Постанова № 39177312, 30.05.2014, Кіровоградський окружний адміністративний суд

Україна КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 травня 2014 року Справа № П/811/1308/14

Кіровоградський окружний адміністративний суд

у складі: головуючого - судді Кармазиної Т.М.,

за участю секретаря - Сириці І.О.,

за участю представників:

позивача - Пономарьова М.В.,

відповідача - Скрипника О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Кіровограді справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрокомтрейд-Альянс" до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення Кіровоградської ОДПІ ГУ Міндоходів у Кіровоградській області від 05.02.2014р. №0000062202, №0000072202.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що з 16 по 24 липня 2013 року посадовими особами відповідача проведена позапланова невиїзна перевірка позивача, за результатами якої складено акт від 31.07.2013 року №24/11-23-22-02/37297675. В ході перевірки виявлено порушення податкового законодавства України. За результатами розгляду матеріалів перевірки заступником начальника інспекції 05.02.2014 року прийнято податкові повідомлення-рішення №0000062202, №0000072202. На думку позивача, оскаржувані рішення є незаконними, необґрунтованими та безпідставними, не відповідають фактичним обставинам справи, а також такими, що винесено з порушенням норм чинного законодавства України. Зокрема, посилався на протиправність висновків відповідача в акті перевірки щодо безпідставного включення позивачем до витрат та податкового кредиту суми по операціям з ТОВ "Авега-Партнер", ТОВ "ТД Євротех", ПП "Центр-Актив", ПП "Альянс-маркет", ТОВ "Агро-Інкам-Трейд", ТОВ "Анкомтех Сервіс", фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 в рамках укладених договорів, які є нікчемними. Оскільки правочини, за наслідками укладення яких, позивачем було сформовано витрати та податковий кредит з податку на додану вартість, спрямовані на реальне настання правових наслідків, обумовлених ним. Також зазначає, що реальність господарських операцій підтверджується первинними бухгалтерськими документами. Крім того, посилався на те, що договори між ТОВ "Агрокомтрейд-Альянс" та його контрагентами недійсними в судовому порядку не визнавалися. До того ж зазначав, що постановою слідчого від 24.09.2013 року закрито кримінальне провадження за відсутності складу злочину в діях посадових осіб позивача. При цьому вказував, що в даній постанові встановлена реальність та товарність господарських операцій між ТОВ "Агрокомтрейд-Альянс" та його контрагентами.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач позовні вимоги не визнав, подав заперечення згідно якого зазначив, що враховуючи завищення витрат за період з 24.09.2010 р. по 20.02.2013 р. позивачем занижено податок на прибуток всього на суму 533354 грн., в тому числі за: 4 квартал 2011 року на суму 132778 грн., 2 квартал 2012 року на суму 130856 грн., 3 квартал 2012 року на суму 269720 грн.. Крім того, перевіркою повноти нарахування податку на додану вартість за період з 24.09.2010 по 28.02.2013 р. було встановлено заниження позивачем податку на додану вартість, що підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету на загальну суму 63790 грн., в тому числі за: грудень 2011 р. на суму 5543 грн.; лютий 2012 р. на суму 27750 грн.; серпень 2012 р. на суму 10997 грн.; лютий 2013 р. на суму 19500 грн., в результаті завищення податкового кредиту. Також посилався на те, що податковим органом прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення у відповідності до норм чинного законодавства України. Відтак, просив відмовити в задоволенні позовних вимог (т.1 а.с.98-99).

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог позивача.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно й повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, дійшов до наступних висновків.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрокомтрейд-Альянс" зареєстровано 24.09.2010 р. як юридичну особу, з 27.09.2010 р. перебуває на обліку в Кіровоградській ОДПІ за №1220, з 01.11.2010 р. є платником ПДВ (т.1 а.с.7-10).

Судом встановлено, що посадовими особами відповідача, в період з 16.07.2013 по 24.07.2013 р., згідно з п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.п.78.1.11 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України та відповідно до постанови старшого слідчого з ОВС СВ ДПС у Кіровоградській області від 26.04.2013 року "Про призначення позапланової документальної перевірки ТОВ "Агрокомтрейд-Альянс" (т.3 а.с.102-103), була проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 24.09.2010 по 20.02.2013 року, за результатами якої 31.07.2013 р. складено акт №24/11-23-22-02/37297675. (т.1 а.с.11-71)

Згідно висновків даного акту, перевіркою встановлено порушення позивачем, зокрема:

1) п.п.138.1, 138.2, 138.4, 138.8 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139, п.146.12 ст.146 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток всього на суму 533354 грн., в тому числі за 4 квартал 2011 р. на суму 132778 грн., 2 квартал 2012р. на суму 130856 грн., 3 квартал 2012 р. на суму 269720 грн.,

2) п.п.198.1, 198.2, 198.3, 198.6, 198.2 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 63790 грн., в тому числі за жовтень 2011 р. на суму 5543 грн.; лютий 2012 р. на суму 27750 грн.; серпень 2012 р. на суму 10997 грн.; лютий 2013 р. на суму 19500 грн..

На підставі даного акту перевірки Кіровоградською ОДПІ ГУ Міндоходів у Кіровоградській області прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №0000062202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток в загальній сумі 633498 грн., в т.ч. 533354 грн. - за основним платежем та 100144 грн. - штрафні (фінансові) санкції (т.1 а.с.72);

- №0000072202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 79738 грн., в т.ч. за основним платежем - 63790 грн. та 15948 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (т.1 а.с.73).

Суд, перевіряючи правомірність визначення позивачеві грошових зобов'язань в оскаржуваних податкових повідомленнях-рішеннях, встановив такі обставини.

Податок на прибуток підприємств.

За результатами перевірки відповідач дійшов наступних висновків. Так, а в акті перевірки зазначено, що позивачем в порушення вимог п.138.2, п.138.4, п.138.8 ст.138 та п.п.139.1.9 п. 139.1 ст.139 Податкового кодексу України, завищено склад витрат, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування на суму 54987 грн. по операціях з оприбуткування ТМЦ, товарів, робіт та послуг по взаємовідносинах з контрагентами ТОВ "Авега-партнер" та ТОВ ТД "Євротех", по яких не було встановлено факт реального здійснення господарських операцій, зокрема: позивачем по бухгалтерському та податковому обліку відображено придбання матеріалів у ТОВ "Авега-партнер" в серпні 2012 р. на загальну суму 36384 грн., в тому числі вартість без ПДВ - 30320 грн., сума ПДВ - 6064 грн. (податкова накладна від 22.05.2012 р. №20).

По податковому обліку вартість матеріалів у сумі 36384 грн., віднесено товариством до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування в податковій декларації з податку на прибуток за III квартали 2012 року.

Кіровоградською ОДПІ на підставі пункту 73.5 ст.73 Податкового кодексу України здійснено відповідні заходи з метою проведення зустрічної звірки ТОВ "Авега-партнер" з питань підтвердження господарських відносин з платниками податків за період серпень 2012 р., з урахуванням матеріалів отриманих від інших ДПС - акт від 29.05.2013 р. №55/1520/36951889.

Позивачем по бухгалтерському та податковому обліку відображено придбання матеріалів (шини) у ТОВ ТД "Євротех" в серпні 2012 р. на загальну суму 29600 грн., в тому числі вартість без ПДВ - 24666,67 грн., сума ПДВ - 4933,33 грн. (податкова накладна від 15.08.2012 р. №102).

По податковому обліку вартість матеріалів у сумі 24667 грн., віднесено позивачем до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування в податковій декларації з податку на прибуток за III квартали 2012 року.

ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська, згідно вимог п.73.5 статті 73 Податкового кодексу України, проведено звірку ТОВ ТД "Євротех", з питань правомірності проведених господарських відносин з платниками податків з ПП "АТМ" за 01.01.2012-31.12.2012 р. - акт від 28.01.2013 р. №89/226/34365328.

Відтак, враховуючи результати перевірок контрагентів ТОВ "Авега-партнер" за серпень 2012 р. (акт перевірки Кіровоградського відділення Кіровоградської ОДПІ від 29.05.2013 р. №55/1520/36951889), ТОВ ТД "Євротех" за серпень 2012 р. (акт перевірки ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська від 28.01.2013 р. №89/226/34365328), відповідач зазначає, що не підлягають включенню позивачем до складу витрат, що враховуються при визначені об'єкта оподаткування за III квартал 2012 р. витрати на суму 54987 грн. по операціях з ТОВ "Авега-партнер" та ТОВ ТД "Євротех".

Також, перевіркою встановлено, що позивачем в порушення вимог п.п.138.1, 138.2, 138.4, 138.8 ст.138 та п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України завищено склад витрат, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування на суму 2169118 грн., в тому числі за 4 квартал 2011 р. на суму 316600 грн., за 2 квартал 2012 р. на суму 623124 грн. та за 3 квартал 2012 р. на суму 1229394 грн., в результаті включення до їх складу сум витрат по взаємовідносинах з ПП "Центр-Актив" без підтвердження їх здійснення відповідними документами бухгалтерського та податкового обліку. Зокрема, згідно даних бухгалтерського обліку позивачем по бухгалтерському рахунку 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками" станом на 28.02.2013 р. рахується кредиторська заборгованість перед ПП "Центр-Актив" на суму 2602941,60 грн.. По податковому обліку позивачем витрати в сумі 2169118 грн. було включено до витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування в податкових деклараціях з податку на прибуток за 4 квартал 2011 р. на суму 316600 грн., за 2 квартал 2012 р. на суму 623124 грн. та за 3 квартал 2012 р. на суму 1229394 грн.. Так, відповідач зазначав в акті, що до перевірки не надані первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, що, в свою б чергу, підтверджували факт отримання робіт (послуг) від ПП "Центр-Актив" на суму 2603049,60 грн., в тому числі ПДВ - 433841,60грн., зокрема накладні, рахунки, акти виконаних робіт (послуг), податкові накладні, договори. При цьому, позивачем зазначені операції не було відображено в податковому обліку при визначенні податку на додану вартість, тобто ПДВ в сумі 433841,60 грн. не відображає в складі податкового кредиту в податкових деклараціях за відповідні звітні періоди.

Враховуючи викладене, на думку відповідача, позивачем було безпідставно завищено витрати, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування по взаємовідносинах з ПП "Центр Актив" на суму 2169118 грн., в тому числі за 4 квартал 2011 р. на суму 316600 грн., за 2 квартал 2012 р. на суму 623124 грн. та за 3 квартал 2012 р. на суму 1229394 грн., чим порушено вимоги п.138.1, п.138.2, п.138.4, п.138.8 ст.138 та п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України.

Перевіркою також було встановлено, що позивачем в порушення п.146.12 ст.146 Податкового кодексу України завищено витрати, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування за 4 квартал 2011 р. на суму 187784 грн.. Зокрема, відповідно до наданих до перевірки документів позивачем в податковій декларації з податку на прибуток за ІІ-ІУ квартали 2011 року (рядок 05.1 та рядок 06.1) задекларовано витрати на поліпшення основних засобів в сумі 187784 грн. та 72912 грн., тоді як станом на 01.01.2011 року на балансі товариства основні засоби відсутні, тобто балансова вартість їх становила - 0. Отже, позивачем в порушення п.146.12 ст.146 Податкового кодексу України завищено витрати, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування за 4 квартал 2011 року на суму 187784 грн. та на 72912 грн..

Суд, при вирішенні спору, виходить з того, що порядок формування витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування врегульовано Податковим кодексом України.

Згідно п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України (далі за текстом - ПК України) об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг, у тому числі винагороди комісіонера (повіреного, агента тощо) є доходом від операційної діяльності, який визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов'язань (п.135.4 ПК України).

Відповідно до п.138.1 статті 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно п.п.14.1.27 п.14.1 ст.14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п.138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пунктом 138.4 статті 138 ПК України передбачено, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу (п.138.6 ст.138 ПК України).

Собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг. Перелік таких витрат наведено в п.138.8 ст.138 ПК України.

Відповідно до п.п.139.1.9 п.139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат - витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, за своїм змістом наведені норми передбачають як підставу для не включення до витрат лише випадок повної відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, а тому і неможливість віднесення до складу валових витрат підприємства нереальних сум, непідтверджених будь-якими документами взагалі.

Тобто, необхідною умовою для включення витрат до витрат підприємства, є, зокрема, фактична наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг). Адже для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, тобто достовірні первинні документи.

Відтак, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, що є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Встановлено, що позивачем по бухгалтерському та податковому обліку відображено придбання матеріалів у ТОВ "Авега-партнер" в серпні 2012 р. на загальну суму 36384 грн., в тому числі вартість без ПДВ - 30320 грн., сума ПДВ - 6064 грн..

Дане товариство зареєстровано як юридична особа (т.1 а.с.74).

Так, між позивачем (Покупець) та ТОВ "Авега партнер" (Постачальник) укладено договір поставки № ДГ-30/09від 22.08.2012 р., згідно якого Постачальник, на умовах цього Договору, зобов'язувався передати у власність Покупцеві будівельні матеріали (бетонні суміші різних марок), а Покупець зобов'язувався прийняти і оплатити вартість вказаного Товару на умовах цього Договору (т.1 а.с.238-242).

Виконання сторонами своїх зобов'язань підтверджено: актами здачі-прийняття робіт (т.1 а.с.235-236), видатковими накладними (т.1 а.с.243-244).

ТОВ "Авега партнер" виписано податкову накладну від 22.08.2013 р. №20 на суму 36384 грн., в т.ч. ПДВ - 6064 грн. (т.1 а.с.237). Дану податкову накладну позивачем включено до складу податкового кредиту у серпні 2012р., про що свідчить податкова декларація та реєстр отриманих та виданих податкових накладних. (т1 а.с.184-195)

Оплата товару підтверджена платіжними дорученнями від 27.08.2012 р. №771 (т.2 а.с.84) та від 23.08.2012 р. №765 (т.2 а.с.86).

ТОВ "Агрокомтрейд-Альянс" укладено з ТОВ ТД "Євротех" договір купівлі-продажу з придбання матеріалів (шини), що відображено позивачем по бухгалтерському та податковому обліку в серпні 2012 р. на загальну суму 29600 грн., в тому числі вартість без ПДВ - 24666,67 грн., сума ПДВ - 4933,33 грн.. Дане підтверджено: видатковою накладною №991 від 16.08.2012 р. та податковою накладною від 15.08.2012 р. № 102 на суму 29600 грн., в т.ч. ПДВ в сумі 4933,33 грн. (т.1 а.с.233-234). Вказану податкову накладну позивачем включено до складу податкового кредиту у серпні 2012р., про що свідчить податкова декларація та реєстр отриманих та виданих податкових накладних. (т1 а.с.184-195)

Факт оплати товару підтверджено платіжним дорученням №736 від 15.08.2012 р. (т.2 а.с.82).

Дане товариство теж зареєстровано як юридична особа (т.1 а.с.75).

Витрати, понесені позивачем на придбання товару та робіт у ТОВ "Авега партнер", ТОВ ТД "Євротех" позивачем віднесено до складу витрат 3 кварталу 2012 року, про що свідчить податкова декларація з податку на прибуток підприємства. (т.1 а.с.144-149)

Відтак, враховуючи вищенаведене, суд спростовує доводи відповідача в частині того, що не підлягають включенню до складу витрат, що враховуються при визначені об'єкта оподаткування за III квартал 2012 р. витрати на суму 54987 грн. по операціях з ТОВ "Авега-партнер" та ТОВ ТД "Євротех", які в свою чергу ґрунтуються лише на актах про неможливість проведення зустрічної звірки даних суб'єктів господарювання (акти від 29.05.13 р. №55/1520/36951889, від 28.01.13 р. №89/226/34365328) (т.1 а.с.111-115).

Далі, як вважає відповідач, позивачем в порушення вимог п.п.138.1, 138.2, 138.4, 138.8 ст.138 та п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України завищено склад витрат, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування на суму 2169118 грн., в тому числі за 4 квартал 2011 р. на суму 316600 грн., за 2 квартал 2012 р. на суму 623124 грн. та за 3 квартал 2012 р. на суму 1229394 грн., в результаті включення до їх складу сум витрат по взаємовідносинах з ПП "Центр-Актив" без підтвердження їх здійснення документами бухгалтерського та податкового обліку.

Суд не погоджується з таким висновком відповідача та зазначає наступне.

Між позивачем (Замовником) та ПП "Центр-Актив" (Виконавець) укладено договори про надання послуг, згідно яких в порядку та на умовах, визначених цими Договорами, Виконавець зобов'язується за завданням Замовника протягом визначеного строку надати за плату послуги по прибиранню території, по вивозу сміття, по зачистці та ремонту ями під зерно, послуги баштового крану, а Замовник зобов'язується оплачувати надані послуги (т.2 а.с.10-27). Виконання сторонами зобов'язань за Договором підтверджується: актами надання послуг (т.2 а.с.28-80), видатковими касовими ордерами (т.2 а.с.88-250, т.3 а.с.1-81). Також ПП "Центр-Актив" зареєстровано як юридична особа.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про безпідставність доводів відповідача в частині завищення позивачем витрат, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування по взаємовідносинах з ПП "Центр Актив" на суму 2169118 грн..

Перевіркою позивача також встановлено, що в порушення п.146.12 ст. 146 Податкового кодексу України ним завищено витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за 4 квартал 2011 р. на суму 187784 грн., та на суму 72912 грн.. Загальна сума завищення - 260696 грн..

Відповідно до наданих до перевірки документів позивачем в податковій декларації з податку на прибуток за ІІ-ІУ квартали 2011 року задекларовано витрати на поліпшення основних засобів в сумі 187784 грн. - рядок 05.1, та 72912 грн. - рядок 06.1, тоді як станом на 01.01.2011 року на балансі товариства основні засоби відсутні, тобто балансова вартість їх становила - 0, як зазначав відповідач в акті перевірки.

У відповідності до п.146.12 ст.146 ПК України, сума витрат, що пов'язана з ремонтом та поліпшенням об'єктів основних засобів, у тому числі орендованих або отриманих у концесію чи створених (збудованих) концесіонером у розмірі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів на початок звітного року, відноситься платником податку до складу витрат.

Згідно п.138.8.5 п.138.8 ст.138 ПК України до складу загальновиробничих витрат включаються, зокрема: амортизація основних засобів загальновиробничого (цехового, дільничного, лінійного) призначення; амортизація нематеріальних активів загальновиробничого (цехового, дільничного, лінійного) призначення; витрати на утримання, експлуатацію та ремонт, страхування, оперативну оренду основних засобів, інших необоротних активів загальновиробничого призначення;

Дійсно, як не заперечував представник позивача, станом на 01.01.2011 р. на балансі товариства основні засоби були відсутні. Проте у вересні 2011р. позивач придбав нерухоме майно (склад, елеватор), у зв'язку з чим і поніс витрати на їх відновлення, облаштування та поліпшення. Представник відповідача не заперечив проти даних обставин.

Відтак, суд спростовує доводи відповідача в частині завищення витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування: за 4 квартал 2011 р. на суму 187784 грн. та на суму 72912 грн..

Таким чином, дослідивши наявні в справі матеріали та заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку про скасування податкового повідомлення-рішення від 05.02.2014 р. №0000062202, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.

Податок на додану вартість.

Як встановлено в ході перевірки позивача, останнім порушено вимоги п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 63790 грн., в т.ч. за: жовтень 2011 р. на суму 5543 грн.; лютий 2012 р. - 27750 грн.; серпень 2012 р. - 10997 грн.; лютий 2013 р. - 19500 грн..

Зокрема, перевіркою було встановлено, що позивач на порушення п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України в податковій звітності з ПДВ за жовтень 2011 року завищив податковий кредит на 1571,59 грн., в результаті недостовірного відображення, на думку відповідача, проведених операцій по контрагенту ПП "Альянс Маркет". Так, згідно наданих на перевірку первинних документів бухгалтерського та податкового обліку в жовтні 2011 року товариством отримано матеріали від ТОВ "Кіровоградський будівельний альянс" згідно податкової накладної від 24.10.2011 р. №133 на суму 9429,52 грн., в т.ч. ПДВ - 1571,59 грн.

Тому на думку перевіряючих, позивачем на порушення п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України завищено суму податкового кредиту на загальну суму ПДВ 62218 грн., в т.ч. за: жовтень 2011 р. - 3971 грн.; лютий 2012 р. - 27750 грн.; серпень 2012 р. - 10997 грн.; лютий 2013 р. - 19500 грн., так як віднесено суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту по взаємовідносинах з контрагентами ФОП ОСОБА_3, ТОВ "Агро-Інкам-Трейд", ТОВ "Авега партнер", ТОВ ТД "Євротех", ТОВ "Анкомтех сервіс", реальність здійснення яких не підтверджено.

Суд частково не погоджується з даною позицією відповідача з огляду на таке.

Відповідно до п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Аналіз наведеної вище норми дає підстави вважати, що для віднесення платником податку до податкового кредиту суми податку на додану вартість необхідно, зокрема, підтвердити відповідними бухгалтерськими документами факти отримання товару та його оплати, а також наявність мети отримання товару, пов'язаної із подальшим використанням отриманих товарів в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

З аналізу п.198.6 ст.198 ПК України вбачається, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Отже, підприємство не має права на податковий кредит у разі відсутності податкової накладної чи митної декларації, що позбавляє платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг).

Згідно п.198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктами 201.1, 201.4, 201.6 статті 201 ПК України встановлено, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України); ї) номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України.

Податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 201.8 ст.201 ПК України передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст.183 цього Кодексу.

Зміст вказаних норм свідчить про те, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування даних податкового обліку платника податків.

Згідно до ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. №996-XIV (далі за текстом - Закон №996-XIV) первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Щодо порушення позивачем п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України в частині завищення податкового кредиту за жовтень 2011 р. в сумі 1571,59 грн. в результаті недостовірного відображення даних проведення операцій по контрагенту ПП "Альянс Маркет".

Судом встановлено, по позивач мав господарські відносини з даним контрагентом. Так, між ТОВ "Агрокомтрейд-Альянс" та ПП "Альянс Маркет" укладено договір поставки №780 від 01.06.2011р. (т.1 а.с.248)

ПП "Альянс Маркет" виписано видаткову накладну №ПБ1-005480 від 25.10.2011р. (т.1 а.с.249) та податкову накладну від 24.10.2011 р. №545 на суму 4245,71 грн., в т.ч. ПДВ - 707,62 грн. (т.1 а.с.247).

До того ж, суд враховує, що контрагентом позивача на запит суду надано первинні бухгалтерські документи, які підтверджують фінансово-господарські взаємовідносини між позивачем та ПП "Альянс Маркет", а також надано копію податкової накладної від 24.10.2011 р. №545 (т.1 а.с.93-95).

Проте позивачем до складу податкового кредиту за жовтень 2011р. включено податкову накладну від 24.10.2011 р. №133 на суму 9429,52 грн., в т.ч. сума ПДВ - 1571,59 грн., виписану як ПП "Альянс Маркет", однак дана податкова накладна виписана ТОВ "Кіровоградський будівельний альянс" (т.2 а.с.1), про що також свідчить податкова декларація з ПДВ за жовтень 2011р. та реєстр виданих та отриманих податкових накладних. (т.1 а.с.150-158)

Представник позивача в судовому засіданні не підтримав позовні вимоги в частині донарахування ТОВ "Агрокомтрейд-Альянс" суми ПДВ - 1572 грн. та відповідної суми штрафних санкцій за дане порушення.

Відтак, суд погоджується з позицією відповідача в частині завищення податкового кредиту на суму 1572 грн., в результаті недостовірного відображення проведених операцій по контрагенту ПП "Альянс Маркет".

Проте суд не погоджується з доводами відповідача про порушення п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України, а саме про завищення позивачем податкового кредиту з ПДВ по операціях з оприбуткування ТМЦ, товарів, робіт та послуг по взаємовідносинах з підприємствами-контрагентами, реальність здійснення яких не підтверджено, в тому числі: ФОП ОСОБА_3, ТОВ "Агро-Інкам-Трейд", ТОВ "Авега партнер", ТОВ ТД "Євротех", ТОВ "Анкомтех сервіс".

Встановлено, що між позивачем (Замовник) та ФОП ОСОБА_3 (Учасник) укладено договір від 13.10.2011 р. №13/10 поставки товарів (серверу, комп'ютеру) (т.1 а.с.230).

Виконання сторонами своїх зобов'язань підтверджено: видатковими накладними (т.1 а.с.231-232), платіжним дорученням (т.2 а.с.85). ФОП ОСОБА_3, в свою чергу, виписано позивачу податкові накладні від 13.10.2011 р. №310 на суму 11596,61 грн., в т.ч. ПДВ - 1932,77 (т.1 а.с.228), від 13.10.2011 р. №311 на суму 12231,82 грн., в т.ч. ПДВ - 2038,64 (т.1 а.с.229).

Податкові накладні включено позивачем до складу податкового кредиту у жовтні 2011р. в сумі ПДВ - 3971,40 грн., про що свідчить податкова декларація з ПДВ та реєстр отриманих та виданих податкових накладних (т.1 а.с.150-158).

ФОП ОСОБА_3 зареєстрований як фізична особа-підприємець (т.1 а.с.80).

ТОВ "Агрокомтрейд-Альянс" (Орендар) та ТОВ "Агро-Інкам-Трейд" (Орендодавець) 04.10.2011 р. укладено договір оренди №207/10/1, згідно до якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв в строкове платне користування товар - сушарку FOPRO Dryer GDI-C833, для використання в своїй господарській діяльності (т.2 а.с.5-6). Виконання умов Договору підтверджено: актом приймання-передачі (т.2 а.с.7), актом здачі-прийняття робіт (т.2 а.с.2,8).

Також, позивачу виписано податкову накладну №26 від 29.02.2012 р. на суму 10000 грн., в т.ч. ПДВ - 1666,67 грн. (т.2 а.с.3), яку включено до складу податкового кредиту в лютому 2012р., що підтверджується податковою декларацією з ПДВ та реєстр отриманих та виданих податкових накладних (т.1 а.с.171-183)

Факт оплати за послуги підтверджено платіжним дорученням від 16.03.2012 р. №334 (т.2 а.с.83).

Крім того, 29.02.2012 року між позивачем (Покупець) та ТОВ "Агро-Інкам-Трейд" (Продавець) укладено договір поставки сої №4 (т.2 а.с.9). Факт здійснення оплати за товар підтверджено платіжним дорученням №184 від 29.02.2012 р. (т.2 а.с.81).

29.02.2012 р. позивачу виписано податкову накладну №28 на суму 156500 грн., в т.ч. сума ПДВ - 26083,33 грн. (т.2 а.с.4), яку теж внесено до податкової декларації з ПДВ та реєстру отриманих та виданих податкових накладних (т.1 а.с.171-183).

ТОВ "Агро-Інкам-Трейд" зареєстровано як юридична особа (т.1 а.с.76).

До того ж, суд враховує, що контрагентом позивача на запит суду надано первинні бухгалтерські документи, які підтверджують фінансово-господарські взаємовідносини між позивачем та ТОВ "Агро-Інкам-Трейд" (т.1 а.с.119-125).

Між позивачем (Покупець) та ТОВ "Авега партнер" (Постачальник) 22.08.2012 р. укладено договір поставки №ДГ-30/09, згідно до якого Постачальник, на умовах цього Договору, зобов'язувався передати у власність Покупцеві будівельні матеріали (бетонні суміші різних марок), а Покупець зобов'язувався прийняти і оплатити вартість вказаного Товару на умовах цього Договору (т.1 а.с.238-242).

Виконання сторонами своїх зобов'язань за Договором підтверджено: актами здачі-прийняття робіт (т.1 а.с.235-236), видатковими накладними (т.1 а.с.243-244).

Оплата товару підтверджена платіжними дорученнями від 27.08.2012 р. №771 (т.2 а.с.84) та від 23.08.2012 р. №765 (т.2 а.с.86). ТОВ "Авега-партнер" виписано податкову накладну від 22.08.2013 р. №20 на суму 36384 грн., в т.ч. ПДВ - 6064 грн. (т.1 а.с.237). Дану податкову накладну позивачем включено до складу податкового кредиту у серпні 2012р., про що свідчить податкова декларація та реєстр отриманих та виданих податкових накладних. (т1 а.с.184-195)

Встановлено, що ТОВ "Авега-партнер" зареєстровано як юридична особа (т.1 а.с.74).

Позивачем по бухгалтерському та податковому обліку відображено придбання матеріалів (шини) у ТОВ "ТД Євротех" в серпні 2012 р. на суму ПДВ - 4933,33 грн.. Дане підтверджено видатковою накладною № 991 від 16.08.2012 р. та податковою накладною від 15.08.2012 р. №102 на суму 29600 грн., в т.ч. ПДВ в сумі 4933,33 грн. (т.1 а.с.233-234). Вказану податкову накладну позивачем включено до складу податкового кредиту у серпні 2012р., про що свідчить податкова декларація та реєстр отриманих та виданих податкових накладних. (т1 а.с.184-195)

Факт оплати товару підтверджено платіжним дорученням №736 від 15.08.2012 р. (т.2 а.с.82).

Дане товариство зареєстровано як юридична особа (т.1 а.с.75).

Позивач згідно договору поставки придбав у ТОВ "Анкомтех сервис" товар - двигун "ЯМЗ-7511". Дане підтверджено податковою накладною №502 від 05.02.2013 р. на загальну суму 117000 грн., в т.ч. ПДВ - 19500 грн. (т.1 а.с.245), видатковою накладною від 05.02.2013 р. №502 (т.1 а.с.246). Дану податкову накладну позивачем включено до складу податкового кредиту у лютому 2013р., про що свідчить податкова декларація з ПДВ та реєстр отриманих та виданих податкових накладних. (т1 а.с.196-204)

Факт здійснення оплати за товар підтверджено платіжним дорученням №152 від 02.02.2013 р. (т.2 а.с.87).

ТОВ "Анкомтех сервис" зареєстровано як юридична особа (т.1 а.с.77).

Суд зазначає те, що всі отримані позивачем та вище перелічені податкові накладні не мають недоліків, які згідно зі ст.201 ПК України та ч.ч.1,2 ст.9 Закону №996-XIV спричиняють втрату ними статусу податкових накладних. Отже, враховуючи наведені норми чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій позивача з його контрагентами є належні первинні документи, які наявні у позивача та містять всі необхідні реквізити та відповідають вимогам, встановленим чинним законодавством для первинних документів які фіксують факт здійснення господарської операції.

З аналізу вищенаведених норм законодавства та правовідносин позивача з ФОП ОСОБА_3, ТОВ "Агро-Інкам-Трейд", ТОВ "Авега партнер" , ТОВ "ТД "Євротех" та ТОВ "Анкомтех сервіс", також вбачається, що позивачем дотримано всіх вимог закону, пов'язаних з формуванням податкового кредиту та виникненням податкового зобов'язання, оскільки єдиною підставою для цього являється наявність у платника податку-покупця належно оформленої податкової накладної.

Водночас, суд також враховує, що наявність вищевказаних законодавчо визначених обставин для формування податкового кредиту є обов'язковою, але, не є безумовною підставою для визнання правомірності такого формування за умови, якщо податковий орган доведе, що відомості у документах, на підставі яких вони сформовані, не відповідають дійсності, в тому числі, коли господарські операції з придбання товару (робіт, послуг) не мали реального характеру.

У відповідності до п.201.10 ст.201 ПК України, право платника податку на податковий кредит ставиться в залежність від отримання податкової накладної, а не від сплати його контрагентами податку до бюджету та їх знаходження за юридичними адресами після здійснення господарських операцій.

Факт використання товару (робіт, послуг) позивачем у власній господарській діяльності, та, відповідно, реальність виконання договорів сторонами, підтверджується первинними бухгалтерськими документами, щодо отримання даного товару, використання його в господарській діяльності, що підтверджується належними доказами, які містяться в матеріалах справи.

Крім того, суду надана постанова слідчого від 24.09.2013 року, у відповідності до ст.110 КПК України є процесуальним рішенням, та якою закрито кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №32012120000000053 від 28.12.2012р., за ознаками вчинення кримінальних правопорушень передбачених ч.ч.1, 2, 3 ст.212 КК України, у зв'язку з відсутністю в діях службових осіб, зокрема ТОВ "Агрокомтрейд-Альянс" та фізичних осіб (ОСОБА_4.) складів кримінальних правопорушень (т.3 а.с.104-117). У даній постанові зазначено, що факт проведення товарних операцій між ТОВ "Агрокомтрейд-Альянс" та його контрагентами підтверджено договірними та бухгалтерськими документами, платіжними документами, банківськими виписками, документами податкової звітності.

Також, за правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду України №21-47а10 від 31.01.2011 р., чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання, зокрема, тими, які не були постачальниками товарів (послуг), на вартість яких нарахований податок на додану вартість, що включений платником податку до податкового кредиту.

Враховуючи те, що факти придбання позивачем у ФОП ОСОБА_3, ТОВ "Агро-Інкам-Трейд", ТОВ "Авега партнер", ТОВ "ТД "Євротех" та ТОВ "Анкомтех сервіс" товарів (робіт, послуг), згідно вищезазначених договорів, підтверджується належними первинними бухгалтерськими документами, суд дійшов висновку про фактичне підтвердження наявності у позивача підстав для віднесення суми сплаченого даним контрагентам ПДВ до податкового кредиту у перевіряємому періоді та неправомірність донарахування позивачу грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 77773 грн., в т.ч. за основним платежем в сумі 62218 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 15555 грн.., а тому податкове повідомлення-рішення від 05.02.2013 р. №0000072202 підлягає частковому скасуванню саме в цій частині.

Крім того, суд критично оцінює твердження відповідача, що фінансово-господарські угоди між позивачем та ФОП ОСОБА_3, ТОВ "Агро-Інкам-Трейд", ТОВ "Авега партнер", ТОВ "ТД "Євротех", ТОВ "Анкомтех сервіс" є нікчемними. Так, станом на час укладення позивачем з даними контрагентами договорів та їх виконання, останні були та є зареєстрованими в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були платниками податку на додану вартість, що не заперечувалось і представником відповідача в судовому засіданні.

Згідно ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною 1 статті 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договори, укладені позивачем є дійсними та не були оскаржені в судовому порядку, таким чином вони є такими, на підставі яких виникли права і обов'язки сторін даних угод.

Згідно ч.1 ст.234 Цивільного кодексу України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Такий правочин визнається судом недійсним.

У відповідності до ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Нікчемні правочини характеризуються таким ознаками як спрямованість на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина або знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Наслідки вчинення правочину, що порушує публічний порядок, визначаються загальними правилами.

Акт перевірки не містить жодних посилань на наявність ознак, які передбачені ч.1 ст.228 ЦК України.

Крім того, суд зазначає, що самостійно визначені платником податку витрати та податковий кредит вважаються сформованими правомірно, доки контролюючим органом в установленому порядку не буде доведено факту невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

Відповідачем не було надано доказів на підтвердження недотримання сторонами в момент укладення договорів вимог, встановлених частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст.203 ЦК України, що є підставою для визнання правочинів недійсними.

Згідно статті 216 ЦК України до моменту визнання правочину недійсним або нікчемним правові наслідки, а саме те, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю - не настають.

До того ж, суд зазначає що відповідно до ч.1 ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не актами перевірок, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в акті перевірки висновки є суто суб'єктивною думкою державного ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину, податкові органи мають право лише звертатися до суду, у тому числі подавати позови до підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, щодо визнання оспорюванних правочинів недійсними та застосування визначених законодавством заходів, пов'язаних із визнанням правочинів недійсними, а також щодо стягнення в дохід держави коштів, отриманих за нікчемними договорами.

У зв'язку з цим слід зазначити, що одним з основних функцій контролюючих органів є здійснення контролю за своєчасністю подання платниками податків та платниками єдиного внеску передбаченої законом звітності (декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів), своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків, зборів, платежів. Жодним законом не передбачено право контролюючого органу (податкової інспекції) самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Вказані висновки підтверджуються і ст.ст.19-1, 20 Податкового кодексу України, відповідно до яких контролюючим органам не надано повноважень щодо визнання тих чи інших угод (правочинів) недійсними та/або нікчемними.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Недійсність правочину між позивачем та контрагентами не визнана в судовому порядку, у зв'язку з чим, факти, викладені в акті перевірки, не можуть бути належними доказами наявності порушень позивачем відносно того, що укладені ним правочини з зазначеними контрагентами не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, та є підставою для визнання таких правочинів недійсними.

Так, відповідачем лише зазначено, без відповідних доказів, про відсутність реальності поставок товарів, надання послуг, виконання робіт, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності тощо, що може свідчити про відсутність необхідних умов для здійснення відповідної господарської, економічної діяльності як позивачем, так і його контрагентами - є тільки припущенням.

Також відповідачем не наведено доказів, які свідчили б, що договори, сторонами яких є позивач та контрагенти, укладено з метою, що суперечить інтересам держави, в тому числі, в частині ухилення від сплати податків в передбаченому законодавством обсязі та отримання незаконної податкової вигоди. Відповідачем не надано жодних доказів фактичного нездійснення господарських операцій, суми по яких позивачем включені до складу витрат та податкового кредиту при обчисленні податку на прибуток та податку на додану вартість.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

Згідно ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем по справі, як суб'єктом владних повноважень, не виконано покладеного на нього обов'язку щодо доказування правомірності прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Відповідно ч.3 ст.94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Керуючись ст.ст. 86, 94, 159-163, 167 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов - задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області від 05 лютого 2014 року №0000062202.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області від 05 лютого 2014 року №0000072202, в частині збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю "Агрокомтрейд-Альянс" суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 77773 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 62218 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 15555 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Присудити Товариству з обмеженою відповідальністю "Агрокомтрейд-Альянс" з Державного бюджету України судові витрати в сумі 438,48 грн..

Постанова суду набирає законної сили в порядку, встановленому ст.254 КАС України.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подання в 10-денний строк з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, копія якої одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови складено - 04 червня 2014 року.

Суддя підпис

З оригіналом згідно:

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду Т.М. Кармазина