Рішення № 39177153, 05.06.2014, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/1499/14 Справа № 206/8551/13-ц Головуючий у 1 й інстанції - Кушнірчук Р. О. Доповідач - Калиновський А.Б.Категорія 27

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2014 року м. Дніпропетровськ

колегiя суддiв Судовоi палати з цивiльних справ Апеляцiйного суду Днiпропетровськоi областi в складi:

Головуючого судді: Калиновського А.Б.

Суддів : Гайдук В.І., Єлізаренко І.А.

При секретарі : Півненко С.Ю.

Розглянула у вiдкритому судовому засiданнi в місті Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 25 грудня 2013 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

встановила:

У грудні 2013 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 і посилався на те, що 14 червня 2007 року між ним та відповідачем був укладений договір № б/н, згідно з яким позивач надав відповідачеві кредит у розмірі 250 грн. (з подальшим його збільшенням до 21600 грн.) у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 22,8 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідач зобов'язався своєчасно повертати кредит, відповідно до умов договору та умов кредитування.

Свої зобов'язання відповідач не виконав, що стало причиною звернення до суду з вказаним позовом, в якому позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість в сумі 21771,28 грн., яка складається з заборгованості за сумою кредиту - 6769,22 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом - 7990,85 грн., заборгованість по комісії за користування кредитом - 5498,29 грн., штрафи, відповідно до п. 8.6 Умов та правил надання банківських послуг - 500 грн. (фіксована частина) та 1012,92 грн. (процентна складова) та судові витрати.

Рішенням Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 25 грудня 2013 року позов ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 14червня 2007 року у розмірі 21771,28 грн., яка складається з заборгованості за сумою кредиту - 6769,22 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом - 7990,85 грн., заборгованість по комісії за користування кредитом - 5498,29 грн., штрафи, відповідно до п. 8.6 Умов та правил надання банківських послуг - 500 грн. (фіксована частина) та 1012,92 грн. (процентна складова), а також сплачений судовий збір - 229,40 грн.

В апеляцiйній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати і ухвалити нове, яким стягнути з нього на користь позивача заборгованість за кредитним договором за період з 03.12.2010 року по 31.10.2013 року в розмірі 2226,06 грн., яка складається з заборгованості за кредитом - 843,33 грн., заборгованості по процентам за користування кредитом - 567,96 грн., заборгованості по комісії за користування кредитом - 300,94 грн., штрафів, відповідно до п. 8.6 Умов та правил надання банківських послуг - 500 грн. (фіксована частина) та 13,83 грн. (процентна складова), а також сплачений судовий збір - 229,40 грн.

Перевiривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегiя суддiв вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних пiдстав.

Судом встановлено, що 14 червня 2007 року позивач подав відповідачу заяву про встановлення ліміту кредитування в сумі 250 грн. (а.с.8), на підставі якої, було відкрито рахунок та оформлено кредитну картку.

Відповідач фактично скористався лімітом кредитування, про що свідчить виписка з особового рахунку клієнта та розрахунок суми заборгованості.

Використання ліміту кредитування не заперечувалося відповідачем і в судовому засіданні. Відповідно до п.6.5 Умов та правил надання банківських послуг, клієнт зобов'язаний погашати заборгованість за кредитом, відсоткам за його використання, перевитраті платіжного ліміту, а також сплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором.

У встановлені договором строки, позивач зобов'язання не виконав.

Задовольняючи позов, суд виходив з того, що станом на 30 вересня 2013 року утворилася заборгованість відповідача за кредитним договором від 14 червня 2007 року, яка складає 21771,28 грн., з неї заборгованість за сумою кредиту - 6769,22 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом - 7990,85 грн., заборгованість по комісії за користування кредитом - 5498,29 грн., штрафи, відповідно до п. 8.6 Умов та правил надання банківських послуг - 500 грн. (фіксована частина) та 1012,92 грн. (процентна складова) (а.с.4-7).

З такими висновками суду погодитись не можна.

Статтею 1056-1 ЦК України, у зв'язку з прийняттям Закону України від 12 грудня 2008 року № 661 -VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку», передбачено, що встановлений кредитним договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшений банком в односторонньому порядку, а також, що умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною, цей закон набрав чинності з 10 січня 2009 року.

Виходячи із закріпленого Конституцією України принципу незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів (ч.1 ст. 58), всі рішення банку в будь-якій формі (постанова, рішення, інформаційний лист) щодо підвищення процентної ставки в односторонньому порядку є неправомірними з 10 січня 2009 року (Рішення Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року №1-рп/99 у справі про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів).

Як видно з матеріалів справи, 14 червня 2007 року позивач надав відповідачеві кредит у розмірі 250 грн. (з подальшим його збільшенням до 21600 грн.) у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 22,8 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Проте, як вбачається з розрахунку заборгованості за кредитним договором, з 01.01.2013 року позивачем без достатніх правових підстав було збільшено відсоткову ставку по кредиту з 22,8% до 30% (а.с.7).

Безпідставність збільшення відсоткової ставки за кредитним договором з 22,8% до 30% визнав і представник позивача у засіданні апеляційної інстанції, надавши новий розрахунок заборгованості за кредитним договором станом на 31.10 2013 року, за яким загальна сума заборгованості за кредитним договором складає 19653,43 грн., з яких заборгованість за кредитом - 6769,22 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом 7588,99 грн., заборгованості по комісії за користування кредитом 5295,22 грн.

Вирішуючи спір, суд на зазначені обставини справи та вимоги закону уваги не звернув та помилково стягнув з відповідача заборгованість за кредитним договором з 01.01.2013 року за відсотковою ставкою 30%.

Враховуючи викладене, колегiя суддiв вважає за необхідне рішення суду в частині стягнення загальної суми заборгованості за кредитним договором №Б/Н від 14 червня 2007 року, заборгованості по процентам за користування кредитом та по комісії за користування кредитом змінити, стягнувши відповідно загальну суму заборгованості за кредитним договором 19653,43 грн., заборгованості по процентам за користування кредитом 7588,99 грн., заборгованості по комісії за користування кредитом 5295,22 грн., а в частині стягнення штрафу скасувати і в задоволенні позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» в цій частині відмовити.

В решті рішення суду залишити без змін.

Доводи апеляційної скарги позивача про те, що банком пропущено строк позовної давності, а тому його заборгованість за кредитним договором має бути зменшена - не можуть бути прийняті до уваги.

Згідно зі статтею 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

В судовому засіданні встановлено, що відповідач погодився з умовами та правилами надання банківських послуг, про що свідчить його підпис на заяві (а.с.8), а факт отримання кредиту та використання кредитної картки відповідачем не оспорюється.

Із пункту 9.12 Умов та правил надання банківських послуг вбачається, що договір діє протягом 12 м місяців з моменту підписання. Якщо протягом цього строку жодна із сторін не проінформує другу сторону про припинення дії договору, він автоматично лонгується на той же строк.

Пунктом 6.4 Умов передбачено, що у випадку незгоди зі змінами правил та/або тарифів банку,позичальник зобов'язаний надати банку письмову заяву про розірвання цього договору і здійснити погашення заборгованості перед банком, в тому числі заборгованість, яка виникла протягом 30 днів з моменту повернення карт, виданих держателю і його довіреним особам. При незгоді зі списанням коштів по картрахунку письмово проінформувати банк про це протягом 35 днів з моменту списання.

Таке свідчить про те, що сторони, укладаючи зазначений договір, досягли згоди, що по закінченню строку його дії відповідна картка продовжується банком на новий строк, якщо раніше (до початку місяця закінчення строку дії) не поступило письмової заяви держателя про закриття картрахунку, а відтак продовжується строк дії кредитного договору, тобто, момент досягнення домовленості вважається таким, що настав.

Таким чином, на підставі умов кредитного договору, строк дії картки та строк дії кредитного договору поновлюється кожного разу зі спливом терміну дії карти.

Із матеріалів справи вбачається, що з моменту укладання кредитного договору ніхто зі сторін до цього часу не заявив про намір його припинити, а відповідач у свою чергу не надала банку письмової заяви про закриття картрахунку, тому строк дії картки, у тому числі і строк дії кредитного договору, лонгувався з кожним роком.

При таких обставинах, позивачем не пропущено строк позовної давності і саме з цих підстав йому не може бути відмолено у позові.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 314 ЦПК України, колегiя суддiв -

вирішила:

Апеляцiйну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 25 грудня 2013 року в частині стягнення загальної суми заборгованості за кредитним договором №Б/Н від 14 червня 2007 року, заборгованості по процентам за користування кредитом, заборгованості по комісії за користування кредитом змінити, стягнувши відповідно загальну суму заборгованості за кредитним договором 19653,43 грн., заборгованості по процентам за користування кредитом 7588,99 грн., заборгованості по комісії за користування кредитом 5295,22 грн., а в частині стягнення штрафу скасувати і в задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» в цій частині відмовити.

В решті рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Суддi: