Постанова № 39169388, 11.06.2014, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

10.06.2014р. справа №905/8435/13

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого: суддівРадіонової О.О. Марченко О.А., Татенко В.М.секретаря Ломовцевої Ю.І.від позивача:Мавроді І.Д., представник за дов. від 31.12.13р. № 5812від відповідача:не з»явився розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Донецького національного університету м. Донецьк на рішення господарського суду Донецької областівід29.01.2014 рокуу справі№905/8435/13 (суддя Філімонова О.Ю.)за позовомКомунального комерційного підприємства Донецької міської ради «Донецькміськтепломережа» м.Донецькдо відповідачаДонецького національного університету м.Донецькпростягнення заборгованості у розмірі 18081,00грн. ВСТАНОВИВ:

29.11.2013 року Комунальне комерційне підприємство Донецької міської ради «Донецькміськтепломережа» м.Донецьк звернулося до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Донецького національного університету м.Донецьк про стягнення заборгованості у розмірі 18081,00грн. (а.с.2-4).

Рішенням господарського суду Донецької області від 29.01.2014р. позовні вимоги Комунального комерційного підприємства Донецької міської ради «Донецькміськтепломережа» були задоволені. Стягнуто з Донецького національного університету м.Донецьк на користь позивача заборгованість у розмірі 18081грн., витрати по сплаті судового збору у розмірі 1720,50грн. (а.с.69-71).

Судове рішення мотивоване тим, що позивачем належним чином виконані умови договору №83 від 25.01.2012р. в частині поставки теплової енергії, натомість зі сторони відповідача умови договору не виконані в повному обсязі, що є підставою для стягнення заборгованості.

Відповідач, Донецький національний університет м.Донецьк звернувся із апеляційною скаргою, в якій зазначив, що з прийнятим рішенням не згоден з огляду на те, що рішення прийнято з порушенням норм процесуального та матеріального права, просив скасувати рішення господарського суду Донецької області від 29.01.2014р. та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі (а.с. 89-91).

Зокрема, в апеляційній скарзі заявник посилається на те, що при підписанні договору №83 про закупівлю теплової енергії за державні кошти не зазначалось тарифу на хімічно очищену воду в мі. Однак, як зазначає, апелянт це питання залишилось поза увагою суду.

В апеляційній скарзі скаржник також посилається на те, що судом не надано оцінки доказам позивача, а саме калькуляції витрат, адже відповідачем зверталася увага на те, що калькуляцією витрат (від 15.10.2012р.) наведена вартість річних затрат на виготовлення 1мі в тис.грн. (120,54), а не тариф для споживача.

Також, апелянт вказує на порушення судом норм ст.ст.84, 85 ГПК України, а саме на відсутність у тексті оскаржуваного рішення позначки «Повне рішення складено (дата)».

02.06.2014 року на адресу Донецького апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу від 21.05.14р. №134/юр, в якому позивач просить залишити без змін рішення господарського суду, а апеляційну скаргу без задоволення (а.с.122-123).

Представник позивача підтримала у судовому засіданні доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу та просила залишити без змін рішення місцевого господарського суду, а апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідно до частини другої статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв»язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до пункту 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 року № 5 «Про судове рішення», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визначається рішення, в якому повно відображено обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини справи і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються двосторонніми доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до ст.81-1 ГПК України здійснено запис судового засідання за допомогою засобів технічної фіксації та складено протокол.

Заслухавши представника позивача, перевіривши матеріали справи та правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду відповідає вимогам чинного законодавства України та повинно бути залишено без змін, з огляду на таке.

Так, судами першої та апеляційної інстанції встановлено наступне.

Комунальне комерційне підприємство Донецької міської ради «Донецькміськтепломережа» є юридичною особою (ідентифікаційний код 33257089), що підтверджено довідкою із ЄДРПОУ та свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи (а.с. 16-17).

Відповідач - Донецький національний університет є юридичною особою (ідентифікаційний код 02070803), що підтверджено довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи та Статутом (а.с.18-19, 106-117).

Як вбачається з матеріалів справи, 25.01.2012р. між Комунальним комерційним підприємством Донецької міської ради «Донецькміськтепломережа» (за договором - постачальник, далі - позивач) та Донецьким національним університетом (за договором -споживач, далі - відповідач) було укладено договір про закупівлю теплової енергії за державні кошти №83, згідно до п. 1.1 якого, постачальник зобов'язується у 2012 році поставити споживачу теплову енергію (код ДК 016-97 №822 від 30.12.1997р. - 40.30.1 категорія "Послуги з постачання водяної пари і гарячої води (включно з холодоагентами)") належної якості та в необхідних об'ємах до межі балансової та експлуатаційної належності, а споживач зобов'язується прийняти і оплатити поставлену теплову енергію у повному обсязі, згідно із встановленими відповідно до діючого законодавства України тарифами, у строки, передбачені договором. Максимальне проектне теплове навантаження:18564801 Ккал/час т.ч.: - на опалення 8877249 Ккал/год; на гаряче водопостачання: 8117550 Ккал/час; на вентиляцію: 1570002 Ккал/час. Розрахункове річне навантаження: 16700 Гкал/рік, в т.ч.: на опалення: на t з.п. +0,7С 13660 Гкал/рік; - на гаряче водопостачання: 3040 Гкал/рік (а.с. 5-7).

Послуги з постачання теплової енергії та гарячої води постачаються в необхідних об»ємах, до межі балансової та експлуатаційної належності (п.1.2 договору).

Обсяги закупівлі теплової енергії можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків (п.1.3 договору).

Розділом 3 договору сторони визначили ціну договору.

Так, ціна договору складає 11600000,00грн. (п.3.1).

Ціна договору може бути зменшена тільки у випадках, передбачених чинним законодавством України, шляхом укладення додаткової угоди. Ціна договору є регульованою, та відповідно до п.5 ст.180 ГПК України визначається в порядку, встановленому ГКУ, іншими законами, актами Кабміну України. Тариф на момент укладання договору складає: теплова енергія для централізованого опалення: бюджетні установи: при наявності та відсутності приладів обліку теплової енергії (сплачується в опалювальній період) за 1 1Гкал - 763,69грн. без ПДВ, за 1 кв.м. - 21,19 без ПДВ; при відсутності приладів обліку теплової енергії (сплачується в опалювальній період) - за 1 мІ опалювальної площі - 5,80грн. без ПДВ. Гаряче водопостачання: Бюджетні установи: 1) при наявності та відсутності приладів обліку - за 1 Гкал - 763,69грн. без ПДВ; за 1 мі - 44,81грн. без ПДВ (п.3.2).

Розділом 4 договору передбачений порядок здійснення оплати.

Розрахунки за спожиту теплову енергію проводяться у грошовій формі у відповідності до встановлених тарифів. Постачальник виставляє рахунки, які направляються споживачу поштою або вручаються під підпис. Оплата за поставлену теплову енергію здійснюється у 5-ти денний строк з дня отримання рахунку. Споживач сплачує планові платежі з наступним перерахунком за вартість прийнятих обсягів тепло споживання або здійснює попередню оплату. Розрахунковим періодом є календарний місяць, за який проведено нарахування плати за спожиту теплову енергію (п.4.1).

Розділом 6 договору сторони визначили права та обов»язки сторін.

Так, відповідно до ч. 4 п. 6.1.3 договору, споживач зобов'язаний забезпечувати безперешкодний цілодобовий доступ представників постачальника до теплоспоживальних устаткування та приладам обліку теплової енергії споживача, для виконання своїх службових обов'язків.

Споживач зобов'язаний відшкодовувати постачальнику вартість злиття (витоку) теплоносія у своїх мережах теплопостачання у всіх випадках, згідно рахунку, пред'явленого постачальником на підставі акту (ч.8 п. 6.1.3 договору).

У разі злиття або витоку із систем теплоспоживання, наявності втрат теплової енергії, на підставі складених актів споживач відшкодовує постачальнику збитки, у розмірі згідно виставлених рахунків (п.7.3.3 договору).

Договір набирає чинності з 01.01.2012р. і діє до 31.12.2012р. Відповідно до статті 631 Цивільного кодексу України умови договору розповсюджуються на відносини між сторонами, які виникли до його укладення (п.10.1 договору).

Як вбачається з матеріалів справи, між ККП ДМР "Донецькміськтепломережа" та Донецьким національним університетом були підписані Акти розмежування балансової належності теплової мережі (а.с. 10-15).

13.12.2012р. був укладений двосторонній Акт, яким зафіксовано, що у зв'язку з проривом на ділянці зовнішнього трубопроводу, який знаходиться на балансі ДонНУ, 12.12.2012р. був здійснений злив хімічно очищеної гарячої води в кількості 150 куб.м. у будинку №24 по вул. Університетській м. Донецьк. Даний Акт підписаний майстром теплової станції кв. 289 та в.о. головного механіка ДонНУ (а.с. 20)

На підставі калькуляції витрат на виготовлення 1 куб.м. гарячої хімочищеної води жест. 0.2 по ККП "Донецькміськтепломережа" (для сторонніх організацій) від 15.10.2012р. (яка затверджена директором ККП "Донецькміськтепломережа") був здійснений розрахунок, відповідно до якого, вартість зливу 150 куб.м. хімічно очищеної води складає 18081,00 грн. (а.с. 22, 60).

На виконання умов договору про закупівлю теплової енергії за державні кошти №83 від 25.01.2012р., позивач виставив відповідачу рахунок №253 від 07.11.2013р. на суму 18081,00 грн.

Як встановлено колегією суддів, 08.11.2013р. позивач направив на адресу відповідача вимогу №4698 від 07.11.2013р. на суму 18081,00 грн. та рахунок №253 від 07.11.2013р. на суму 18081,00 грн.

Даний рахунок та вимога №4698 від 07.11.2013р. були отримані відповідачем, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення. (а.с. 25)

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем складає 18081,00 грн.

Позивач наполягає на тому, що за відповідачем утворилась заборгованість у розмірі 18081,00 грн.

За таких обставин позивач звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача про стягнення заборгованості у розмірі 18081,00 грн.

Суть спірних правовідносин полягає у вирішення питання щодо стягнення заборгованості за договором про закупівлю теплової енергії за державні кошти.

Спірні правовідносини регулюються нормами Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Господарського процесуального кодексу України, Законом України "Про теплопостачання" від 02.06.2005р. № 2633-1У ( далі - Закон № 2633), Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою КМУ від 21.07.05 №630.

Основні правові, економічні та організаційні засади діяльності на об'єктах сфери теплопостачання, регулювання відносин, пов'язаних з виробництвом, транспортуванням, постачанням та використанням теплової енергії з метою забезпечення енергетичної безпеки України, підвищенням енергоефективності функціонування систем теплопостачання, створення і удосконалення ринку теплової енергії та захисту прав споживачів та працівників сфери теплопостачання визначає Закон України "Про теплопостачання".

Статтею 1 Закону України № 2633 визначено поняття теплової енергії - це товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.

Відповідно до п.2 ст.275 Господарського кодексу України, ст.1, п.4 ст.19 Закону України «Про теплопостачання» споживання теплової енергії допускається тільки на підставі договору, укладеного між Теплопостачальною організацією та Споживачем.

Згідно зі ст. 19 Закону України № 2633 споживач зобов'язаний щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію. Основним обов'язком споживача теплової енергії, відповідно до ст. 24 зазначеного Закону, визначено додержання вимог договору та нормативно-правових актів.

Відповідно до статті 20 Закону України "Про теплопостачання" та Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлення тарифів на теплову енергію належить виключно до повноважень органів місцевого самоврядування. Органами місцевого самоврядування є сільські, селищні, міські ради, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Тарифи на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії та надання послуг з централізованого опалення, які застосовує позивач, є регульованими, застосування та затвердження яких регулюється державою та органами місцевого самоврядування. Тому тариф на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії та надання послуг з централізованого опалення в договорі не може встановлюватись за домовленістю сторін та бути іншим, ніж той, який встановлено у вищевказаному порядку уповноваженими органами.

Відповідно до п.17 ст.1 Закону України «Про теплопостачання» тариф (ціна) на теплову енергію - грошовий вираз витрат на виробництво, транспортування, постачання одиниці теплової енергії (1 Гкал) з урахуванням рентабельності виробництва, інвестиційної та інших складових, що визначаються згідно із методиками, розробленими національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг.

На підставі калькуляції витрат на виготовлення 1 куб.м. гарячої хімочищеної води жест. 0.2 по ККП "Донецькміськтепломережа" (для сторонніх організацій) від 15.10.2012р. (яка затверджена директором ККП "Донецькміськтепломережа") був здійснений розрахунок, відповідно до якого, вартість зливу 150 куб.м. хімічно очищеної води складає 18081,00 грн.

Тобто, вартість хімічно очищеної води (визначена калькуляцією) є не тарифом, а є розміром (за 1 м.куб.) відшкодування шкоди завданої шляхом злиття (витоку) теплоносія у мережах теплопостачання, які знаходяться на балансі Донецького національного університету.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є зокрема договори та інші правочини.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визначається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботи, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматись від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

В силу ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

У відповідності до приписів ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 629 Цивільного кодексу України зазначає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Оскільки відповідач свої обов»язки з урахуванням вимог п.6.1.3 договору не виконав, судова колегія вважає правомірним висновок суду першої інстанції щодо стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 18081,00грн., розмір якої доведений та підтверджений документально.

Доводи апелянта про те, що місцевим господарським судом порушені норми процесуального права, колегією суддів відхиляються з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 29.01.2014 року у судовому засіданні було проголошено вступну та резолютивну частину рішення, про що також зазначено у протоколі судового засідання від 29.01.2014р. (а.с.67, 68).

Повний текст рішення, керуючись ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, був складений протягом п»яті днів, про що свідчить відмітка у рішенні від 29.01.2014р. (а.с.120). Отже, рішення господарського суду Донецької області від 29.01.2014р. по справі №905/8435/13 було складено з дотриманням норм чинного законодавства.

Інші доводи апелянта не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки не спростовують висновок суду.

Враховуючи викладене, твердження заявника апеляційної скарги про порушення норм процесуального та матеріального права не знайшло свого підтвердження, в зв»язку з чим Донецький апеляційний господарський суд не вбачає підстав для його скасування та задоволення апеляційної скарги.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись статями 33, 34, 43, 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Донецького національного університету м.Донецьк на рішення господарського суду Донецької області від 29.01.2014 року у справі №905/8435/13 залишити без задоволення, а рішення господарського суду Донецької області від 29.01.2014 року у справі №905/8435/13 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий О.О.Радіонова

Судді

О.А.Марченко

В.М.Татенко

Надр.5 прим:1 -у справу; 1-позивачу; 1 -відповідачу; 1 -ДАГС; 1-ГС Донецької обл.