Ухвала суду № 39167266, 05.06.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"05" червня 2014 р. м. Київ К/800/57071/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого судді: суддів: Стрелець Т.Г., Голяшкіна О.В., Логвиненка А.О.,

розглянувши в письмовому провадженні касаційну скаргу ОСОБА_4

на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2013року

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня 2013року

у справі №812/7487/13-а

за позовом Первомайського міського центру зайнятості Луганської області

до ОСОБА_4

про стягнення безпідставно отриманої допомоги по безробіттю,-

ВСТАНОВИЛА:

В серпні 2013 року Первомайський міський центр зайнятості Луганської області (далі по тексту Центр зайнятості) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4, яким просив стягнути з останньої 4201,36 грн. отриманих від позивача в якості допомоги по безробіттю.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2013року у справі №812/7487/13-а, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня 2013 року у зазначеній справі, позовні вимоги задоволено.

При ухваленні рішень суди першої та апеляційної інстанцій виходили з обґрунтованості позивачем своїх вимог. Допомога по безробіттю в розмірі 4201,36 грн. була отримана відповідачем без достатніх правових підстав, оскільки у період перебування на обліку в Центрі зайнятості ОСОБА_4 відносилася до категорії зайнятого населення, була фізичною особою-підприємцем.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, ОСОБА_4 звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить вищезазначені судові рішення скасувати, ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження, встановленого пунктом 1 частини 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши і обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і наданої ними правової оцінки обставин у справі, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно частини 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах касаційної скарги.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_4 перебувала на обліку в Центрі зайнятості з 31.10.2012 року по 19.07.2013 року та отримала допомогу по безробіттю в сумі 4201,36 грн.

Згідно акту розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 24.07.2013 року, ОСОБА_4 зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності. На реєстрацію в Центрі зайнятості вона не мала права.

Переглядаючи судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій, з урахуванням доводів касаційної скарги, колегія суддів Вищого адміністративного суду України виходить з наступного.

Згідно статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини 3 статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

В процесі розгляду справи судами попередніх інстанції досліджена обставина отримання ОСОБА_4 допомоги по безробіттю за час її реєстрації в якості суб'єкта підприємницької діяльності.

Заперечуючи проти висновків судів, касатор зазначає, що на час постановлення на облік вона не була приватним підприємцем.

До такої позиції судова колегія Вищого адміністративного суду України відносить критично та наголошує наступне.

Згідно пункту 9 статті 47 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", державний реєстратор за відсутності підстав для залишення без розгляду документів, які подані для внесення до Єдиного державного реєстру запису про рішення фізичної особи - підприємця щодо припинення нею підприємницької діяльності, зобов'язаний не пізніше наступного робочого дня з дати надходження зазначених документів внести до Єдиного державного реєстру запис про рішення щодо припинення фізичною особою - підприємцем підприємницької діяльності із зазначенням відомостей про порядок та строк заявлення кредиторами своїх вимог і в той самий день передати органам статистики, доходів і зборів, Пенсійного фонду України повідомлення про внесення такого запису.

У відповідності до абзацу 2 пункту 17 статті 47 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", дата внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем є датою державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем.

З урахуванням вказаних вище норм права, суд касаційної інстанції вважає, що суди дійшли обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог, оскільки внесення до Єдиного державного реєстру запису про рішення щодо припинення фізичною особою - підприємцем підприємницької діяльності, є лише одним з етапів процедури припинення підприємницької діяльності, яка закінчується внесенням до реєстру запису про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності та подальшим наданням таких відомостей органам статистики, доходів і зборів, Пенсійного фонду України тощо.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що судами правозастосування відбулось із дотримання норм діючого законодавства та з повним, достовірним, неупередженим та об'єктивним з'ясуванням обставин справи.

В обґрунтування касаційної скарги ОСОБА_4 фактично покладені доводи, які зводяться до переоцінки доказів у справі та не свідчать про порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Відповідно статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи викладене, судова колегія Вищого адміністративного суду України вважає, що доводи касаційної скарги не спростовують висновків, викладених в оскаржуваних судових рішенням, вони ґрунтуються на вимогах норм матеріального та процесуального законодавства, підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 - залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2013року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня 2013 року у справі №812/7487/13-а - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам і може переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та у порядку, передбачені статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: