Постанова № 39175331, 12.06.2014, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

10.06.2014 справа №905/1163/14

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого:Діброви Г.І.суддівБойченка К.І., Стойки О.В.при секретарі Романовій А.О. від позивача:Лук»янова Л.Л. - за дов. №1 від 15.01.2014 р. від відповідача:не з»явивсярозглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства «Донецька залізниця», м. Донецькна рішення господарського суду Донецької областівід05.05.2014 рокуу справі№ 905/1163/14 (суддя Мельниченко Ю.С.)за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Українське вугілля», м. Моспине м. Донецьк Донецької областідо відповідачаДержавного підприємства «Донецька залізниця», м. Донецькпростягнення 148 884 грн. 75 коп. ВСТАНОВИВ:

У 2014 році Товариство з обмеженою відповідальністю «Українське вугілля», м. Моспине м. Донецьк Донецької області звернулося до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Державного підприємства «Донецька залізниця», м. Донецьк про стягнення 148 884 грн. 75 коп., з яких: 146 988 грн. 00 коп. - борг, 1896 грн. 75 коп. - 3% річних.

Рішенням господарського суду Донецької області від 05.05.2014 р. позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське вугілля», м. Моспине м. Донецьк Донецької області були задоволені частково. Стягнуто з Державного підприємства «Донецька залізниця», м. Донецьк на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське вугілля», м. Моспине м. Донецьк Донецької області заборгованість за договором підряду №Д/РСП-6-122780/ню від 21.12.2012 р. у розмірі 146 988 грн. 00 коп. та 3% річних у розмірі 1 836 грн. 34 коп.

Відповідач, Державного підприємства «Донецька залізниця», м. Донецьк, з прийнятим рішенням не згоден, вважає його прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права України. Тому він звернувся з апеляційною скаргою, якою просить Донецький апеляційний господарський суд рішення господарського суду Донецької області від 05.04.14 року скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, яким просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

В судовому засіданні позивач підтримав свої заперечення щодо апеляційної скарги.

В судове засідання представник відповідача не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причину неявки суд не повідомив, своїми процесуальними правами, передбаченими статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, ніяких клопотань з цього приводу судовій колегії не надав. Явка сторін ухвалою суду від 26.05.2014 р. не була визнана обов'язковою, неявка без поважних причин у судове засідання представників сторін не тягне за собою перенесення розгляду справи на інші строки, тому справу розглянуто за наявними в ній матеріалами, а повний текст постанови направляється сторонам по справі в установленому порядку.

Судова колегія Донецького апеляційного господарського суду вважає за необхідне розглянути апеляційну скаргу, оскільки для з'ясування фактичних обставин справи достатньо матеріалів, що знаходяться в матеріалах справи № 905/1163/14 та наданих представником позивача пояснень.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає справу та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду відповідає вимогам чинного законодавства України, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 21.12.2012 року між Державним підприємством «Донецька залізниця» (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Українське вугілля» (підрядник) був укладений договір підряду №Д/РСП-6-122780/ню, відповідно до умов якого підрядник зобов'язався відповідно до умов договору, на свій ризик та за завданням замовника виконати роботи з модернізації кран-балки вантажопід»ємністю 3,2 т згідно з календарним планом робіт, а замовник зобов'язався прийняти виконані роботи та оплатити їх на умовах договору.

Згідно з п. 2.1 договору, вартість робіт з модернізації кран-балки вантажопід»ємністю 3,2 т складає 999 720 грн. 00 коп., у т.ч. ПДВ 166 620 грн. 00 коп.

Відповідно до п.п.3.2, 3.3 договору, виконані роботи приймаються замовником з обов'язковим складанням відповідних актів здачі-приймання виконаних робіт, які підписуються представниками сторін. При наявності в роботі істотних відступів від договору або інших істотних недоліків замовник вправі вимагати розірвання договору з відшкодуванням збитків.

Пунктом 4.1 договору передбачено, що підрядник зобов'язаний виконати модернізацію кран-балки вантажопід»ємністю 3,2 т. в терміни, що встановлені календарним планом робіт.

Відповідно до п. 5.1 договору, замовник здійснює оплату за фактично виконані роботи протягом 90 банківських днів після підписання сторонами актів виконаних робіт шляхом перерахування грошових коштів на рахунок підрядника.

Згідно з п. 5.2 договору, для приймання виконаних робіт підрядник пред'являє замовнику акти виконаних робіт. Уповноважений представник замовника на протязі 7-ми днів перевіряє реальність акту і підписує його в частині фактично виконаних обсягів робіт.

У п.12.1 договору передбачено, що цей договір набирає сили з моменту підписання його сторонами і діє до 31 грудня 2012 року, а в частині розрахунків - до повного виконання обов»язків.

Відповідно до календарного плану робіт (додаток №1 до договору), термін виконання робіт погоджений сторонами з моменту утвердження фінансового плану ДП «Донецька залізниця» до 31.12.2012 р.

На виконання умов договору підряду №Д/РСП-6-122780/ню від 21.12.2012 року позивач виконав роботи з модернізації кран-балки, а відповідач в свою чергу прийняв вказані роботи, що підтверджується актом приймання виконаних підрядних робіт (корегування акту виконаних робіт за грудень 2012 р. на суму 986 211 грн. 60 коп.) за березень 2013 р. від 01.04.2013 р. на суму 146 988 грн. 00 коп. та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт/ та витрат/ за березень 2013 року на суму 146 988 грн. 00 коп. з ПДВ, які оформлені належним чином та підписані уповноваженими представниками сторін і скріплені печатками підприємств без зауважень та заперечень, в добровільному порядку, проте у встановлений договором строк не здійснив оплату за виконані роботи.

Враховуючи наведене, позивач звернувся із позовом до господарського суду Донецької області про стягнення з Державного підприємства «Донецька залізниця», м. Донецьк 148 884 грн. 75 коп., з яких: 146 988 грн. 00 коп. - борг, 1896 грн. 75 коп. - 3% річних.

Дослідивши фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія дійшла висновку, що:

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до приписів ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно норм ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1, 2 ст. 837 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку,

переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно з ч.1 ст. 854 Цивільного кодексу України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов»язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк, або за згодою замовника, - достроково.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач, на виконання умов договору підряду №Д/РСП-6-122780/ню від 21.12.2012 року виконав роботи з модернізації кран-балки, а відповідач в свою чергу прийняв вказані роботи, що підтверджується актом приймання виконаних підрядних робіт (корегування акту виконаних робіт за грудень 2012 р. на суму 986 211 грн. 60 коп.) за березень 2013 р. від 01.04.2013 р. на суму 146 988 грн. 00 коп. та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт/ та витрат/ за березень 2013 року на суму 146 988 грн. 00 коп. з ПДВ, які оформлені належним чином та підписані уповноваженими представниками сторін і скріплені печатками підприємств без зауважень та заперечень, в добровільному порядку, проте у встановлений договором строк не здійснив оплату за виконані роботи.

Враховуючи вищевикладене та те, що на момент прийняття судом першої інстанції рішення по справі, відповідач відповідно до вимог статей 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України не надав ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції письмових належних та допустимих доказів оплати позивачу заборгованості за виконані й прийняті роботи за договором підряду №Д/РСП-6-122780/ню від 21.12.2012 року, Донецький апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції правомірно зроблений висновок про неналежне виконання відповідачем його договірних зобов'язань всупереч вимогам статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України та задоволення позовних вимог про стягнення суми заборгованості за виконані і прийняті роботи в розмірі146 988 грн. 00 коп.

При зверненні до суду позивач також просив стягнути з відповідача на його користь 3% річних за загальний період прострочки з 10.08.2013 р. по 13.01.2014 р. у розмірі 1896 грн. 75 коп.

Пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитору зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов»язань» №14 від 17.12.2013 року).

Судова колегія, перевіривши розрахунок 3% річних, як плати за користування чужими грошовими коштами за період прострочки відповідачем сплати вартості робіт за договором підряду №Д/РСП-6-122780/ню від 21.12.2012 року за актом приймання виконаних підрядних робіт (корегування акту виконаних робіт за грудень 2012 р. на суму 986 211 грн. 60 коп.) за березень 2013 р. від 01.04.2013 р. на суму 146 988 грн. 00 коп. за період з 10.08.2013 р. по 13.01.2014 р. вважає, що господарський суд дійшов вірного висновку, що позивач невірно визначив початок нарахування 3% річних на суму боргу та підлягає стягненню з відповідача на користь позивача 3% річних у розмірі 1 836 грн. 34 коп. як плата за користування чужими грошовими коштами в період прострочки виконання відповідачем його грошового зобов»язання за загальний період з 14.08.2013 р. по 13.01.2014 р. з відмовою в іншій частині нарахованих 3% річних у розмірі 60 грн. 41 коп. через невірний розрахунок позивача.

Враховуючи наведене, судова колегія вважає, що судом першої інстанції правомірно частково задоволено позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське вугілля», м. Моспине м. Донецьк Донецької області до Державного підприємства «Донецька залізниця», м. Донецьк та стягнуто з відповідача на користь позивача основний борг у розмірі 146 988 грн. 00 коп. та 3% річних у розмірі 1 836 грн. 34 коп. з відмовою у стягненні 3% річних в розмірі 60 грн. 41 коп.

Доводи апеляційної скарги не прийняті судовою колегією до уваги, оскільки не підтверджені матеріалами справи та не впливають на правомірність прийнятого господарським судом рішення. Зокрема, судом апеляційної інстанції розглянуті та відхилені ствердження відповідача щодо нібито виконання робіт не в повному обсязі, оскільки суду не надані належні та допустимі докази цього при умові відсутності заперечень під час прийняття виконаних позивачем робіт.

Отже, відповідно до статті 47 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення прийняте суддею за результатами дослідження усіх обставин справи.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду Донецької області від 05.05.2014 року по справі № 905/1163/14 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права України, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору по апеляційній скарзі покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Донецька залізниця», м. Донецьк на рішення господарського суду Донецької області від 05.05.2014 р. у справі № 905/1163/14 залишити без задоволення, рішення господарського суду Донецької області від 05.05.2014 р. у справі № 905/1163/14 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, направляється сторонам по справі в триденний строк та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України через Донецький апеляційний господарський суд у двадцятиденний строк.

Головуючий Г.І. Діброва

Судді К.І. Бойченко

О.В. Стойка

Надр. 5 прим:

1 - у справу;

2 - позивачу;

3 - відповідачу;

4 - ДАГС;

5- ГС Дон. обл.

Довгалюк К.Г.