Рішення № 39177424, 02.06.2014, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

02.06.2014 Справа № 33/153пд

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Сич Ю. В., судді Осадчої А.М., судді Овсяннікової О.В.

розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Деметра-плюс", м.Донецьк (код ЄДРПОУ 32050875)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „Укрбудремпуть", м.Костянтинівка (код ЄДРПОУ 33560720)

про визнання договору підряду №171 від 15.08.2008р. розірваним та стягнення безпідставно отриманих грошових коштів у розмірі 1288018грн.40коп.

за участю представників:

від позивача: Шаровка В.П. за довіреністю №262 від 22.04.2014р.,

від відповідача: не з'явився.

В судовому засіданні 12.10.2011р.

оголошено перерву до 13.10.2011р.,

06.11.2012р. оголошено перерву до

12.11.2012р.

на підставі ст. 77 Господарського

процесуального кодексу України.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Деметра-плюс», м.Донецьк звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрбудремпуть», м.Костянтинівка про визнання договору підряду №171 від 15.08.2008р. розірваним та стягнення 1 288 018грн.40коп.

Ухвалою від 22.08.2011р. господарський суд Донецької області прийняв вищевказану позовну заяву до розгляду та порушив провадження у справі №33/153пд.

13.10.2011р. представниками сторін надані клопотання про призначення судової експертизи.

У зв'язку з суперечливістю доказів та необхідністю спеціальних знань, суд ухвалою від 13.10.2011р. призначив судову будівельно-технічну експертизу, проведення якої доручив Донецькому науково-дослідному інституту судових експертиз (вул. Дубравна, 1-Б, м.Донецьк, 83087), на підставі ст. 41 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою від 13.10.2011р. господарський суд Донецької області зупинив провадження у справі №33/153пд на підставі п.1 ч.2 ст.79 Господарського процесуального кодексу України.

У зв'язку із закінченням експертного дослідження, на адресу господарського суду Донецької області надійшли висновок експерта №5800/23 від 22.06.2012р. та матеріали справи №33/153пд.

Розпорядженням заступника голови господарського суду Донецької області від 23.08.2012р. призначено колегіальний розгляд справи №33/153пд у складі головуючого судді Сич Ю.В., судді Осадчої А.М., судді Овсяннікової О.В.

Ухвалою від 23.08.2012р. господарський суд Донецької області поновив провадження у справі №33/153пд та призначив останню до розгляду.

Ухвалою від 17.10.2012р. господарський суд Донецької області продовжив строк розгляду спору за заявою позивача на п'ятнадцять днів до 07.11.2012р. на підставі ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

Розпорядженням заступника голови господарського суду Донецької області від 06.11.2012р. у справі №33/153пд змінено склад судової колегії: суддю Осадчу А.М. на суддю Зекунова Е.В.

06.11.2012р. господарським судом оголошено перерву по справі до 12.11.2012р. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою від 11.12.2012р. господарський суд Донецької області призначив комплексну судову-будівельно-технічну експертизу по справі №33/153пд, проведення якої доручив судовому експерту Машиніченко Олександру Анатолійовичу.

Ухвалою від 11.12.2012р. господарський суд Донецької області зупинив провадження у справі №33/153пд на підставі п.1 ч.2 ст.79 Господарського процесуального кодексу України.

У зв'язку із закінченням експертного дослідження на адресу господарського суду Донецької області надійшли висновок експерта та матеріали справи №33/153пд.

Розпорядження в.о. голови господарського суду Донецької області у справі №33/153пд змінено склад судової колегії: суддю Зекунова Е.В. замінено на суддю Осадчу А.М.

Ухвалою від 10.04.2014р. господарський суд Донецької області поновив провадження у справі №33/153пд та призначив останню до розгляду.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на завищення відповідачем вартості виконаних робіт на суму 1288018,40грн. за договором підряду №171 від 15.08.2008р. та неякісного виконання робіт, що встановлено в результаті перевірки Артемівським комунальним підприємством «Архітектурно-планувальне бюро», у зв'язку із чим, позивач вимагає розірвання договору підряду №171 від 15.08.2008р. та стягнення грошових коштів у розмірі 1288018,40грн.

На підтвердження вказаних обставин позивач надав копії договору підряду №171 від 15.08.2008р., графіку фінансування робіт з будівництва, договірних цін, довідок про вартість виконаних підрядних робіт за червень 2009р., за вересень 2009р., за грудень 2009р., актів приймання виконаних підрядних робіт №1 за червень 2009р., №2 за вересень 2009р., №3 за грудень 2009р., підсумкових відомостей ресурсів, кваліфікаційного сертифікату інженера технічного нагляду №001879, наказу №30/10 від 02.08.2010р. Артемівського комунального підприємства «Архітектурно-планувальне бюро», технічних висновків №1 від 10.01.2011р., №3 від 22.04.2011р., №4 від 30.05.2011р., листа №583 від 23.03.2011р., вимоги №473 від 22.06.2011р., заперечення на вимогу №614 від 08.07.2011р., листа №543 від 01.08.2011р., платіжних доручень, акту звіряння взаємних розрахунків, податкових накладних.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує «Загальними умовами укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві», ст. 11 Закону України «Про архітектурну діяльність», ст.ст. 526,652, 837, 843, 844 Цивільного кодексу України, ст. 83 Господарського процесуального кодексу України.

07.09.2011р. відповідачем надано відзив на позовну заяву, за яким останній заперечує проти задоволення позовних вимог та зазначає, що відповідачем 24.03.2011р. та 23.05.2011р. надсилалися акти виконаних робіт ще у 2009 році та зауважень у встановлений законом термін щодо актів виконаних робіт не надавалося. Також зазначено, що питання про затвердження договірної вартості вже виконаних робіт, які не увійшли до кошторису та договірну ціну до договору №171 від 15.08.2008р. неодноразово піднімалися з боку відповідача, але залишилися без відповіді з боку замовника через скривлення фактів, наданих ОСОБА_4

07.09.2011р. позивачем надано заяву про залучення до справи Артемівське комунальне підприємство «Архітектурно-планувальне бюро» в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, в обґрунтування якої останній посилається на той факт, що приймаючи до уваги ту обставину, що контроль за виконанням умов договору підряду №171 від 15.08.2008р., та цільовим використанням коштів, перерахованих позивачем відповідачу здійснювали фахівці Артемівського комунального підприємства «Архітектурно-планувальне бюро», пояснення яких мають істотне значення під час розгляду справи.

10.10.2011р. Артемівським комунальним підприємством «Архітектурно-планувальне бюро» надано заяву про залучення останнього до справи у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача, яку останній обґрунтовує тим, що між позивачем та Артемівським комунальним підприємством «Архітектурно-планувальне бюро» укладено договір №78/105 від 08.12.2009р., яким передбачено здійснення технічного нагляду за ходом будівництва складу мінеральних добрив. Також зазначено, що рішення господарського спору по цій справі може вплинути на права або обов'язки Артемівського комунального підприємства «Архітектурно-планувальне бюро» щодо позивача, тому що Артемівське комунальне підприємство «Архітектурно-планувальне бюро» має пряме відношення до робіт з будівництва, та використання матеріалів, контролю за ходом будівництва, що участь Артемівського комунального підприємства «Архітектурно-планувальне бюро» у судовому засіданні допоможе суду встановити істину, а також факт, що судовий розгляд справи без участі Артемівського комунального підприємства «Архітектурно-планувальне бюро» може призвести до його відповідальності та вплинути на його репутацію, а договір №78/105 від 08.12.2009р. породжує для нього права та обов'язки.

Розглянувши вищевказану заяву, господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 27 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін.

У вирішенні відповідного питання щодо наявності юридичного інтересу у третьої особи суд має з'ясовувати, чи буде у зв'язку з прийняттям судового рішення з даної справи таку особу наділено новими правами чи покладено на неї нові обов'язки, або змінено її наявні права та/або обов'язки, або позбавлено певних прав та/або обов'язків у майбутньому.

Як вбачається з матеріалів справи, сторонами договору підряду №171 від 15.08.2008р. є лише позивач та відповідач. Тому лише для вказаних осіб даний правочин створює права та обов'язки.

Крім того, встановлення факту належного виконання Артемівським комунальним підприємством «Архітектурно-планувальне бюро» зобов'язань за договором №78/105 від 08.12.2009р. не входить в предмет доказування у даній справі.

З урахуванням всіх обставини справи та доводів позивача, суд дійшов висновку про відсутність обставин, які можуть змінити або позбавити певних прав Артемівське комунальне підприємство «Архітектурно-планувальне бюро» у результаті винесеного рішення. Таким чином, твердження прав Артемівського комунального підприємства «Архітектурно-планувальне бюро» про те, що рішення у зазначеній справі може вплинути на його права і обов'язки, та призвести до його відповідальності і вплинути на його репутацію, є надуманим та таким, що не відповідає дійсності.

Враховуючи, що господарський суд на підставі фактичних даних встановлює наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, а також обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору, сама лише участь у справі Артемівського комунального підприємства «Архітектурно-планувальне бюро» як учасника судового процесу не сприятиме встановленню істини та фактів, які мають значення для вирішення спору. Крім того, Артемівське комунальне підприємство «Архітектурно-планувальне бюро» не представило суду письмових пояснень та доказів, які підтверджують чи спростовують достовірність відомостей, що включаються в предмет доказування у даній справі, та не повідомило суд про їх наявність у останнього.

Таким чином, клопотання позивача та заява Артемівського комунального підприємства «Архітектурно-планувальне бюро» про залучення до участі у справі третьої особи без самостійних вимог Артемівське комунальне підприємство «Архітектурно-планувальне бюро» не підлягає задоволенню.

27.09.2011р. позивачем надано заперечення на відзив відповідача, за яким зазначено, що підвищення вартості робіт та матеріалів відповідач здійснював самостійно, не узгодив це питання з позивачем, як цього вимагає діюче законодавство України. Також зазначив, що не відповідає фактичним обставинам справи твердження відповідача про те, що договірна вартість будівництва у розмірі 4200496,80грн. не була узгоджена з позивачем, це спростовується підписаним обома сторонами та скріпленим печатками документом - договірна ціна, з додатком - локальний кошторис, що наявні в матеріалах справи.

12.10.2011р. позивачем надано письмові пояснення, за якими зазначено, що у зв'язку з тим, що свого часу відповідач відмовився скласти графік виконання робіт та надати його позивачеві, позивач не має можливості надати цей документ суду.

06.11.2012р. позивачем надано письмові пояснення, за якими зазначено, що відповідач безпідставно застосував до робіт, які були виконані у 2009 році та знайшли своє відображення у актах приймання-передавання форми КБ-2в №1, 2, 3 за 2009 рік, договірну ціну, яка була погоджена сторонами у 2010 році, тобто вже фактично на момент підписання договірної ціни, роботи, зазначені відповідачем у актах приймання-передавання форми КБ-2в вже були виконані відповідачем та сплачені позивачем, що на думку позивача є грубим порушенням вимог діючого законодавства.

09.11.2012р. позивачем надано уточнення позовних вимог, за якими останній змінює предмет позову в частині стягнення грошових коштів у розмірі 1288018,40грн., які просить стягнути як безпідставно отримані. Нормативно позивач посилається на приписи ст.1212 Цивільного кодексу України.

Ухвалою від 24.04.2014р. господарський суд прийняв вищевказану заяву, як заяву про зміну предмета позову в частині стягнення грошових коштів та в подальшому розглядав змінені позовні вимоги.

02.06.2014р. позивачем надано письмові пояснення, за якими зазначено, що висновки експерта підтверджують висновки Артемівського комунального підприємства «Архітектурно-планувальне бюро», викладені у технічних висновках №1 за 2009р., №3, 4 за 2010р., щодо перевищення кошторисної вартості будівельних робіт. Також зазначено, що станом на день розгляду справи договір підряду №171 від 15.08.2008р. сторонами не розривався та є діючим.

Розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу відповідно до ст. 81-1 Господарського-процесуального кодексу України.

Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Розгляд справи відкладався на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

За приписом ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

Під час судового розгляду справи представників сторін було ознайомлено з правами та обов'язками у відповідності із ст. 22 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням та заслухавши представників сторін, суд встановив:

15.08.2008р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Деметра-плюс» (замовник) Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрбудремпуть» (підрядник) укладено договір підряду №171 (далі - Договір), за умовами якого підрядник зобов'язується своїми силами та засобами за замовленням замовника виконати передбачені проектно-кошторисною документацією (додаток №1) до цього договору підряду) будівельно-монтажні роботи по будівництву складу мінеральних добрив, сумішей та будматеріалів в м.Артемівську за адресою: Донецька область, м.Артемівськ по вул.Тухачевського, 75 (далі - об'єкт), в установлений строк, а замовник зобов'язується, надати будівельний майданчик, прийняти закінчені роботи та оплатити їх. Проектно-кошторисну документацію надає підрядник (п.1.1. Договору).

Договір підписано уповноваженими представниками сторін з прикладанням печатки підприємств, без складання протоколу розбіжностей. Сторони не надали суду доказів в підтвердження визнання договору недійсним у судовому порядку.

Відповідно до п.7.1. Договору цей договір підряду діє з моменту його підписання та до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань.

Як зазначає позивач в позовній заяві, 22.08.2011р. останнім на адресу відповідача була направлена вимога про розірвання договору підряду №171 від 15.08.2008р. відповідно до ст. 652 Цивільного кодексу України, у зв'язку із суттєвою зміною обставин, якими керувалися сторони при укладанні договору, але відповідач своїм листом №543 від 01.08.2011р. відмовився від розірвання договору.

Так, в матеріалах справи міститься копія листа №543 від 01.08.2011р., за змістом якого зазначено, що у відповідь на пропозицію позивача від 22.07.2011р. (вих..№560), отриману 01.08.2011р., що до розірвання договору підряду №171 від 15.08.2008р., відповідач заперечує проти розірвання вказаного договору.

Однак, на вимогу суду позивачем не представлено лист №560 від 22.07.2011р. з метою долучення копії останнього до матеріалів справи.

Проаналізувавши вищезазначений договір, судом встановлено, що останній за своєю правовою природою є договором підряду та підпадає під регулювання статей 837-864 Цивільного кодексу України.

За статтею 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до приписів ст. 849 Цивільного кодексу України замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника. Якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків. Якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника. Замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.

За приписами ст. 188 Господарського процесуального кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Таким чином, претензія №560 від 22.07.2011р., у якій міститься прохання розглянути її та розірвати Договір, є пропозицією розірвати Договір в порядку, передбаченому статтею 188 ГК України, а не відмовою від нього за правилами, встановленими статтею 849 ЦК України.

Доказів розірвання Договору в судовому порядку сторонами не надано.

Відповідно до письмових пояснень позивача Договір на теперішній час діє.

Таким чином, суд дійшов висновку, що Договір не був розірваний в установленому законом порядку та на теперішній час діє.

Як вбачається з позовної заяви, позивач просить суд визнати договір підряду №171 від 15.08.2008р. недійсним.

Згідно ст. 1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно ст.2 ГПК України, господарський суд порушує провадження у справі за позовами, зокрема, підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Завданням суду при здійсненні правосуддя захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів юридичних осіб.

За змістом положень вказаних норм, правом на пред'явлення позову до господарського суду наділені, зокрема, юридичні особи, а суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Статтею 20 Господарського кодексу України та ст. 16 Цивільного Кодексу України визначені способи захисту прав і законних інтересів суб'єктів господарювання.

Так, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

У своїй позовній заяві позивач просить суд здійснити захист свого порушеного права шляхом встановлення факту розірвання Договору.

Таким чином, позивач просить встановити певний юридичний факт - факт розірвання Договору.

Позивач фактично звертається до суду з вимогою про встановлення певного факту, що виходить за межі повноважень господарських судів, оскільки розглядаючи таку вимогу, суд не здійснює захисту прав та охоронюваних законом інтересів учасників господарських відносин. Тому, обраний позивачем спосіб захисту своїх прав не відповідає способам, встановленим чинним законодавством, і, як наслідок, не призводить до поновлення його порушеного права.

Заявлена позивачем вимога про встановлення певного факту не може бути самостійним предметом розгляду в господарському суді, оскільки ця вимога є нічим іншим як встановлення факту, що має юридичне значення. Цей факт може встановлюватися господарськими судами лише при існуванні та розгляді сторонами спору про право цивільне. Його встановлення є елементом оцінки фактичних обставин справи та обґрунтованості вимог.

Оскільки невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, є підставою для прийняття судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в частині встановлення факту розірвання Договору.

Щодо стягнення безпідставно отриманих грошових коштів у розмірі 1288018грн.40коп., господарський суд зазначає наступне.

Загальна вартість робіт, доручених до виконання підряднику, визначається після узгодження та затвердження сторонами проектно-кошторисної документації (п.3.1. Договору).

Як зазначає позивач, останній перерахував за виконані роботи грошові кошти за Договором.

За результатами перевірок, проведених Артемівським комунальним підприємством «Архітектурно-планувальне бюро», були виявлені суттєві недоліки при виконанні будівництва об'єкту та складені відповідні технічні висновки №1 за 2009р., № та №4 за 2010р. Також зазначено, що відповідач не обґрунтовано отримав від позивача суму коштів у розмірі 1288018,40грн.

Як вбачається з матеріалів справи, 22.06.2011р. позивач направив на адресу відповідача вимогу щодо повернення незаконно отриманих коштів у розмірі 1288018,40грн.

Листом від 08.07.2011р. №614 відповідач зазначив, що при суттєвому збільшенні після затвердження кошторисної документації, цін на ресурси, підрядник має право вимагати перегляду кошторисної документації, у зв'язку із чим, вважає доводи позивача про безпідставне отримання відповідачем суми у розмірі 1288018,40грн. безпідставними.

Предмет позовних вимог - стягнення на підставі ст. ст. 526, 1212 Цивільного кодексу України з відповідача на користь позивача грошових котів у розмірі 1288018,40грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги позивача щодо стягнення безпідставно отриманих грошових коштів у розмірі 1288018,40грн. є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 того ж Кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

В якості правової підстави заявлених позовних вимог позивач посилається на ст.1212 ЦК України.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Аналіз указаної норми права дає підстави для висновку, що цей вид позадоговірних зобов'язань породжують такі юридичні факти: 1/ набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2/ відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали.

Оскільки між сторонами у справі було укладено Договір підряду, який є діючим, а кошти, які позивач просить стягнути з відповідача, отримано останнім як оплату виконаних за договором робіт, то такі кошти набуто за наявності правової підстави, а тому не може бути витребувано відповідно до положень ст. 1212 ЦК України як безпідставне збагачення.

Таким чином, посилання позивача на зазначену норму цивільного законодавства як на правову підставу позовних вимог, є неправомірним.

Така ж правова позиція міститься у постанові Верховного суду України у справі №5006/18/13/2012 від 22.01.2013року,а за приписами ст.11128 ГПК України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

Суд, виходячи з того, що факт виконання сторонами умов Договору підтверджено відповідними доказами у справі, правовідносини у сторін виникли саме на підставі виконаного сторонами договору і закінчення строку виконання сторонами їх договірних зобов'язань не змінює правової природи договірних зобов'язальних правовідносин, на підставі яких позивачем були перераховані відповідачу грошові кошти, акт Державної фінансової інспекції не є ані первинним документом, ані висновком експертизи на підтвердження того, що роботи виконані неякісно або не в повному обсязі, завищення вартості таких робіт, вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими та недоведеними належними доказами у справі, а тому у їх задоволенні слід відмовити.

У відповідності до ст.49 ГПК України, оскільки у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю, судові витрати по сплаті судового збору та витрат на проведення судових експертиз покладаються на позивача.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст. ст. 526, 837, 849 1212 Цивільного кодексу України; ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Деметра-плюс», м.Донецьк до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрбудремпуть», м.Костянтинівка про визнання договору підряду №171 від 15.08.2008р. розірваним та стягнення безпідставно отриманих грошових коштів у розмірі 1288018грн.40коп.

У судовому засіданні 02.06.2014р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційного скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 10.06.2014р.

Головуючий суддя Ю.В. Сич

Суддя О.В. Овсяннікова

Суддя А.М. Осадча