Ухвала суду № 39167327, 05.06.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"05" червня 2014 р. м. Київ К/800/59813/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого судді: суддів: Стрелець Т.Г., Голяшкіна О.В., Логвиненка А.О.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління благоустрою та комунального обслуговування Донецької міської ради

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2013року

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2013року

у справі №805/13002/13-а

за позовом Головного управління благоустрою та комунального обслуговування

Донецької міської ради

до Головного управління капітального будівництва Донецької

обласної державної адміністрації

про зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2013 року Головне управління благоустрою та комунального обслуговування Донецької міської ради звернулось до суду з позовом до Головного управління капітального будівництва Донецької обласної державної адміністрації, яким просило зобов'язати відповідача поновити благоустрій за місцем проведення робіт, зазначених у пунктах 1.1. та 1.2. договору № 120 від 22.03.2013 року, а саме: засипати траншею (котлован) на об'єкті, зазначеному в цьому договорі, будівництво газорегуляторних пунктів і газопроводу в сел. Широкий по вул.Железногорська, Челпанова; Кіровський - Ленінський райони м. Донецька; стягнути з відповідача пеню, передбачену п. 4.2. договору, починаючи з 08.07.2013 по 10.10.2013 у сумі 44500,0 грн.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2013року у справі №805/13002/13-а, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2013 року у зазначеній справі, в задоволені позовних вимог відмовлено.

При ухваленні рішень суди першої та апеляційної інстанцій виходили з необґрунтованості позивачем своїх вимог, оскільки укладення договору №120 від 22.03.2013 року здійснено з перевищенням компетенції обома сторонами, у зв'язку з чим він не може створювати для них юридичних наслідків, отже позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Управління благоустрою та комунального обслуговування звернулось до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить вищезазначені судові рішення скасувати, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Відповідач подав до Вищого адміністративного суду України заперечення на касаційну скаргу, в якому наголошував на відповідність судових рішень обставинам справи та вимогам законодавства України. Просив залишити касаційну скаргу без задоволення, судові рішення - без змін.

Справу розглянуто в попередньому судовому засіданні з врахуванням повноважень суду, встановлених частиною 3 статті 2201 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши і обговоривши доводи касаційної скарги та заперечень на неї, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і наданої ними правової оцінки обставин у справі, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно частини 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах касаційної скарги.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 22.03.2012 року між Головним управління благоустрою та комунального обслуговування Донецької міської ради та Головним управління капітального будівництва Донецької обласної державної адміністрації укладено договір №120 на тимчасове порушення існуючого благоустрою території міста Донецька, з подальшим його відновленням.

За умовами договору позивач надав право відповідачу на тимчасове порушення благоустрою території м. Донецька шляхом проведення робіт з будівництва ГРП і газопроводу у сел. Широкий по вул. Железногорськая, Челпанова; Кировський-Ленінський райони м. Донецька. Загальна довжина розриття і розміри асфальтового (шлакового) покриття, що відновлюється - 1090 м, 240 кв. м. Дата початку робіт - 22.03.2012, закінчення - 31.05.2012, додатковими угодами сторони продовжили строк закінчення робіт до 07.07.2013 року.

Переглядаючи судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій, з урахуванням доводів касаційної скарги та заперечень на неї, колегія суддів Вищого адміністративного суду України виходить з наступного.

Згідно статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до пункту 14 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний договір - дво - або багатостороння угода, зміст якої складають права та обов'язки сторін, що випливають із владних управлінських функцій суб'єкта владних повноважень, який є однією із сторін угоди.

Ознаками адміністративного договору є суб'єктність, тобто однією із сторін договору є суб'єкт владних повноважень, та предметність - права й обов'язки учасників договору випливають з управлінських функцій суб'єкта владних повноважень.

Сфера функціонування адміністративного договору - це відповідна система державного управління на будь-якому ієрархічному рівні, то метою адміністративних договорів є реалізація функцій держави, а більш конкретно - реалізація повноважень того чи іншого органу. У свою чергу мета цивільно-правових договорів - це задоволення потреб суб'єктів цивільно-правових відносин, отримання прибутку та відповідних (майнових чи немайнових) матеріальних благ - об'єктів цивільного обороту (постанова Верховного Суду України від 13 жовтня 2009 року N 09/209).

Згідно з частиною 3 статті 23 Господарського кодексу України правові акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування, прийняті в межах їх повноважень, є обов'язковими для виконання усіма учасниками господарських відносин, які розташовані або здійснюють свою діяльність на відповідній території.

Оскільки, таким актом є рішення Донецької міської ради від 23.11.2011 № 10/7 про затвердження Правил № 10/7.

Відповідно до пункту 1.3. розділу VI цих Правил тимчасове погіршення благоустрою (при будівництві, реконструкції або капітальному ремонті будівель, споруд, прокладанні підземних інженерних мереж, комунікацій, ремонті дорожнього покриття, забиванні паль або шпунтів, бурінні свердловин, встановленні тимчасових або постійних парканів та огорож, установці рекламних засобів та т.д.) дозволяється тільки за наявності у Виконавця робіт договору з Головним управлінням благоустрою та комунального обслуговування міської ради на тимчасове порушення благоустрою території м. Донецька.

Укладення договорів на тимчасове порушення існуючого благоустрою території міста Донецька обумовлено виконанням покладених на позивача повноважень, передбачених пунктом 1.3. розділу VI цих Правил № 10/7, які направлені на задоволення публічного інтересу.

Спір виник з приводу виконання адміністративного договору, зміст якого складають права та обов'язки сторін щодо реалізації одним з них владних управлінських функцій, у зв'язку з чим він підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

В адміністративному договорі такі ограни виступають як суб'єкти публічного права, тому їх статус визначається їх компетенцією. Тобто право на укладення адміністративного договору має бути передбачено в нормах про компетенцію цих органів. Вимога компетентності суб'єкта владних повноважень як учасника адміністративного договору є основною умовою його дійсності.

Положення про Головне управління капітального будівництва Донецької обласної державної адміністрації, затвердженого розпорядженням голови облдержадміністрації від 20.04.2004 року № 183, яке діяло на час укладення Договору, вбачається, що основними завданнями цього Управління, серед іншого, є забезпечення реалізації державної політики у галузі будівництва, виконання завдань з будівництва житлових будинків, об'єктів освіти, охорони здоров'я, зв'язку, транспорту, торгівлі, громадського харчування, комунального господарства, культурно-побутового та іншого призначення та ефективного використання капітальних вкладень, що спрямовується на цю мету (пп. 3.1.-3.2. п. 3, а.с. 73).

Отже, вступ Головного управління капітального будівництва Донецької обласної державної адміністрації в договірні відносини з позивачем також був обумовлений виконанням цим Управлінням покладених на нього владних повноважень з метою задоволення публічного інтересу, що у свою чергу вимагає наявності відповідної компетенції також і у цього органу.

Однак, як слідує з абзацу 2 пункту 1 Положення № 183, на території області Управління виконує лише функції замовника будівництва об'єктів житлово-комунального і соціального призначення.

Аналогічну норму містить також абзацу 2 пункту 1 нової редакції Положення про Департамент капітального будівництва Донецької обласної державної адміністрації, затвердженого розпорядженням голови облдержадміністрації від 08.05.2013 № 241 (а.с. 25).

З пункту 1.3. розділу VI Правил № 10/7 вбачається, що договір з Головним управління благоустрою та комунального обслуговування Донецької міської ради та Головним управління капітального будівництва Донецької обласної державної адміністрації на тимчасове порушення благоустрою території м. Донецька має укладатися з виконавцем, а не замовником робіт.

Судами встановлено, що виконавцем робіт з будівництва газорегуляторних пунктів і газопроводу у сел. "Широкий" по вул. Железногорская, Челпанова; Кировський-Ленінський райони м. Донецька є ТОВ "Донсервісбуд" (а.с. 21-22, 39-45), отже, саме ця особа відповідно до пункту 1.3. розділу VI Правил № 10/7 повинна була укласти договір на тимчасове порушення благоустрою території м. Донецька з позивачем.

Судами першої та апеляційної інстанцій вірно встановлено, що укладення цього Договору було здійснено з перевищенням компетенції обома сторонами, у зв'язку з чим він не може створювати для них юридичних наслідків, що у свою чергу робить неможливим задоволення позовних вимог про зобов'язання до виконання умов Договору та стягнення штрафних санкцій, пов'язаних з їх невиконанням. Вчинення таких дій можливо лише виконавцем робіт - ТОВ "Донсервісбуд", яке наділено відповідними трудовими та матеріально-технічними ресурсами для їх виконання. Саме тому обов'язки, передбачені пунктами 4.6. та 4.12. розділу VI Правил № 10/7, на які посилається позивач, стосуються будівельних організацій - виконавців, а не замовників робіт.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що наявність у відповідача лише статусу замовника відповідно до Положення позбавляє його не тільки юридичної, але і технічної можливості самостійно виконати в натурі умови Договору, як того вимагає позивач, а саме: засипати траншею (котлован) на об'єкті, зазначеному в цьому Договорі.

Із матеріалів справи та змісту касаційної скарги не вбачається неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права. Також відсутні підстави вважати, що цими судами допущені порушення норм процесуального права.

Згідно статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З огляду на наведене, рішення суду першої та апеляційної інстанції підлягають залишенню без змін.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Головного управління благоустрою та комунального обслуговування Донецької міської ради - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2013року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2013рок у справі №805/13002/13-а - залишити без змін.

Ухвала може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та у порядку, передбачені статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: