Постанова № 39173508, 12.06.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 червня 2014 р.м.ОдесаСправа № 814/4980/13-а

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Зіньковський О. А.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді -Яковлева Ю.В.судді -Осіпова Ю.В.судді -Запорожана Д.В.при секретарі -Синявській І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Жовтневої об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області та фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2014 року по адміністративній справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 до Жовтневої Об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 30 травня 2013 року №0000501700 та від 01 серпня 2013 року №0001011700,

встановила:

Позивач - ФОП ОСОБА_5 звернувся до суду з адміністративним позовом до Жовтневої МДПІ Головного управління Міндоходів у Миколаївській області, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 30 травня 2013 року №0000501700 та від 01 серпня 2013 року №0001011700.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що відповідачем при обчисленні ПДВ було неправильно визначено суму податкового зобов'язання, також незаконно було нараховано штрафну санкцію за не надання податкових декларацій з ПДВ, так як позивач не був зареєстрований платником ПДВ та не мав права та обов'язку подавати зазначені податкові декларації.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2014 року адміністративний позов ФОП ОСОБА_5 був задоволений частково. Було визнано протиправним та скасоване податкове повідомлення-рішення Жовтневої МДПІ у Миколаївській області ДПС №0000501700 від 30.05.2013 року в частині нарахування штрафу в розмірі 850 гривень за неподання декларації з ПДВ. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Жовтневої МДПІ у Миколаївській області ДПС №0001011700 від 01.08.2013 року. В задоволені інших позовних вимог було відмовлено.

В апеляційній скарзі ФОП ОСОБА_5, з посиланням на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, ставить питання щодо скасування оскаржуваної постанови та прийняття нової про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

В апеляційній скарзі Жовтневої ОДПІ Головного управління Міндоходів у Миколаївській області, з посиланням на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, ставиться питання щодо скасування оскаржуваної постанови та прийняття нової про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Жовтневої ОДПІ задоволенню не підлягає, а апеляційна скарга ФОП ОСОБА_5 підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом 1-ї інстанції встановлено, що ФОП ОСОБА_5 був зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності 26.09.2002 року Жовтневою райдержадміністрацією Миколаївської області, та перебував на податковому обліку у відповідача та знаходився на загальній системі оподаткування, з 10.12.2012 року був зареєстрований як платник ПДВ.

Основні види діяльності позивача складали - роздрібна торгівля продуктами харчування, напоями (у тому числі алкогольними) та тютюновими виробами.

В період з 23.04.2013 року по 29.04.2013 року відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з ПДВ за період з 01.06.2011 року по 30.03.2013 року.

За наслідками перевірки відповідачем було складено акт №192/17-2390017073 від 14.05.2013 року (а.с.10-16) та були прийняті податкові повідомлення-рішення:

- №0000501700 від 30.05.2013 року, яким позивачу було визначено суму податкового зобов'язання з ПДВ в розмірі 54105,60 грн., з яких: 42604,48 грн. - за основним платежем, 11501,12 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с. 8);

- №0001011700 від 01.08.2013 року, яким позивачу збільшено суму податкового зобов'язання з ПДВ в розмірі 4250,00грн. (а.с.9);

При проведенні перевірки відповідачем було встановлено, зокрема, порушення позивачем:

- п.181.1 ст.181. п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187 ПК України, в результаті чого було занижено ПДВ на загальну суму 42604,48 грн.; абз. «а» п.202.1ст.202, п.203.1 ст.203 ПКУ, а саме, ненадання податкових декларацій з ПДВ за липень, серпень, вересень, жовтень, листопад 2012 року.

Податкові повідомлення - рішення були оскаржені позивачем в адміністративному порядку, але скарги були залишені без задоволення, а рішення - без змін (а.с. 17-23).

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд 1-ї інстанції зазначив, що відповідачем до позивача були правомірно застосовані штрафні (фінансової) санкції в сумі 10651,12 грн. (42604,48грн. х 25%) на підставі п.123.1 ст.123 ПК України, та не правомірно застосовані до позивача штрафні санкції за ненадання податкових декларацій з ПДВ за липень, серпень, вересень, жовтень, листопад 2012 року, так як позивач не був зареєстрований платником ПДВ, а отже і не мав права подавати відповідні податкові декларації. .

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду 1-ї інстанції, виходячи з наступного.

В результаті продажу товарів позивачем було отримано виручку готівкою за період з 01.06.2011 року по 31.05.2012 року в сумі 305777,79 грн., яка була проведена через реєстратор розрахункових операцій (а.с. 13-14).

Згідно зі звітами про використання реєстраторів розрахункових операцій позивачем була отримана виручка:

- за період з 12.06.2012 року по 30.06.2012 року в сумі 19411,30 гривень;

- за липень 2012 року в сумі 31166,98 гривень; за серпень 2012 року в сумі 34935,00 гривень;

- за вересень 2012 року в сумі 40684,01 гривень; за жовтень 2012 року в сумі 38251,78 гривень;

- за листопад 2012 року в сумі 42886,35 гривень; за період з 01.12.2012 року по 09.12.2012 рік в сумі 5686,95 гривень.

Таким чином, отримана виручка перевищує встановлений ПКУ обсяг, який не передбачає обов'язкової реєстрації платником ПДВ, на 5777,79 гривень.

Відповідно до підпункту 180.1 статті 180 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платником податку є: 1) будь-яка особа, що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу; 2) будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку; 3) будь-яка особа, що ввозить товари на митну територію України в обсягах, які підлягають оподаткуванню, та на яку покладається відповідальність за сплату податків у разі переміщення товарів через митний кордон України відповідно до Митного кодексу України, а також: особа, на яку покладається дотримання вимог митних режимів, які передбачають повне або часткове умовне звільнення від оподаткування, у разі порушення таких митних режимів, встановлених митним законодавством; особа, яка використовує, у тому числі при ввезенні товарів на митну територію України, податкову пільгу не за цільовим призначенням та/або всупереч умовам чи цілям її надання згідно із цим Кодексом, а також будь-які інші особи, що використовують податкову пільгу, яку для них не призначено.

Підпунктом 181.1 статті 181 Податкового кодексу України встановлено, що у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 300000,00 грн. (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов'язана зареєструватися як платник податку в органі державної податкової служби за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку.

Згідно з підпунктом 183.10 статті 183 Податкового кодексу України, будь-яка особа, що підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку, вважається платником податку з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому досягнуто обсягу оподатковуваних операцій, визначеного у статті 181 цього Кодексу, без права на віднесення сум податку до податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування до моменту реєстрації платником податку на додану вартість.

Відповідно до частини 6 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» від 03.07.1998 року №727/98, суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником податку на додану вартість, а отже, суму передбачену підпунктом 181.1 статті 181 Податкового кодексу України слід відраховувати лише з моменту перевищення платником податків граничного обсягу виручки, встановленого Указом, тобто, з моменту, коли платник податків припиняє діяльність у межах спрощеної системи оподаткування.

Аналогічні положення закріплені в пункті 18 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), відповідно до якого, особи, які перейшли на загальну систему оподаткування із спрощеної системи оподаткування і не були зареєстровані платниками податку на додану вартість, підлягають обов'язковій реєстрації платниками податку на додану вартість з урахуванням вимог пункту 181.1 статті 181 цього Кодексу. Обсяг оподатковуваних операцій визначається починаючи з періоду переходу на загальну систему оподаткування.

У той же час, вказаний Указ Президента України №727/98 не містить положень, які б регулювали питання оподаткування сум, що перевищують граничний обсяг виручки, встановлений законодавцем.

За таких обставин оподаткування доходів, отриманих платником єдиного податку з порушенням умов перебування на спрощеній системі оподаткування, які перевищують граничні обсяги виручки від здійснення підприємницької діяльності, встановлені Указом, повинно здійснюватися із застосуванням правил загальної системи оподаткування, з урахуванням загальних принципів оподаткування, закріплених Конституцією України та Податковим кодексом України.

Як визначено п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію Україні г) в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт); ґ) вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт); ґ) з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України; д) з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Згідно п.200.1 ст.200 Податкового Кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до п. 188.1 ст. 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

В силу п. 188.1 коментованої статті, не включаються до бази оподаткування податком на додану вартість: а) податок на додану вартість; б) акцизний податок на спирт етиловий, що використовується виробниками для виробництва лікарських засобів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів); в) збір на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку.

Таким чином, положення «без урахування податку на додану вартість» в п. 181.1 ст. 181 ПК України слід тлумачити як необхідність вирахування суми ПДВ, сплаченої позивачем при придбанні товару.

В іншому випадку вказане правове положення не матиме застосування, оскільки п. 188.1 ст. 188 ПК України стосується осіб, що не є платниками ПДВ, відповідно не пов'язані з жодним іншим податком на додану вартість, окрім того, що сплачується ними при придбанні товарів.

Таким чином, з наведеної вище норми акту регулювання податкових правовідносин вбачається, що обов'язок особи зареєструватись як платник податку на додану вартість в органах) державної податкової служби, а також нараховувати, утримувати і сплачувати податок на додану вартість, виникає з моменту, коли загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів, що сплачена такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, без урахування податку на додану вартість, сукупно перевищує 300000,00 гривень.

Таким чином, базою оподаткування операцій з постачання товарів ПДВ є договірна (ринкова) ціна товару, за виключенням ПДВ.

В подальшому, постачальник, на підставі п. п. 194.1.1 п. 194.1 ст. 194 ПК України, визначає податок у розмірі 17 відсотків (п.10 підрозділу 2 розділу XX ПК України - ставка 20 %) від бази оподаткування та додає його до ціни товарів.

Отже, якщо особа здійснює господарську діяльність з постачання товарів і при цьому є і платником податку на додану вартість, сформована ним остаточна договірна (ринкова) ціна товару завжди буде включати 20 відсотків податку на додану вартість (за виключенням випадків, якщо такий суб'єкт господарювання здійснює операції, які не є об'єктами оподаткування, звільнених від оподаткування, та операції, до яких застосовується нульова ставка податку).

Тому, виходячи з положення п. 181.1. ст. 181 ПК України необхідно визначати за кожні наступні 12 календарних місяців не лише загальну суму від здійснення операцій з постачання товарів позивачем, але й встановити чи містять ціни товарів, що поставляються позивачу, податок на додану вартість та чи був такий непрямий податок сплачений споживачами в складі ціни товарів, що поставляються позивачем. За наявності підтвердження вказаних обставин, податок повинен бути обов'язково вирахуваний із загальної суми операцій з постачання товарів, оскільки в такому випадку сума податку на додану вартість, сплаченого позивачем, не може бути віднесена ним до податкового кредиту, з тих підстав, що позивач не є платником податку на додану вартість.

В ході розгляду справи апеляційним судом був зроблений запит до ФОП ОСОБА_5 відповідно до якого його було зобов'язано надати до апеляційного суду отримані ним документи на товари, які були реалізовані за період з 01.06.2011 року по 31.05.2012 року.

На вказаний запит ФОП ОСОБА_5 були надані до суду первинні документи, а саме видаткові накладні, накладні, товаро-транспортні накладні та інші на отримання товару за період з 01.06.2011 року по 31.05.2012 року (всього на 119 арк.). З цих документів вбачається, що ціни товарів, які поставлялися позивачу, містили податок на додану вартість та такий непрямий податок був у подальшому сплачений споживачами в складі ціни поставлених позивачу товарів.

Крім того, суд звертає увагу на те, що настання обставин, передбачених п.181.1. ст. 181 ПК України, є лише підставою для реєстрації особи як платника податку на додану вартість, а тому така особа до дати реєстрації та отримання відповідного свідоцтва, не має права нараховувати, утримувати та сплачувати податок на додану вартість, а також на таку особу не розповсюджуються всі ті права та обов'язки платника податку на додану вартість, окрім тих, що пов'язані з відповідальністю за його не сплату. Тому, положення п.181.1.ст.181 ПК України, яке містить умову необхідну для розрахунку сум від здійснення операцій з постачання товарів і полягає у вирахуванні податку на додану вартість, закономірно не може містити податок на додану вартість, розрахунок якого здійснювався б з торгівельної націнки особою, яка лише перевіряються на наявність ознак такого платника податку. Такий податок на додану вартість з торгівельної націнки, може бути доданий до ціни товару лише особою, яка здійснює постачання товарів та зареєстрована як платник податку на додану вартість і такий податок визначається такою особою як різниця між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту.

Колегія суддів зазначає, що при подачі апеляційної скарги ФОП ОСОБА_5 не було сплаченого судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 823,50 гривень.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що оскаржене судове рішення постановлено з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим воно підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позову ФОП ОСОБА_5.

Керуючись ч. 1 ст. 195, ст. 196, п.3 ч.1 ст.198, ст. 200 та п.1 ч.1 ст. 205 КАС України, колегія суддів -

постановила:

Апеляційну скаргу Жовтневої об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області - залишити без задоволення, апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 - задовольнити.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2014 року по адміністративній справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 до Жовтневої Об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 30 травня 2013 року №0000501700 та від 01 серпня 2013 року №0001011700 - скасувати.

Прийняти нову постанову.

Позов ОСОБА_5 до Жовтневої Об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 30 травня 2013 року №0000501700 та від 01 серпня 2013 року №0001011700 - задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення від 30 травня 2013 року №0000501700 та від 01 серпня 2013 року №0001011700.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 судовий збір за подачу апеляційної скарги в розмірі 823,50 гривні.

Постанова апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Головуючий суддя:/підпис/Ю.В. ЯковлевСуддя:/підпис/Ю.В. ОсіповСуддя:/підпис/Д.В. Запорожан