нижче бортів, вантаж у твердому стані, вантаж такий, що змерзається. Вантаж розміщено й закріплено згідно з п.3, 4, 7, 8 гл.1 дод. 14 до СМГС, вагони є власністю ДП „Укрспецвагон". Вантаж промаркований вапном. Проведено профілактику, шляхом пересипання вапном у розмірі 1%.

16.01.2013р. зі станції відправлення Помошна Одеської залізниці на станцію призначення Березівка Одеської залізниці було здійснено досилання до основної відправки вантажу (антрацит) у вагоні №67181453 у кількості 69000 кг, що підтверджується залізничною накладною №41571647.

Відповідні відмітки у вказаній накладній свідчать, що вантаж зі станції відправлення Соф'їно-Бродська Донецької залізниці відправлено ТОВ «Актів Груп» відповідно до накладної №51700532 за ремонтом.

16.01.2013р. при надходженні вагону №67181453 на станцію Колосівка Одеської залізниці складено акт загальної форми №3/18, яким встановлено, що при огляді потягу по АСК ЦВР виявлено: в даному вагоні наявні поглиблення, просипання вантажу в путі слідування. Після виводу з-під ЛЕП виявлено з ліва за ходом на 4 розвантажувальному люці деформація шинельного листа, наявний зазор 400х50 мм. В вагоні поглиблення 4500 мм на ширину вагону та до підлоги. Брак усунено шляхом шпаклювання паклею, поглиблення марковано вапном.

Матеріалами справи встановлено, що 17.01.2013р. на станції Березівка Одеської залізниці складено акт про технічний стан вагона (контейнера) №1, відповідно до якого вагон №67181453 визнано технічно справним, однак зазначено, що деформовано шинельний лист в середину з ліва за ходом 4 розвантажувального люка, де зазор 400х50 мм. Деформація старого походження. Встановлено неякісну підготовку вагону під навантаження вантажовідправником, внаслідок чого відбулось просипання вантажу.

17.01.2013р. на станції Березівка Одеської залізниці було складено комерційний акт АЯ №110071/1, в якому встановлено, що на підставі акту загальної форми №3/18 від 16.01.2013р. було проведена комісійна видача вагону №67181453. При переважуванні вантажу у вагоні виявилось, брутто 94400 кг, тара перевірена 23200 кг, нетто 61200 кг, що менш ніж зазначено у документі 7800 кг. При огляді вагону було встановлено: з ліва за ходом на 4 розвантажувальному луці деформація шинельного листа, наявний зазор 400х500 мм. В вагоні поглиблення 4500 мм на ширину вагону до підлоги. Вагон в технічному стані справний.

З наявної в матеріалах справи довідки вантажовідправника вбачається, що вартість вугілля марки „АМ" 13-25 у вагоні №67181453, складає 1100 грн. за 1 тону.

Дослідивши матеріали справи, апеляційний господарський суд прийшов до наступних висновків.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 307 ГК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.

Згідно із ст. 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.

В силу вимог ч.3 ст. 909 ЦК України, ч.2 ст. 307 ГК України, ст. 6 Статуту залізниць України наявна у матеріалах справи залізнична накладна свідчить про укладення між ТОВ «Актів Груп» (вантажовідправник) і ДП „Одеська залізниця" (перевізник) договору перевезення вантажу на користь вантажоодержувача, яким є ПрАТ "ВО "Облпаливо".

Як вбачається із залізничної накладної завантаження вантажу у вагон №67181453 здійснювалось відправником (відповідач-2), а відповідно до вимог ч.3 ст. 308 ГК України, які кореспондуються з вимогами ч.2 ст. 917 ЦК України, вантажовідправник зобов'язаний підготувати вантаж до перевезення з урахуванням необхідності забезпечення транспортабельності та збереження його в процесі перевезення. Аналогічні вимоги щодо обов'язку вантажовідправника підготувати вантаж з урахуванням його схоронності під час транспортування містяться і у ст.32 Статуту залізниць України, згідно з якою навантаження вантажу здійснюється відправником з виконанням Технічних умов.

Відповідно до п.3 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.02.2010р. №01-08/71 „Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів законодавства про відповідальність за порушення у галузі залізничного транспорту (за матеріалами узагальнення судової практики у справах, розглянутих господарськими судами України)" придатність рухомого складу для перевезення вантажу в комерційному відношенні визначається: вагонів - відправником, якщо завантаження здійснюється його засобами, або залізницею, якщо завантаження здійснюється засобами залізниці; контейнерів, цистерн та бункерних напіввагонів - відправником.

Виходячи із наведеного, відправник зобов'язаний визначити не технічний стан вагону, а його придатність у комерційному відношенні для перевезення конкретного вантажу у комерційному відношенні.

Необхідно врахувати, що статтею 32 Статуту передбачено обов'язок відправника підготувати вантаж з урахуванням його схоронності під час транспортування і здійснювати навантаження з урахуванням Технічних умов.

Пунктом 5 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу встановлено, що перед навантаженням вантажів, які містять дрібні фракції, відправник зобов'язаний пересвідчитися, що перевезення у наданому вагоні не призведе до втрати вантажу. Якщо втрата можлива через конструктивні зазори, відправник зобов'язаний вжити додаткових заходів щодо їх ущільнення.

У разі навантаження у вагони відкритого типу вантажів, які містять дрібні фракції, відправник повинен вжити заходів щодо запобігання видуванню або просипанню дрібних часток вантажу під час перевезення.

У Додатку 14 до Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення містяться правила розміщення і кріплення вантажів у вагонах і контейнерах з вимогами до розміщення і кріплення вантажів на відкритому рухомому складі, в т.ч. вимогами щодо підготовки вагону до завантаження, вимогами щодо забезпечення схоронності вагонів при завантаженні і вивантаженні вантажів, вимогами щодо засобів кріплення вантажів у ваганах.

При цьому, однією із умов забезпечення транспортабельності та збереження вантажу під час його перевезення є також технічна справність вагону, а в силу вимог ст. 31 Статуту залізниць України подавати під завантаження справні, придані для перевезення відповідного вантажу, очищені від залишків вантажу, сміття, реквізиту, а у необхідних випадках - продезінфіковані вагони та контейнери зобов'язана залізниця. Водночас у випадках, коли під завантаження поданий несправний за своїм технічним станом вагон, відправник повинен відмовитись від його використання. Аналогічна позиція міститься і у п.3.9 Роз'яснень Президії ВГСУ від 29.09.2008р. №04-5/225 „Про внесення змін та доповнень до роз'яснень президії ВГСУ від 29.05.2002р. №04-5/601 „Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею".

Відповідно до ст. 110 Статуту залізниць України залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу. Водночас у ст. 111 Статуту залізниць України наведено перелік обставин, наявність яких звільняє залізницю від відповідальності, зокрема, якщо вантаж прибув у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника, якщо не має ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час його перевезення.

Приймаючи до уваги обставини справи, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що комерційний акт від 17.01.2013р. АЯ №110071/1 та акт загальної форми №3/18 від 16.01.2013р., які засвідчують наявність поглиблень та зазорів, може підтверджувати те, що недостача у спірному вагоні, навантаження до якого здійснювалось навалом, є результатом втрати вантажу під час перевезення, при цьому ДП „Одеська залізниця" не доведено факт виникнення недостачі з незалежних від неї обставин.

Водночас, дослідивши матеріали і обставини справи, враховуючи норми чинного законодавства, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що навантаження відправником вантажу в даному випадку здійснювалось у не підготовлений для перевезення вугілля вагон з ознаками непридатності в комерційному відношенні (із зазорами, які могли призвести до витікання вантажу) та без вжиття заходів щодо запобігання видуванню або висипанню вантажу.

З огляду на встановлені обставини справи, апеляційний господарський суд вважає, що недостача вантажу у вагоні виникла внаслідок неправомірних дій як перевізника так і вантажовідправника, таким чином колегія суддів приходить до висновку про наявність обопільної вини перевізника так і вантажовідправника за втрату вантажу у рівних частинах по 50% від загальної вартості недостачі вантажу з кожного: з перевізника - за втрату частини вантажу в процесі перевезення та з вантажовідправника - за навантаження вугілля в комерційно несправний вагон, не вжиття заходів щодо запобігання видуванню та висипанню вантажу, та що не відмовився від використання комерційно несправного вагону.

При цьому, апеляційний господарський суд зауважує, що в п.13 оглядового листа Вищого господарського суду України „Про деякі питання судової практики застосування Статуту залізниць України, інших норм транспортного законодавства" від 29.11.2007р. №01-8/917 закріплено, що вартість втрати, нестачі або пошкодження вантажу у разі укладання договору постачання (купівлі-продажу) через посередників має бути визначена відносно залізниці - за ціною вантажовідправника, а відносно відправника - за ціною посередника або постачальника.

Договір перевезення конкретного вантажу укладається між залізницею та вантажовідправником, тому ст.ст. 115, 133 Статуту залізниць України визначають вартість вантажу на підставі загальної суми рахунку або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу. Ці норми регулюють визначення суми відшкодування за втрачений або пошкоджений з вини залізниці вантаж, у разі, якщо відшкодування здійснюється за рахунок перевізника, про що зазначено у п.2.8 роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002р. № 04-5/601.

Згідно з п.24 Статуту залізниць України вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній, тому при визначенні суми відшкодування за нестачу вантажу за рахунок вантажовідправника, або при встановленні за обставинами справи вини відправника у пошкодженні або псуванні вантажу необхідно виходити зі ст.ст. 22,623 ЦК України, які передбачають, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати завдані збитки, до яких належать втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого права, в зв'язку з чим розмір (сума) збитків повинен визначатися втратами одержувача, а саме - сумою грошових коштів, сплачених за отриману пошкоджену або недоотриману продукцію за цінами, за якими її оплатив одержувач (в тому числі і за цінами посередника)".

Дослідивши матеріали справи, Одеський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що ДП „Одеська залізниця" та ТОВ "Актів Груп" повинні відшкодувати позивачу вартість нестачі вантажу у вагоні №67181453 з врахуванням довідки вантажовідправника в сумі 7821 грн., по 3910,50 грн. кожний:

((69 т - 1%) - 61,2 т / 2) * 1100 грн.

За умовами ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду приходить до висновку, що апеляційну скаргу ДП „Одеська залізниця" слід частково задовольнити, а рішення господарського суду Одеської області від 17 лютого 2014 року у справі №916/3563/13 - частково скасувати.

Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Апеляційну скаргу Державного підприємства „Одеська залізниця" задовольнити частково.

2.Рішення господарського суду Одеської області від 17 лютого 2014 року у справі №916/3563/13 скасувати частково, виклавши резолютивну частину цього рішення в наступній редакції:

„Позов Приватного акціонерного товариства "Виробниче об'єднання "Облпаливо" до Державного підприємства „Одеська залізниця" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Актів Груп" задовольнити:

Стягнути з Державного підприємства „Одеська залізниця" (65012, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська,19, код ЄДРПОУ 01071315) на користь Приватного акціонерного товариства "Виробниче об'єднання "Облпаливо" (65003, м. Одеса, вул. Чорноморського козацтва 70/1, код ЄДРПОУ 30514975) вартість недостачі вантажу в сумі 3910 (три тисячі дев'ятсот десять) грн. 50 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 860 (вісімсот шістдесят) грн. 25 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Актів Груп" (86500, Донецька область, м. Сніжне, вул. Гнесіних 22, кв. 46, код ЄДРПОУ 36976259) на користь Приватного акціонерного товариства "Виробниче об'єднання "Облпаливо" (65003, м. Одеса, вул. Чорноморського козацтва 70/1, код ЄДРПОУ 30514975) вартість недостачі вантажу в сумі 3910 (три тисячі дев'ятсот десять) грн. 50 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 860 (вісімсот шістдесят) грн. 25 коп."

3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Актів Груп" (86500, Донецька область, м. Сніжне, вул. Гнесіних 22, кв. 46, код ЄДРПОУ 36976259) на користь Державного підприємства „Одеська залізниця"(65012, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 19, код ЄДРПОУ 01071315) 456 (чотириста п'ятдесят шість) грн. 75 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

4.Доручити господарському суду Одеської області видати відповідні накази із зазначенням реквізитів сторін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Повний текст постанови підписаний 12 червня 2014 року.

Головуючий суддя Судді О.О. Журавльов Я.Ф. Савицький А.І. Ярош