Ухвала суду № 39166870, 05.06.2014, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-602, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Нагірняк М.Ф.

Суддя-доповідач:Котік Т.С.

УХВАЛА

іменем України

"05" червня 2014 р. Справа № 806/827/14

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Котік Т.С.

суддів: Жизневської А.В.

Малахової Н.М.,

при секретарі Зеліковій О.В. ,

за участю представників сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "08" квітня 2014 р. у справі за позовом Приватного підприємства фірми "Санітас" до Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення ,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2014 року задоволено позовні вимоги Приватного підприємства фірми "Санітас".

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції від 24.12.2013р. №0002702202. Відшкодовано позивачу судові витрати у вигляді судового збору в сумі 1827,00грн.

В апеляційній скарзі Житомирська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Житомирській області, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду та прийняти нову - про відмову в задоволенні позовних вимог. Зокрема, апелянт посилається на те, що висновки суду про віднесення позивачем до валових витрат сплачених коштів ТДВ СК "Рада" (ТДВ СК "Відродження України") не відповідають вимогам чинного законодавства, а тому податковим органом правомірно було винесено оскаржуване податкове повідомлення - рішення щодо збільшення позивачу сум грошового зобов'язання з податку на прибуток та застосування фінансових санкцій за вказані періоди.

Розглянувши справу, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи убачається, що за результатами позапланової виїзної перевірки Приватного підприємства фірми "Санітас" з питань фінансових взаємовідносин з ТДВ СК "Рада" (ТДВ СК "Відродження України"), за період з 01.01.2010року по 31.12.2012року, складено відповідний акт перевірки від 06.12.2013року (а.с. 8-29 том 1).

Відповідно до висновків, зазначених в акті перевірки від 06.12.2013року, позивачем порушено вимоги пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткуванню прибутку підприємств" та п.138.1. і п.138.2 ст.138, пп.140.1.6 п.140.1 ст.140 Податкового кодексу України, що стало підставою для невизнання податковим органом валових витрат позивача, зумовлених взаємовідносинами з ТДВ СК "Рада" (ТДВ СК "Відродження України"), що мали місце протягом 2010-2012років.

На підставі акту перевірки, податковим органом винесено податкове повідомлення - рішення від 24.12.2013 року №0002702202, за яким, підприємству були збільшені суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 480915,00грн. та застосовано фінансові санкції в сумі 82191,00грн. (а.с. 6 том 1).

Перевіряючи правомірність винесення спірного рішення, суд першої інстанції прийшов до висновку, що доводи податкового органу про завищення позивачем сум валових витрат за 2010рік на 583065,00грн., за 2011рік на 1219361,00грн. та за 2012рік на 610965,00грн., що призвело до заниження податку на прибуток за вказаний період на загальну суму 554522,00грн., не відповідають обставинам справи та не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції, спірні господарські відносини були зумовлені генеральними договорами добровільного страхування фінансових ризиків № 1001/26-17 від 01.10.2009року, № 1001/06-17 від 01.10.2010року між Приватним підприємством фірми "Санітас" та Товариством з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Відродження України", та відповідними додатками до них (а.с.54-78 т.1).

Додатковою угодою №4 від 27.12.2011року змінено назву Страховика на Товариство з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Рада" за тим же кодом ЄДРПОУ (30779308) (а.с.61т.1), надалі - Страховик.

За умовами вказаного договору, страхуванню підлягали майнові інтереси Приватного підприємства фірми "Санітас", пов'язані з фінансовими ризиками при здійсненні підприємницької (господарської діяльності), а страховим випадком - збитки підприємства внаслідок невиконання (неналежного виконання) контрагентами позивача зобов'язань по договорам (контрактам, угодам) укладеним позивачем з відповідними контрагентами.

В додатках до генеральних договорів наводився повний перелік договорів позивача з конкретними контрагентами, фінансові ризики по яких позивача підлягають страхуванню.

Укладення вказаних договорів передбачено Законом України "Про страхування". Зокрема, статтею 6 вказаного Закону передбачено, що добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Суд приймає до уваги доводи Позивача про те, що факт надання послуги страхування не пов'язаний безпосередньо з настанням чи не настанням страхового випадку.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про страхування" страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів. Визначення страхування, як форми захисту осіб від настання певних подій, обумовлених договором страхування, не включає такої ознаки, як обов'язкове і неминуче настання відповідної події. Така подія може настати, а може не настати, а суть страхування полягає в тому, що застрахована особа (страхувальник) за плату страховику, отримує захист від наслідків можливого настання відповідної події. Тобто, з моменту набрання чинності договором страхування (сплати страхової премії) і протягом всього строку дії договору страхування, послуга страхування є наданою, адже протягом всього терміну дії такого договору застрахований інтерес страхувальника є захищеним.

Оформлені генеральні договори добровільного страхування фінансових ризиків №1001/26-17 від 01.10.2009року, №1001.06.17 від 01.10.2010року між позивачем та Страховиком, з відповідними додатками до них, повністю відповідають вимогам до оформлення договорів страхування, встановленим ч. 4 ст. 16 Закону України "Про страхування".

Окрім того, фінансові ризики позивача, які становлять предмет зазначених договорів страхування, прямо пов'язані із провадженням Приватним підприємством фірмою "Санітас", господарської діяльності, що підтверджується наявними у матеріалах справи договорами, які наведені в додатках до генеральних договорів страхування. Всі ці договори укладені Позивачем протягом 2010 - 2012років з суб'єктами господарювання, а предметом таких договорів є поставка (реалізація) Позивачем товарів медичного призначення.

Сплачені позивачем Страховику страхові платежі на загальну суму 24133991,00 грн., розраховані страховиком в межах звичайної ціни страхового тарифу відповідного виду страхування, що діяли на момент укладення страхових договорів, та відповідно до домовленостей між сторонами договорів (10% від відповідної страхової суми, вказаної в Реєстрі на страхування).

Отже, суд першої інстанції обґрунтовано відхилив доводи податкового органу про те, що операції позивача щодо страхування своїх ризиків не пов'язанні з безпосередньою господарською діяльністю.

Також, є безпідставними твердження податкового органу про відсутність необхідності у Приватного підприємства фірми "Санітас" укладати договори добровільного страхування фінансових ризиків.

Згідно ст. ст. 3, 6, 627 ЦК України суб'єкти господарювання є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідачем при розгляді справи судом першої інстанції, а так само при розгляді справи в суді апеляційної інстанції не надано доказів на підтвердження того, що по операціях з придбання позивачем зазначених страхових послуг є судові рішення, що набрали законної сили, якими встановлено протиправний умисел на укладення правочинів з метою, яка за відомо суперечить інтересам держави і суспільства чи з метою ухилення від оподаткування.

Досліджені судом першої інстанції первинні документи бухгалтерського та податкового обліку (ліцензії Страховика про право страхування фінансових ризиків, акти виконаних робіт за відповідними договорами, реєстри на страхування, платіжні доручення Позивача) свідчать про реальність даних господарських операцій між приватним підприємством фірми «Санітас» та Страховиком щодо надання страхових послуг, які мали місце протягом 2010-2012років та підтверджують факт надання зазначених послуг та їх оплату.

Про наявність у позивача господарських взаємовідносин щодо постачання протягом 2010-2012років конкретним контрагентам товарів медичного призначення підтверджується дослідженими в судовому засіданні документами бухгалтерського обліку (договорами купівлі - продажу, видатковими накладними та журналами-ордерами і відомостями по розрахунках з покупцями).

Так само, колегія суддів погоджується з тим, що суд першої інстанції обгрунтовано не прийняв до уваги доводи податкового органу щодо неналежного оформлення актів прийому-передачі наданих страхових послуг.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 ПК України платник податків зобов"язаний вести облік витрат на підставі тих первинних документів, ведення яких передбачено законодавством, однак, Закон України "Про страхування" не передбачає складання актів прийому-передачі наданих послуг добровільного страхування, а тому їх відсутність не може впливати на формування позивачем валових витрат.

Також, є безпідставними та такими, що не відповідають обставинам справи, доводи представника податкового органу, що окремі договори купівлі - продажу було укладено не уповноваженими особами Приватного підприємства фірми «Санітас», оскільки відповідно до вимог статті 241 Цивільного кодексу України зазначені угоди вважаються дійсними, так як Позивач своїми діями щодо прийняття таких договорів до виконання схвалив таке укладання договорів особою, що їх підписала та за вказаними договорами проведено дії щодо їх виконання.

За приписами пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткуванню прибутку підприємств" до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Отже, у розумінні вимог пп. 5.4.6 п.5.4 ст.5 Закону України "Про оподаткуванню прибутку підприємств" та пп.138.10.3 п.138.10 ст.138 Податкового кодексу України витрати позивача, зумовлені страхуванням ризиків, пов'язаних із здійсненням ним господарської діяльності (реалізації товарів медичного призначення), у межах звичайної ціни страхового тарифу відповідного виду страхування, діючого на момент укладення такого страхового договору, підлягають віднесенню до валових витрат.

З урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд першої інстанції прийшов до обгрунтованого висновку, що позивачем дотримані вимоги підпунктів 5.2.1 пункту 5.2 і підпункту 5.4.6 пункту 5.4 статті 5 Закону України "Про оподаткуванню прибутку підприємств" та підпункту 44.1 статті 44, пунктів 138.1, 138.2, підпункту "г" підпункту 138.10.3 пункту 138.10 статті 138, підпункту 140.1.6 пункту 140.1 статті 140 ПК України та правомірно на основі належним чином оформлених первинних документів віднесено до валових витрат, витрати на послуги страхування в сумі 24133991,00 грн. та враховано їх при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємства за відповідні звітні періоди протягом 2010 - 2012років.

Висновки податкового органу про завищення ПП "Санітас" валових витрат на 122349 грн. за взаємовідносинами з наданню страхових послуг за 2010рік на 583065,00грн., за 2011рік на 1219361,00грн. та за 2012рік на 610965,00грн., що призвело до заниження податку на прибуток за вказаний період на загальну суму 554522,00грн. не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду справи судом першої інстанції, а так само не спростовано і при розгляді справи судом апеляційної інстанції. Також, при розгляді справи судами першої та апеляційної інстанції податковим органом не надано пояснень та обґрунтувань розбіжностей щодо загальної суми заниження податку на прибуток, які наведені в акті перевірки (554522,00грн.) та в оскаржуваному податковому повідомленні - рішенні (480915,00грн.).

Враховуючи вищезазначене, суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції щодо обґрунтованості позовних вимог, не містять фактів невірного застосування судом норм матеріального та процесуального права, а тому колегія суддів не вбачає підстав, визначених ст. 202 КАС України, для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "08" квітня 2014 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Т.С. Котік

судді: А.В. Жизневська

Н.М. Малахова

Повний текст cудового рішення виготовлено "06" червня 2014 р.

Роздруковано та надіслано:р.л.п.

1- в справу:

2 - позивачу/позивачам: Приватне підприємтсво фірма "Санітас" вул. Київська ,7/4, кв. 1,м.Житомир,10014

3- відповідачу/відповідачам: Житомирська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Житомирській області м-н Перемоги,2,м.Житомир,10014

4-третій особі: - ,