Постанова № 39166797, 03.06.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 823/191/14 Головуючий у 1-й інстанції: Орленко В.І.

Суддя-доповідач: Мамчур Я.С.

ПОСТАНОВА

Іменем України

03 червня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого судді: Мамчура Я.С.

суддів: Горяйнова А.М., Желтобрюх І.Л.,

при секретарі: Гімарі Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Азот» на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 19 березня 2014 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Азот» до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Державна податкова інспекція у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області, про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників від 20 січня 2014 року №0000034030.

В обґрунтування адміністративного позову позивач вказує на те, що відповідно до п. 1.3 Правил користування природним газом для юридичних осіб, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики України від 13 вересня 2012р. № 1181, договір на постачання природного газу за нерегульованим тарифом (договір на постачання газу) - це договір двох сторін (постачальника природного газу за нерегульованим тарифом і споживача), який встановлює зміст та регулює правовідносини між сторонами під час постачання постачальником за нерегульованим тарифом природного газу споживачу за узгодженою сторонами ціною, що не перевищує граничний рівень ціни, встановлений Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, для відповідної категорії споживачів.

Враховуючи наведене, ціна на природний газ для промислових споживачів та інших суб'єктів господарювання є регульованою. Відповідно до абз. 4 п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання природного газу за регульованими цінами повинна визначатися, виходячи з договірної (контрактної) вартості.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 19 березня 2014 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить дану постанову скасувати та прийняти нову про задоволення адміністративного позову, посилаючись на те, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

В обгрунтування апеляційної скарги, позивач посилається на обставини, викладені в адміністративному позові.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити, постанову суду скасувати та прийняти нову про відмову в задоволенні адміністративного позову.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 198 та ст. 202 КАС України, суд апеляційної інстанції скасовує постанову суду та приймає нову постанову з підстав неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи.

З матеріалів справи вбачається, що позивач ПАТ «Азот» зареєстроване як юридична особа та є платником податку на додану вартість.

Міжрегіональним головним управлінням Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників проведена документальна позапланова виїзна перевірка ПАТ «Азот» з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні взаємовідносин з суб'єктами господарювання за період з 01 грудня 2012 року по 31 травня 2013 року, за результатами якої складено акт від 30 грудня 2013 року №168/23-01-22-06/00203826.

В ході проведеної перевірки відповідачем зроблені висновки про порушення ПАТ «Азот» вимог п.187.1 ст.187, абз.3 п.188.1 ст.188 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 19778038,00 грн., в тому числі за грудень 2012 року на суму 6689235,00 грн., березень 2013 року на суму 7934657,00 грн., квітень 2013 року на суму 5154146,00 грн.

Відповідачем зроблені висновки про те, що позивачем за період, що перевірявся, занижено базу оподаткування податком на додану вартість при визначенні податкових зобов'язань з ПДВ за результатами господарських операцій з ТОВ «Лідергаз». Позивачем для розрахунку податкового зобов'язання з ПДВ за господарськими операціями врахована договірна вартістю товару, яка є нижчою за його митну вартість.

Відповідачем вказано на те, що ПАТ «Азот» має ліцензію на постачання газу за нерегульованим тарифом, а тому здійснило продаж газу TOB «Лідергаз» за вільними цінами, тому при визначенні бази об'єкта оподаткування податковим на додану вартість необхідно застосовувати абз. 3 п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України

На підставі даного акту відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення від 10 січня 2014 року №0000034030, яким позивачу збільшено суму зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 19 778 038,00 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції 9 889 019,00 грн.

Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомлення - рішення, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції вказав на правомірність оскаржуваного податкового повідомлення - рішення, оскільки ПАТ «Азот» не здійснювало постачання природного газу споживачам за регульованим тарифом, а тому не мало право застосовувати при визначенні бази оподаткування таких операцій норми абз. 4 п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду наступне.

З матеріалів справи вбачається, що між ПАТ «Азот» та TOB «Лідергаз» укладено договір поставки природного газу від 30 жовтня 2012 року №351-211 та від 25 січня 2013 року №ПЛ/13-078 (а.с.17 - 21).

Природний газ, що був предметом вказаного договору, позивачем придбано у «Ostchem Holding Limited», Кіпр згідно контракту купівлі - продажу від 23 березня 2011 року №523М-211.

Порядок визначення бази оподаткування податком на додану вартість при здійсненні операцій з поставки товару визначений у ст. 188 Податкового кодексу України. Під час розгляду та вирішення даної справи вказана норма права застосовується у редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин.

У відповідності до абз. 3 п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів, ввезених на митну територію України, визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче митної вартості товарів, з якої були визначені податки і збори, що справляються під час їх митного оформлення, з урахуванням акцизного податку та ввізного мита, за винятком податку на додану вартість, що включаються в ціну товарів/послуг згідно із законом.

Згідно абз. 4 п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України у разі якщо постачання товарів/послуг здійснюється за регульованими цінами (тарифами), база оподаткування визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за такими цінами (тарифами).

При визначенні бази оподаткування податком на додану вартість по операціях з TOB «Лідергаз» позивач керувався абз. 4 п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України. Позиція ПАТ «Азот» обґрунтована тим, що постачання природного газу в Україні здійснюється за регульованими цінами.

Податковий орган та суд першої інстанції вважають, що визначення бази оподаткування податком на додану вартість за вказаними операціями слід здійснювати за правилами абз. 3 п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України. Такий висновок був зроблений з огляду на те, що ПАТ «Азот» має ліцензію на постачання газу за нерегульованим тарифом, а тому здійснило продаж газу TOB «Лідергаз» за вільними цінами.

Надаючи правову оцінку вказаним доводам сторін та суду першої інстанції колегія суддів виходить із наступного.

Положення абз. 4 п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України визначають особливості визначення бази оподаткування операцій з постачання товарів, що здійснюються як за регульованими цінами, так і за регульованими тарифами.

В даному випадку суд першої інстанції дослідив питання можливості постачання ПАТ «Азот» природного газу за регульованим чи нерегульованим тарифом. Однак, не врахував, що ціна на природний газ в Україні є регульованою.

У відповідності до п. 3 ч. 2 ст. 9 Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу» діяльність суб'єктів ринку природного газу провадиться на принципі регулювання рівнів тарифів на транспортування, розподіл, постачання, зберігання, закачування та відбір природного газу.

Згідно п. 18 ч. 1 ст. 1 вказаного Закону постачання природного газу - господарська діяльність на ринку природного газу, що підлягає ліцензуванню і полягає в наданні послуг та пов'язана з реалізацією природного газу безпосередньо споживачам на підставі укладених з ними договорів.

Споживачем, відповідно до п. 22 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу», є юридична особа або фізична особа-підприємець, яка отримує природний газ відповідно до договору про постачання природного газу та використовує його як паливо або сировину.

Чинним законодавством передбачено (Ліцензійні умови провадження господарської діяльності з постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за нерегульованим тарифом та Ліцензійні умови провадження господарської діяльності з постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за регульованим тарифом, що затверджені постановами Національної комісії регулювання електроенергетики України від 13 січня 2010 року № 10 та № 11 відповідно), що постачання природного газу споживачам є ліцензованим видом діяльності.

Відповідно до п. 1.3 Ліцензійних умови, що затверджені постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 13 січня 2010 року № 11, тариф на постачання газу - установлений НКРЕ розмір оплати послуг із постачання газу за 1000 м куб. газу.

Встановлення тарифу на постачання природного газу та газу (метану) вугільних родовищ за регульованим тарифом, згідно пп. 6 п. 4 Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, затвердженого Указом Президента України від 23 листопада 2011 року № 1059/2011, належить до повноважень Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики.

У відповідності до п. 1.3 Ліцензійних умови, що затверджені постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 13 січня 2010 року № 10 постачання газу за нерегульованим тарифом - вид господарської діяльності з постачання газу безпосередньо споживачам, що провадиться ліцензіатом відповідно до Ліцензійних умов за вільними цінами та в умовах конкуренції.

Тобто, власник ліцензії на постачання природного газу за нерегульованим тарифом має право самостійно визначати вартість послуги із постачання газу.

З наведених норм вбачається, що наявність у ПАТ «Азот» ліцензії серії АГ №507477 від 19 липня 2011 року надає йому право визначати вартість послуги з постачання природного газу споживачам, яка є складовою ціни на природний газ.

Разом з тим, зазначена ліцензія не надає позивачу права на самостійне визначення ціни на природний газ без урахування встановленого Національною комісію регулювання електроенергетики України граничного рівня.

Згідно пп. 6 п. 4 Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, затвердженого Указом Президента України від 23 листопада 2011 року № 1059/2011 до повноважень вказаного органу належить встановлення граничних рівнів цін на природний газ для установ та організацій, що фінансуються з державного і місцевих бюджетів, для промислових споживачів та інших суб'єктів господарювання.

В даному випадку TOB «Лідергаз» належить до інших суб'єктів господарювання.

У зв'язку з цим при визначенні ціни, за якою, ПАТ «Азот» здійснило продаж природного газу TOB «Лідергаз» у грудні 2012 року, березні, квітні 2013 року слід було враховувати постанову Національної комісії регулювання електроенергетики України «Про встановлення граничного рівня ціни на природний газ для промислових споживачів та інших суб'єктів господарювання від 31 жовтня 2012 року №1395, від 30 листопада 2012 року №1559, від 28 грудня 2012 року №1849, від 31 січня 2013 року №74, від 28 лютого 2013 року №207.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України «Про ціни і ціноутворення» суб'єкти господарювання під час провадження господарської діяльності використовують вільні ціни та державні регульовані ціни.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 13 вказаного Закону державне регулювання цін здійснюється Кабінетом Міністрів України, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень шляхом, зокрема, установлення обов'язкових для застосування суб'єктами господарювання: фіксованих цін; граничних цін: граничних рівнів торговельної надбавки (націнки) та постачальницько-збутової надбавки (постачальницької винагороди); граничних нормативів рентабельності; розміру постачальницької винагороди; розміру доплат, знижок (знижувальних коефіцієнтів).

З огляду на те, що встановлення граничного рівня цін є одним із способів державного регулювання цін, колегія суддів приходить до висновку про те, що при визначенні бази оподаткування податком на додану вартість по операціях ПАТ «Азот» з ТОВ «Лідергаз» слід керувався абз. 4 п. 188.1 ст. 188 ПК України.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що висновки відповідача про порушення позивачем вимог п.187.1 ст.187, абз.3 п.188.1 ст.188 Податкового кодексу України та податкове повідомлення - рішення від 20 січня 2014 року №0000034030 є протиправними. Адміністративний позов є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Отже, оскаржувану постанову суду першої інстанції слід скасувати та прийняти нову про задоволення адміністративного позову повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників від 20 січня 2014 року №0000034030.

У відповідності до положень ч.1 ст.94 КАС України з Державного бюджету України на користь ПАТ «Азот» слід стягнути понесені ним витрати по сплаті судового збору за подачу адміністративного позову та апеляційної скарги в сумі 2 509, 08 грн. (73,08 +2436,00).

Керуючись статтями 196, 198, 202, 205, 207, 212 КАС України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Азот» - задовольнити.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 19 березня 2014 року - скасувати, адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників від 20 січня 2014 року №0000034030.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «Азот» витрати, понесені ним при сплаті судового збору за подачу адміністративного позову та апеляційної скарги, в сумі 2 509, 08 грн. (дві тисячі п'ятсот дев'ять грн. 08 грн.).

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий Мамчур Я.С.

Судді Горяйнов АМ.

Желтобрюх І.Л.

Повний текст виготовлено 10.06.14 р.

Головуючий суддя Мамчур Я.С

Судді: Горяйнов А.М.

Желтобрюх І.Л.