Рішення № 39175087, 03.06.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/4921/14

03.06.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Кен-пак Яворів”

до Приватного акціонерного товариства “Пивзавод на Подолі”

про стягнення грошових коштів

Суддя Котков О.В.

Представники сторін: не з'явились

СУТЬ СПОРУ:

24 березня 2014 року до канцелярії Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю “Кен-пак Яворів” (позивач) на розгляд суду надійшла позовна заява б/н б/д в якій викладені позовні вимоги про стягнення з Приватного акціонерного товариства “Пивзавод на Подолі” (відповідач) заборгованості за договором поставки № 06-2012/К від 05.01.2012 року в сумі 34 338,53 грн. з них основного боргу – 31 922,40 грн. (тридцять одна тисяча дев’ятсот двадцять дві гривні 40 копійок), пені /п. 8.2. договору/ – 1 963,10 грн. (одна тисяча дев’ятсот шістдесят три гривні 10 копійок) та 3% річних – 453,03 грн. (чотириста п’ятдесят три гривні 03 копійки).

Під час перебування справи на розгляді в суді позивач, користуючись передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України правами, 12.05.2014 року через канцелярію суду подав заяву б/н б/д “Про збільшення позовних вимог” в якій Товариство з обмеженою відповідальністю “Кен-пак Яворів” просить суд стягнути з Приватного акціонерного товариства “Пивзавод на Подолі” заборгованості за договором поставки № 06-2012/К від 05.01.2012 року в сумі 34 433,72 грн. з них основного боргу – 31 922,40 грн. (тридцять одна тисяча дев’ятсот двадцять дві гривні 40 копійок), пені /п. 8.2. договору/ – 2 012,37 грн. (дві тисячі дванадцять гривень 37 копійок) та 3% річних – 498,95 грн. (чотириста дев’яносто вісім гривень 95 копійок).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, як Покупець, не виконав належним чином взяті на себе зобов’язання за договором поставки № 06-2012/К від 05.01.2012 року, зокрема, у визначені договором строки не здійснив оплату вартості переданого йому позивачем, як Постачальником, товару, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем за вказаним правочином.

Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву в якому проти позову, за викладених у відзиві підстав, заперечує та просить суд припинити провадження у справі у зв’язку з відсутністю предмету спору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.03.2014 року (суддя Котков О.В.) прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження по справі № 910/4921/14, розгляд справи призначено на 24.04.2014 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.04.2014 року розгляд справи, у відповідності до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України відкладено до 15.05.2014 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.05.2014 року судом, за клопотанням представника відповідача, у відповідності до положень ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, продовжено строк вирішення спору на 15 (п’ятнадцять) днів, розгляд справи відкладено до 03.06.2014р.

Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв’язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 811 Господарського процесуального кодексу України.

У відповідності до п. 3.9.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об’єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувався з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, суд, -

ВСТАНОВИВ:

05 січня 2012 року між позивачем (надалі – Постачальник або Продавець) та відповідачем (далі по тексту – Замовник або Покупець або Отримувач) (разом - сторони) було укладено договір поставки № 06-2012/К (належним чином засвідчена копія договору міститься в матеріалах справи, надалі – Договір або Договір поставки), відповідно до п. 1.1. якого Постачальник приймає на себе зобов'язання систематично поставляти і передавати у власність Покупцю кроненкорки /товар/, а Покупець зобов'язується прийняти й оплатити товар у порядку і на умовах, передбачених договором.

Позивач зазначає, що на виконання умов Договору Продавець передав, а Покупець прийняв товар на загальну суму – 31 922,40 грн., при цьому, позивач вказує, що Покупець за товар не розрахувався, а відтак, за розрахунками позивача, відповідач має заборгованість за Договором в розмірі 31 922,40 грн.

Окрім цього, позивач просить суд стягнути з відповідача штрафні санкції за неналежне виконання умов Договору щодо оплати товару.

З викладеними позивачем в позовній заяві твердженнями відповідач не погоджується та у своєму відзиві вказав, що сторони договору при його укладанні, питання відповідальності ПрАТ «Пивзавод на Подолі» у вигляді пені, за несвоєчасну оплату за поставлений товар, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення не передбачалось, а тому вимоги TOB «Кен-пак Яворів» є безпідставними. Відповідач у відзиві вказує, що TOB «Кен-пак Яворів» відразу направив на адресу ПрАТ «Пивзавод на Подолі» позовну заяву (другий екземпляр) про стягнення основного боргу, штрафних санкцій та судового збору з ПрАТ «Пивзавод на Подолі» (вх. № 37 від 24.03.2014р.) і лише листом від 18.04.2014 року № 86 направив претензію-вимогу про оплату заборгованості в розмірі 31 922,40 грн., що отримана ПрАТ «Пивзавод на Подолі» 23.04.2014 року, а тому в такому випадку відповідно до ст. 7 Господарського процесуального кодексу України у ПрАТ «Пивзавод на Подолі» є місячний термін на її розгляд та прийняття рішення щодо її задоволення чи відхилення.

Оцінивши в нарадчій кімнаті наявні в матеріалах справи документи та докази, господарський суд вважає, що позовні вимоги, з урахуванням поданих уточнень згідно заяви б/н б/д “Про збільшення позовних вимог”, підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 665 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) сплатити за нього певну грошову суму.

Як вже було встановлено судом, 05 січня 2012 року між сторонами укладено договір поставки № 06-2012/К згідно п. 1.1. якого Постачальник приймає на себе зобов'язання систематично поставляти і передавати у власність Покупцю кроненкорки, а Покупець зобов'язується прийняти й оплатити товар у порядку і на умовах, передбачених договором.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору в серпні та жовтні 2013 року позивач передав товар на загальну суму 31 922,40 грн., що підтверджується видатковими накладними: № РН-0000920 від 28.08.2013 року та № РН-0001123 від 29.10.2013 року відповідно і довіреностями на отримання товару: № 280 і № 333 (належним чином засвідчені копії документів містяться в матеріалах справи), а відповідач отримав товар, що підтверджується підписом та відбитком печатки Отримувача на відповідних накладних.

Статтею 691 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Згідно із частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Пунктом 5.6. Договору встановлено, що оплата кожної партії товару здійснюється протягом 30 (тридцяти) календарних днів від дати виставлення рахунку-фактури. Форма розрахунків – безготівкова.

Зі змісту довіреностей на отримання товару: № 280 і № 333 випливає, що підставою для оплати товару/цінностей є рахунки-фактури: № СФ-0000632 від 28.08.2013р. на суму 15 787,20 грн. та № СФ-0000751 від 28.10.2013р. вартість 16 135,20 грн., а всього на загальну суму 31 922,40 грн., що свідчить про обставини обізнаності Покупця про визначення підстави для здійснення оплати товару та, відповідно, про їх виставлення Продавцем (копії рахунків в справі).

Доказів оплати Покупцем отриманого останнім товару за Договором на користь Продавця протягом 30 (тридцяти) календарних днів від дати виставлення рахунку-фактури до суду не надано.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов’язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Враховуючи викладене, зважаючи на відсутність в матеріалах справи контррозрахунку суми заявленої до стягнення в частині основного боргу, з урахуванням того, що доказів оплати товару по Договору, станом на червень 2014 року до суду не представлено, обґрунтованими є позовні вимоги про стягнення з Покупця на користь Постачальника заборгованості за Договором поставки в розмірі 31 922,40 грн. (сума поставленого та неоплаченого товару по видатковим накладним: № РН-0000920 від 28.08.2013 року та № РН-0001123 від 29.10.2013 року).

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дослідивши матеріали справи, за прострочення відповідачем виконання грошового зобов’язання по Договору щодо оплати товару, в межах заявленого періоду нарахування стягненню з Покупця, на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, на користь Продавця підлягає 498,95 грн. 3% річних.

Щодо заявлених позивачем позовних вимог про стягнення пені в розмірі 2 012,37 грн. то суд зазначає, що відповідні вимоги є необґрунтованими виходячи з наступного.

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частиною 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

У своїй постанові від 17 грудня 2013 року N 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» пленум Вищого господарського суду України, з метою однакового і правильного розгляду господарськими судами справ зі спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань, постановив надати роз'яснення за яких, якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом. Так, нарахування пені у відповідному відсотковому розмірі від суми простроченого платежу передбачено статтею 14 Закону України "Про державний матеріальний резерв", статтею 36 Закону України "Про телекомунікації", статтею 1 Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій". У таких випадках нарахування пені здійснюється не за Законом України "Про відповідальність за невиконання грошових зобов'язань", а на підставі спеціального нормативного акта, який регулює відповідні правовідносини.

З урахуванням того, що сторонами в Договорі не визначено розміру та бази нарахування пені за несвоєчасне виконання Покупцем взятих на себе зобов’язань щодо оплати товару, тобто не конкретизовано виду відповідальності Покупця за порушення останнім п. 5.6. Договору поставки, а позивачем не визначено і не зазначено обов'язок та умови сплати пені з боку Покупця в силу вимог певного законодавчого акту, зважаючи на те, що нарахування пені в такому випадку здійснюється не за Законом України "Про відповідальність за невиконання грошових зобов'язань", недоведеними та необґрунтованими є позовні вимоги про стягнення з Покупця 2 012,37 грн. за невиконання останнім грошового зобов’язання щодо оплати товару передбаченого п. 5.6. Договору.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню про стягнення 32 421,35 грн. з них основного боргу – 31 922,40 грн. (тридцять одна тисяча дев’ятсот двадцять дві гривні 40 копійок) та 3% річних – 498,95 грн. (чотириста дев’яносто вісім гривень 95 копійок).

Судові витрати позивача по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених вимог в сумі 1 720,12 грн. відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, –

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства “Пивзавод на Подолі” (ідентифікаційний код 00382527, адреса: 04080, м. Київ, вул. Фрунзе, буд. 41, р/р 26008501022327 в АБ «Еталон» м. Київ, МФО 322904, ІПН 003825226654), або з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Кен-пак Яворів” (ідентифікаційний код 35413712, адреса: 81000, Львівська об., м. Яворів вул. Маковея, буд. 62, р/р № 2600501093194 в ЦФ ПАТ «Кредобанк», МФО 325365, ІПН 354137113335), або на будь-який інший рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду, грошові кошти: основного боргу – 31 922,40 грн. (тридцять одна тисяча дев’ятсот двадцять дві гривні 40 копійок), 3% річних – 498,95 грн. (чотириста дев’яносто вісім гривень 95 копійок) та судові витрати – 1 720,12 грн. (одна тисяча сімсот двадцять гривень 12 копійок). Видати наказ.

В іншій частині позову відмовити.

Копію даного рішення направити сторонам у справі 910/4921/14.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 10.06.2014р.

Суддя О.В. Котков