Рішення № 39175133, 10.06.2014, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.06.2014 р. Справа № 914/1572/14

Господарський суд Львівської області в складі судді Козак І.Б.

при секретарі Фартушку Н.Б.,

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом: Публічного акціонерного товариства «Укртелеком», м. Київ, в особі Львівської філії ПАТ «Укртелеком», м. Львів,

до відповідача: Військової частини А3817, Львівська область, Самбірський район, м. Самбір,

про: стягнення 3 358 грн. 04 коп. суми основної заборгованості, 121 грн. 13 коп. пені, 108 грн. 07 коп. інфляційних втрат, 27 грн. 95 коп. трьох відсотків річних та стягнення судових витрат.

За участю представників:

Від позивача: Добуш-Вербіцька Н.Ю. - представник (довіреність в матеріалах справи);

Від відповідача: Солтис Р.Р. - представник (довіреність в матеріалах справи).

Сторонам роз'яснено права та обов'язки, передбачені статтею 22 ГПК України, зокрема, підстави відводу судді відповідно до статті 20 ГПК України. Заяв та клопотань про відвід судді не подано. Представники сторін не наполягають на фіксації судового процесу технічними засобами.

Суть спору: розглядається справа за позовом Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Львівської філії Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» до Військової частини А3817 про стягнення 3 358 грн. 04 коп. суми основної заборгованості, 121 грн. 13 коп. пені, 108 грн. 07 коп. інфляційних втрат, 27 грн. 95 коп. трьох відсотків річних та стягнення судових витрат.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 05.05.2014 року порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 10.06.2014 року, про що сторони були належним чином повідомлені під розписку: позивач - 08.05.2014 року рекомендованою поштою №79007 1903527 9, відповідач - 12.05.2014 року рекомендованою поштою №81400 0536971 7 (оригінали повідомлень про вручення поштового відправлення в матеріалах справи).

Представник позивача в судове засідання 10.06.2014 року з'явився, 30.05.2014 року подав клопотання (вх. №23465/14), у якому повідомляє суд про сплату відповідачем Платіжним дорученням від 20.05.2014 року №163 суми основної заборгованості за договором в розмірі 4 470 грн. 26 коп. та просить суд припинити провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення суми основної заборгованості за договором у зв'язку із відсутністю предмета спору, стягнути з відповідача на користь позивача 121 грн. 13 коп. пені, 108 грн. 07 коп. інфляційних втрат, 27 грн. 95 коп. трьох відсотків річних, позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених у позовній заяві та клопотанні (від 30.05.2014 року, вх. №23465/14) подав для огляду в судовому засіданні оригінали документів, які витребовувалися господарським судом (копії - у справі), надав усні пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання з'явився, подав відзив на позовну заяву (вх. №24452/14), у якому проти позовних вимог заперечує у повному обсязі, вважає їх безпідставними і необґрунтованими, просить суд відмовити позивачу в задоволенні позову в повному обсязі.

В ході розгляду справи встановлено:

Позивач: Львівська Філія Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» є структурним підрозділом Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» без створення юридичної особи, їй присвоєно ідентифікаційний код 01186030, знаходиться за адресою: 79000, Львівська область, м. Львів, вул. Дорошенка, буд. 43, що підтверджується долученою до матеріалів справи Довідкою Головного управління регіональної статистики з ЄДРЮО та ФОП серії АА №636296 (докази в матеріалах справи).

При цьому стороною у справі є юридична особа, від імені якої діє структурний підрозділ, а відтак, стягнення здійснюється господарським судом з юридичної особи або на її користь.

Публічне акціонерне товариство «Укртелеком» є юридичною особою, йому присвоєно код ЄДРПОУ 21560766, знаходиться за адресою: 01601, м. Київ, бул. Т. Шевченка, буд. 18, що підтверджується долученим до матеріалів справи Витягом з ЄДРЮО та ФОП серії АВ №380030 та Довідкою Головного управління регіональної статистики з ЄДРЮО та ФОП серії АА №636891 (докази в матеріалах справи).

Відповідач: Військова частина А3817 є юридичною особою, їй присвоєно код ЄДРПОУ 22994231, знаходиться за адресою: 81400, Львівська область, Самбірський район, м. Самбір, вул. Січових Стрільців, 6 (докази в матеріалах справи).

28.09.2011 року між Публічним акціонерним товариством «Укртелеком» (надалі - позивач, орендодавець) в особі директора Львівської філії ПАТ «Укртелеком» Лоїка Володимира Олексійовича та Військовою частиною А3817 в особі командира в/ч Слесарчука Анатолія Федоровича (надалі - відповідач, орендар) укладено Договір оренди нерухомого майна товариства (технологічні приміщення) №468107-494.159 (надалі - договір), за умовами якого орендодавець передає, а орендар бере у строкове платне користування технологічне приміщення, розташоване в м. Самборі на другому поверсі двоповерхової будівлі по проспекту Конюшкевича, 1, загальною площею 1 м. кв. (надалі - майно) для розміщення обладнання орендаря.

За своєю правовою природою, основними та другорядними (не основними) ознаками, які визначені нормами чинного цивільно-господарського законодавства, зазначений договір є договором найму (оренди).

Зазначений договір оренди укладено у письмовій формі, підписано повноважними представниками сторін за договором, їх підписи засвідчено печатками сторін, що відповідає вимогам статті 207 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України), в силу статті 204 ЦК України, є правомірним правочином.

Статтею 283 Господарського кодексу України (далі за текстом - ГК України) визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Частиною 2 цієї статті передбачено, що у користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Згідно приписів частини 3 статті 283 ГК України, об'єктом оренди, зокрема, можуть бути нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення).

Статтею 759 ЦК України, передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

У статті 760 ЦК України наведено предмет договору найму.

Виходячи з аналізу вищенаведених норм чинного законодавства України, за основними ознаками визначення договору, зазначений договір є договором оренди майна у сфері господарювання.

Розділом 2 договору встановлено умови передачі та повернення орендованого майна, розділом 3 - умови розрахунку.

Так, згідно пункту 2.1. договору передача орендареві майна в користування здійснюється одночасно з підписанням повноважними представниками сторін Акту приймання-передачі майна (додаток 1). При цьому ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження майна переходить до орендаря з відповідними наслідками.

Відповідно до пункту 3.1. договору орендна плата встановлюється орендодавцем за домовленістю сторін (за договірною ціною) на підставі його внутрішніх нормативних актів і, відповідно до фіксованого розміру місячної орендної плати становить 475 грн. 00 коп. з урахуванням ПДВ за 1 м. кв. орендованої площі. Орендна плата за перший місяць оренди становить 475 грн. 00 коп. з урахуванням податку на додану вартість та не підлягає коригуванню на індекс інфляції протягом всього строку договору оренди.

Відповідно до пункту 3.4. договору орендар відшкодовує витрати на електроенергію в порядку, визначеному Правилами користування електричною енергією, та на підставі окремого рахунку орендодавця в термін, визначений пунктом 3.6. договору.

Згідно пункту 3.6. договору орендна плата перераховується орендарем у безготівковому порядку на поточний банківський рахунок орендодавця не пізніше 27 числа місяця, наступного за розрахунковим, згідно з рахунками, які виставляються орендодавцем не пізніше 17 числа місяця, наступного за розрахунковим та надаються орендарю разом з актом про надані послуги та податковою накладною.

Відповідно до пункту 3.7. договору щомісячна сума, яка підлягає оплаті, визначається у розмірі 100% орендної плати за попередній місяць та збільшується (зменшується) на суму заборгованості (переплати) за фактично надані послуги попереднього місяця, яка утворилась на 1 число розрахункового місяця.

Розділом 5 договору встановлено права сторін, розділами 6 та 7 - їх обов'язки.

Так, у відповідності до пункту 5.1. договору орендодавець, серед іншого, має право вимагати від орендаря своєчасної сплати орендної плати з користування майном.

Згідно пункту 6.1. договору орендар зобов'язаний, серед іншого, використовувати орендоване майно відповідно до пункту 1.1. договору, а також своєчасно і в повному обсязі сплачувати передбачену договором орендну плату та інші, передбачені договором платежі.

Розділом 8 договору встановлено відповідальність сторін, розділом 9 - порядок вирішення спорів.

Відповідно до пункту 8.1. договору сторони зобов'язуються виконувати всі умови, передбачені договором і несуть відповідальність згідно із законодавством України.

Згідно пункту 8.2. договору у разі наявності заборгованості по орендній платі чи іншим витратам за договором за попередній місяць станом на 27 число поточного місяця, орендарю нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національно Банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня, від суми простроченого платежу, починаючи з 28 числа поточного місяця до дати погашення заборгованості.

Відповідно до пункту 9.1. договору усі спірні питання та розбіжності, які виникають між сторонами в процесі виконання договору, вирішуються шляхом переговорів. У разі коли сторони не дійдуть згоди, справа підлягає передачі на розгляд суду за підвідомчістю спорів.

Пунктом 12.1. договору встановлено, що договір укладено на період з 28.09.2011 року до 27.09.2012 року. Сторони зобов'язані протягом 20 днів після закінчення строку дії договору здійснити остаточні розрахунки за ним.

Актом приймання-передачі майна від 28.09.2011 року до договору орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування майно згідно переліку. Вказаний акт підписано повноважними представниками та завірено відтисками печаток юридичних осіб - сторін за договором (належним чином завірена копія Акту в матеріалах справи).

Додатковою угодою від 28.09.2012 року №1 сторони погодили викласти пункт 12.1. договору у наступній редакції:

« 12.1. даний договір набирає чинності з 28.09.2012 року і діє до 27.09.2013 року. Сторони зобов'язані протягом 20 днів після закінчення строку дії договору здійснити остаточні розрахунки за ним.».

Додатковою угодою від 01.03.2013 року №2 сторони погодили викласти пункт 12.1. договору у наступній редакції:

« 12.1. даний договір набирає чинності з 01.03.2013 року і діє до 31.12.2013 року. У відповідності до пункту 3 статті 631 ЦК України умови даного договору застосовуються до відносин між сторонами, які виникли з 01.01.2013 року. Сторони зобов'язані протягом 20 днів після закінчення строку дії договору здійснити остаточні розрахунки за ним.».

Додатковою угодою від 18.03.2014 року №3 сторони погодили доповнити розділ 3 договору пунктом 3.10. наступного змісту:

« 3.10. Сума угоди складає 6 479 грн. 24 коп.».

Окрім того, пунктом 3 додаткової угоди від 18.03.2014 року 33 сторони досягли згоди викласти пункт 12.1. договору у наступній редакції:

« 12.1. даний договір набирає чинності з 18.03.2014 року і діє до 31.12.2013 року. У відповідності до пункту 3 статті 631 ЦК України умови даного договору застосовуються до відносин між сторонами, які виникли з 01.01.2014 року. Сторони зобов'язані протягом 20 днів після закінчення строку дії договору здійснити остаточні розрахунки за ним.».

Зазначені додаткові угоди до договору укладено у письмовій формі, підписано повноважними представниками сторін за договором, їх підписи засвідчено печатками сторін, що відповідає вимогам статті 207 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України), в силу статті 204 ЦК України, є правомірним правочином.

Позивач свої зобов'язання за договором виконав у повному обсязі, передав, а відповідач прийняв у строкове платне користування майно за договором.

Відповідач взятих на себе договірних зобов'язань щодо сплати орендної плати та інших платежів за договором належним чином не виконав, внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 3 615 грн. 19 коп.

30.05.2014 року представником позивача подано клопотання (вх. №23465/14), у якому повідомляє суд про сплату відповідачем Платіжним дорученням від 20.05.2014 року №163 суми основної заборгованості за договором в розмірі 4 470 грн. 26 коп. та просить суд припинити провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення суми основної заборгованості за договором на підставі пункту 1-1 частини першої статті 80 ГПК України.

Як вбачається із долученої позивачем до вищевказаного клопотання належним чином завіреної копії Платіжного доручення від 20.05.2014 року №163, призначенням платежу в розмірі 4 470 грн. 26 коп. є оплата за оренду технологічного приміщення за квітень 2014 року згідно рахунку від 16.05.2014 року №46-ВІМ14-830 та договору від 28.09.2011 року №468107-494.159.

Відповідно до пункту 1-1 частини першої статті 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Відсутність предмета спору означає відсутність спірного матеріального правовідношення між сторонами.

Пунктом 4.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» встановлено, що господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Аналогічне правове положення викладене в пункті 3 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 23.08.1994 року №02-5/612 «Про деякі питання практики застосування статей 80 та 81 Арбітражного процесуального кодексу України» (із подальшими змінами і доповненнями).

Представникам сторін роз'яснено правові наслідки припинення провадження у справі, передбачені статтею 80 ГПК України.

Заслухавши пояснення представників сторін, оглянувши та дослідивши матеріали справи і подані докази, суд дійшов до висновку про те, що провадження у справі в частині позовних вимог позивача про стягнення з відповідача на користь позивача 3 615 грн. 19 коп. суми основної заборгованості за договором слід припинити на підставі пункту 1-1 частини першої статті 80 ГПК України у зв'язку з відсутністю предмета спору.

Відповідно до приписів частини першої та пункту 1 частини 2 статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно приписів частини першої статті 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Приписами статті 286 ГК України встановлено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до статті 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що вини кає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з під став, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зо бов'язаний вчинити певну дію господарського чи управ лінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від пе вних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому чи слі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сто рони виконання її обов'язку.

Частиною 2 цієї статті передбачено, що основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-го сподарські зобов'язання.

Відповідно до статті 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками го сподарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчи нити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодек сом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

В даному випадку господарське зобов'язання виникло між сторонами з господарського Договору оренди нерухомого майна товариства (технологічні приміщення) від 28.09.2011 року №468107-494.159, що відповідає вимогам статті 174 ГК України.

Частиною 2 статті 175 ГК України передбачено, що суб'єктами майново-господарських зобов'язань можуть бути суб'єкти господарювання, зазначені у стат ті 55 цього Кодексу, негосподарюючі суб'єкти - юри дичні особи, а також органи державної влади, органи місцевого самоврядування, наділені господарською ком петенцією. Якщо майново-господарське зобов'язання виникає між суб'єктами господарювання або між суб'єк тами господарювання і негосподарюючими суб'єкта ми - юридичними особами, зобов'язаною та управленою сторонами зобов'язання є відповідно боржник і кредитор, а частиною 4 цієї статті визначено, що суб'єкти господарювання у випадках, передбаче них цим Кодексом та іншими законами, можуть добро вільно брати на себе зобов'язання майнового характеру на користь інших учасників господарських відносин (благодійництво тощо). Такі зобов'язання не є підставою для вимог щодо їх обов'язкового виконання.

Відповідно до вимог статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору, ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Абзацом 2 частини першої статті 530 ЦК України передбачено, що зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Окрім стягнення суми основної заборгованості позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 121 грн. 13 коп. пені, нарахованої у відповідності до пункту 8.2. договору (розрахунок суми пені в матеріалах справи).

Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть гос подарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до право порушників господарських санкцій на підставах і в по рядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Статтею 217 ГК України передбачено, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають не сприятливі економічні та/або правові наслідки.

Частиною 2 цієї статті, що у сфері господарювання застосовуються такі ви ди господарських санкцій: відшкодування збитків; штраф ні санкції; оперативно-господарські санкції.

Стаття 218 ГК України передбачає, що підставою господарсько-правової відповідальнос ті учасника господарських відносин є вчинене ним пра вопорушення у сфері господарювання, частиною 2 зазначеної статті встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за не виконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення госпо дарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господар ського правопорушення. У разі якщо інше не передба чено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе госпо дарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможли вим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Статтею 219 ГК України визначено, що за невиконання або неналежне виконання госпо дарських зобов'язань чи порушення правил здійснення господарської діяльності правопорушник відповідає на лежним йому на праві власності або закріпленим за ним на праві господарського відання чи оперативного упра вління майном, якщо інше не передбачено цим Кодек сом та іншими законами.

Приписами статті 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до частини третьої статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» із змінами і доповненнями внесеними Законом України від 10.01.2002 року №2921-111, передбачено, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 вищенаведеного Закону встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини шостої статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Частиною 2 статті 343 ГК України чітко визначено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 1 108 грн. 07 коп. інфляційних втрат та 27 грн. 95 коп. трьох відсотків річних, нарахованих у відповідності до приписів статті 625 ЦК України (розрахунок суми трьох відсотків річних в матеріалах справи).

Частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Рекомендаціями Верховного Суду України щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ (Лист Верховного Суду України від 03.04.1997 року № 62-97Р) встановлено, що сума, внесена за період з першого по п'ятнадцяте число відповідного місяця індексується за період з врахуванням індексу інфляції цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок розпочинається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулось з 1 по 15 число відповідного місяця, то інфляційна зміна розраховується без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 число місяця - інфляційна зміна розраховується з врахуванням індексу інфляції цього місяця.

В судовому засіданні 10.06.2014 року перераховано розмір інфляційних витрат, які позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача і вони становлять:

(1 121,13 х 100,2%) - 1 121,13 = 2 грн. 24 коп.

(1 680,35 х 100,5%) - 1 680,35 = 8 грн. 40 коп.

(2 242,26 х 100,2%) - 2 242,26 = 4 грн. 48 коп.

(2 804,17 х 100,6%) - 2804,17 = 16 грн. 83 коп.

(3 358,04 х 102,2%) - 3 358,04 = 73 грн. 88 коп.

Так, сума інфляційних втрат позивача від прострочення відповідачем сплати орендної плати та інших, передбачених договором платежів становить 105 грн. 83 коп. (2,24 + 8,40 + 4,48 + 16,83 + 73,88).

Таким чином, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача на користь позивача 108 грн. 07 коп. інфляційних втрат за період з жовтня 2013 року по березень 2014 року підлягають до задоволення частково шляхом стягнення з відповідача на користь позивача 105 грн. 83 коп.

Відповідно до статті 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно приписів статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 статті 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно пункту 2.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 року №18, у випадку, якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Заслухавши пояснення представників сторін, оглянувши та дослідивши матеріали справи і подані сторонами докази, суд оцінив їх в сукупності, прийшов до висновку, що позов документально та нормативно обґрунтований, відповідачем не спростований, підлягає до задоволення частково, а провадження у справі в частині стягнення з відповідача на користь позивача 3 358 грн. 04 коп. суми основної заборгованості за договором - припиненню на підставі пункту 1-1 частини першої статті 80 ГПК України у зв'язку із відсутністю предмета спору.

Судові витрати: сплачений позивачем Платіжним дорученням від 06.02.2014 року №952 судовий збір в розмірі 1 827 грн. 00 коп. покласти на сторони пропорційно до задоволених позовних вимог у відповідності до статті 49 ГПК України, стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір в розмірі 1 825 грн. 87 коп., оскільки спір виник внаслідок неналежного виконання відповідачем взятих на себе договірних зобов'язань зі сплати орендної плати та інших передбачених договором платежів, а погашення суми основної заборгованості за договором здійснено відповідачем після порушення провадження у справі.

На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 20, 21, 22, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 77, 80, 82 - 85, 116 - 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Провадження у справі в частині стягнення з боржника: Військової частини А3817 (81400, Львівська область, Самбірський район, м. Самбір, вул. Січових Стрільців, 6; код ЄДРПОУ 22994231) на користь стягувача: Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» (01601, м. Київ, бул. Т. Шевченка, буд. 18; код ЄДРПОУ 21560766) в особі Львівської Філії Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» (79000, Львівська область, м. Львів, вул. Дорошенка, буд. 43; ідентифікаційний код 01186030) 3 358 грн. 04 коп. суми основної заборгованості за договором припинити.

3. Стягнути з боржника: Військової частини А3817 (81400, Львівська область, Самбірський район, м. Самбір, вул. Січових Стрільців, 6; код ЄДРПОУ 22994231) на користь стягувача: Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» (01601, м. Київ, бул. Т. Шевченка, буд. 18; код ЄДРПОУ 21560766) в особі Львівської Філії Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» (79000, Львівська область, м. Львів, вул. Дорошенка, буд. 43; ідентифікаційний код 01186030) 121 грн. 13 коп. пені, 105 грн. 83 коп. інфляційних втрат, 27 грн. 95 коп. трьох відсотків річних та 1 825 грн. 87 коп. судового збору.

4. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5. Наказ видати у відповідності до статей 116 та 117 ГПК України.

10.06.2014 року прийнято, підписано та проголошено вступну і резолютивну частини рішення. Описову та мотивувальну частину рішення оформлено відповідно до статті 84 ГПК України 11.06.2014 року.

Рішення може бути оскаржено в порядку ст. ст. 91 - 93 ГПК України.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 ГПК України.

Суддя Козак І.Б.