Постанова № 39168008, 05.06.2014, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 червня 2014 р. Справа №805/5538/14

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 12:27 год.

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді

головуючого судді Мальцевої Н.Г.

за участю секретаря судового засідання Ростова Я.С.

представника позивача Голобородько С.О., діє на підставі дов. від 28.04.2014р

представника відповідача Краснопера Р.А., діє на підставі

дов.№1901/8/05-61-10 від 02.10.2013р

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДІВЕЛЬНІ РЕСУРСИ 2013", м.Донецьк

до Державної податкової інспекції у Будьоннівському районі м.Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області, м.Донецьк

про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії

Товариство з обмеженою відповідальністю "БУДІВЕЛЬНІ РЕСУРСИ 2013" (далі - ТОВ "БУДІВЕЛЬНІ РЕСУРСИ 2013", позивач) звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Будьоннівському районі м.Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області (далі - ДПІ у Будьоннівському районі м.Донецька ГУ Міндоходів у Донецькій області, відповідач) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що Державною податковою інспекцією у Будьоннівському районі м.Донецька ГУ Міндоходів у Донецькій області було проведено перевірку позивача, за результатами якої складено акт № 93/05-61-22-01/38654383 «Про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДІВЕЛЬНІ РЕСУРСИ 2013" щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами - постачальниками та контрагентами - покупцями за січень - лютий 2014р». ТОВ «БУДІВЕЛЬНІ РЕСУРСИ 2013» вважає висновки вказаного акту такими, що не відповідають нормам чинного законодавства України та порушують його законні права та охоронювані законом інтереси, виходячи з того, що фахівцями відповідача, за твердження позивача, при складанні акту про неможливість проведення зустрічної звірки перевищено свої службові повноваження, при складанні акту про неможливість проведення зустрічної звірки не може бути встановлений факт відсутності підприємства за місцезнаходженням, а зазначений факт може бути встановлений лише за умови виходу фахівців податкового органу за місцезнаходженням та отриманням документів від власника приміщення про те, що договір оренди приміщення не укладався або закінчився його термін. Крім цього, позивач зазначає, що відсутність за юридичною адресою, неможливість підтвердити відображення контрагентом сум податку на додану вартість у складі податкових зобов'язань не є підставою для позбавлення позивача права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість, оскільки невиконання свого зобов'язання однією із сторін господарських відносин не може вважатись підтвердженням наявності мети ухилення від сплати податків та отримання податкового вигоди іншою стороною. Також, Товариство з обмеженою відповідальністю «БУДІВЕЛЬНІ РЕСУРСИ 2013» вважає, що висновки податкового органу щодо нереальності правочинів, укладених між позивачем та його контрагентами не грунтуються на вимогах діючого законодавства України, оскільки сторонни договору дійсно мали на меті досягти відповідного правового результату та досягли правового результату і цей факт не спроставаний відповідачем, до того ж, за твердженням позивача, відповідач не виносив податкових повідомлень - рішень, чим порушив ст.58 Податкового кодексу України. Враховуючи наведене, позивач просить визнати протиправними дії ДПІ у Будьоннівському м. Донецька ГУ Міндоходів у Донецькій області щодо коригування показників податкової звітності ТОВ «БУДІВЕЛЬНІ РЕСУРСИ 2013» за січень - лютий 2014 року в АІС «Податковий блок» «Підсистемі автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» на підставі акту від 28.03.2014 року №93/05-61-22-01/38654383 про неможливість проведення зустрічної звірки щодо підтвердження господарських взаємовідносин з контрагентами - постачальниками та контрагентами - покупцями, та зобов'язати відповідача відновити в АІС «Податковий блок» «Підсистема автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» показники податкової звітності ТОВ «БУДІВЕЛЬНІ РЕСУРСИ 2013» за січень - лютий 2014 року, що зазначені у податкових деклараціях з податку на додану вартість.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, навів обставини, викладені в позові, крім цього, 21.05.2014 року до відділу діловодства та документообігу суду надав пояснення, згідно з якими зазначив, що АІС «Податковий блок» є системою з обмеженим доступом, про акт та коригування позивачу стало відомо від контрагентів підприємства, так як на їх адресу надійшли запити від їх податкових органів за місцем обліку.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, надав заперечення, згідно з якими просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог з підстав того, висновки акту відповідають діючому законодавству України, оскільки податковим органом встановлено невідповідність придбаного та реалізованого товару (робіт, послуг) відповідно до зареєстрованих в ЄРПН податкових накладних, що свідчить про удаваність проведених господарських операцій з купівлі-продажу товарно-матеріальних цінностей (робіт, послуг), які фактично спрямовані на формування податкових вимог третім особам. Крім цього, відповідач зазначає, що акт перевірки (його висновки) не має ознак рішення суб'єкта владних повноважень, є документом, фіксуючим висновки перевірки відносно наявності порушень діючого законодавства, акт не є правовим актом індивідуальної дії або кінцевим рішенням суб'єкта владних повноважень по результатам проведеної перевірки, по суті носить суб'єктивний характер, отже оскарження платником податків висновків акту перевірки у судовому порядку не є належним способом захисту порушеного права.

Заслухавши представників сторін, перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд,-

ВСТАНОВИВ:

Згідно з випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії ААВ №837248 від 09.04.2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "БУДІВЕЛЬНІ РЕСУРСИ 2013" 05.04.2013 року зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців як юридична особа за №1 266 102 0000 043245 за адресою: 83053, Донецька обл., м.Донецьк, вул.Георгія Димитрова, буд.2, ідентифікаційний код юридичної особи 38654383; 08.04.2013 року взято на облік в ДПІ у Будьонівському районі м.Донецька Донецької області як платник податків, з 08.04.2013 року знаходиться на обліку в Управлінні ПФУ в Будьонівському районі м.Донецька за №05-14-04-3344 (а.с.29-30).

З довідки АА №843432 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) від 11.04.2013 року вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю "БУДІВЕЛЬНІ РЕСУРСИ 2013" зареєстровано Виконавчим комітетом Донецької міської ради 05.04.2013 року як юридична особа за адресою: 83053, Донецька обл., м.Донецьк, вул.Георгія Димитрова, буд.2, ідентифікаційний код 38654383, 08.04.2013 року внесено до ЄДРПОУ дані щодо суб'єкта - Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДІВЕЛЬНІ РЕСУРСИ 2013" (а.с.31-32).

Позивач діє на підставі статуту, затвердженого рішенням загальних зборів засновників Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДІВЕЛЬНІ РЕСУРСИ 2013" (Протокол №1 від 26.03.2013 року), 05.04.2013 року проведено державну реєстрацію юридичної особи -та зроблено відповідний запис №1266/02-0000043245 (а.с.12-28, 33).

20.02.2014 року Товариством з обмеженою відповідальністю "БУДІВЕЛЬНІ РЕСУРСИ 2013" відповідачу було подано податкову декларацію з ПДВ за січень 2014 року з додатками, що підтверджується квитанціями №1, 1 (про отримання податкової звітності) та квитанцією №2 (про прийняття податкової звітності) (а.с.35-44).

02.03.2014 року позивачем до Державної податкової інспекції у Будьоннівському районі м.Донецька ГУ Міндоходів у Донецькій області було подано податкову декларацію з ПДВ за лютий 2014 року з додатками, про що свідчать квитанції №1, 1 (про отримання податкової звітності) та №2 (про прийняття податкової звітності).

28.03.2014 року Державною податковою інспекцією у Будьоннівському районі м.Донецька ГУ Міндоходів у Донецькій області було складено акт №93/05-61-22-01/38654383 «Про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельні ресурси 2013» (код за ЄДРПОУ (38654383) щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами - постачальниками, покупцями за період: січень 2014 року, лютий 2014 року» (а.с.90-138).

Висновками вказаного акту податковим органом встановлено відсутність об'єктів оподаткування при визначені доходів та витрат (послуг) за період з 01.01.2014 року по 28.02.2014 року, які підпадають під визначення ст.134, ст.138 Податкового кодексу України, відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг) за період з 01.01.2014 року по 28.02.2014 року, які підпадають під визначення ст.185, ст.198 Податкового кодексу України, відсутність реального здійснення господарських операцій на суму податкових зобов'язань 5879,58 тис.грн., в тому числі за січень 2014 року-3161,48 тис.грн., лютий 2014 року - 2736,1 тис.грн. та податкового кредиту на суму 5677,74 тис.грн., в тому числі січень 2014 року-3131,74 тис.грн., лютий 2014 року - 2563,0тис.грн. за період з 01.01.2014 року по 28.02.2014 року з контрагентами-покупцями та контрагентами - постачальниками.

На підставі висновків акту №93/05-61-22-01/38654383 від 28.03.2014 року відповідачем зроблено коригування показників податкової звітності позивача в АІС «Податковий блок» «Підсистемі автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів», що підтверджується витягом з Аналітичної системи «Детальна інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» (а.с.82-89).

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що виникли в цій справі, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовідносини, що склалися між сторонами у цій справі, регулюються нормами Податкового кодексу України.

Відповідно до підпункту 73.5 статті 73 Податкового кодексу України з метою отримання податкової інформації органи державної податкової служби мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків. Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків. Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків. Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. За результатами зустрічних звірок складається довідка, яка надається суб'єкту господарювання у десятиденний термін.

Таким чином, з зазначеної правової норми вбачається, що зустрічна звірка не є перевіркою в розумінні Податкового кодексу України, а її результати повинні бути оформлені довідкою.

Пунктом 75.1. статті 75 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Згідно з пп.75.1.1. п.75.1. ст.75 Податкового кодексу України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків.

За приписом пп.75.1.2. п.75.1. ст.75 цього ж Кодексу документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

При цьому, п.86.1. ст.86 Податкового кодексу України передбачено, що результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

З системного аналізу вказаних вище норм Податкового кодексу України випливає висновок, що за результатами зустрічних звірок суб'єктів господарювання складається довідка, а результатом перевірки може бути як довідка, у разі відсутності порушень вимог діючого законодавства України, так й акт - у разі наявності таких порушень.

При цьому, суд вважає необхідним зазначити те, що акти про неможливість проведення зустрічних звірок не є тим самим, що і результати проведених зустрічних звірок, які є джерелом отримання податкової інформації, що положеннями ст. 83 Податкового кодексу України визначена в якості підстави для висновків під час проведення перевірок. Сама по собі неможливість реалізації контролюючими органами визначеної законодавством компетенції щодо проведення зустрічних звірок не може вважатись доказом вчинення порушень податкового законодавства платником податків.

Крім того, при складанні акту про неможливість проведення зустрічної звірки не може бути встановлений факт відсутності підприємства за місцезнаходженням, зазначений факт може бути встановлений лише за умови виходу фахівців податкового органу за місцезнаходженням та отриманням документів від власника приміщення про те, що договір оренди приміщення не укладався або закінчився його термін.

Чинне законодавство передбачає певний порядок внесення до Єдиного державного реєстру запису про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням.

Відповідно до ч. 5 ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням повинні міститися в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Положеннями ч.1 ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", яка визначає статус відомостей Єдиного державного реєстру, передбачено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

При цьому, частиною 3 статті 18 "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" встановлено, що у випадку, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Тобто, основними та належними доказами відсутності платника податків за його місцезнаходженням у даному випадку є відомості, які містяться в Єдиному державному реєстрі.

За таких обставин, при складанні акту про неможливість проведення зустрічної звірки податковий орган вийшов за межі повноважень, наданих діючим законодавством України.

Що стосується суті висновків відповідача викладених в акті №93/05-61-22-01/38654383 від 28.03.2014 року, суд вважає необхідним зазначити наступне.

Однією з підстав для висновків податкового органу, викладених в розглядуваному акті щодо не підтвердження реальності здійснення позивачем господарських операцій стали висновки викладені в акті про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ТОР 2013» (код за ЄДРПОУ 38769920) щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків покупцями та постачальниками, їх реальність та повнота відображення в обліку з ПДВ за період січень-лютий 2014 року, тобто контрагента позивача, якого не знайдено податковим органом за місцем реєстрації.

Отже, в основу акту перевірки позивача покладений такий самий акт про неможливість проведення зустрічної звірки його контрагента.

З огляду на наведене вище, суд зазначає, що відсутність за юридичною адресою, неможливість підтвердити відображення контрагентом сум податку на додану вартість у складі податкових зобов'язань не є підставою для позбавлення позивача права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість, оскільки невиконання свого зобов'язання однією із сторін господарських відносин не може вважатись підтвердженням наявності мети ухилення від сплати податків та отримання податкової вигоди іншою стороною.

Судом встановлено, що податковий орган, при здійсненні перевірки не перевіряв первинних документів, які свідчать про фінансово-господарську діяльність позивача з його контрагентами, як й первинні документи його контрагента, оскільки акт містить посилання на те, що контрагент позивача не знаходиться за зареєстрованим місцезнаходженням. Отже, висновок щодо ознак нікчемності правочинів здійснений відповідачем як наслідок незнаходження підприємств за юридичною адресою.

Однак, суд зазначає, що вказані обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит з податку на додану вартість у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого права та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту, оскільки податкове законодавство України не ставить право платника податку на додану вартість на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності їх за місцезнаходженням, так само відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу тощо. В разі порушення контрагентом податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи.

Чинне законодавство України не зобов'язує платника податків перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства та його безпосередню наявність за місцезнаходженням перед тим, як відносити відповідні суми витрат до валових витрат та суми податку на додану вартість до податкового кредиту.

Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини.

Так, в пункті 71 рішення у справі «Булвес» АД проти Болгарії» Європейського суду з прав людини дійшов такого висновку: «... Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування податку на додану вартість і, як наслідок, сплачувати податок на додану вартість повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності».

Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків.

Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

З наведених законодавчих положень випливає, що право на зменшення об'єкта оподаткування податку на прибуток та податку на додану вартість на суму понесених витрат надається добросовісним платникам для компенсації витрат, понесених у процесі здійснення реальної економічної діяльності, за умови наявності належного документального підтвердження виконання господарської операції.

Положеннями статті 204 Цивільного кодексу України закріплений принцип презумпції правомірності правочину, згідно якого правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Тобто, усі треті особи, у тому числі державні органи, не можуть нехтувати правами і обов'язками, що виникли в учасників такого правочину, а відтак не повинні порушувати ці права та не перешкоджати здійсненню їх обов'язків. Така презумпція може бути спростована у двох випадках: неправомірними мають вважатися такі правочини, які за змістом, формою чи іншими елементами в імперативній формі визнаються законом недійсними з моменту їх вчинення (нікчемні правочини). Нікчемним, зокрема, є правочин щодо забезпечення зобов'язань, вчинені без додержання письмової форми (ст. 547 ЦКУ); вважатимуться неправомірними також ті правочини, недійсність яких встановлюється судом на вимогу заінтересованої особи у встановлених законом випадках (оспорюванні правочини).

З огляду на наведене, суд вважає, що висновки податкового органу не ґрунтуються на діючому законодавстві України.

Як зазначалося вище, висновки податкового органу про порушення позивачем податкового законодавства зроблені з використанням лише інформації, наявної у податкових органах, без дослідження первинних бухгалтерських документів, на підставі яких платник податку відображає відповідні господарські операції в бухгалтерському та податковому обліках, внаслідок чого вони не є обґрунтованими та є безпідставними.

Крім того, суд вважає необхідним зазначити, що у податковому праві визнається критерій добросовісності платника, який передбачає законність дій платника у сфері податкових правовідносин (у тому числі і щодо формування даних податкового обліку), доки це не спростовано у порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Наведене також виключає можливість застосування до платника негативних правових наслідків (зокрема, у вигляді вилучення з електронної бази даних задекларованих ним показників) до моменту донарахування платникові податкового зобов'язання в порядку статті 54 Податкового кодексу України та його узгодження.

Таким чином, будь-які зміни до інформаційних баз мають визнаватися протиправними, якщо відповідні дані не співпадають з узгодженими сумами (або іншими показниками) податкового обліку.

Такий висновок у повній мірі відповідає положенням ст.61 Конституції України, згідно з якою юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Відповідно до п.8 ст.19 Господарського кодексу України усі суб'єкти господарювання зобов'язані самостійно здійснювати первинний та бухгалтерський облік результатів своєї роботи, складати статистичну інформацію щодо своєї господарської діяльності, інші дії, визначені законом.

За приписом п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі у разі ввезення їх на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів (послуг); дата отримання платником податків товарів (послуг), що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної ) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, і складаються з сум податку, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою 193.1 ст.193 Кодексу протягом звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів у тому числі необорот7их матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні матеріальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватись в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом податкового періоду.

З наведених вище законодавчих положень випливає, що умовами реалізації права платника податків на податковий кредит є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) з господарською метою та наявність первинних документів, зокрема податкових накладних, оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства.

Відповідно до п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою особою та скріплену печаткою податкову накладну якій зазначено в окремих рядках:.... е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг...».

Пунктом 201.7. статті 201 Податкового кодексу України визначено, що податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата.

При цьому, податковим кодексом України або іншими нормативно-правовими актами не встановлено будь-яких обмежень ніж наявність належним чином оформленої податкової закладної щодо включення до податкового кредиту суми сплаченого податку, не встановлено обов'язку для позивача здійснювати контроль за веденням господарської діяльності та зобов'язань сплати податку до бюджету контрагентами. Про виконання умов зазначеного договору свідчать виписані податкові накладні.

Податковим органом не доведено нереальність правочинів, укладених між позивачем та його контрагентами, оскільки вказані правочини та їх виконання податковим органом не було досліджено під час проведення зустрічної звірки.

Відповідно до пп.54.3.2 п.54.3 ст.54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових питних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Згідно з абз. 1, 2 п. 58.1 ст. 58 Податкового кодексу України у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу У цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Податкове повідомлення-рішення містить підставу для такого нарахування зменшення податкового зобов'язання та/або зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість; посилання на норму цього Кодексу та/або іншого закону, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок грошових зобов'язань платника податків; суму грошового зобов'язання, що повинен сплатити платник податку; суму зменшеного (збільшеного) бюджетного відшкодування /або зменшення від'ємного значення результатів господарської діяльності або від'ємного значення суми податку на додану вартість; граничні строки сплати грошового зобов'язання та/або строки виправлення платником податків показників податкової звітності; попередження про наслідки несплати грошового зобов'язання або внесення правлень до показників податкової звітності в установлений строк; граничні строки, передбачені цим Кодексом для оскарження податкового повідомлення-рішення.

Отже, у випадку виявлення факту заниження платником податків податкового зобов'язання, рівно як і у випадку виявлення факту завищення платником податків податкового зобов'язання, в тому числі і внаслідок декларування неіснуючого об'єкта оподаткування, податковий орган зобов'язаний прийняти відповідне податкове повідомлення-рішення, іншого порядку дій податкового органу як суб'єкта владних повноважень у спірних правовідносинах законодавство не передбачає.

Між тим, у спірних правовідносинах податковий орган податкового повідомлення-рішення не виносив, що є порушенням норм ст.58 Податкового кодексу України.

Згідно з ст.20 Податкового кодексу України податковий орган здійснює контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплатою податків та зборів обов'язкових платежів), а також контроль за поданням платниками податків податкових декларацій розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів, перевірки їх достовірності є одними з основних функцій державних податкових інспекцій в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонних та об'єднаних державних податкових інспекцій.

Порядок та механізм такого контролю визначається нормативними документами Державної податкової адміністрації України, Міністерством доходів і зборів України.

Наказом Міністерства доходів і зборів «Про затвердження методичних рекомендацій щодо організації та проведення камеральних перевірок податкової звітності платників податків, крім перевірок податкової декларації про майновий стан і доходи та податкової декларації платника єдиного податку - фізичної особи - підприємця» №165 від 14.06.2013 року, наказом ДПС України від 15.05.12 №420, яким затверджено Методичні рекомендації щодо комплексного відпрацювання сум ПДВ, які формують податковий кредит за податковими накладними, не зареєстрованими в ЄРПН та Інструкцію користувача АС «Система співставлення реєстру податкових накладних та Єдиного реєстру податкових накладних (податковий кредит)".

Зазначеними наказами створені такі програмні продукти, а саме: система формування та подання до органу ДПС засобами телекомунікаційного зв'язку податкової звітності в електронному вигляді щодо ведення обліку розшифрування податкового кредиту та податкових зобов'язань у розрізі контрагентів; система приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності щодо проведення автоматизованого контролю податкової декларації з податку на додану вартість на районному рівні; система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України.

Наказом Міністерства фінансів України № 1492 від 25.11.2011 року, зареєстрованим Мінюстом 20.12.11 року за №1490/20228, затверджена форма декларації з податку на додану вартість та порядок її заповнення і подання, яким встановлено, що одночасно з декларацією повинні подаватися всі необхідні додатки до декларації, подання яких передбачено цим Порядком, а також розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (додаток 5 до податкової декларації з податку на додану вартість та додаток 2 до податкової декларації з податку на додану вартість (скороченої). У разі подання уточнюючих розрахунків, в яких проводиться коригування податкових зобов'язань та/або податкового кредиту, такі ж розшифровки подаються на суму уточнення.

Таким чином, АІС Податковий блок «Підсистема автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» є одним з програмних продуктів центральної бази даних податкової звітності, що введена в дію з метою проведення перевірок податкових декларацій з податку на додану вартість, в якій по податковим періодам відображаються показники податкового кредиту та податкових зобов'язань платників податків у розрізі контрагентів на підставі поданої податкової звітності з ПДВ.

Відповідно до п. 54.1 ст. 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно з п.49.8 ст.49 Податкового кодексу України прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

Наказом ДПС України від 14.06.2012 №516 затверджено Методичні рекомендації щодо приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в органах ДПС України, пунктом 4.4 яких передбачено, що прийняття податкової декларації є обов'язком ОДПС. Відмова посадової особи ОДПС прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених статтями 48 та 49 Податкового кодексу України, у тому числі висунення будь-яких передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо), забороняється. За відсутності зауважень до оформлення податкової звітності вона реєструється і вважається прийнятою.

Отже, обов'язок платника податків подати декларацію з податку на додану вартість узгоджується з обов'язком податкового органу прийняти таку декларацію та, при відсутності зауважень до її оформлення, відобразити показники цієї декларації у відповідних базах податкової звітності.

Таким чином, показники податкового кредиту та податкових зобов'язань конкретного платника податків, які відображаються в АІС «Податковий блок» «Підсистема автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів», формуються на підставі показників поданих таким платником податків податкових декларацій з ПДВ, і повинні їй відповідати.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що самостійна зміна відповідачем в АІС «Податковий блок» «Підсистема автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» позивача на підставі актів про неможливість проведення зустрічної звірки, без прийняття податкового повідомлення-рішення та без зміни цих показників самим позивачем шляхом подання уточнюючих декларацій (розрахунків) порушує права та інтереси позивача.

Виходячи із специфіки податку на додану вартість, який сплачується у складі ціни товарів (робіт, послуг), одна операція з продажу товару викликає відповідні податкові наслідки у обох сторін цієї операції, які є платниками податку на додану вартість, - у продавця - податкові зобов'язання, а у покупця - податковий кредит на аналогічну суму.

За таких обставин, невідповідність показників податкового кредиту та податкових зобов'язань, що задекларовані позивачем у деклараціях з податку на додану вартість, показникам з централізованої бази даних податкової звітності, має безпосередній вплив на права та інтереси позивача, і така невідповідність має для позивача негативні наслідки, а саме: погіршення його ділової репутації, як належного платника податків, відмова його контрагентів від подальших господарських відносин з метою уникнення негативних податкових наслідків для себе від таких операцій, тощо.

З огляду на вимоги діючого законодавства України, відповідач не врахував зазначені норми та, у порушення норм вищезазначеного законодавства, здійснив зміни в АІС «Податковий блок» «Підсистема автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» щодо коригування показників податкової звітності ТОВ «БУДІВЕЛЬНІ РЕСУРСИ 2013» за січень - лютий 2014 р.

Суд зазначає, що процес зіставлення даних податкової звітності з ПДВ у розрізі контрагентів є формальним рівнем податкового контролю, на стадії якого податковий орган фактично порівнює задекларовані контрагентами кореспондуючі суми податкових зобов'язань та податкового кредиту з метою оперативного виявлення платників, що підлягають документальній перевірці.

При цьому, зазначений етап контрольно-перевірочної роботи не передбачає здійснення податковим органом оцінки дотримання платником вимог податкового законодавства та аналізу змісту та характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника, оскільки питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій досліджуються податковим органом при проведенні податкової перевірки платника з дослідженням фінансово-господарських документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податку.

Висновок щодо правильності (або недостовірності) задекларованих платником даних податкового обліку як підстави для внесення змін до вказаної бази даних може бути зроблений податковим органом після визначення платникові податкових зобов'язань та їх узгодження у встановленому законом порядку.

Враховуючи, що за наслідками проведеної зустрічної звірки податкові повідомлення - рішення не приймались, а відповідно податкові зобов'язання не узгоджувались, суд дійшов висновку про те, що відповідачем безпідставно було внесено зміни до автоматизованої системи АІС «Податковий блок» «Підсистема автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» щодо показників податкової звітності ТОВ «БУДІВЕЛЬНІ РЕСУРСИ 2013» за січень - лютий 2014 р.

Правові позиції з цих питань були висловлені в постанові Вищого адміністративного суду України № К/800/37737/13 11.03.2014 року, ухвалі Вищого адміністративного суду України №К/9991/65129/12 від 09.04.2014 року, ухвалі Вищого адміністративного суду України №К/800/58427/13 від 13.03.2014 року.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку про перевищення відповідачем своїх повноважень, передбачених нормами чинного законодавства України при складанні акту «Про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельні ресурси 2013 код за ЄДРПОУ (38654383) щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами - постачальниками, покупцями за період: січень 2014 року, лютий 2014 року», що призвело до протиправного внесення змін до АІС «Податковий блок» «Підсистема автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів».

Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

За приписом ч.2 ст.71 цього ж Кодексу в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем до матеріалів справи не надано доказів, які б спростовували доводи позивача.

За таких обставин, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Згідно з ч.1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Відповідно до квитанції №0410007 від 29.04.2014 року Товариством з обмеженою відповідальністю "БУДІВЕЛЬНІ РЕСУРСИ 2013" був сплачений судовий збір в розмірі 73,08 грн., який підлягає поверненню позивачеві.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 8 - 11, 94, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДІВЕЛЬНІ РЕСУРСИ 2013" до Державної податкової інспекції у Будьоннівському районі м.Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити повністю.

Визнати дії Державної податкової інспекції у Будьоннівському м.Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області щодо коригування показників податкової звітності Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДІВЕЛЬНІ РЕСУРСИ 2013» за січень - лютий 2014 року в АІС «Податковий блок» «Підсистемі автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» на підставі акту від 28.03.2014 року №93/05-61-22-01/38654383 про неможливість проведення зустрічної звірки щодо підтвердження господарських взаємовідносин з контрагентами - постачальниками та контрагентами - покупцями протиправними.

Зобов'язати Державну податкову інспекцію у Будьоннівському м.Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області відновити в АІС «Податковий блок» «Підсистема автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» показники податкової звітності Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДІВЕЛЬНІ РЕСУРСИ 2013» за січень - лютий 2014 року, що зазначені у податкових деклараціях з податку на додану вартість.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДІВЕЛЬНІ РЕСУРСИ 2013" судовий збір в розмірі 73 (сімдесят три) гривня 08 (вісім) копійок.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанову прийнято в нарадчій кімнаті, її вступну та резолютивну частини проголошено в судовому засіданні 05 червня 2014 року, в присутності представників сторін.

Постанову складено у повному обсязі 10 червня 2014 року.

Суддя Мальцева Н.Г.