Рішення № 39171805, 10.06.2014, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

10.06.2014 Справа № 920/751/14

за позовом: приватного акціонерного товариства "УМТ", м. Київ,

до відповідача: Управління охорони здоров'я Сумської обласної державної адміністрації, м. Суми,

про стягнення 6 858 007 грн. 50 коп.,

Суддя Жерьобкіна Є.А.

Представники:

Від позивача - Лошадкіна В.О. (довіреність від 14.04.2014року);

Від відповідача - Мороз О.В. (довіреність № 01-25/6/918 від 19.05.2014року);

При секретарі судового засідання Чижик С.Ю.,

В судовому засіданні 22.05.2014року було оголошено перерву до 10.06.2014року.

Суть спору: позивач подав позовну заяву, в якій просить стягнути з відповідача 6 904 306 грн. 63 коп., в тому числі 5 999 000 грн. 00 коп. заборгованості за товар відповідно до укладеного між сторонами договору про закупівлю товарів за державні кошти № 28 від 15.10.2012року, 408 096 грн. 36 коп. пені відповідно до п. 7.4. договору, 280 753 грн. 20 коп. інфляційних збитків, 216 457 грн. 07 коп. 3 % річних.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що ним було вжито всіх заходів для оплати отриманого товару відповідно до укладеного між сторонами договору про закупівлю товарів за державні кошти № 28 від 15.10.2012року. Заборгованість виникла внаслідок неперерахування коштів з рахунків відповідача на рахунки позивача Головним управлінням державної казначейської служби України у Сумській області у 2012 році, останнє не перереєструвало заборгованість у січні 2013 року, що унеможливлює у подальшому отримання коштів відповідачем з державного бюджету для погашення заборгованості перед позивачем. На підставі зазначеного, відповідач просить суд залучити до участі у справі в якості іншого відповідача Головне управління державної казначейської служби України у Сумській області.

У судовому засіданні 10.06.2014року представник відповідача наполягав на задоволенні клопотання про залучення до участі у справі в якості іншого відповідача Головного управління державної казначейської служби України у Сумській області, а також заявив усне клопотання про залучення останнього до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Згідно з Положенням про Державну казначейську службу України, затвердженим Указом Президента України від 13.04.2011року № 460/2011, остання є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України.

Відповідно до п. 1 ст. 4 зазначеного Положення, казначейство України відповідно до покладених завдань, в тому числі здійснює через систему електронних платежів Національного банку України розрахунково-касове обслуговування розпорядників, одержувачів бюджетних коштів та інших клієнтів, операцій з коштами бюджетів, спільних із міжнародними фінансовими організаціями проектів.

Разом з цим, згідно з п. 1.37 ст. 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» розрахунково-касове обслуговування - це послуги, що надаються банком клієнту на підставі відповідного договору, укладеного між ними, які пов'язані із переказом коштів з рахунка (на рахунок) цього клієнта, видачею йому коштів у готівковій формі, а також здійсненням інших операцій, передбачених договорами.

Відповідно до правової позиції, викладеної у п. 1.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», з урахуванням пункту 30.1 статті 30 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" моментом виконання грошового зобов'язання є дата зарахування коштів на рахунок кредитора або видачі їх йому готівкою, а згідно з пунктом 8.1 статті 8 цього Закону банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. При цьому порушення банком, що обслуговує платника (боржника), строку перерахування коштів до банку, який обслуговує кредитора, або несвоєчасне зарахування банками коштів на рахунок кредитора, в зв'язку з чим сталося прострочення виконання грошового зобов'язання, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання цього зобов'язання, однак надає боржникові право звернутися до банку, який його обслуговує, з вимогою щодо сплати пені відповідно до пункту 32.2 статті 32 названого Закону (див. також частину третю статті 343 ГК України).

На підставі зазначеного, враховуючи, що підставою позову є невиконання Управлінням охорони здоров'я Сумської обласної державної адміністрації умов укладеного між сторонами договору про закупівлю товарів за державні кошти № 28 від 15.10.2012року в частині повної та своєчасної оплати поставленого обладнання, суд не вбачає підстав для залучення до участі у справі в якості іншого відповідача чи третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Головного управління державної казначейської служби України у Сумській області у зв'язку з чим відмовляє у задоволенні відповідних клопотань відповідача.

Відповідач подав клопотання про залучення до матеріалів справи додаткових доказів на підтвердження того, що останнім було вжито всіх заходів для оплати отриманого товару відповідно до укладеного між сторонами договору про закупівлю товарів за державні кошти № 28 від 15.10.2012року.

10.06.2014року позивач подав письмові пояснення в обґрунтування позовних вимог з урахуванням позиції відповідача, де наполягає на задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

10.06.2014року позивач подав заяву про зменшення розміру позовних вимог від 05.06.2014року, в якій просить суд стягнути з відповідача 5 999 000 грн. 00 коп. заборгованості за товар відповідно до укладеного між сторонами договору про закупівлю товарів за державні кошти № 28 від 15.10.2012року, 219 990 грн. 73 коп. пені відповідно до п. 7.4. договору, 395 934 грн. 00 коп. інфляційних збитків, 243 082 грн. 77 коп. 3 % річних.

Враховуючи передбачене ст. 22 Господарського процесуального кодексу України право позивача до прийняття рішення по справі зменшити розмір позовних вимог, суд приймає подану заяву до розгляду.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, оцінивши надані докази, суд встановив:

Відповідно до умов укладеного між сторонами договору поставки про закупівлю товарів за державні кошти № 28 від 15.10.2012року, позивач зобов'язується у 2012 році поставити відповідачу товар (обладнання) згідно специфікації, а останній, в свою чергу, зобов'язується прийняти та оплатити товар, який передає у власність згідно розподілу: Конотопській центральній районній лікарні, Роменській центральній районній лікарні, Охтирській центральній районній лікарні на умовах договору у 2012 році.

Згідно з п. 1.2. договору та специфікацією, обладнанням, що поставляється є Рентгенівський багатозрізовий спіральний комп'ютерний томограф: TSX-034A Alexion Super 16 16 - зрізовий комп'ютерний томограф у кількості 3 шт. (ціна за одиницю 5 999 000 грн. 00 коп.)

Датою поставки обладнання вважається дата, яка зазначається у видатковій накладній в момент одержання обладнання відповідачем (п. 5.3. договору).

Згідно з п. 3.1. договору, ціна договору становить 17 997 000 грн. 00 коп.

Відповідно до п. 4.2. договору, оплата здійснюється відповідачем протягом семи робочих днів після поставки обладнання, з відстрочкою платежу до 30 банківських днів, у разі відсутності фінансування - по мірі надходження фінансування.

Матеріалами справи, зокрема видатковими накладними № 250 від 19.11.2012року, № 208 від 09.11.2012року, № 277 від 10.12.2012року, довіреностями № 50 від 19.11.2012року, № 39 від 09.11.2012року, № 78 від 10.12.2012року, товарно-транспортними накладними, підтверджується факт поставки позивачем відповідачу та отримання останнім обладнання загальною вартістю 17 997 000 грн. 00 коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач не оплатив поставлений товар своєчасно та в повному обсязі, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем в загальній сумі 5 999 000 грн. 00 коп.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 526, 629 Цивільного кодексу України, п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов'язання не допускається; договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з частиною першою статті 222 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Судом встановлено, що факт поставки позивачем відповідачу товару на загальну суму 17 997 000 грн. 00 коп. підтверджується наявними в матеріалах справи доказами. При цьому відповідач не розрахувався за отриманий товар, чим порушив права та охоронювані законом інтереси позивача.

Згідно з актом звіряння розрахунків № 28 станом на 31.03.2014року, підписаним обома сторонами, заборгованість відповідача складає 5 999 000 грн. 00 коп.

Разом з цим, суд не приймає до уваги посилання відповідача в обґрунтування своєї позиції у справі на те, що ним було вжито всіх заходів для оплати отриманого товару відповідно до укладеного між сторонами договору про закупівлю товарів за державні кошти № 28 від 15.10.2012року, оскільки відповідно до правової позиції, викладеної у п. 1.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», з урахуванням пункту 30.1 статті 30 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" моментом виконання грошового зобов'язання є дата зарахування коштів на рахунок кредитора або видачі їх йому готівкою, а згідно з пунктом 8.1 статті 8 цього Закону банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. При цьому порушення банком, що обслуговує платника (боржника), строку перерахування коштів до банку, який обслуговує кредитора, або несвоєчасне зарахування банками коштів на рахунок кредитора, в зв'язку з чим сталося прострочення виконання грошового зобов'язання, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання цього зобов'язання, однак надає боржникові право звернутися до банку, який його обслуговує, з вимогою щодо сплати пені відповідно до пункту 32.2 статті 32 названого Закону (див. також частину третю статті 343 ГК України).

Будь-яких доказів оплати поставленого позивачем обладнання в сумі 5 999 000 грн. 00 коп. відповідачем не надано.

Разом з цим, відсутність бюджетного призначення на оплату поставленого позивачем обладнання відповідно до умов укладеного між сторонами договору про закупівлю товарів за державні кошти № 28 від 15.10.2012року, не звільняє відповідача від обов'язку оплатити переданий позивачем та прийнятий відповідачем товар.

Частина 2 ст. 617 Цивільного кодексу України та ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України передбачають, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язань контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від відповідальності за порушення зобов'язання.

З огляду на викладене, враховуючи встановлений судом факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань стосовно повної оплати отриманого товару, суд вважає обґрунтованими, правомірними і такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 5 999 000 грн. 00 коп. заборгованості за товар.

Частиною 1 ст. 530 цього ж Кодексу визначено, якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) визначена грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штраф є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частини 2 статті 551 ЦК України, якщо предметом неустойки (штрафу, пені) є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» № 2921-ІІІ від 10.01.2002р., розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України, визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з п. 7.4 договору, у разі несвоєчасної оплати обладнання відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі облікової ставки НБУ від не перерахованої суми, за кожен день прострочення платежу.

Згідно з поданим позивачем розрахунком, останнім нараховано відповідачу пеню в сумі 219 990 грн. 73 коп. за період з 02.02.2013року по 02.08.2013року, виходячи з суми боргу в розмірі 5 999 000 грн. 00 коп. (облікова ставка 7,50% з 02.02.2013року по 10.06.2013року включно, облікова ставка 7, 00% з 11.06.2013року по 02.08.2013року).

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з поданим розрахунком, відповідачеві нараховано 3 % річних в сумі 243 082 грн. 77 коп. та інфляційні збитки в сумі 395 934 грн. 00 коп. за період з 02.02.2013року по 9.06.2014року, виходячи з суми боргу в розмірі 5 999 000 грн. 00 коп.

Річні відсотки і інфляційні втрати на суму боргу входять до складу грошового зобов'язання і на відміну від пені не є санкцією за порушення грошового зобов'язання, а є способом захисту майнового права та інтересу, що полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних відсотків і отриманні компенсації (плати) від боржника за користування отриманими ним грошовими коштами, що належить сплатити кредиторові. Тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання. Таким чином, інфляційні нарахування на суму боргу та 3 % річних є наслідком невиконання грошового зобов'язання.

Відповідно до правової позиції, викладеної у п. 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» з огляду на вимоги частини першої статті 47 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з'ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов'язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок.

Як зазначалося вище, відповідно до п. 4.2. договору, оплата здійснюється відповідачем протягом семи робочих днів після поставки обладнання, з відстрочкою платежу до 30 банківських днів, у разі відсутності фінансування - по мірі надходження фінансування.

Враховуючи умови зазначеного пункту договору, прострочення виконання грошового зобов'язання з оплати обладнання поставленого відповідно до видаткової накладної № 277 від 10.12.2012року почалося з 04.02.2013року.

Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 6 червня 2013 року N 209 «Про регулювання грошово-кредитного ринку» облікову ставку в розмірі 7,0 % річних установлено з 10 червня 2013 року.

Розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції проводиться шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення виплати заборгованості.

Враховуючи ці обставини, судом здійснено перерахунок пені, 3% річних та інфляційних збитків, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань, згідно з яким пеня становить 217 443 грн. 21 коп. за період з 04.02.2013року по 02.08.2013року, виходячи з суми боргу в розмірі 5 999 000 грн. 00 коп. (облікова ставка 7,50% з 04.02.2013року по 09.06.2013року включно, облікова ставка 7, 00% з 10.06.2013року по 02.08.2013року), 3 % річних - 242 096 грн. 63 коп. за період з 04.02.2013року по 09.06.2014року, інфляційні збитки - 401 933 грн. 00 коп. (сукупний індекс інфляції 1.067).

Розрахунок здійснений судом за допомогою програми ЛІГА:ЗАКОН ЕЛІТ 9.1.3 Інформаційно-аналітичний центр «ЛІГА», ТОВ «ЛІГА: ЗАКОН», 2014.

З огляду на зазначене, враховуючи встановлений судом факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань стосовно оплати наданих послуг, факт прострочення грошового зобов'язання, а також те, що право позивача щодо стягнення пені, 3% річних та інфляційних збитків передбачене умовами укладеного між сторонами договору та нормами чинного законодавства, суд вважає правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені в сумі 217 443 грн. 21 коп., 3 % річних в сумі 242 096 грн. 63 коп., інфляційних збитків в сумі 395 934 грн. 00 коп. (інфляційні збитки - в межах заявленої до стягнення суми).

В іншій частині позовних вимог, зокрема щодо стягнення з відповідача пені в сумі 2547 грн. 52 коп., 3% річних в сумі 986 грн. 14 коп. суд відмовляє на підставах викладених вище.

Виходячи з фактичних обставин даної справи, враховуючи, що спір між сторонами виник в результаті неправомірних дій відповідача, відповідно до ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог в обмеженій максимальним розміром судового збору за позовну заяву майнового характеру згідно з Законом України «Про судовий збір» сумі - 73 080 грн. 00 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Управління охорони здоров'я Сумської обласної державної адміністрації (вул. Троїцька, буд. 57, м. Суми, код 02013142) на користь приватного акціонерного товариства "УМТ" (вул. Борщагівська, 204-В, м. Київ, код 23718196) 5 999 000 грн. 00 коп. заборгованості, 217 443 грн. 21 коп. пені, 242 096 грн. 63 коп. 3 % річних, 395 934 грн. 00 коп. інфляційних збитків, 73 080 грн. 00 коп. судового збору.

3. У задоволенні позовних вимог в іншій частині - в позові відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 12.06.2014року.

Суддя Є.А. Жерьобкіна