Рішення № 39175286, 02.06.2014, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"02" червня 2014 р.Справа № 5017/3333/2012

Господарський суд Одеської області у складі колегії:

Суддя Зайцев Ю.О.

при секретарі судового засідання Ошарін Д.С.

За участю представників сторін:

Від позивача: Космін О.М. (довіреність від 03.01.2014р.), Мартиненко А.С. (довіреність від 31.08.2012р.);

Від відповідача: Динту В.А. (довіреність №02-03/85 вих/д від 14.11.13 р.);

Від третьої особи: не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом приватного акціонерного товариства „Одеська кіностудія" до відповідача виконавчого комітету Одеської міської ради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Фонда державного майна Україна про визнання частково незаконним та недійсним рішення, а також про зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

СУТЬ СПОРУ: У вересні 2012 р. Приватне акціонерне товариство "Одеська кіностудія" (далі - Товариство) звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою, у якій, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог № б/н від 05.03.2013 р. (т. 2, а.с. 85), просило:

- визнати незаконним та недійсним рішення Виконавчого комітету Одеської міської ради (далі - Виконком) № 230 від 21.06.2012 р. "Про затвердження актів комісії з визначення розміру та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, заподіяних внаслідок незаконного використання земельних ділянок" в частині пункту 6 додатку № 1 та пункту 6 додатку № 2 до цього рішення;

- зобов'язати Виконком внести зміни до рішення Виконкому № 230 від 21.06.2012 р. "Про затвердження актів комісії з визначення розміру та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, заподіяних внаслідок незаконного використання земельних ділянок", відповідно до яких виключити з нього пункт 6 додатку № 1 та пункт 6 додатку № 2 до цього рішення.

Позовні вимоги Товариство, посилаючись на норми Конституції України, Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), Земельного кодексу України (далі - ЗК України), Господарського кодексу України (далі - ГК України), Податкового кодексу України (далі - ПК України), Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" та Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", обґрунтовувало тим, що рішення Виконкому від 21.06.2012 р. № 230 "Про затвердження актів комісії з визначення розміру та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, заподіяних внаслідок незаконного використання земельних ділянок" прийнято з порушенням норм законодавства України, у спірній частині порушує його права та охоронювані законом інтереси, оскільки зобов'язує Товариство у місячний термін відшкодувати збитки, заподіяння яких Товариство вважає недоведеним, а їх нарахування - необґрунтованим. Відтак, у спірній частині вказане рішення має бути визнано незаконним та скасовано, а Виконком має внести до нього відповідні зміни.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 16.04.2013 р. (колегія суддів: Рога Н.В., Желєзна С.П., Погребна К.Ф.) позовні вимоги Товариства задоволено частково, визнано незаконним та недійсним рішення Виконкому № 230 від 21.06.2012 р. "Про затвердження актів комісії з визначення розміру та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, заподіяних внаслідок незаконного використання земельних ділянок" в частині пункту 6 додатку № 1 та пункту 6 додатку № 2 до цього рішення. В іншій частині позовних вимог Товариства провадження у справі припинено.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 06.08.2013 р. (колегія суддів: Таран С.В., Бойко Л.І., Величко Т.А.) рішення Господарського суду Одеської області від 16.04.2013 р. в частині припинення провадження у справі скасовано та прийнято в цій частині нове рішення про відмову в позові. В іншій частині рішення залишено без змін.

Виконком звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просив постанову Одеського апеляційного господарського суду від 06.08.2013 р. і рішення Господарського суду Одеської області від 16.04.2013 р. скасувати та прийняти нове рішення про відмову в позові. Викладені у касаційній скарзі вимоги Виконком обґрунтував посиланням на обставини справи, ст.ст. 13, 14 Конституції України, ст.ст. 3, 124, 125, 152, 156, 157 ЗК України, ст. 6.1 ПК України, ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", ст. 1 Закону України "Про оренду землі" та окремі положення Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 р. № 284.

Постановою Вищого господарського суду України від 14.02.2014 р. касаційна скарга виконавчого комітету Одеської міської ради задоволена частково, постанова Одеського апеляційного господарського суду від 06.08.2013 р. та рішення Господарського суду Одеської області від 16.04.2013 р. у справі № 5017/3333/2012 скасувати, справа передана на новий розгляд.

19.03.2014 р. справа надійшла до господарського суду Одеської області та передана на розгляд судді Зайцева Ю.О.

09.04.2014 р. позивачем подано заяву про відмову від позову в частині зобов'язання виконавчого комітету Одеської міської ради внести зміни до рішення Виконкому № 230 від 21.06.2012 р. "Про затвердження актів комісії з визначення розміру та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, заподіяних внаслідок незаконного використання земельних ділянок", відповідно до яких виключити з нього пункт 6 додатку № 1 та пункт 6 додатку №2 до цього рішення.

02.06.2014 року після повернення з нарадчої кімнаті, відповідно до ст. 85 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частину рішення по справі № 5017/3333/2012.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши пояснення, суд встановив:

Рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради від 22.11.1997р. "О предоставлении Одесской киностудии художественных фильмов земельного участка, площадью 6,8487 га, по Французскому бульвару, 33" вирішено надати Одеській кіностудії художніх фільмів земельну ділянку загальною площею 6,8487 га, що розташована за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 33, яка фактично використовується, у тому числі: земельну ділянку (за проектом відводу 31) площею 5,5639 га - у постійне користування; земельні ділянки (за проектами відводу №№ 3,4,5) загальною площею 0,3942 га - у тимчасове довгострокове користування, строком до 10 років, але не пізніше реконструкції Французького бульвару; земельну ділянку (за проектом відводу №2) площею 0,8906 га - у тимчасове довгострокове користування, строком до 10 років, але не пізніше будівництва Нагорного бульвару.

27 грудня 2004 р. між Фондом державного майна України та ТОВ "Нова кіностудія" був укладений Договір про створення ЗАТ "Одеська кіностудія", яке засновано на змішаній формі власності на базі спільного об'єднання майна загальнодержавної власності та приватної власності юридичної особи-суб'єкта господарювання. ЗАТ "Одеська кіностудія" є правонаступником всіх прав та обов'язків Одеської кіностудії художніх фільмів, створеної наказом Міністерства культури і мистецтв України №424 від 20.10.1994р.

Відповідно до змін до Договору, внесених у 2005 р. ЗАТ "Одеська кіностудія" є правонаступником всіх прав та обов'язків Державного підприємства "Одеська кіностудія художніх фільмів", створеного наказом Міністерства культури і мистецтв України №424 від 20.10.1994р. За актом приймання-передачі від 21.11.2005р. ЗАТ "Одеська кіностудія" прийняло у власність як вклад до статутного фонду цілісний майновий комплекс Державного підприємства "Одеська кіностудія художніх фільмів" згідно з описом, разом із всіма правами та обов'язками. Наказом Міністерства культури та туризму України від 14.03.2006р. №116 наказано реорганізувати Державне підприємство "Одеська кіностудія художніх фільмів" шляхом його приєднання до ЗАТ "Одеська кіностудія".

Згідно Статуту, що зареєстрований 13.09.2011 р., ПрАТ "Одеська кіностудія" є новим найменуванням ЗАТ "Одеська кіностудія", засновниками якого є Фонд державного майна України та ТОВ "Нова кіностудія". Товариство є правонаступником всіх прав та обов'язків Державного підприємства "Одеська кіностудія художніх фільмів", створеного наказом Міністерства культури і мистецтв України №424 від 20.10.1994р.

Рішенням Одеської міської ради від 16.04.2008р. №2854-V "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та передачу закритому акціонерному товариству "Одеська кіностудія" в оренду земельних ділянок, загальною площею 6,6222 га, за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, буд. №33, для експлуатації та обслуговування будівель і споруд кіностудії" вирішено передати ЗАТ "Одеська кіностудія" земельні ділянки загальною площею 6,6222 га, за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 33, для експлуатації та обслуговування будівель і споруд кіностудії, а саме: земельну ділянку площею 5,5375 га в довгострокову оренду терміном на 49 років; земельну ділянку площею 0,3734 га в довгострокову оренду терміном на 10 років, але не пізніше початку організації проходу загального користування в комплексі робіт про прибережно-захисній смузі Чорного моря; земельну ділянку площею 0,7113 га в довгострокову оренду терміном на 10 років, але не пізніше початку реконструкції Французького бульвару.

На підставі зазначеного рішення Одеської міської ради 18 грудня 2009р. між Одеською міською радою та ЗАТ "Одеська кіностудія" було укладено три договори оренди землі, стосовно кожної з наданих у користування земельних ділянок. Відповідно до п. 14.1 договорів вони набирають чинності після нотаріального посвідчення та його державної реєстрації. Жоден з договорів державної реєстрації не пройшов.

Рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради від 11.08.2011 р. №564 "Про створення комісії з визначення розміру та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам" вирішено створити комісію з визначення розміру та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердити Положення про комісію, метою якої є визначення розміру та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, заподіяних вилученням (викупом) та тимчасовим зайняттям земельних ділянок, встановленням обмежень щодо їх використання, погіршенням якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей земельних ділянок або приведення їх у непридатний для використання стан та не одержанням доходів у зв'язку з тимчасовим невикористанням земельних ділянок.

Рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради від 21.06.2012р. №230 "Про затвердження актів комісії з визначення розміру та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, заподіяних незаконним використанням земельних ділянок" вирішено затвердити акти комісії з визначення розміру та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, заподіяних незаконним використанням земельних ділянок , згідно з переліком (додаток №1); зобов'язати суб'єктів господарювання (згідно з додатком №2) сплатити збитки, визначені актами, у місячний термін після прийняття цього рішення. Під п.6 у додатку №1 та у додатку №2 визначено: ЗАТ "Одеська кіностудія"). Згідно преамбули підставою прийняття рішення є ч. 6 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", ст.ст. 156, 157 Земельного кодексу України, постанова Кабінету Міністрів України від 19.04.1993р. №284 "Про порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам", а також рішення виконавчого комітету Одеської міської ради від 11.08.2011р. №564.

20 липня 2012р. за №01-06/65-07 Одеське міське управління земельних ресурсів Одеської міської ради направило на адресу ЗАТ "Одеська кіностудія" копію рішення виконкому Одеської міської ради від 21.06.2012р. №230 "Про затвердження актів комісії з визначення розміру та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, заподіяних незаконним використанням земельних ділянок" та наголосило на зобов'язанні сплатити заподіяні збитки у місячний термін після прийняття вказаного рішення.

Позивач вважає, що рішення виконавчого комітету Одеської міської ради від 21.06.2012р. №230 має бути визнано судом незаконним та недійсним, оскільки порушує права та інтереси ПрАТ „Одеська кіностудія", а також прийнято з порушенням норм законодавства.

Зокрема, позивач зазначає, що внаслідок прийняття виконавчим комітетом Одеської міської ради рішення від 21.06.2012р. №230 у ПрАТ "Одеська кіностудія" виникли цивільні права та обов'язки щодо відшкодування збитків не пізніше одного місяця після затвердження акту комісії.

Відповідно до Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993р. №284, власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні, зокрема, неодержанням доходів у зв'язку з тимчасовим невикористанням земельних ділянок, якщо вони обґрунтовані. Неодержаний дохід - це дохід, який міг би одержати власник землі із земельної ділянки і який він не одержав внаслідок, зокрема, її тимчасового зайняття, обмеження прав. Відповідно ж до ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

При цьому, обов'язковою умовою для відшкодування шкоди є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає. Позивач вважає, що його дії не є неправомірною поведінкою і у його діях не має будь-якої вини, адже, його поведінка не підпадає під визначення поняття "самовільне зайняття земельної ділянки", так як він користується земельною ділянкою, на якій розташовані будівлі та споруди Одеської кіностудії, та частиною земельної ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Крім того, позивач вважає, що підтвердженням вчинення позивачем дій, спрямованих на оформлення користування земельними ділянками під належним йому нерухомим майном, є факт підписання ним договорів оренди земельних ділянок. При цьому, жодним законодавчим актом не встановлено строку, протягом якого орендар зобов'язаний здійснити державну реєстрацію договорів оренди землі, як не встановлено і відповідальність за нездійснення такої реєстрації .

Пунктами 6.4 та 7 рішення Одеської міської ради від 16.04.2008р. №2854-V вирішено, що у разі ненадання на державну реєстрацію документів, що посвідчують право оренди земельної ділянки у термін до 3-х місяців, Одеська міська рада має право в односторонньому порядку скасувати це рішення без відшкодування замовнику витрат, пов'язаних з розробкою землевпорядної документації щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). На даний час Одеська міська рада не приймала рішень про скасування рішення від 16.04.2008р. №2854-У, у зв'язку з чим, на думку позивача, не має підстав стверджувати про незаконне використання ним земельних ділянок.

Позивач також зазначає, що згідно з п.3.1 Наказу Державного агентства земельних ресурсів України та Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель від 12.09.2007р. №110 "Про затвердження Методичних рекомендацій щодо застосування Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007р. №963, підставою для здійснення розрахунку розміру шкоди, заподіяної територіальним громадам внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок є матеріали справи про адміністративне правопорушення, які підтверджують факт вчинення цього правопорушення. З огляду на те, що матеріалів справи про адміністративне правопорушення не складалось, факт вчинення правопорушення та завдання шкоди відповідачу, на думку позивача, нічим не підтверджується, у зв'язку з чим не має підстав для визначення збитків та їх відшкодування відповідачу.

Позивач також звернув увагу суду на те, що ЗАТ "Одеська кіностудія", відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 26.01.2011р. №48 "Про затвердження переліку суб'єктів кінематографії (виробників національних фільмів), які до 01 січня 2016 р. звільняються від сплати земельного податку за земельні ділянки, що використовуються для забезпечення виробництва національних фільмів", звільнено від сплати земельного податку за земельну ділянку площею 6,622 га за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 33. За таких обставин, позивач вважає, що, оскільки у його діях відсутня неправомірна поведінка, завдання відповідачу збитків та вина, не може бути і причинно-наслідкового зв'язку між поведінкою позивача та збитками відповідача.

На підставі зазначеного, позивач просить суд визнати незаконними та недійсним рішення виконавчого комітету Одеської міської ради від 21.06.2012р. №230 "Про затвердження актів комісії з визначення розміру та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, заподіяних внаслідок незаконного використання земельних ділянок" у частині п.6 додатку №1 та п.6 додатку №2 до цього рішення.

Третя особа у справі - Фонд державного майна України позов ПрАТ "Одеська кіностудія" підтримує у повному обсязі.

Відповідач проти позову відповідно до відзиву від 12.05.2014 р. заперечував, посилаючись на те, що відповідно до п.6.4 рішення Одеської міської ради від 16.04.2008р. №2854-У ЗАТ "Одеська кіностудія" було зобов'язано відповідно до чинного законодавства надати на державну реєстрацію документи, що посвідчують право оренди земельної ділянки у термін до 3-х місяців. Але, державну реєстрацію договорів оренди земельних ділянок здійснено не було.

Відповідно до ст. 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Згідно п.1 ст.287 Податкового кодексу України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. При цьому, п."д" ст. 156 Земельного кодексу України передбачено, що власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Відповідно до Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993р. №284, власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні вилученням (викупом) та тимчасовим зайняттям земельних ділянок, встановленням обмежень щодо їх використання, погіршенням якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей земельних ділянок або приведенням їх у непридатний для використання стан та неодержанням доходів у зв'язку з тимчасовим невикористанням земельних ділянок. Розміри збитків визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських (міст обласного значення) рад.

Крім того, відповідач зазначив, що відповідно до ст. 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Відповідно до ст..6 Закону України "Про оренду землі" право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону. У зв'язку з тим, що позивач не здійснив державну реєстрацію договорів оренди земельних ділянок, відповідач вважає, що ЗАТ "Одеська кіностудія" використовувала відповідні земельні ділянки без належним чином оформленого права користування ними і таке використання земельних ділянок є незаконним.

За таких обставин, з урахуванням ст. 157 Земельного кодексу України, відповідач вважає правомірним нарахування позивачу збитків у розмірі 5 623 547 грн. 67 коп.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши норми чинного законодавства, дійшов наступних висновків.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Стаття 11 ЦК України встановлює, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

Згідно зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу.

Предметом спору у даній справі є визнання незаконним та недійсним правового акту індивідуальної дії. При цьому, позовні вимоги заявлено з підстав того, що на думку позивача, рішення Виконкому прийнято з порушенням норм законодавства, у спірній частині порушує його права та охоронювані законом інтереси, оскільки зобов'язує Товариство у місячний термін відшкодувати збитки, заподіяння яких Товариство вважає недоведеним, а їх нарахування - необґрунтованим.

Частиною 10 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" спори про поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають в результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, вирішуються в судовому порядку.

Згідно зі статтею 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

У відповідності до п. 2 роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 26.01.2000 р. № 02-5/35 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів", підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.

Правовий аналіз наведених вище положень законодавства свідчить про те, що для визнання незаконним та недійсним рішення Виконкому від 21.06.2012 р. № 230 у спірній частині, господарському суду необхідно було встановити невідповідність оскаржуваного рішення Виконкому актам цивільного законодавства та порушення цивільних прав або інтересів Товариства у зв'язку з його прийняттям.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 157 Земельного кодексу визначено, що відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також зазначені органи та особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів або погіршує якість земель, розташованих у зоні їх впливу, в тому числі внаслідок хімічного і радіоактивного забруднення території, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами і стічними водами. При цьому земельний закон закріплює, що порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України. Такий Порядок затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 284 від 19 квітня 1993 року.

Відповідно до частини 1 Порядку власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні вилученням (викупом) та тимчасовим зайняттям земельних ділянок, встановленням обмежень щодо їх використання, погіршенням якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей земельних ділянок або приведенням їх у непридатний для використання стан та неодержанням доходів у зв'язку з тимчасовим невикористанням земельних ділянок.

Частина 2 Порядку закріплює, що розміри збитків визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських (міст обласного значення) рад. До складу комісій включаються представники Київської, Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, виконавчих комітетів міських (міст обласного значення) рад (голови комісій), власники землі або землекористувачі (орендарі), яким заподіяні збитки, представники підприємств, установ, організацій та громадяни, які будуть їх відшкодовувати, представники державних органів земельних ресурсів і фінансових органів, органів у справах містобудування і архітектури та виконавчих комітетів сільських, селищних, міських (міст районного значення) рад, на території яких знаходяться земельні ділянки.

Результати роботи комісій оформляються відповідними актами, що затверджуються органами, які створили ці комісії.

Відповідно до частини 3 Порядку відшкодуванню підлягають: інші збитки власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обґрунтовані (неодержаний доход - це доход, який міг би одержати власник землі, землекористувач, у тому числі орендар, із земельної ділянки і який він не одержав внаслідок її вилучення (викупу) або тимчасового зайняття, обмеження прав, погіршення якості землі або приведення іі у непридатність для використання за цільовим призначенням у результаті негативного впливу, спричиненого діяльністю підприємств, установ, організацій та громадян.

Частина 4 Порядку визначає, що розміри збитків визначаються в повному обсязі відповідно до реальної вартості майна на момент заподіяння збитків, проведених витрат на поліпшення якості земель (з урахуванням ринкової або відновної вартості).

Збитки відшкодовуються власникам землі і землекористувачам, у тому числі орендарям, підприємствами, установами, організаціями та громадянами, що їх заподіяли, за рахунок власних коштів не пізніше одного місяця після затвердження актів комісій, а при вилученні (викупі) земельних ділянок - після прийняття відповідною радою рішення про вилучення (викуп) земельних ділянок у період до видачі документа, що посвідчує право на земельну ділянку підприємства, установи, організації або громадянина.

Також, відповідно до частини 6 статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», статей 156, 157 Земельного кодексу України, постанови Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 року № 284 «Про порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам», рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради від 11.08.2011 року № 564 «Про створення комісії з визначення розміру та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам» було створено зазначену комісію та затверджено Положення про неї (надалі -Положення).

Відповідно до п. 1.1. Положення метою діяльності комісії (надалі-Комісія) є визначення розміру та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, заподіяних вилученням (викупом) та тимчасовим зайняттям земельних ділянок, встановленням обмежень щодо їх використання, погіршенням якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей земельних ділянок або приведенням їх у непридатний для використання стан та неодержанням доходів у зв'язку з тимчасовим невикористанням земельних ділянок.

Акти Комісії затверджуються виконавчим комітетом Одеської міської гади шляхом прийняття відповідного рішення, проект якого готується Комісією (пункт 2.12. Положення).

Пункт 2.13. Положення визначає, що збитки відшкодовуються власникам землі і землекористувачам, у тому числі орендарям, підприємствами, установами, організаціями та громадянами, що їх заподіяли, за рахунок власних коштів не пізніше одного місяця після затвердження виконавчим комітетом Одеської міської ради актів Комісії.

Розміри збитків визначаються в повному обсязі відповідно до їх реальної вартості на момент заподіяння збитків та пронесених витрат на поліпшення якості земель з урахуванням ринкової або відновної вартості. Відновна вартість визначається на основі нормативів та індексів відновної вартості, що наведені у листі Держбуду та Держкомзему України "Про відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам" № 7/250 від 26 березня 1999 року.

Пунктом 3.7. постанови Пленум Вищого господарського суду України від 17.05.2011 року № 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" роз'яснено, що власники землі та землекористувачі мають право на захист своїх прав шляхом стягнення збитків з особи, яка вчинила неправомірні дії щодо відповідних земельних ділянок, у випадках, встановлених главою 24 Земельного кодексу України, та за процедурою, передбаченою "Порядком визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам", затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.93 N 284.

Позивач в обґрунтування позову зазначає, що при встановленні розміру збитків відповідачем не було враховано факт сплати Товариством у 2008 - 2011 роках земельного податку, кошти від сплати якого спрямовуються до місцевого бюджету, а також обставини того, що постановою Кабінету Міністрів України від 26.01.2011 р. № 48 "Про затвердження переліку суб'єктів кінематографії (виробників національних фільмів) Товариство звільнено від сплати земельного податку до 01.01.2016 р.

Проте суд вважає за необхідне звернути увагу позивача, що орендна плата за земельні ділянки комунальної власності і земельний податок є різними за своєю правовою природою формами плати за землю, а тому, звільнення Товариства від сплати земельного податку не звільняє його від сплати орендної плати за користування землею на правах оренди, оскільки за приписами ч. 1 ст. 206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Позивач не заперечує, що здійснював користування земельними ділянками.

З приводу наведеного суд зазначає, що згідно з ч. 1 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, або державних органів приватизації, або центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Статтею 1 ЗУ «Про оренду землі» встановлено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно з частиною першою ст. 6 Закону України "Про оренду землі" орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

За приписами частини першої статті 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Відповідно до ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Між тим, з матеріалів справи вбачається, що позивач використовує земельні ділянки без належних правових підстав, оскільки жоден з договорів про 18.12.2009 р. державну реєстрацію не пройшов.

З цього приводу суд зазначає, що відповідно до ст. 18, ч. 1. ст. 20 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації. Укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації.

Згідно ч. 2 ст. 125, ч. 2. ст. 126 Земельного Кодексу України, право на оренду земельної ділянки виникає після укладання договору оренди і його державної реєстрації. Право оренди землі оформлюється договором, який реєструється відповідно до закону.

Суд враховує, що при вирішенні питання щодо чинності правочину, необхідно правильно визначати момент вчинення правочину (статті 205 - 210, 640 ЦК тощо). Зокрема, не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення (відсутня згода за всіма істотними умовами договору; не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства для вчинення правочину потрібна його передача тощо). Відповідно до ч. 1 ст. 210 Цивільного Кодексу України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Таким чином, з аналізу ст. 210 ЦК вбачається, що не є вчиненим також правочин у разі нездійснення його державної реєстрації, якщо правочин підлягає такій реєстрації.

Суд також враховує позицію Вищого господарського суду України про те, що наявність чинного рішення Ради від 16.04.2008 р. №2854-V про надання Товариству в оренду земельних ділянок не виключає незаконність їх використання відповідачем, оскільки суб'єкт господарювання має право на визнання за ним права на оренду земельної ділянки лише за умов дотримання вимог статей 124, 125 ЗК України і статті 16 Закону України "Про оренду землі".

Проаналізувавши наведені обставини та також норми чинного законодавства, суд доходить висновку, що договори оренди земельних ділянок від 18.12.2009 р. не є вчиненими, оскільки позивачем не було здійснено державної реєстрації жодного з договорів.

Окрім того, як зазначалось вище, пунктом 6.4. рішення Ради від 16.04.2008 р. №2854-V ЗАТ "Одеська кіностудія" було зобов'язано відповідно до чинного законодавства надати на державну реєстрацію документи, що посвідчують право оренди земельної ділянки у термін до 3-х місяців.

Відповідно до частини першої ст.144 Конституції України, органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Згідно з частиною першою ст. 73 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

У зв'язку з наведеним суд не приймає до уваги посилання позивача в частині відсутності активних дій Ради, спрямованих на отримання орендної плати та уникнення збитків, оскільки рішення органів місцевого самоврядування в силу наведених положень законодавства є обов'язковими до виконання і Рада не зобов'язана додатково спонукати учасників господарських відносин до законної поведінки.

Таким чином, проаналізувавши наведене, суд дійшов висновку, що внаслідок дій позивача - а саме нездійснення державної реєстрації укладених 18.12.2009 р. договорів оренди земельних ділянок, користування визначеними земельними ділянками не може вважатись таким, що здійснювалось з достатніми правовими підставами, орендні правовідносини не виникли, отже у відповідача виконкому ОМР були достатні правові підстави для розгляду наведених обставин в межах роботи створеної комісії з визначення розміру збитків власникам землі та землекористувачам, заподіяних внаслідок незаконного використання земельних ділянок.

Враховуючи викладені обставини справи, суд дійшов висновку, що позивачем необґрунтовано, не доведено належними та допустими доказами під час розгляду справи з використанням прав, наданих йому як позивачу, наявність порушень законодавства з боку відповідача - виконавчого комітету Одеської міської ради під час прийняття рішення № 230 від 21.06.2012 р. "Про затвердження актів комісії з визначення розміру та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, заподіяних внаслідок незаконного використання земельних ділянок" в частині пункту 6 додатку № 1 та пункту 6 додатку № 2 до цього рішення, що є підставою для відмови у задоволенні позову ПрАТ «Одеська кіностудія».

Решту доводів і поданих сторонами доказів, відхилення яких не обґрунтовано вище, суд відхиляє як такі, що не мають значення для вирішення спору.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються, зокрема, письмовими і речовими доказами, поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. Відповідно ст. ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Рішення прийнято на підставі наданих сторонами доказів, оскільки згідно із ст.33, 38 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона: повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; самостійно визначити і надати суду ті докази на підтвердження своїх доводів, які вважає необхідними, належними і достатніми. Докази витребовуються судом у ході розгляду справи лише у разі подання відповідного клопотання - на суд не покладено обов'язку вказувати стороні, які докази вона повинна подати на підтвердження свої вимог чи заперечень, або проводити розшук тих чи інших доказів з власної ініціативи.

При цьому суд приймає до уваги строк розгляду справи, достатність часу у будь-якої із сторін для надання доказів на підтвердження власних доводів, для спростування обставин чи доводів протилежної сторони та для подання суду клопотання про витребування таких доказів у інших осіб.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Керуючись ст.ст. 33,34,43,44,49,80,82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволені позову приватного акціонерного товариства „Одеська кіностудія" до відповідача виконавчого комітету Одеської міської ради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Фонда державного майна Україна про визнання частково незаконним та недійсним рішення - відмовити.

Провадження по справі в частині зобов'язання Виконкому Одеської міської ради внести зміни до рішення № 230 від 21.06.2012 р. "Про затвердження актів комісії з визначення розміру та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, заподіяних внаслідок незаконного використання земельних ділянок", відповідно до яких виключити з нього пункт 6 додатку № 1 та пункт 6 додатку № 2 до цього рішення - припинити в порядку п.4 ст. 80 ГПК України.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст складено та підписано 10.06.2014 року.

Суддя Зайцев Ю.О.