Постанова № 39168386, 06.06.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

06 червня 2014 року № 826/4877/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Келеберди В.І. розглянувши у скороченому провадженні адміністративну справу

за позовом

Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві

до

Товариства з обмеженою відповідальністю "Технобуд"

про

стягнення заборгованості в сумі 22 121,95 грн

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державна податкова інспекція у Солом’янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві звернулась до суду з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Технобуд» податкового боргу в сумі 22 121,95 грн.

Позовні вимоги вмотивовано тим, що за відповідачем обліковується податковий борг з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 22 121,95 грн., який виник на підставі податкових повідомлень-рішень від 17.09.2012 №0013491501, №0013481501 та на підставі податних відповідачем декларацій від 07.11.2012 №9069526843, від 08.02.203 №9087021111 у зв’язку з несплатою у встановлений строк.

Відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю «Технобуд» - заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав викладених у письмових запереченнях, які долучено до матеріалів справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Технобуд» зареєстрований Відділом Державної реєстраційної служби Солом’янського району м. Києва як суб’єкт господарювання та перебуває на обліку у Державній податковій службі у Солом’янському районі Головного управління Мін доходів у м. Києві з 30.12.1992.

З матеріалів справи вбачається, що згідно податкових декларацій з податку на прибуток від 07.11.2012 №9069526843, від 08.02.203 №9087021111.

Підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України передбачено, що платник податків зобов’язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до статті 36 Податкового кодексу України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором. Податковий обов'язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом.

Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Згідно пункту 38.1 статті 38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Пунктом 54.1. статті 54 Податкового кодексу України передбачено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

Відповідно до пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач податкове зобов’язання з податку на прибуток визначене у вказаних вище деклараціях у встановлений строк не сплатив.

Також, з матеріалів справи вбачається, що на підставі акту камеральної перевірки податкової звітності з податку на прибуток від 21.08.2013 №5506/15-1-1-13667869, податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 17.09.2012 №0013491501, №0013481501.

Відповідно до п. 58.1 ПК України, у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V ПК України, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Відповідно до п. 58.3. ст. 58 ПК України податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) юридичній особі, якщо його передано посадовій особі такої юридичної особи під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення. Податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її законному представникові або надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого її місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг.

Згідно з пунктом 56.1 ст. 56 Податкового кодексу України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Абзацом 5 п. 56.18 ст. 56 ПК України передбачено, що при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобов’язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Як вбачається з матеріалів справи, зазначені вище податкові повідомлення-рішення відповідачем оскаржені не були, відтак визначені податковим органом податкові зобов’язання, відповідно до пп. 56.17.5, п. 56.18 ст. 56 ПК України, вважаються узгодженими. Відповідно до п. 57.3 ст. 57 ПК України у разі визначення грошового зобов’язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у пп. 54.3-54.3.6 п. 54.3 ст. 54 цього Кодексу, платник податків зобов’язаний сплатити нараховану суму грошового зобов’язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Відповідач доказів сплати податкових зобов’язань, визначених зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, у встановлені законом строки суду не надав.

Згідно підпункту 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України сума грошового зобов’язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов’язання, є податковим боргом.

Суд вважає безпідставним посилання відповідача на постанову Вищого адміністративного суду України від 30.06.2011 № К/9991/9132/11, якою задоволено касаційну скаргу ТОВ «Технобуд», скасовано постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.10.2009 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26.01.2011, задоволено позов і скасовано податкові повідомлення-рішення від 09.02.2009 №00000462307/0 та №00000472307/0 в частині, оскільки з матеріалів справ вбачається, що скасовано податкові повідомлення-рішення не слугували підставою для виникнення податкового боргу відповідача.

Отже, на час вирішення справи податковий борг відповідача з податку на прибуток становить 22 121,95 грн.

Згідно п. 59.1 ст. 59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов’язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу.

Виходячи з положень п. 58.3 ст. 58 ПК України податкова вимога надсилається органом податкової служби в порядку визначеному для надсилання податкового повідомлення-рішення.

Згідно абзацу 3 п. 58.3 ст. 58 ПК України у разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем на адресу відповідача було скеровано податкову вимогу від 21.09.2010 №1/3798.

Також, податковим органом було прийнято рішення про опис майна відповідача у податкову заставу від 11.01.2011 №868.

Оскільки податковий борг Відповідача до цього часу не переривався та не погашено в повному обсязі, то нові вимоги прийняттю не підлягали.

У зв’язку з тим, що відповідач не відреагував на вищезазначену вимогу та не погасив заборгованість, інші вимоги податковим органом не формувались.

Відповідачем не надано суду доказів на спростування вищенаведених доводів позивача, в тому числі доказів погашення податкового боргу.

Підпунктом 20.1.28 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України передбачено, що органи державної податкової служби мають право стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов’язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п.95.1 ст.95 Податкового кодексу України, орган державної податкової служби здійснює за платні: податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Згідно п.95.2 ст.95 Податкового кодексу України, стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

Пунктом 95.3 ст.95 Податкового кодексу України визначено, що стягнення коштів з рахунків платника податків у банк. обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється для виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Беручи до уваги те, що заборгованість з податку на додану вартість у розмірі 22 121,95 грн. відповідач у встановлені законодавством строки не сплатив, наявність у нього вказаної заборгованості підтверджується матеріалами справи, доказів погашення відповідачем зазначеної заборгованості станом на день розгляду цього спору не надано, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Керуючись статтями 160-163, 183-2, 254, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з усіх розрахункових рахунків з податку на прибуток приватних підприємств товариства з обмеженою відповідальністю «Технобуд» податковий борг у розмірі 22 121 (двадцять дві тисячі сто двадцять одна) грн.. 95 коп. на бюджетний рахунок №31118009700010 (одержувач: УДКСУ у Солом’янському районі м. Києва, код одержувача 13050200, банк одержувача ГУДКУ у м. Києві, МФО 820019 (код платежу 11021000).

Відповідно до п.п. 9, 10 ст. 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України постанова, прийнята у скороченому провадженні, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною. У разі оскарження в апеляційному порядку постанови, прийнятої у скороченому провадженні, ухвала суду апеляційної інстанції по такій справі є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя В.І. Келеберда