Рішення № 39177255, 27.05.2014, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/2897/14 Справа № 207/3429/13-ц Головуючий у 1 й інстанції - Литвинчук В. П. Доповідач - Міхеєва В.Ю.Категорія

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2014 року м. Дніпропетровськ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого Міхеєвої В.Ю.

суддів Свистунової О.В., Ремеза В.А.

при секретарі Бондаренко В.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську

апеляційну скаргу ОСОБА_2

на рішення Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська від 03 грудня 2013 року по справі

за позовом ОСОБА_2 до Державного підприємства «Бар'єр», Міністерства енергетики та вугільної промисловості України про поновлення на роботі (посаді), про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, визнання недійсним запису у трудовій книжці, зобов'язання внести запис у трудову книжку,-

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2013 року ОСОБА_2 звернувся із зазначеним позовом, в обґрунтування своїх вимог посилаючись на ті обставини, що з 05 березня 2013 року він був призначений на посаду виконуючого обов'язки директора Державного підприємства «Бар'єр» тимчасово, на період до призначення директора цього підприємства у встановленому законом порядку. Своє звільнення на підставі наказу Міністра енергетики та вугільної промисловості України № 79-к/к від 17 червня 2013 року вважає незаконним, оскільки подія, з якою пов'язано припинення трудового договору, не настала, директора підприємства у встановленому законодавством порядку призначено не було.

З урахуванням уточнених вимог, просив визнати та скасувати наказ Міністра енергетики та вугільної промисловості України Ставицького Е.А. № 79-к/к від 17 червня 2013 року «Про звільнення ОСОБА_2», поновити ОСОБА_2 на посаді виконуючого обов'язки директора Державного підприємства «Бар'єр», стягнути з Державного підприємства «Бар'єр» на його користь середній заробіток за весь час вимушеного прогулу та 20000 грн. у відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок незаконного звільнення, визнати недійсним запис № 23 від 10 вересня 2013 року у трудовій книжці, зобов'язати Державне підприємство «Бар'єр» внести у трудову книжку запис наступного змісту «Запис № 22 є недійсним», підстава - наказ № 142/ос від 15 серпня 2013 року.

Рішенням Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська від 03 грудня 2013 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 було відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення його позовних вимог.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з тих обставин, що з позивачем був укладений строковий трудовий договір з умовою його припинення - настанням певної події - призначенням директора цього підприємства у встановленому законодавством порядку.

Певна подія, яка визначала граничний строк перебування позивача на посаді, настала 17 червня 2013 року з призначенням на посаду виконуючого обов'язки директора ДП «Бар'єр» Дениска П.С., що на думку суду першої інстанції правомірно потягло за собою припинення укладеного з позивачем строкового трудового договору на підставі п.2 ст. 36 КЗпП України.

Такий висновок суду першої інстанції не відповідає обставинам справи, що у відповідності з п.3 ч.1 ст. 309 ЦПК України є підставою для скасування рішення та ухвалення нового про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст. 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Згідно зі ст. 23 КЗпП України трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи.

Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

Відповідно до Статуту Державного підприємства «Бар'єр» у новій редакції, затвердженого наказом Міненерговугілля від 07 грудня 2011 року № 804, це підприємство засноване на державній власності відповідно до наказу Міністерства палива та енергетики від 13 грудня 2000 року № 562 та належить до сфери управління Міністерства енергетики та вугільної промисловості України (надалі - Уповноважений орган управління).

Згідно п.6.2 Статуту керівник підприємства призначається і звільняється з посади Уповноваженим органом управління, у порядку передбаченому законодавством.

Контракт (трудовий договір) з керівником підприємства укладає в установленому порядку Міністр енергетики та вугільної промисловості України.

Порядок укладання контракту з керівником державного підприємства встановлений Положенням про порядок укладання контракту з керівником підприємства, що є у державній власності, при найманні на роботу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19 березня 1993 року № 203.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що згідно наказу Міністерства енергетики та вугільної промисловості України № 23 к/к від 04 березня 2013 року, позивач був призначений на посаду виконуючого обов'язки директора Державного підприємства «Бар'єр» з 05 березня 2013 року, тимчасово, на період до призначення директора цього підприємства у встановленому законом порядку (а.с. 60).

Наказом Міністра енергетики та вугільної промисловості України Ставицького Е.А. № 79-к/к від 17 червня 2013 року ОСОБА_2 було звільнено з посади виконуючого обов'язки директора Державного підприємства «Бар'єр» 17 червня 2013 року відповідно до пункту 2 статті 36 КЗпП України, та наказом від 17 червня 2013 року № 80- к/к на посаду виконуючого обов'язки директора Державного підприємства «Бар'єр» з 18 червня 2013 року призначено Дениска П.С. тимчасово, на період до призначення директора цього підприємства у встановленому законодавством порядку (а.с.19,20).

На підставі виданого виконуючим обов'язки директора ДП «Бар'єр» Дениско П.С. наказу №97-1/ос від 25 червня 2013 року про припинення трудового договору з ОСОБА_2, у трудову книжку позивача було зроблено запис №22 (а.с. 61, 87).

У подальшому в.о. директора Дениско П.С. своїм наказом від 15 серпня 2013 року № 142/ос скасував наказ №97-1/ос, про що у трудовій книжці позивача 10 вересня 2013 року зроблено запис № 23 наступного змісту: «Запис №22 не дійсна. Звільнений на підставі ч.2 ст.36 КЗпП України». Підставою для внесення такого запису зазначено наказ Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 17 червня 2013 року № 79-к/с (а.с.87).

Відповідно до п.2 ст. 36 КЗпП України підставою припинення трудового договору є закінчення строку (пункти 2 і 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення.

Позивач призначався на посаду до настання певної події - призначення директора цього підприємства в установленому законом порядку.

Призначення Дениска П.С. виконуючим обов'язки директора ДП «Бар'єр» з 18 червня 2013 року на підставі наказу Міністра енергетики та вугільної промисловості України від 17 червня 2013 року № 80- к/к без укладання з ним контракту у встановленому законодавством порядку, не може вважатися законною підставою для припинення трудових правовідносин з позивачем, у зв'язку з чим наказ Міністра енергетики та вугільної промисловості України Ставицького Е.А. № 79-к/к від 17 червня 2013 року «Про звільнення ОСОБА_2» підлягає скасуванню, а запис № 23 від 10 вересня 2013 року у трудовій книжці ОСОБА_2 Серія НОМЕР_2 визнанню недійсним із зобов'язанням ДП «Бар'єр» внести у трудову книжку позивача запис наступного змісту: «Запис № 22 є недійсним, підстава - наказ № 142/ос від 15 серпня 2013 року».

Під час розгляду справи апеляційним судом, наказом Міністра енергетики та вугільної промисловості України від 01 квітня 2014 року № 42-к/к ОСОБА_2 призначено 02 квітня 2014 року на посаду директора Державного підприємства «Бар'єр» на умовах укладеного контракту (а.с.164), у зв'язку з чим позивач відмовився від позовних вимог в частині поновлення його на посаді виконуючого обов'язки директора.

Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 27 травня 2014 року заяву позивача про відмову від частини позовних вимог задоволено, прийнято відмову від позовної вимоги про поновлення ОСОБА_2 на посаді виконуючого обов'язки директора Державного підприємства «Бар'єр», рішення суду щодо відмови у задоволенні цих позовних вимог скасовано із закриттям провадження у справі в цій частині.

Відповідно до ч.ч.1,2, ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Оскільки позивач був звільнений незаконно, стягненню на його користь з відповідача підлягає середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

При вирішенні питання про стягнення з відповідача на користь позивача в порядку ст. 235 КЗпП України середнього заробітку за час вимушеного прогулу, колегія суддів застосовує положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок) та виходить із розміру середньоденного заробітку позивача, який відповідно до довідки ДП «Бар'єр» № 03/765 від 25 вересня 2013 року становить 479,46 грн. (а.с.89).

Кількість робочих днів за час вимушеного прогулу з дня звільнення ОСОБА_2 та по день призначення його на посаду директора ДП «Бар'єр» складає 194 дні (2013 рік: червень - 2; липень -23; серпень - 21, вересень - 21, жовтень - 23, листопад - 21; грудень - 22; 2014 рік: січень - 20; лютий - 20; березень - 20; квітень -1).

Середня заробітна плата за час вимушеного прогулу складає 479,46 грн. х 194 дні = 93015,24 грн. та визначена судом апеляційної інстанції без утримання податку з доходів фізичних осіб та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, оскільки справляння і сплата податків та обов'язкових платежів є обов'язком роботодавця.

Рішення суду в частині стягнення з Державного підприємства «Бар'єр» на користь ОСОБА_2 середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць у розмірі 9589,20 грн. у відповідності з вимогами ст. 367 ЦПК України підлягає негайному виконанню.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що через незаконне звільнення з роботи позивач морально страждав, оскільки, були порушені його законні права, встановлені порушення вимагали від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди передбачено законом, а саме ст. 237-1 КЗпП України.

Враховуючи обставини справи, характер і тривалість страждань, істотність вимушених змін у життєвих і виробничих стосунках позивача, стягненню з відповідача підлягає моральна шкода, але у розмірі меншому, ніж просить позивач, виходячи із засад розумності та справедливості.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська від 03 грудня 2013 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити частково.

Скасувати наказ Міністра енергетики та вугільної промисловості України Ставицького Е.А. № 79-к/к від 17 червня 2013 року «Про звільнення ОСОБА_2».

Визнати недійсним запис № 23 від 10 вересня 2013 року у трудовій книжці ОСОБА_2 Серія НОМЕР_2.

Зобов'язати Державне підприємство «Бар'єр» внести у трудову книжку ОСОБА_2 Серія НОМЕР_2 запис наступного змісту: «Запис № 22 є недійсним, підстава - наказ № 142/ос від 15 серпня 2013 року».

Стягнути з Державного підприємства «Бар'єр», код ЄДРПОУ 31330051, місцезнаходження пр. Аношкіна, 179-Б, м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області

на користь ОСОБА_2, ІПН НОМЕР_1, мешкає АДРЕСА_1

середню заробітну плату за час вимушеного прогулу у розмірі 93015,24 грн. (дев'яносто три тисячі п'ятнадцять грн. 24 коп.) та моральну шкоду в розмірі 1000 грн. (тисяча грн.).

Рішення суду в частині стягнення з Державного підприємства «Бар'єр» на користь ОСОБА_2 середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць у розмірі 9589, 20 грн. (дев'ять тисяч п'ятсот вісімдесят дев'ять грн. 20 коп.) допустити до негайного виконання.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і протягом двадцяти днів може бути оскаржене шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді