Постанова № 39175359, 12.06.2014, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

10.06.2014 справа №908/810/14

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого:Діброви Г.І.суддівБойченка К.І., Стойки О.В.при секретарі Романовій А.О. від позивача:Гаврилов П.О. - за дов. б/н від 01.05.2013 р. від відповідача:не з»явивсявід третьої особи: Кадурін І.В. - за дов. б/н від 10.03.2014 р. розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська дистрибуційна компанія», м. Київ на рішення господарського суду Запорізької областівід17.04.2014 рокуу справі№ 908/810/14 (суддя Топчій О.А.)за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Українська дистрибуційна компанія», м. Київдо відповідачаКомунального підприємства «Водоканал», м. Запоріжжяза участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Дочірнього підприємства «Імідж Холдинг» Акціонерної компанії «Імідж Холдинг АпС», с. Хортиця Запорізької областіпровизнання договору укладеним в редакції позивача та зобов»язання відповідача виконати свої обов»язки в натуріВСТАНОВИВ:

У 2014 році Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська дистрибуційна компанія», м. Київ звернулося до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Комунального підприємства «Водоканал», м. Запоріжжя про визнання договору укладеним в редакції позивача та зобов»язання відповідача виконати свої обов»язки в натурі.

Ухвалою від 08.04.14 року господарський суд Запорізької області за клопотанням відповідача, на підставі ст. 27 Господарського процесуального кодексу України, залучив до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Дочірнє підприємство «Імідж Холдинг» Акціонерної компанії «Імідж Холдинг АпС», с. Хортиця Запорізької області.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 17.04.14 р. у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська дистрибуційна компанія», м. Київ до Комунального підприємства «Водоканал», м. Запоріжжя про визнання договору укладеним в редакції позивача та зобов»язання відповідача виконати свої обов»язки в натурі було відмовлено в повному обсязі.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська дистрибуційна компанія», м. Київ, з прийнятим рішенням не згоден, вважає його прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права України та неповним з»ясуванням обставин справи. Тому він звернувся з апеляційною скаргою, якою просить Донецький апеляційний господарський суд рішення господарського суду Запорізької області від 17.04.14 року скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги позивача в повному обсязі.

Третя особа надала відзив на апеляційну скаргу, яким просила скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти постанову, якою задовольнити позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська дистрибуційна компанія», м. Київ в повному обсязі.

В судовому засіданні представники позивача та третьої особи підтримали свої вимоги та заперечення щодо апеляційної скарги. На виконання ухвали Донецького апеляційного господарського суду від 21.05.2014 року позивач надав докази надсилання копії апеляційної скарги на адресу третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, які долучені до матеріалів справи.

В судове засідання представник відповідача не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причину неявки суд не повідомив, своїми процесуальними правами, передбаченими статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, ніяких клопотань з цього приводу судовій колегії не надав. Явка сторін ухвалою суду від 21.05.2014 р. не була визнана обов'язковою, неявка без поважних причин у судове засідання представників сторін та третьої особи не тягне за собою перенесення розгляду справи на інші строки, тому справу розглянуто за наявними в ній матеріалами, а повний текст постанови направляється сторонам по справі та третій особі в установленому порядку.

Судова колегія Донецького апеляційного господарського суду вважає за необхідне розглянути апеляційну скаргу, оскільки для з'ясування фактичних обставин справи достатньо матеріалів, що знаходяться в матеріалах справи № 908/810/14 та наданих представниками позивача та третьої особи пояснень.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає справу та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників позивача та третьої особи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду частково не відповідає вимогам чинного законодавства України і підлягає скасуванню в частині відмови у задоволенні вимог про визнання договору укладеним в редакції позивача з прийняттям нового рішення в цій частині про задоволення позовних вимог з залишенням без змін висновку рішення суду в іншій частині за мотивами, викладеними в постанові суду апеляційної інстанції, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.01.2010 року між Комунальним підприємством «Водоканал» та Дочірнім підприємством «Імідж Холдинг» Акціонерної компанії «Імідж Холдинг АпС», с. Хортиця Запорізької області (абонент) було укладено договір №3121/1 про надання послуг з питного водопостачання та приймання стічних вод у системі каналізації, відповідно до умов якого водоканал зобов»язався забезпечувати абоненту подачу питної води на господарсько-питні, побутові та технічні потреби, а також приймання стічних вод по майданчикам: Дочірнє підприємство «Імідж Холдинг» Акціонерної компанії «Імідж Холдинг АпС», Запорізька область, Запорізький район, с. Хортиця, пров. Сонячний, 5А. При цьому сторони домовилися керуватися Законами України «Про питну воду та водопостачання», «Про житлово-комунальні послуги», діючими Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, Правилами приймання стічних вод підприємств в комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України та т.і.

01.07.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Українська дистрибуційна компанія» (орендар) та Дочірнім підприємством «Імідж Холдинг» АК «Імідж Холдинг АпС» (орендодавець) було укладено договір оренди № 01/07/13, відповідно до умов якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, орендодавець зобов'язався передати за актом приймання-передачі, а орендар зобов'язався прийняти в строкове платне користування обладнання згідно додатку № 1 до договору та зобов»язався сплачувати орендодавцеві орендну плату. Акт про приймання - передачу обладнання, що знаходиться за адресою: Запорізька область, Запорізький район, село Хортиця, провулок Сонячний, буд.5-А від 01.07.2013 р. підписаний та скріплений печатками сторін відповідно до договору оренди майна №01/07/13 від 01.07.2013 р.

01.11.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Українська дистрибуційна компанія» (комітент) та Дочірнім підприємством «Імідж Холдинг» АК «Імідж Холдинг АпС» (комісіонер) було укладено договір комісії №01/11/13-1, відповідно до умов якого комісіонер зобов»язався за дорученням комітента укласти договори на поставку води з КП «Водоканал» та на поставку електроенергії з ВАТ «Запоріжжяобленерго» від свого імені та за рахунок комітента.

12.11.2013 року між сторонами укладена додаткова угода №1 до договору комісії №01/11/13-1, відповідно до умов якого п.1.1 договору викладено в наступній редакції: комісіонер зобов»язаний за дорученням та за рахунок комітента від свого імені передати комітенту питну воду, отриману від КП «Водоканал».

Листом №4422 від 14.11.2013 року Дочірнє підприємство «Імідж Холдинг» АК «Імідж Холдинг АпС» звернулось до відповідача, в якому зазначило, що в зв'язку з передачею обладнання та інженерних мереж Товариству з обмеженою відповідальністю «Українська дистрибуційна компанія» просило розірвати договір № 3121/4 від 01.01.2010 р. за умови одночасного укладання договору про надання послуг з питного водопостачання та приймання стічних вод у системи каналізації між Комунальним підприємством «Водоканал» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Українська дистрибуційна компанія».

09.12.2013 року відповідачем на адресу позивача було направлено лист вих. №19853, згідно якого 14.11.2013 р. КП «Водоканал» зазначив, що ним було отримано лист ДП «Імідж Холдинг» АК «Імідж Холдинг АпС» вих. №4422, яким вказане підприємство письмово заявлено про припинення (розірвання) договору №3121/1 від 01.01.2010р. про надання послуг з питного водопостачання та приймання стічних вод у системи каналізації та викладено побажання на укладення договору про надання послуг з питного водопостачання та приймання стічних вод у системи каналізації з ТОВ «Українська дистрибуційна компанія», яке в свою чергу кореспондувалось із аналогічним бажанням ТОВ «УДК», яке було викладене в листі від 30.09.2013р. №217. Крім того, відповідач зазначив, що для укладання договору на водопостачання та водовідведення позивачу необхідно надати схеми розподілу зон обслуговування водопровідних та каналізаційних мереж, технічні умови на водопостачання та водовідведення, узгоджений проект, розроблений згідно технічних умов на ТОВ «УДК», згідно «Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України» (затверджені наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 р. № 190 та зареєстровані в Міністерстві юстиції України 07.10.2008 р. за № 936/15627), а також направив на адресу позивача бланк типового договору про надання послуг з водопостачання та приймання стічних вод для розгляду і підписання, який просив позивача розглянути у встановлений законодавством терміни та повернути на адресу КП «Водоканал» з відповідною документацією.

Позивач листом №2612-1 від 26.12.2013 р. надав свою згоду відповідачу на заміну в договорі №3121/1 від 01.01.2010 р. про надання послуг з питного водопостачання та приймання стічних вод у системі каналізації абонента Дочірнє підприємство «Імідж Холдинг» Акціонерної компанії «Імідж Холдинг АпС» абонентом Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська дистрибуційна компанія».

За результатами розгляду листа Комунального підприємства «Водоканал» № 19853 від 09.12.2013 р. позивач надіслав на адресу відповідача лист № б/н від 08.01.2014р., в якому виклав заперечення щодо окремих умов договору та направив на адресу відповідача протокол розбіжностей до договору про надання послуг з водопостачання та приймання стічних вод у системі каналізації в трьох екземплярах та три екземпляри договору, підписаного та скріпленого печаткою з боку позивача.

21.01.2014 року Комунальне підприємство «Водоканал» направило на адресу позивача лист № 474, в якому повідомило, що лист б/н від 08.01.2014 р. з додатками, враховуючи посилання на загальний порядок укладання господарських договорів, встановлений ст. 181 ГК України, у даному випадку безпідставний та вказана норма діючого законодавства не підлягає застосуванню. Крім того, діючим законодавством та умовами договору не передбачено внесення змін до договору №3121/1 шляхом заміни однієї юридичної особи на іншу, які окремо один від одного здійснюють підприємницьку діяльність, а тому укладання договору з постачання питної води і приймання стічних вод у систему каналізації на майданчик, розташований за адресою Запорізька область, Запорізький район, с. Хортиця, пров. Сонячний, 5А з ТОВ «Українська дистрибуційна компанія» можливе лише після врегулювання договірних відносин між КП «Водоканал» та ДП «Імідж Холдинг АпС».

Дочірнє підприємство «Імідж Холдинг» АК «Імідж Холдинг АпС» листом №30/01-14/12 від 30.01.2014 р. повідомило відповідача про готовність розірвати договір від 01.01.2010 р. № 3121/1 з одночасним укладанням договору про надання послуг з питного водопостачання та приймання стічних вод у системи каналізації з ТОВ «УДК», оскільки саме це підприємство з 01.01.2014 р. користується мережами, які обслуговують виробництво позивача за адресою: Запорізька область, Запорізький район, с. Хортиця, пров. Сонячний, 5А та вкотре повідомило про відсутність заперечень стосовно розірвання договору №3121/1 від 01.01.2010 р., оскільки не є споживачем послуг відповідача.

Враховуючи вищевикладене та те, що відповідач порушує обов»язок щодо укладення з позивачем договору про надання послуг з водопостачання та приймання стічних вод у системі каналізації, здійснює перешкоди для виконання обов»язку споживача комунальних послуг, порушує права одержувати вчасно, безперебійно та відповідної якості житлово - комунальні послуги, позивач звернувся із позовом до господарського суду Запорізької області про визнання договору про надання послуг з водопостачання та приймання стічних вод у системі каналізації між Комунальним підприємством «Водоканал» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Українська дистрибуційна компанія» в редакції позивача укладеним та зобов»язання відповідача виконати свої обов»язки в натурі.

Дослідивши фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія дійшла висновку, що:

Статтею 6 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» визначено, що державна політика у сфері питної води та питного водопостачання будується на принципах державного управління і регулювання відносин у сфері питної води та питного водопостачання, додержання єдиних правил, норм і стандартів усіма суб»єктами відносин у сфері питної води та питного водопостачання.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору, зокрема, з підприємствами, установами або організаціями, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких перебуває житловий фонд і до обов'язків яких належить надання споживачам послуг з питного водопостачання та водовідведення;

Згідно з вимогами ст. 180 Господарського кодексу України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Порядок укладення договорів визначений у статтях 179 - 188 Господарського кодексу України.

Відповідно до частини 3 статті 179 Господарського кодексу України укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Частиною 6 цієї статті встановлено, що суб'єкти господарювання, які забезпечують споживачів, зазначених у частині першій цієї статті, електроенергією, зв'язком, послугами залізничного та інших видів транспорту, а у випадках, передбачених законом, також інші суб'єкти зобов'язані укладати договори з усіма споживачами їхньої продукції (послуг). Законодавством можуть бути передбачені обов'язкові умови таких договорів.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (частина 7 статті 179 Господарського кодексу України).

Частиною 1 статті 638 Цивільного кодексу України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов.

Статтею 181 Господарського кодексу України визначений загальний порядок укладення господарських договорів. Особливості укладення господарських договорів на основі примірних і типових договорів передбачені статтею 184 Господарського кодексу України.

Так, відповідно до частини 3 вказаної статті укладення господарських договорів на основі примірних і типових договорів повинно здійснюватися з додержанням умов, передбачених статтею 179 цього Кодексу, не інакше як шляхом викладення договору у вигляді єдиного документа, оформленого згідно з вимогами статті 181 цього Кодексу та відповідно до правил, встановлених нормативно-правовими актами щодо застосування примірного або типового договору.

Згідно з ч.2 статті 181 Господарського кодексу України, проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках.

За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором. (ч. 4 статті 181 Господарського кодексу України)

Відповідно до ч.ч. 5 - 6 статті 181 вказаного кодексу, сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони. У разі досягнення сторонами згоди щодо всіх або окремих умов, зазначених у протоколі розбіжностей, така згода повинна бути підтверджена у письмовій формі (протоколом узгодження розбіжностей, листами, телеграмами, телетайпограмами тощо).

Якщо сторона, яка одержала протокол розбіжностей щодо умов договору, заснованого на державному замовленні або такого, укладення якого є обов'язковим для сторін на підставі закону, або сторона - виконавець за договором, що в установленому порядку визнаний монополістом на певному ринку товарів (робіт, послуг), яка одержала протокол розбіжностей, не передасть у зазначений двадцятиденний строк до суду розбіжності, що залишилися неврегульованими, то пропозиції другої сторони вважаються прийнятими. (ч.7 статті 181 Господарського кодексу України)

Відповідно до ч.3 ст. 184 Господарського кодексу України, укладення господарських договорів на основі примірних і типових договорів повинно здійснюватися з додержанням умов, передбачених статтею 179 цього Кодексу, не інакше як шляхом викладення договору у вигляді єдиного документа, оформленого згідно з вимогами статті 181 цього Кодексу та відповідно до правил, встановлених нормативно-правовими актами щодо застосування примірного або типового договору.

Разом з тим, згідно із ст. 649 Цивільного кодексу України, розбіжності, що виникли між сторонами при укладенні договору на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування та в інших випадках, встановлених законом, вирішуються судом; розбіжності, що виникли між сторонами при укладенні договору не на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, можуть бути вирішені судом у випадках, встановлених за домовленістю сторін або законом.

При цьому, згідно з частиною 1 статті 187 Господарського кодексу України спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом.

Порядок користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України визначено Правилами, затвердженими наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.08 р. № 190 та зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 07.10.08 р. за № 936/15627.

Згідно з п. 1.1 Правил, дані Правила є обов'язковими для всіх юридичних осіб незалежно від форм власності і підпорядкування та фізичних осіб - підприємців, що мають у власності, господарському віданні або оперативному управлінні об'єкти, системи водопостачання та водовідведення, які безпосередньо приєднані до систем централізованого комунального водопостачання та водовідведення і з якими виробником укладено договір на отримання питної води, скидання стічних вод.

Відповідно до п. 2.1 Правил, відносини щодо користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення здійснюються виключно на договірних засадах відповідно до Законів України «Про питну воду та питне водопостачання» та Закону України «Про житлово-комунальні послуги», а тому в даному випадку обов»язковість укладення договору про надання послуг з центрального питного водопостачання та водовідведення передбачена законом України.

Звертаючись до суду з вказаним позовом, позивач зазначав, що за результатами розгляду листа Комунального підприємства «Водоканал» № 19853 від 09.12.2013 р., надісланого на адресу позивача разом з бланком типового договору про надання послуг з водопостачання та приймання стічних вод для розгляду і підписання, позивач у листі б/н від 08.01.2014 р. виклав заперечення щодо окремих умов договору та надіслав на адресу Комунального підприємства «Водоканал» протокол розбіжностей до договору про надання послуг з водопостачання та приймання стічних вод у системі каналізації в трьох екземплярах та три екземпляри договору, підписаного та скріпленого печаткою з боку позивача.

Судова колегія не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо неможливості застосування до даних правовідносин норм статті 181 Господарського кодексу України, оскільки в даному випадку дійсно неможливо вважати правильною позицію щодо нібито направлення саме відповідачем саме проекту договору, оскільки ним було направлено тільки бланк типового договору, а саме проект такого типового договору про надання послуг з водопостачання та приймання стічних вод у системі каналізації разом з протоколом розбіжностей, підписаний та скріплений печаткою підприємства (що в даному випадку не є пропозицією врегулювати розбіжності, а є пропозицією укласти типовий обов»язковий договір іншій стороні - монополісту надання послуг водопостачання), в трьох екземплярах, був надісланий позивачем листом № б/н від 08.01.2014 р. на адресу Комунального підприємства «Водоканал» за результатами розгляду листа відповідача № 19853 від 09.12.2013 р.

Тобто, судова колегія, розглянувши матеріали справи у сукупності, надавши оцінку всім доказам по справі за нормами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, встановила, що направлення позивачем відповідачу вищевказаного договору є саме пропозицією укласти договір про надання послуг з водопостачання та приймання стічних вод у системі каналізації, оскільки згідно зі статтею 641 Цивільного кодексу України текст запропонованого позивачем проекту договору викладений на підставі типового договору, містить всі істотні умови такого договору і виражає намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.

Проте відповідач, всупереч вимогам чинного законодавства України, у передбачений законом термін не здійснив будь - яких дій з моменту отримання пропозиції укласти обов»язковий в силу закону договір, а саме: не оформив вказаний договір відповідно до вимог частини першої статті 181 Господарського кодексу України, не повернув один примірник договору другій стороні, не надіслав будь - якої відповіді та не звернувся до суду з метою врегулювання розбіжностей у випадку їх наявності з будь-якого конкретного пункту, а, навпаки, позивач звернувся до суду з вказаним позовом з метою примусового укладення договору, що є обов»язковим в силу закону, й тому за цих підстав, пропозиції позивача, викладені в договорі про надання послуг з водопостачання та приймання стічних вод у системі каналізації з урахуванням тексту конкретних пунктів, викладених у «протоколі розбіжностей», правомірно передані на врегулювання до суду в зв»язку з відмовою монополіста в даній сфері від укладання такого договору.

Суд апеляційної інстанції, дослідивши проект договору, надісланий Товариством з обмеженою відповідальністю «Українська дистрибуційна компанія» з урахуванням тексту конкретних пунктів, викладених у «протоколі розбіжностей», на адресу Комунального підприємства «Водоканал» дійшов висновку, що вказаний проект договору не суперечить вимогам Закону України «Про житлово-комунальні послуги», яким згідно з п.2.2 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України визначені істотні умови договору між виробником та споживачем послуг з централізованого водопостачання та водовідведення, а також Правилам користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, які визначають порядок користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення населених пунктів України. Крім того, стаття 179 Господарського кодексу України гарантує право суб»єкта господарювання при укладенні господарських договорів, щодо яких уповноваженими органами державної влади встановлена типова форма, конкретизувати запропоновані таким типовим договором умови, що в даному випадку позивачем у п.п.3.1.1, 3.2.9, 3.2.10, 5.2.2 договору було зроблено, оскільки ним більш деталізовані окремі пункти договору з метою уточнення умов договору в даному випадку. Так, проект договору містить такі істотні умови, які передбачені ст. 26 Закону України «Про житлово - комунальні послуги», як найменування сторін; предмет договору; вичерпний перелік житлово-комунальних послуг, тарифи та їх складові на кожну з цих послуг, загальна вартість послуг; порядок оплати за спожиті житлово-комунальні послуги; порядок перерахунків розміру плати за житлово-комунальні послуги в разі їх ненадання або надання не в повному обсязі, зниження їх якості; права та обов'язки сторін; порядок контролю та звіту сторін; порядок вимірювання обсягів та визначення якості наданих послуг; визначення точок розподілу, в яких відбувається передача послуг від виконавця/виробника споживачу; порядок обслуговування мереж та розподіл повноважень щодо їх експлуатації та відновлення (ремонту); умови доступу в квартиру, будинок, приміщення, на земельну ділянку для усунення аварій, неполадок, огляду мереж, зняття контрольних показників засобів обліку; відповідальність сторін та штрафні санкції за невиконання умов договору; порядок вирішення спорів; перелік форс-мажорних обставин; строк дії договору; умови зміни, пролонгації, припинення дії договору; дата і місце укладення договору.

За таких підстав, після отримання відповідачем листа позивача б/н від 08.01.2014 року із проектом договору про надання послуг з водопостачання та приймання стічних вод у системі каналізації, підписаного та скріпленого печатками підприємства, та відсутності будь-яких заперечень стосовно тексту запропонованого договору і здійснення дій щодо питань врегулювання або наявності розбіжностей в частині його істотних умов, звернення позивача до суду з позовними вимогами про визнання договору укладеним в редакції позивача є правомірним.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що, оскільки укладення договору про надання послуг з водопостачання та приймання стічних вод у системі каналізації є обов»язком споживача за умови, якщо запропонований виконавцем послуг договір відповідає типовому договору, відмова від укладання договору в такому разі суперечить вимогам ч.3 ст. 6, ст.ст. 627, 630 Цивільного кодексу України та ст.ст. 19, 20 Закону України «Про житлово - комунальні послуги», та у разі такої відмови, виходячи з положень ст.ст. 3, 6, 12 - 15, 20, 630, 640, 642, 643 Цивільного кодексу України споживач має право звернутись до суду за захистом свого права, яке підлягає захисту судом на підставі п.1 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України саме шляхом визнання договору укладеним на умовах, передбачених нормативним актом обов»язкової дії.

Як встановлено вище, відповідачем протягом встановленого законодавством терміну з моменту отримання проекту договору про надання послуг з водопостачання та приймання стічних вод у системі каналізації, підписаного та скріпленого печатками підприємства, з урахуванням тексту конкретних пунктів, викладених у «протоколі розбіжностей», не вжито жодного заходу щодо прийняття пропозиції та врегулювання розбіжностей з позивачем, оскільки не передано до суду розбіжностей, що залишилися не врегульованими, а тому за таких підстав, судова колегія приходить до висновку, що пропозиції позивача, викладені в проекті договору, вважаються прийнятими, а сам договір про надання послуг з водопостачання та приймання стічних вод у системі каналізації згідно зі ст.ст. 181,184 Господарського кодексу України вважається укладеним у запропонованій позивачем редакції з моменту набрання постанови суду апеляційної інстанції законної сили.

Крім того, єдине посилання відповідача щодо нібито необхідності обов»язкового надання позивачем переліку технічних документів, викладених у листі №10557 від 02.09.2013 р., для можливого укладення договору про надання послуг з водопостачання та приймання стічних вод у системі каналізації, судовою колегією не приймаються до уваги, оскільки воно в даному випадку суперечить вимогам Законів України «Про житлово - комунальні послуги», «Про питну воду та питне водопостачання», Правил приймання стічних вод підприємств у системі каналізування м. Запоріжжя, з урахуванням того, що для можливості укладання договору про надання послуг з водопостачання та приймання стічних вод у системі каналізації між Комунальним підприємством «Водоканал» та Дочірнім підприємством «Імідж Холдинг» Акціонерної компанії «Імідж Холдинг АпС» вказана технічна документація на об»єкт, що розташований за адресою: Запорізька область, Запорізький район, с. Хортиця, пров. Сонячний, 5А була надана та існує без змін на теперішній час, і фактичним споживачем та платником послуг з водовідведення на цей об»єкт є саме позивач, а не третя особа, яка належним чином повідомила про це відповідача. До того ж, питання одночасної наявності як договору комісії на укладання договору на надання послуг між третьою особою і відповідачем, так і договору безпосередньо між споживачем послуг і виконавцем таких послуг на один і той же об»єкт в даному випадку не може бути підставою для відмови у позовних вимогах про визнання договору укладеним в редакції позивача, оскільки не суперечить нормам чинного законодавства України і може бути врегульовано шляхом припинення дії укладеного раніше договору між третьою особою і відповідачем.

Тому колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає помилковим висновок суду першої інстанції, що у разі дії договору №3121/1 від 01.01.2010 р. у відповідача відсутнє право на укладення договору про надання послуг з водопостачання та приймання стічних вод у системі каналізації з іншим абонентом на один об»єкт, оскільки чинне законодавство України не містить жодних обмежень щодо можливості укладення договорів з виконавцем послуг у разі існуючого договору, укладеного з іншим споживачем, з урахуванням ще й того, що фактичним користувачем мережами об»єкту за адресою: Запорізька область, Запорізький район, с. Хортиця, пров. Сонячний, 5А є саме позивач, який за договором оренди №01/07/13 від 01.07.2013 р. використовує мережі, які обслуговують виробництво позивача за вказаною адресою, а за договором комісії в редакції додаткової угоди від 12.11.2013 р. до договору комісії №01/11/13-1 від 01.11.2013 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Українська дистрибуційна компанія» (комітент) та Дочірнім підприємством «Імідж Холдинг» АК «Імідж Холдинг АпС» (комісіонер), комісіонер зобов»язався за дорученням та за рахунок комітента від свого імені передати комітенту питну воду, отриману від КП «Водоканал».

За таких обставин, враховуючи, що дії відповідача не узгоджуються з приписами законодавства, яке регулює спірні відносини, порушене право позивача підлягає захисту шляхом спонукання відповідача до укладення договору з позивачем на водопостачання, виходячи із приписів чинного законодавства, зокрема, частини 6 статті 179 Господарського кодексу України, якою регламентовані основні засади укладення публічних договорів. За визначенням частини 1 статті 633 Цивільного кодексу України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Таким чином, кваліфікуючою ознакою публічного договору у сфері господарської діяльності є те, що зобов'язаний укласти договір суб'єкт господарювання здійснює діяльність, пов'язану, зокрема, з енергопостачанням, наданням послуг, перевезенням тощо.

Оскільки позивачем виконано приписи, встановлені діючими нормативними актами обов»язкової дії (а в свою чергу, відповідач належними доказами по справі не довів суду невідповідність умов запропонованого позивачем проекту договору діючим Правилам), то останній мав виконати вимоги Закону та укласти з позивачем обов»язковий в його силу договір, істотні умови якого визначаються на підставі типового договору, як монополіст надання послуг з водопостачання та водовідведення, із безпосереднім споживачем таких послуг.

За таких підстав, судова колегія дійшла висновку, що позовні вимоги позивача про визнання договору про надання послуг з водопостачання та приймання стічних вод у системі каналізації між Комунальним підприємством «Водоканал» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Українська дистрибуційна компанія» від 01.01.2014 р. в редакції позивача укладеним підлягають задоволенню з урахуванням того, що умови договору, запропоновані позивачем не суперечать умовам, передбаченим нормативними актами обов»язкової дії в цій сфері, а рішення суду в цій частині про відмову в задоволенні позовних вимог підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення.

Звертаючись до суду з вказаним позовом, позивач також просив суд зобов»язати відповідача виконати свої обов»язки в натурі.

Статтею 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

У відповідності до норми 16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів судом, зокрема, є визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України, кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Судова колегія вважає помилковим висновок суду першої інстанції, що законодавством України нібито не передбачений такий спосіб захисту, як зобов»язання до виконання своїх обов»язків в натурі, оскільки нормами статті 16 Цивільного кодексу України чітко передбачено такий спосіб захисту цивільних прав та інтересів судом, як примусове виконання обов'язку в натурі, який застосовується в зобов»язальних відносинах у випадках, коли особа зобов»язана вчинити певні дії щодо позивача, але відмовляється від виконання цього обов»язку чи уникає його.

Проте, з огляду на наявні матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вказана вимога позивача не підлягає задоволенню, оскільки позивачем не надано ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції належних та допустимих доказів в порядку норм ст.ст. 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України звернення до відповідача з вимогами виконати свої обов»язки в натурі, а саме: здійснити централізоване постачання питної води та приймання стоків, виписати акт за воду, виставити до оплати рахунок за поставлену воду та прийняти стоки, а також вчинити інші дії відповідно до умов договору та наявності спору з відповідачем з цих питань на момент звернення до суду з такими позовними вимогами, а тому вказана вимога є передчасною і задоволенню не підлягає за мотивами, викладеними в постанові апеляційної інстанції.

У відповідності до приписів п. 4 ч. 1 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є, зокрема, неповне з»ясування обставин справи, невідповідність висновків обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що висновки, викладені в рішенні місцевого господарського суду, частково не відповідають обставинам справи, рішення частково прийнято при неповному з»ясуванні обставин справи, що призвело до прийняття частково неправильного рішення, тому рішення господарського суду Запорізької області від 17.04.2014 р. у справі № 908/810/14 підлягає скасуванню в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання договору укладеним в редакції позивача з прийняттям нового рішення про задоволення цих позовних вимог з залишенням без змін висновку суду в іншій частині за мотивами, викладеними в постанові, а апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до п.4 ч.1 ст. 84 Господарського кодексу України резолютивна частина рішення має містити висновок про задоволення позову або про відмову у позові повністю чи частково по кожній з заявлених вимог, п. 9.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про судове рішення» №6 від 23.03.2012 року передбачено, що у рішенні про спонукання укласти договір зазначаються умови, на яких сторони зобов»язані укласти договір, з посиланням на поданий позивачем проект цього договору, тому в даному випадку немає необхідності в резолютивній частині рішення викладення кожного конкретного формулювання відповідної умови договору в зв»язку з відсутністю заперечень відповідача по суті пунктів договору в редакції позивача.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору по справі покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись статями 49, 99, 101, 103, 104, 105, 117 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська дистрибуцій на компанія», м. Київ на рішення господарського суду Запорізької області від 17.04.2014 р. у справі № 908/810/14 задовольнити частково.

Рішення господарського суду Запорізької області від 17.04.2014 р. у справі № 908/810/14 скасувати частково.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська дистрибуційна компанія», м. Київ до Комунального підприємства «Водоканал», м. Запоріжжя про визнання договору укладеним в редакції позивача та зобов»язання відповідача виконати свої обов»язки в натурі задовольнити частково.

Визнати укладеним договір про надання послуг з водопостачання та приймання стічних вод у системі каналізації між Комунальним підприємством «Водоканал», 69002, м. Запоріжжя, вул. Артема. 61, ЗКПО 03327121, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Українська дистрибуційна компанія», 01135, м. Київ, вул. В. Чорновола, 12, ЗКПО 37310549, на умовах поданого Товариством з обмеженою відповідальністю «Українська дистрибуційна компанія» проекту цього договору.

Рішення господарського суду Запорізької області від 17.04.2014 р. у справі № 908/810/14 в частині відмови у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська дистрибуційна компанія», м. Київ до Комунального підприємства «Водоканал», м. Запоріжжя про зобов»язання відповідача виконати свої обов»язки в натурі залишити без змін.

Стягнути з Комунального підприємства «Водоканал», 69002, м. Запоріжжя, вул. Артема. 61, ЗКПО 03327121 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська дистрибуційна компанія», 01135, м. Київ, вул. В. Чорновола, 12, ЗКПО 37310549, витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви в розмірі 609 грн. 00 коп. та витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 304 грн. 50 коп.

Доручити господарському суду Запорізької області видати наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, направляється сторонам по справі в триденний строк та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України через Донецький апеляційний господарський суд у двадцятиденний строк.

Головуючий Г.І. Діброва

Судді К.І. Бойченко

О.В. Стойка

Надр. 6 прим:

1 - у справу;

2 - позивачу;

3 - відповідачу;

4 - 3 особі;

5 - ДАГС;

6- ГС Зап. обл.

Довгалюк К.Г.