Постанова № 39177349, 12.06.2014, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Харків

12 червня 2014 р. справа № 820/8747/14

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сагайдак В.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Харківського обласного військового комісаріату про визнання дій неправомірними та стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Харківського обласного військового комісаріату, в якому просить суд:

- визнати дії Харківського обласного військового комісаріату щодо не виплати позивачу витрат на службові відрядження - неправомірними;

- стягнути з Харківського обласного військового комісаріату 210,00 грн. витрат, понесених позивачем на службові відрядження.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що відповідно до наказу військового комісара ХОВК від 10.12.2013 р. № 279 у період з 11.12.2013 р. по 13.12.2013 р. та наказу військового комісара ХОВК від 22.12.2013 р. № 228 у період з 15.12.2013 р. по 18.12.2013 р. позивача було направлено у службові відрядження відповідно до військової частини А 2730 та військової частини А 1314 для виконання службових обов'язків. У відрядженні позивач перебував за власний рахунок. Загальна сума заборгованості за вказані службові відрядження складає 210,00 грн. Рапортом за вх. № 2112 від 27.04.2014 р. позивач звертався до військового комісара Харківського обласного військового комісаріату для відшкодування витрат на службові відрядження, але листом від 28.04.2014 р. № 104Ю було повідомлено, що з позивачем не було проведено розрахунків у зв'язку відсутністю коштів та кошторисних призначень для оплати витрат на службові відрядження у 2013 році. Вказана заборгованість відповідачем самостійно не сплачена.

В обґрунтування своєї правової позиції відповідач зазначив, що позивачу не були виплачені кошти за вказані службові відрядження у зв'язку з відсутністю коштів та кошторисних призначень на зазначені цілі. У 2014 році неможливо провести виплату коштів за службові відрядження попередніх років у зв'язку з тим, що на зазначені витрати не було кошторисних призначень 2013 бюджетного року та не було взято фінансових зобов'язань.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд встановив наступне.

Згідно довідки від 18.04.2014 р. № 153/вос, капітан ОСОБА_1 перебуває на військовій службі у Харківському обласному військовому комісаріаті (а.с. 7)

Судом встановлено, що на підставі наказу військового комісара Харківського обласного військового комісаріату від 10.12.2013 р. № 279 ОСОБА_1 у період з 11.12.2013 р. по 13.12.2013 р. було направлено у службове відрядження до військової частини А 2730 (м. Артемівськ) для виконання службових обов'язків, та на підставі наказу військового комісара Харківського обласного військового комісаріату від 22.12.2013 р. № 228 ОСОБА_1 у період з 15.12.2013 р. по 18.12.2013 р. було направлено у службове відрядження до військової частини А 1314 (м. Дніпропетровськ) для виконання службових обов'язків.

Позивач 22.04.2014 р. звернувся з рапортом (вх. № 2112 від 27.04.2014 р.) до військового комісару Харківського обласного військового комісаріату про виплату заборгованості по витратам на службові відрядження до зазначених військових частин, що складає суму у розмірі 210,00 грн. (а.с. 6).

Листом від 28.04.2014 р. № 104 ю за підписом начальника відділу фінансового та соціального забезпечення Харківського обласного військового комісаріату підполковника В.П. Джміль позивача було повідомлено про те, що Харківським обласним військовим комісаріатом не було проведено розрахунків з позивачем за службові відрядження у зв'язку відсутністю кошторисних призначень для оплати витрат на службові відрядження у 2013 році (а.с. 5).

Згідно абз. 2 п. 37 Закону України "Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України" від 24.03.1999 р. № 548-XIV, військовослужбовець зобов'язаний неухильно виконати відданий йому наказ у зазначений термін.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 р. № 2011-XII, ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України.

Згідно ч. 1 ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

Відповідно до ч. 6 ст. 14 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", при виконанні службових обов'язків, пов'язаних з відрядженням в інші населені пункти, військовослужбовцям відшкодовуються витрати на відрядження в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 13 Постанови Кабінету Міністрів України "Про суми та склад витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів" від 02.02.2011 р. № 98 визначено, що особливості направлення у відрядження військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, а також інших працівників органів внутрішніх справ, осіб рядового і начальницького складу, які проходять службу в Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації, органах і підрозділах цивільного захисту, визначаються за погодженням з Міністерством фінансів відповідно Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Службою безпеки, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Державної прикордонної служби, Управлінням державної охорони, Адміністрацією Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, а осіб начальницького складу Державної фельд'єгерської служби - Міністерством інфраструктури, працівників дипломатичної служби України, направленим у довготермінове відрядження, - Міністерством закордонних справ.

Згідно п. 1.1 Інструкції про порядок відшкодування військовослужбовцям Збройних Сил України витрат на службові відрядження в межах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 29.08.2011 р. № 530 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22.09.2011 р. за № 1115/19853) визначено, що службовим відрядженням (далі - відрядження) вважається поїздка військовослужбовця за розпорядженням командира або начальника на певний строк в іншу місцевість для виконання службового завдання поза пунктом постійного або тимчасового розквартирування військової частини (підрозділу), у якій військовослужбовець проходить службу.

Для покриття особистих витрат під час відрядження військовослужбовцям здійснюються виплата добових та відшкодування витрат на наймання житлового приміщення, а також на проїзд до місця відрядження та назад.

Відрядженому військовослужбовцю відшкодовуються також витрати на оплату податку на додану вартість за придбані проїзні документи та користування в поїздах постільними речами.

Відповідно до п. 1.13 вказаної Інструкції, військовослужбовцю перед вибуттям у відрядження видається аванс у межах сум, передбачених на виплату добових та відшкодування витрат на проїзд та наймання житлового приміщення. Після повернення з відрядження військовослужбовець зобов'язаний до закінчення п'ятого банківського дня, наступного за днем повернення до місця проходження військової служби, подати звіт про використання коштів, наданих на відрядження. Сума надміру витрачених коштів (залишку коштів понад суму, витрачену згідно із звітом про використання коштів, наданих на відрядження) підлягає поверненню військовослужбовцем до каси або зарахуванню на відповідний рахунок військової частини. Разом із звітом подаються посвідчення про відрядження, оформлене в установленому порядку, і оригінали документів, що підтверджують вартість понесених у зв'язку з відрядженням витрат.

Витрати на відрядження відшкодовуються лише за наявності оригіналів документів, що підтверджують вартість цих витрат, а саме: транспортних квитків або транспортних рахунків (багажних квитанцій), у тому числі електронних квитків за наявності посадкового талона та документа про сплату за всіма видами транспорту, рахунків, отриманих з готелів (мотелів) або від інших осіб, що надають послуги з розміщення та проживання відрядженого військовослужбовця, у тому числі бронювання місць у місцях проживання, страхових полісів тощо. Витрати у зв'язку з відрядженням, що не підтверджені документально (крім добових витрат), військовослужбовцю не відшкодовуються.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд зауважує, що невиконання відповідачем своїх обов'язків щодо виплати суми витрат на службові відрядження, відшкодування якої передбачено діючим законодавством, призводить до звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод позивача, чим порушуються вимоги чинного законодавства, а тому, суд вважає дії Харківського обласного військового комісаріату щодо не виплати позивачу витрат на службові відрядження неправомірними.

Із врахуванням викладених обставин, суд вважає, що позовні вимоги позивача обґрунтовані, загальна сума витрат, понесених позивачем на службові відрядження, відповідачем не сплачена та складає 210,00 грн.

Отже, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись ст. 158, ст. 159, ст. 160, ст. 163, ст. 185, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Харківського обласного військового комісаріату про визнання дій неправомірними та стягнення заборгованості - задовольнити у повному обсязі.

Визнати дії Харківського обласного військового комісаріату щодо не виплати позивачу витрат на службові відрядження - неправомірними.

Стягнути з Харківського обласного військового комісаріату (61052, м. Харків, вул. Коцарська, 56, код 08166355) 210,00 грн. (двісті десять гривень 00 копійок) витрат, понесених ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) на службові відрядження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення та з дня отримання копії постанови, у разі проголошення постанови суду, яка містить вступну та резолютивну частини, а також прийняття постанови у письмовому провадженні. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Сагайдак В.В.