Постанова № 39171836, 10.06.2014, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" червня 2014 р.Справа № 916/232/14Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді: Лисенко В.А.

Суддів: Ліпчанської Н.В., Ярош А.І.

(Склад колегії суддів згідно з розпорядженням голови суду № 699 від 22.04.2014р.)

При секретарі судового засідання: Стеблиненко В.С.

За участю представників сторін:

від позивача - Струкова К.О., за довіреністю № 1341 від 26.11.2013р.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився. Про час, дату та місце його проведення повідомлені належним чином.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства "Одеський морський торговельний порт"

на рішення господарського суду Одеської області від 20.03.2014р.

по справі № 916/232/14

за позовом Державного підприємства "Одеський морський торговельний порт"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бруклін-Київ Порт"

про зобов'язання укласти договір

Відповідно до ст.ст. 44, 811 ГПК України здійснювалась фіксація судового процесу технічними засобами.

ВСТАНОВИЛА:

У січні 2014 року Державне підприємство "Одеський морський торговельний порт" звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бруклін-Київ Порт" про зобов'язання відповідача укласти договір компенсації земельного податку за користування земельною ділянкою, загальною площею 3600 кв.м., розташованою за адресою: м.Одеса, вул. М. Гефта, 3, на період дії інвестиційного договору про створення території, будівництва та експлуатації перевантажувального комплексу № КД-1840 від 17.11.2006р., у представленій позивачем редакції.

Рішенням господарського суду Одеської області від 20.03.2014р. (суддя Рога Н.В.) відмовлено у задоволенні позову.

Рішення суду мотивоване тим, що позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що він сплачує податок за землю з урахуванням спірної земельної ділянки.

Крім того, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що у тексті позовної заяви не зазначено норму чинного законодавства, якою передбачено обов'язок фактичного користувача земельної ділянки укладати договори компенсації земельного податку з користувачем земельної ділянки, яким вважає себе позивач.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, Державне підприємство "Одеський морський торговельний порт" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати і постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування своїх вимог скаржник наполягає на тому, що відмова відповідача від укладення договору компенсації земельного податку, є порушенням прав Одеського порту на користування земельною ділянкою, яка знаходиться під Об'єктами оренди, які використовуються відповідачем, оскільки позивач сплачує земельний податок за земельну ділянку, у зв'язку з чим позивачу спричиняються збитки у розмірі сплаченого земельного податку.

Крім того, скаржник зазначає, що відсутність у нього правовстановлюючих документів на землі водного фонду та відповідно розробленої детальної технічної документації на всі землі, що знаходяться в межах Одеського порту, обумовлена відсутністю належного врегулювання процедури землевідведення штучно створених земельних ділянок чинним законодавством України.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, не скористався наданим йому ст. 22 ГПК України правом та повноважного представника не направив.

Відповідач про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Причини неявки повноважного представника суду не відомі.

Апеляційною інстанцією також враховано, що явка представників сторін не визнавалась судом обов'язковою.

Відповідно до приписів п. 2 інформаційного листа Вищого господарського суду від 15.03.2010р. № 01-08/140 „Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Судова колегія дійшла висновку про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті за відсутності представника відповідача.

Заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши юридичну повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи, проаналізувавши застосування судом норм матеріального та процесуального права, судова ко легія дійшла наступних висновків.

Відповідно до ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи, 17 листопада 2006р. між Компанією "Carlsbad Enterprises Ltd" та ДП "Одеський морський торговельний порт" був укладений Інвестиційний Договір №КД-1840 на створення території, будівництво та експлуатацію перевантажувального комплексу, предметом якого є реалізація сторонами інвестиційного проекту - створення причалу №29/1, нової складської території, та наступна їх експлуатація з метою одержання додаткового прибутку, поліпшення інфраструктури й технології вантажних робіт, створення нових та збереження існуючих робочих місць.

Додатковою угодою від 05.03.2008р. сторони погодилися, що представником Інвестора у правовідносинах по організації роботи з експлуатації причалу №29/1 і нової складської території є Оператор - ТОВ "Бруклін-Київ Порт", відповідно до Договору про надання посередницьких послуг, укладеного між Інвестором та Оператором 01.10.2006р.

Додатковою угодою від 10.04.2008р. сторони за Інвестиційним договором №КД-1840 від 17.11.2006р. домовилися щодо повної передачі прав та обов'язків за Інвестиційним договором від Компанії "Carlsbad Enterprises Ltd" до Компанії "Odessa Holdco Limited", у зв'язку з чим всі права та обов'язки Компанії "Carlsbad Enterprises Ltd" за цим Договором припинилися.

Додатковою угодою від 10.04.2008р. до Інвестиційного договору №КД-1840 сторони за Інвестиційним договором погодилися , що представником Інвестора в рамках проекту по створенню, будівництву та експлуатації навантажувально-розвантажувального комплексу ТОВ "Бруклін-Київ Порт", відповідно до Договору від 10.04.2008р.

10 квітня 2008р. між ДП "Одеський морський торговельний порт" , Компанією "Carlsbad Enterprises Ltd" та ТОВ "Бруклін-Київ Порт" був укладений Договір №КД-11652 про співробітництво на території контейнерного терміналу, розташованого на базі причалу 29-1 та новій складській території, згідно якого сторони зобов'язуються об'єднати свої зусилля та спільно діяти з метою отримання фінансового результату в разі надання послуг, передбачених п.2.2 цього Договору. Згідно п.3.1 Договору керівництво та оперування діяльністю на контейнерному терміналі на базі причалу 29-1 покладається на Оператора, на базі цього договору та інших угод, укладених між портом та Оператором на той самий період, що й Інвестиційний договір.

Додатковою угодою від 14.04.2008р. до Інвестиційного договору №КД-1840 Компанія "Odessa Holdco Limited" та ДП "Одеський морський торговельний порт" сторони дійшли згоди викласти у новій редакції п.3.3.3 Інвестиційного договору №КД-1840 від 17.11.2006р., а саме: сприяти Інвесторові в узгодженні питань за цим договором, а також отримати дозвіл на початок будівництва всіх об'єктів, пов'язаних із предметом даного договору.

Додатковою угодою від 09.12.2008р. до Інвестиційного договору №КД-1840 сторони домовилися у тексті Інвестиційного договору №КД-1840 та всіх додаткових угод слова та цифри "причал 29-1" замінити словами "причал 42". Крім того, сторони виклали декларативну частину Додаткової угоди від 10.04.2008р. у наступній редакції: ТОВ "Бруклін-Київ Порт" здійснює оперування навантажувально-розвантажувальним комплексом на базі причалу 42 і нової складської території, а також виклали у новій редакції ст.1 Додаткової угоди від 10.04.2008р., а саме: сторони погодились, що Оператор здійснює оперування навантажувально-розвантажувальним комплексом на базі причалу 42 і нової складської території. В ході оперування Оператор виконує обов'язки та користується правами Інвестора щодо експлуатації навантажувально-розвантажувального комплексу, які витікають з умов Інвестиційного договору №КД-1840 від 17.11.2006р.

Додатковою угодою від 16.02.2009р. до Договору №КД-11652 від 10.04.2008р. сторони домовилися, що Інвестор - Компанія "Carlsbad Enterprises Ltd" передає новому інвестору - Компанії "Odessa Holdco Limited" права та обв'язки у повному обсязі та на умовах, передбачених Договором №КД-11652 від 10.04.2008р. з моменту підписання додаткової угоди до Договору №КД-1840 від 10.04.2008р.

Додатковою угодою від 18.02.2009р. до Договору №КД-11652 від 10.04.2008р. сторони домовилися, що в найменуванні договору і по всьому тексту договору слова та цифри "причал 29-1" замінити словами "причал 42".

З матеріалів справи вбачається, що 08 лютого 2001 року Одеською міською радою народних депутатів ДП "Одеський судноремонтний завод "Україна" було видано державний акт на право постійного користування землею серія І-ОД №003325 щодо права постійного користування земельною ділянкою площею 22,4439 га для експлуатації та обслуговування виробничої дільниці №1, за адресою: м. Одеса, вул. Гефта, 3.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 571-р від 16.11.2006р., відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 08.07.2006р. №946 "Питання реорганізації, ліквідації та реструктуризації державних підприємств", було погоджено рішення Міністерства транспорту та зв'язку України щодо реорганізації ДП "Одеський судноремонтний завод "Україна" шляхом його приєднання до ДП "ОМТП". При цьому, документ, що посвідчує право постійного користування земельною ділянкою площею 22,4439 га, що розташована за адресою: м. Одеса, вул. Гефта, 3, виданий ДП "Одеський морський торговельний порт" відсутній.

За таких обставин, позивач вважає, що земельна ділянка площею 22,4439 га, розташована за адресою: м.Одеса, вул. Гефта, 3, належить йому на праві постійного користування на підставі Державного акту на право постійного користування землею серія І-ОД №003325.

Позивач зазначає, що кордон земельної ділянки, на яку оформлений Державний акт на право постійного користування землею серія І-ОД №003325, проходив по кордону гідротехнічних споруджень заводу. При будівництві причалу №29-1 (зараз причал 42) було розібрано верхню будову причалів №18з та №19з, що мають свайну конструкцію, до тилового бетонного масиву (15,25 х 240 = 3660 кв.м) і за Інвестиційним договором №КД-1840 від 17.11.2006р. створено нову складську площу в тилу причалу №29-1. Знов створена складська площа частково розташована на території (земельній ділянці), що входить до складу земельної ділянки площею 22,4439 га, що розташована за адресою: м. Одеса, вул. Гефта, 3.

Отже, позивач полягає на тому, що він сплачує земельний податок за всю земельну ділянку, у тому числі і за земельну ділянку площею 3660 кв. м по вул. Гефта, 3 у м. Одесі, що знаходиться під складською площею, але фактично не має можливості користуватися цією земельною ділянкою, у зв'язку з чим позивачу спричиняються збитки у розмірі сплаченого земельного податку.

Враховуючи вищевикладені обставини, Державне підприємство "Одеський морський торговельний порт" звернулось до з пропозицією укласти договір компенсації земельного податку, однак отримав відмову, в зв'язку з чим, позивач, з посиланням на положення ст. 187 Господарського кодексу України та ст. 16 Цивільного кодексу України, звернувся до господарського суду Одеської області за захистом своїх прав та інтересів.

Окремими положеннями ст. 4 Закону України "Про оренду державного так комунального майна" передбачено, що Об'єктами оренди за цим Законом є цілісні майнові комплекси підприємств, їх структурних підрозділів (філій, цехів, дільниць). Цілісним майновим комплексом є господарський об'єкт з завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг) з наданою йому земельною ділянкою, на якій він розміщений, автономними інженерними комунікаціями, системою енергопостачання; нерухоме майно (будівлі, споруди, нежитлові приміщення) та інше окреме індивідуально визначене майно підприємств.

Відповідно до ст. 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є: неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом; свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Окремими положеннями ст. 628 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 3 ст. 179 Господарського кодексу України - укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Частиною 1 статті 187 Господарського кодексу України передбачено, що спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов'язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції відносно того, що чинним законодавством не передбачений обов'язок фактичного користувача земельної ділянки укладати договори компенсації земельного податку з користувачем земельної ділянки, яким вважає себе позивач, тому не вбачає підстав для задоволення позову.

Доводи апелянта про те, що відмова відповідача від укладення договору компенсації земельного податку, є порушенням прав Одеського порту на користування земельною ділянкою не приймається судовою колегією, оскільки обов'язок укладення договору не є способом захисту цивільних прав та поновленням порушеного права, переліченим у ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України, а крім того суперечать вимогам ст. 179 Господарського кодексу України.

Судова колегія звертає увагу на те, що визначена статтею 627 ЦК України свобода договору передбачає по-перше - свободу волевиявлення щодо вирішення питання, укладати або не укладати договір, по-друге - свободу вибору контрагента при укладенні договору, по-третє - свободу учасників цивільного обороту у виборі виду договору, наприклад укласти договір, що не передбачений законодавством але з дотриманням умов, передбачених ч.1 ст. 6 ЦК України, по-четверте - свободу розсуду сторін при визначенні умов договору. Свобода договору разом з рівністю учасників цивільних відносин та іншими принципами відноситься до загальних засад цивільного законодавства. Свобода договору полягає передусім у вільному виявленні волі сторін на вступ у договірні відносини. Волевиявлення сторін має складатися вільно без жодного тиску з боку контрагента або інших осіб і відповідати їхній внутрішній волі.

Згідно зі ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Аналізуючи матеріали справи, судова колегія доходить до висновку про те, що судом першої інстанції цілком вірно встановлені обставини справи, ним дана правильна юридична оцінка із застосуванням належних норм матеріального права з дотриманням норм процесуального права.

За таких обставин, оскаржуване рішення господарського суду відповідає вимогам закону та обставинам справи, а тому підстав для його скасування не вбачається. Внаслідок цього апеляційна скарга залишається без задоволення.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103 п.1, 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Державного підприємства "Одеський морський торговельний порт" - залишити без задоволення

Рішення господарського суду Одеської області від 20.03.2014р. по справі № 916/232/14 - без змін.

Постанова в порядку ст.105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повний текст постанови підписано 12.06.2014р.

Головуючий суддя В.А. Лисенко

Суддя А.І. Ярош

Суддя Н.В. Ліпчанська