Ухвала суду № 39166869, 03.06.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: №

810/1389/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Скрипка І.М. Суддя-доповідач: Межевич М.В.

У Х В А Л А

Іменем України

03 червня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Межевича М.В., суддів Горбань Н.І. та Сорочка Є.О., розглянувши у порядку письмового провадження в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 17 червня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергоград» до Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 17.06.2013 адміністративний позов задоволено повністю.

Відповідач в апеляційній скарзі посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просить суд скасувати постанову та прийняти нову, якою у задоволені позовних вимог відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу та заперечення на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як свідчать матеріали справи, відповідно до пп. 78.1.1 статті 78 та п.79.1 статті 79 Податкового кодексу України та на підставі наказу № 65 від 30.01.2013 Васильківською ОДПІ у Київській області проведено позапланову невиїзну перевірку правовідносин позивача з ТОВ «Єврофокс Україна» щодо дотримання і правильності нарахування та сплати податку на додану вартість, податку на прибуток за період з 01.01.2012 по 31.03.2012.

За результатами податковим органом складено акт перевірки №268 від 07.02.2013, в якому відображено допущені позивачем порушення, а саме: пп. 138.1.1 пункту 138.1, п. 138.2, 138.7 статті 138 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 136744 грн; пунктів 198.1, 198.2, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України , що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 130232 грн.

26.02.2013 на підставі наведеного акту контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення № 0000142201 та №0000132201.

Вважаючи свої права порушеними з боку податкового органу ТОВ «Енергоград» звернулося до суду.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не підтверджено належними доказами нікчемність укладених позивачем угод з ТОВ «Єврофокс Україна», а тому податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до вимог п. 135.1 статті 135 Податкового кодексу України, доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку.

Згідно з п.п.139.1.9 п.139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з статтею 180 ПК України платником податку є: 1) будь-яка особа, що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу; 2) будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку; 3) будь-яка особа, що ввозить товари на митну територію України в обсягах, які підлягають оподаткуванню, та на яку покладається відповідальність за сплату податків у разі переміщення товарів через митний кордон України відповідно до Митного кодексу України.

Згідно зі статтею 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт); г) вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт); ґ) з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, д) з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Пунктом 198.2. статті 198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 201.4 статті 201 ПК України передбачено, що податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до пункту 201.10. статті 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Як свідчать матеріали справи, у березні 2012 року між ТОВ «Енергоград» та ТОВ «Єврофокс Україна» укладено договір поставки №21/03-12-П від 21.03.2012, за яким Постачальник (ТОВ «Єврофокс Україна») передає, а Покупець (ПП «Енергоград») приймає та оплачує на умовах цього договору товар, визначений у специфікації.

Відповідно до цього договору позивачем отримано від ТОВ «Єврофокс Україна» кабелі ААБл-10 3*240 у кількості 2630 м, кабелі ААБл2-10 3*240 у кількості 750 м, муфту з'єднувальну GUSJ 12 150/240 у кількості 20 шт., стрічку сигнальну L=500м на загальну суму 781296,07 грн. (ПДВ 130232,68 грн).

На підтвердження виконання господарської операції, позивачем надано суду наступні документи:

- специфікацію до договору №21/03-12-П;

- рахунок-фактуру №СФ-000103 від 29.03.2012;

- податкову накладну №103 від 30.03.2012;

- видаткову накладну №РН-000103 від 30.03.2012;

- товарно-траспорту накладну 02-ААА №006550;

- витяг з Єдиного реєстру податкових накладних;

- реєстр виданих та отриманих податкових накладних;

- оборотно-сальдову відомість по рахунку 36, 63, 703, картці рахунку 63.

- банківську виписку та копію платіжного доручення №35 від 30.03.2012

Дослідивши матеріали справи та підсумовуючи вище викладене судова колегія дійшла висновку, що податкові накладні, які містяться в матеріалах справи мають усі реквізити згідно Наказу Міністерства фінансів України № 1379 від 01.11.2011 «Про затвердження форми Податкової накладної та Порядку її заповнення».

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що для встановлення факту вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, зокрема, з метою ухилення від сплати податків, необхідно встановити необґрунтованість отриманої платником податків податкової вигоди, наприклад, внаслідок її виникнення не у зв'язку із здійсненням реальної підприємницької або іншої економічної діяльності.

В інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 № 1112/11/13-10 щодо принципу персональної податкової відповідальності в спорах про податок на додану вартість та принципу добросовісності платника податків, визначено, що сама по собі несплата податку продавцем (серед іншого й внаслідок ухилення від сплати) у разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування. Відповідальна за сплату податку на додану вартість особа, що формує дані податкового обліку з цього податку, а не контрагент такої особи. Якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції реальні та відповідають дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та /або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема, податкових накладних. Не будуть підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни з боку його контрагентів, припинення чи анулювання статусу платника податку на додану вартість, припинення юридичної особи.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач має належним чином оформлені податкові накладні, які повністю відповідають вимогам Податкового кодексу України, та відображають зміст господарських операцій, в результаті яких вони складені, та правомірно включив до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість по вищевказаним податковим накладним.

Відповідно до статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

На момент здійснення правовідносин товариство-контрагент позивача був зареєстрований як юридична особа та платник податку на додану вартість.

При цьому, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 31.01.2011 у справі за позовом ЗАТ «Мукачівський лісокомбінат» до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Окрім того, слід зазначити, що поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у суб'єкта господарювання додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його контрагентами правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань (аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 26.09.2012 у справі № К/9991/5398/12).

Аналізуючи висновки суду першої інстанції судова колегія вважає, що акт ДПІ у Солом`янському районі м. Києва №523/22-317/37023882 від 28.08.2012 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Єврофокс Україна» щодо підтвердження господарських відносин із контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями не є належним доказом на підтвердження допущення позивачем порушення норм податкового законодавства при взаємовідносинах з його контрагентом.

Водночас, суд апеляційної інстанції не погоджується з твердженнями відповідача про нікчемність правочинів між позивачем та його контрагентом і вважає такі доводи відповідача необґрунтованими і безпідставними, з огляду на відсутність належного документального підтвердження завідомо умисної мети і факту спрямованості правочинів на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, АР Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, з чим частина перша статті 228 ЦК пов'язує визначення порушення публічного порядку.

Оскільки відповідачем суду не надано жодних достатніх та належних доказів, які суд відповідно до вимог КАС України зобов'язаний враховувати при прийнятті рішення, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо скасування податкових повідомлень - рішень, оскільки матеріалами справи підтверджується реальність вчинення господарських операцій, а отже, право позивача на формування податкового кредиту та включення до складу витрат на підставі наданих послуг за укладеними договорами.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції постановлена з дотриманням норм процесуального та матеріального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстав для скасування постанови суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст. 41, 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції у Київській області залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 17 червня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя М.В. Межевич

Суддя Н.І. Горбань

Суддя Є.О. Сорочко

.

Головуючий суддя Межевич М.В.

Судді: Горбань Н.І.

Сорочко Є.О.