Рішення № 39176015, 11.06.2014, Лівобережний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Маріуполя)

Справа № 265/1530/14-ц

Провадження № 2/265/1112/14

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 червня 2014 року місто Маріуполь

Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:

головуючого судді Козлова Д. О.,

при секретарі Скоробогатько Г. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у вихованні дитини, третя особа: служба у справах дітей Орджонікідзевської районної адміністрації Маріупольської міської ради, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду із позовом до відповідачки про усунення перешкод у вихованні дитини. В обґрунтування заявлених вимог вказував, що із відповідачкою перебував у шлюбі, який було розірвано за рішенням суду. Під час шлюбу у сторін народилась донька, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2. З 2 червня 2011 року його за рішенням суду було зобов'язано сплачувати аліменти на утримання доньки на користь відповідачки. Фактично з травня 2011 року він мешкає окремо від доньки, яка живе разом із ОСОБА_2. Вказував, що увесь цей час відповідачка перешкоджає йому спілкуватися з донькою, брати участь у її вихованні. За рішенням Орджонікідзевської районної адміністрації Маріупольської міської ради від 22 лютого 2012 року позивачу було встановлено графік спілкування з донькою, яке однак відповідачка умисно не виконує, що змушує позивача звернутись для захисту свого права до суду. Додавав, що поганих звичок він немає, бажає опікуватися донькою, виховувати її, спілкуватися з нею, проводити вільний час. На підставі переліченого просив суд зобов'язати відповідачку надати йому можливість спілкування з донькою 3 рази на тиждень: понеділок, четвер, субота, з 16-00 год. до 19-00 год. без присутності матері за місцем мешкання позивача, а також просив суд надати можливість йому спільного відпочинку з донькою раз на тиждень у визначений відповідачкою день.

В судовому засіданні позивач підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі, посилався на обґрунтування, що викладені у позовній заяві, та просив задовольнити позов. При цьому вказував, що відповідачка чинить тиск на нього з боку інших осіб, щоб позбавити його можливості спілкування з донькою, принижуючи його гідність на підставі расової приналежності. Вказував, що мати настроює доньку по відношенню до нього негативно, при спілкуванні позивача з донькою відповідачка веде себе неадекватно, тому вважає, що при його спілкуванні з дитиною необхідна відсутність ОСОБА_2. При цьому за його місцем мешкання створені усі необхідні умови для виховання та догляду за дитиною. Додавав, що бажає виховувати доньку, опікуватися нею, надавати їй підтримку. Зобов'язувався погасити заборгованість по аліментам, яка утворилась, оскільки він не має офіційної роботи.

Представник позивача, ОСОБА_4, який діє на підставі договору, повністю підтримав доводи ОСОБА_1, вказуючи, що відповідачка порушує законні права батька на участь у вихованні дитини та спілкуванні з нею. Вважав, що спілкування батька із донькою повинно відбуватись за місцем мешкання відповідача та за відсутності ОСОБА_2., щоб уникнути конфліктних ситуацій, які негативно можуть вплинути на стан дитини. Просив повністю задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1. При цьому не заперечував проти того, щоб суд визначив у графіку спілкування позивача з донькою ігший день, тобто замість четверга середу, як вказано у висновку органу опіки та піклування, зі зміною відповідно тривалості такого спілкування.

Відповідач, ОСОБА_2., в судовому засіданні позовні вимоги визнала частково, вказуючи, що позивач після того, як вона завагітніла відсторонився від неї, не допомагав їй, наслідком чого стало розлучення. У теперішній час позивач не сплачує аліменти, маючи заборгованість. Додавала, що ще під час спільного проживання ОСОБА_1 не приділяв належної уваги доньці, з неповагою відносився до неї та доньки, внаслідок чого навіть викликалась міліція. Саме тому в теперішній час донька самостійно не бажає спілкуватися з батьком. Додавала, що від позивача неодноразово надходили погрози, що він забере доньку з собою до Палестини. При цьому відповідачка не заперечувала, що дійсно вона не виконувала рішення колегії про встановлення графіку для спілкування батька з донькою, бо у присутності ОСОБА_3 позивач вів себе непристойно. Відповідачка, не заперечуючи проти спілкування батька з донькою, просила суд визначити при цьому обов'язкову її участь.

Представник відповідача, ОСОБА_5, яка діє на підставі договору, підтримуючи доводи ОСОБА_2. просила суд відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1, бо малолітня ОСОБА_3 не бажає спілкуватися з ним, боїться його, оскільки батько дитини схильний до агресії. Зазначала, що відповідач ухиляється від сплати аліментів на користь відповідачки. Зауважувала також, що свої позовні вимоги ОСОБА_1 не уточнював, тому не має можливості встановити графік спілкування батька з дитиною з огляду на графік, запропонований органом опіки та піклування.

Представник 3-ї особи, що діє на підставі довіреності, Шестак В. В., у судовому засіданні висловилась на підтримку інтересів малолітньої дитини, вказуючи, що батько має законне право на спілкування та виховання дитини. Просила при цьому всебічно врахувати інтереси дитини.

Заслухавши пояснення учасників процесу, що з'явились, допитавши свідків, дослідивши письмові докази, суд вважає, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного вмотивування.

За положеннями ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.

Відповідно до ст. 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

Згідно до ст. 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

На підставі ст. 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Згідно до положень ч. 1 ст. 158 СК України за заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї. Рішення про це орган опіки та піклування постановляє на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення.

Відповідно до ч. 1 ст. 159 СК України, якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема, якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.

При цьому згідно до ч. 2 ст. 159 СК України суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи.

З врахуванням положень ч. 2 ст. 159 СК України під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров'я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.

Суд за матеріалами справи встановив, що згідно до свідоцтва про народження, виданого 19 червня 2013 року Орджонікідзевським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Маріупольського міського управління юстиції в Донецькій області, актовий запис № 1102 від 18 грудня 2008 року, вбачається, що ОСОБА_3 народилась ІНФОРМАЦІЯ_2, батьками якої вказані ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а. с. 8).

На підставі рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя від 17 жовтня 2011 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, укладений 25 грудня 2007 року, був розірваний (а. с. 10).

22 лютого 2012 року за рішенням № 51 колегії Орджонікідзевської районної адміністрації Маріупольської міської ради було визначено участь ОСОБА_1 у вихованні малолітньої доньки, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2., та спілкуванні з нею, за яким було встановлено порядок побачень 3 рази на тиждень: понеділок, четвер, суботу, з 16-00 год. до 19-00 год., до 1 червня 2012 року у присутності матері, а з 1 червня 2012 року - без присутності матері або за присутності матері за домовленістю (а. с. 11).

Натомість ОСОБА_1 неодноразово у подальшому звертався до служби у справах дітей Орджонікідзевської районної адміністрації після ухвалення колегією районної адміністрації рішення від 22 лютого 2012 року з приводу умисного невиконання відповідачкою вказаного рішення, перешкоджанні у спілкуванні з дитиною, про що свідчать листи від 11 червня 2012 року, від 12 червня 2012 року, від 14 лютого 2013 року та від 22 липня 2013 року. З перелічених листів також вбачається, що компетентними органами вживались заходи для врегулювання конфліктної ситуації між сторонами (а. с. 12, 13, 16, 19).

Конфліктність ситуації та неприязність між сторонами після розірвання шлюбу підтверджується також декількома зверненнями як позивача, так й відповідачки до правоохоронних органів з приводу протиправних дій по відношенню до них з боку один одного (а. с. 14-15, 17, 18, 45, 60-62).

При цьому за постановою суду від 27 серпня 2013 року, що набрала чинності, ОСОБА_1 був визнаний винним у вчиненні 9 квітня 2013 року насильства у родині, що передбачено ст. 173-2 КУпАП (а. с. 81).

Суд також встановив, що за рішенням суду від 30 червня 2011 року з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягнуті аліменти на утримання малолітньої ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2., в сумі 1000 грн. щомісячно до повноліття дитини (а. с. 9).

З довідок Жовтневого ВДВС Маріупольського МУЮ від 24 березня 2014 року та від 11 червня 2014 року вбачається, що за виконавчим листом, виданим на підставі рішення суду від 30 червня 2011 року про стягнення аліментів, у ОСОБА_1 перед ОСОБА_2. за період з травня 2013 року по квітень 2014 року борг по сплаті аліментів становить 9200 грн., а за період з січня 2014 року по червень 2014 року відповідно становить 2200 грн. (а. с. 44, 82).

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Маріупольському центрі зайнятості як безробітний з 25 березня 2014 року, що підтверджується відповідною довідкою, та який характеризується за місцем мешкання з позитивного боку (а. с. 31, 32).

За актом обстеження умов проживання ОСОБА_1 АДРЕСА_1, представниками Служби у справах дітей Жовтневої райадміністрації Маріупольської міської ради було встановлено, що житло позивача складається з двокімнатної квартири, де маються усі необхідні умови для проживання, а в кімнаті ОСОБА_1 для дитини мається стіл, стілець та шафа (а. с. 85).

При цьому АДРЕСА_1 разом із позивачем зареєстровані та мешкають ОСОБА_6 разом зі своїми дітьми, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3, та ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_4, що підтверджується довідкою житлової організації (а. с. 86).

З іншого боку, ОСОБА_2 зареєстрована разом із донькою, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2., АДРЕСА_2, що підтверджується довідкою житлової організації, та яка працює бухгалтером у ПАТ «МК «Азовсталь», де характеризується з позитивного боку (а. с. 40, 63).

За актом обстеження умов проживання ОСОБА_2. АДРЕСА_2, представниками служби у справах дітей Орджонікідзевської райадміністрації Маріупольської міської ради було встановлено, що для ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2., у квартирі створені усі необхідні умови для виховання та розвитку дитини (а. с. 83).

Суд при цьому встановив, що ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2., відвідує дошкільний навчальний заклад № 142 з 1 серпня 2011 року по теперішній час, де дитина навчається у групі № 11, починаючи з 7-30 год. до 16-30 год., та де характеризується позитивно. З психолого-педагогічної характеристики дитини також вбачається, що мати ОСОБА_3 займається вихованням доньки, та інколи дитину в садочку навідує батько (а. с. 42, 43).

Судом було також встановлено, що ОСОБА_3 відвідує заняття зі спортивних бальних танців в школі танців ФОП, ОСОБА_9, за розкладом: по вівторкам та по четвергам, де заняття починаються об 17-00 год., а також дитина навчається, починаючи з вересня 2013 року, в школі раннього розвитку «Розвивалка» за дошкільним курсом англійської мови (а. с. 41, 46).

Допитаний в суді свідок ОСОБА_10, мати ОСОБА_2., пояснювала, що позивач зневажливо налаштований до відповідачки, грубо спілкується з донькою, не може належним чином слідкувати за дитиною, та навіть пошкодив двері у квартирі, коли був агресивний.

У суді свідок ОСОБА_11, родичка позивачки, пояснила, що позивач зневажливо відноситься до доньки та відповідачки, погрожуючи забрати ОСОБА_3 до Палестини. При цьому вказувала, що позивач шкідливих звичок не має.

Свідок ОСОБА_12 вказала суду, що позивач неодноразово дзвонив ОСОБА_2. на роботу, ревнуючи та висловлюючи безпідставні твердження.

В той же час допитаний свідок ОСОБА_13, приятель позивача, вказував, що він був свідком в березні 2014 року як відповідачка погрожувала ОСОБА_1, щоб той більше не навідувався до доньки, оскільки відповідачка не хоче сама бачити позивача. Підтвердив також, що бачив, як ОСОБА_1 навідувався до доньки у дитячий садок. Охарактеризував позивача виключно з позитивного боку.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_14 пояснив, що є сусідом ОСОБА_2. Підтвердив, що протягом 2013 року неодноразово чув, як сторони сваряться. Підтвердив факт того, що ОСОБА_2. не надає змогу батьку дитини бачитись з ОСОБА_3, бо бачив, що позивач чекає за дверима квартири годинами побачення з донькою, а коли та відчиняє двері, то погрожує, що батько більше не побачить дитину.

Свідок ОСОБА_15 пояснила суду, що вона є знайомою позивача, та була свідком, як у березні 2014 року вона разом із ОСОБА_1 приходила до його доньки, однак відповідачка не дала змогу побачитись позивачу з нею. Також вона була свідком як у жовтні 2013 року незнайомі чоловіки разом із ОСОБА_2. біля дитячого садочку, куди прийшов ОСОБА_1, щоб відвідати доньку, вибігли з машини та погрожували фізичною розправою позивачу, якщо той не перестане навідуватись до своєї доньки.

Свідок ОСОБА_16 пояснила, що може охарактеризувати ОСОБА_1 тільки з позитивного боку, бо він тривалий час у неї мешкав, коли навчався в університеті, та який не має шкідливих звичок, є врівноваженим. Разом із позивачем свідок двічі приходила до його доньки, ОСОБА_3, бо той дуже хотів бачитись з дитиною, однак вперше, восени 2013 року, ОСОБА_2. не відчинила двері, а вдруге, навесні 2014 року, навіть погрожувала йому, що звернеться до міліції, якщо той не покине навідуватись до дитини, хоча в той день дитина висловлювала бажання побачити батька.

Свідок ОСОБА_17, колишній сусід сторін, вказував, що пам'ятає випадок, коли він проходив біля ОСОБА_1 та ОСОБА_2., коли остання стала кричати, що її б'є позивач, хоча свідок не помітив чогось протиправного. Також вказував, що навесні 2014 року ще раз бачив сторін, які сварились, а ОСОБА_2. казала, що дитина не бажає бачити батька.

З дослідженого в судовому засіданні висновку психолога Орджонікідзевського районного центру соціальних служб Маріупольської міської ради за проведеною психологічною роботою з членами родини ОСОБА_1 вбачається, що ступінь прихильності ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2., під час проведення діагностики в більшій мірі схиляється до матері, що відповідає віковим особливостям дитини. ОСОБА_2. прагне до симбіотичних відносин з донькою, опікуючись її вихованням, в поведінці якої не виявлено агресії, та яка не має психічних відхилів чи розладів. ОСОБА_1 не виявляє ворожості по відношенню до доньки, який відноситься до неї з любов'ю та турботою, прагнучі проводити з нею багато часу. При цьому у виховному процесі батько схильний до авторитарного стилю, вимагаючи від дитини слухняності та дисципліни, та при цьому позивач не має психічних розладів (а. с. 88-89).

За висновком Органу опіки та піклування Орджонікідзевської районної адміністрації Маріупольської міської ради Донецької області від 10 червня 2014 року, наданим за вимогою суду по вказаній справі, слідує, що орган опіки та піклування вважає за можливе клопотати перед судом про усунення перешкод ОСОБА_1 у вихованні доньки, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2., зі встановленням наступного графіку спілкування батька з дитиною, а саме: щопонеділка та щосереди з 17-00 год. до 19-00 год., а також щосуботи з 15-00 год. до 19-00 год. (а. с. 90-92).

Таким чином суд встановив за наслідками розгляду справи, що позивач, як батько дитини, прагне до спілкування зі своєю донькою, однак відповідачка чинить йому перешкоди у цьому, порушуючи його право на участь у вихованні ОСОБА_3, не виконуючи при цьому рішення колегії Орджонікідзевської районної адміністрації Маріупольської міської ради від 22 лютого 2012 року, яким було визначено графік спілкування ОСОБА_1 з ОСОБА_3, що було в судовому засіданні підтверджено показами свідків.

На підставі зазначеного з метою недопущення порушення прав позивача щодо безперешкодного спілкування зі своєю донькою, суд вважає можливим зобов'язати ОСОБА_2. не чинити перешкоди для ОСОБА_1 у спілкуванні останнього з малолітньою ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2., бо таке спілкування не перешкоджатиме нормальному розвитку дитини, бо психічних відхилень та шкідливих звичок у батька немає.

Суд при цьому зауважує, що за відсутності від позивача та його представника письмової заяви про уточнення позовних вимог, суд позбавлений можливості вийти за межі заявлених вимог за цим позовом в частині зміни дня та часу в запропонованому ОСОБА_1 графіку спілкування з донькою.

Таким чином суд прийшов до висновку, що доцільно визначити графік спілкування ОСОБА_1 зі своєю донькою, ОСОБА_3, в межах заявлених позовних вимог, враховуючи висновок органу опіки та піклування від 10 червня 2014 року та факт відвідування дитиною дитячого садочку по буднім дням, у наступному вигляді: щопонеділка з 17-00 год. до 19-00 год. та щосуботи з 16-00 год. до 19-00 год.

При цьому суд відмовляє позивачу у задоволенні його вимог щодо встановлення графіку побачень з донькою по четвергам, враховуючи інтереси дитини, бо у вказаний день та час у малолітньої ОСОБА_3 відбуваються навчання у школі танців.

При вирішенні питання про присутність матері дитини та про місце спілкування позивача з донькою, суд виходив з найбільшого врахування інтересів та прав самої ОСОБА_3.

Так суд враховує позитивне ставлення до дитини з боку обох батьків, які прагнуть опікуватися своєю дитиною, та реальне намагання позивача брати активну участь у вихованні малолітньої ОСОБА_3, який однак у виховному процесі схильний до авторитаризму.

Також судом враховуються більша схильність дитини до матері, з якою вона мешкає, малолітній вік ОСОБА_3, що вона є дівчинкою, тому їй в більшій мірі необхідна турбота матері, та в якої ще не до кінця сформоване сприйняття оточуючого середовища.

Враховуючи перелічені фактори, суд вважає, що при спілкуванні ОСОБА_3 зі своїм батьком участь матері необхідна в обсязі, який може визначити сама мати, ОСОБА_2.

При цьому суд враховує, що за місцем свого проживання батьком створені усі належні умови для перебування там дитини, та, що мати ОСОБА_3 працює з понеділка по п'ятницю, тому можливим буде визначити місце спілкування ОСОБА_1 з донькою по суботам саме за місцем проживання позивача.

Вирішуючи вимоги ОСОБА_1 про надання йому можливості спільного відпочинку з ОСОБА_3 1 раз на тиждень, суд вважає, що це прагнення позивача є обґрунтованим, зважаючи на існування вільного часу у батьків, наявність вихідних днів та свят.

Однак суд вважає за доцільне визначити позивачу можливість спільного відпочинку з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2., 1 раз на 2 тижні у визначений за домовленістю із матір'ю дитини день, оскільки це відповідатиме інтересам як дитини, так й інтересам обох батьків щодо планування режиму дня дитини.

При цьому суд вважає, що у проведенні такого відпочинку позивача з донькою участь матері повинна також визначатись ОСОБА_2., з якою дитина мешкає.

На підставі переліченого суд вважає за доцільне визначити за графіком для ОСОБА_1 змогу бачитись зі своєю донькою 5 разів на 2 тижні, із зобов'язанням відповідачки надавати позивачу таку можливість.

При цьому суд звертає увагу сторін на необхідність враховувати при участі у вихованні та спілкуванні з дитиною інтереси дитини, які є найвищою цінністю, бо вони переважають індивідуальні інтереси батьків.

На підставі положень ст. 88 ЦПК України суд з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню судові витрати ОСОБА_1 з проведення оплати судового збору, відповідно до частки задоволених вимог, в сумі 121,80 грн.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 61, 88, 213-215 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у вихованні дитини, третя особа: служба у справах дітей Орджонікідзевської районної адміністрації Маріупольської міської ради, - задовольнити частково.

Зобов'язати ОСОБА_2 надавати ОСОБА_1 можливість спілкування з донькою, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2:

- щопонеділка з 17-00 год. до 19-00 год. (при спілкуванні батька з донькою присутність матері дитини за бажанням ОСОБА_2);

- щосуботи з 16-00 год. до 19-00 год. за місцем мешкання ОСОБА_1 (при спілкуванні батька з донькою присутність матері дитини за бажанням ОСОБА_2).

Зобов'язати ОСОБА_2 надавати ОСОБА_1 можливість спільного відпочинку з донькою, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, 1 (один) раз на 2 (два) тижні у визначений за домовленістю з ОСОБА_2 день (при спілкуванні батька з донькою присутність матері дитини за бажанням ОСОБА_2).

Стягнути з ОСОБА_2, ІПН: НОМЕР_1, зареєстрованої АДРЕСА_2, на користь ОСОБА_1, ІПН: НОМЕР_2, зареєстрованого АДРЕСА_1, витрати по сплаті судового збору в сумі 121,80 грн.

В задоволенні решти заявлених вимог - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено у апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення, а учасниками процесу, що не були присутні при проголошенні, - протягом 10 днів з дня отримання копії рішення.

Суддя