Рішення № 39164349, 03.06.2014, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" червня 2014 р.Справа № 922/1442/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Суслової В.В.

при секретарі судового засідання Дородіної І.А.

розглянувши справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Харківгаз", м. Харків до Державного підприємства "Центр сертифікації та експертизи насіння та садивного матеріалу" в особі Харківської філії державного підприємства "Центр сертифікації та експертизи насіння садивного матеріалу", с. Золочівське про стягнення 281,47 грн. за участю представників сторін:

позивача - Рожкова С.Г., довіреність № 3927 від 26.12.2013 року;

відповідача - не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Харківгаз" звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить стягнути з Державного підприємства "Центр сертифікації та експертизи насіння та садивного матеріалу" в особі Харківської філії державного підприємства "Центр сертифікації та експертизи насіння та садивного матеріалу" заборгованість за договором № 14-Т-БФ-15-2013 від 25.12.2012 року, а саме: суму основного боргу в розмірі - 252,16 грн., суму пені в розмірі - 18,40 грн., 3% річних в розмірі - 7,88 грн., інфляційних втрат в розмірі - 3,03грн. Витрати по сплаті судового збору у розмірі 1827,00 грн. просить покласти на відповідача.

02 червня 2014 року від відповідача надійшов лист за вх. № 18254, в якому останній повідомляє про неможливість бути присутнім у судовому засіданні 03 червня 2014 року та зазначає, що визнає існуючу заборгованість.

Представник позивача у судовому засіданні 03 червня 2014 року наполягає на задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача у судове засідання 03 червня 2014 року не з'явився.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши матеріали справи в їх сукупності, надаючи правову оцінку позовним вимогам, вислухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

25 грудня 2012 року між ПАТ "Харківгаз" ( далі - Позивач, Газорозподільне підприємство) та Державним підприємством "Центр сертифікації та експертизи насіння садивного матеріалу" в особі Харківської філії державного підприємства "Центр сертифікації та експертизи насіння та садивного матеріалу" (далі - Відповідач, Замовник) було укладено Договір № 14-Т-БФ-2013 на розподіл природного газу.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).

Статтею 265 Господарського кодексу України встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник, зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні - покупцеві, товар, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму. Договір укладається на розсуд сторін.

Відповідно до п. 2.1. Договору, Газорозподільне підприємство зобов'язується надати Замовнику послугу з транспортного природного газу (далі - газ) газорозподільними мережами до межі балансової належності об'єктів належності газопроводів та експлуатаційної відповідальності сторін.

Згідно з п. 2.2. Договору, Замовник зобов'язується сплатити Газорозподільному підприємству вартість послуги транспортування газу у розмірі, у строки та у порядку, передбаченому умовами цього Договору.

Відповідно п. 3.6. Договору, обсяг протранспортованого газу ГРМ підтверджується підписаним Сторонами актами надання послуг з транспортування газу, що оформлюється на підставі даних комерційних вузлів обліку, визначених Договором.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач здійснив транспортування газу відповідачу у лютому-квітні 2013 року, що підтверджується підписаними сторонами Актами наданих послуг з розподілу природного газу відповідно від 28.02.2013 року, 31.03.2013 року, 30.04.2013 року.

Пунктом 3.9. Договору передбачено, що Акти наданих послуг є підставою для остаточних розрахунків Замовника з Газорозподільним підприємством.

Відповідно до п. 5.5. Договору, оплата вартості послуг за транспортування газу ГРМ здійснюється Замовником на умовах оплати платежами планового обсягу газу протягом місяця транспортування. У разі недоплати за фактично протранспортований газ ГРМ за розрахунковий період Замовник проводить остаточний розрахунок не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач надав відповідачу послуги з транспортування природного газу газорозподільними мережами відповідно до умов Договору, але відповідач у встановлений Договором строк не сплатив вартість послуг з розподілу газу за лютий-квітень 2013 року, внаслідок чого виникла заборгованість, яка складає 252,16 грн.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

Як свідчать матеріали справи, заборгованість відповідача перед позивачем за Договором № 14 Т-БФ-15-2013 на розподіл природного газу складає 252,16 грн., що підтверджується матеріалами, актом звіряння взаємних розрахунків, підписаного 01.03.2014 року між сторонами за період січень 2013 року - лютий 2014 року, а також визнана відповідачем.

За таких обставин, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача 252,16 грн. основного боргу.

Надаючи правову оцінку позовним вимогам в частині стягнення з відповідача 18,40 грн. пені, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Частиною першою ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно зі ст.ст.610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Водночас частиною шостою статті 232 ГК України визначено порядок застосування штрафних санкцій та обмеження щодо періоду їх нарахування. Зокрема, частиною шостою цієї статті передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 7.2. Договору сторони визначили, що у разі порушення Замовником строків оплати, передбачених розділом 4 Договору, із Замовника стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Позивачем до матеріалів справи наданий розрахунок пені за весь період прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання, відповідно до якого належною до сплати сумою є 18,40 грн.

На підставі вказаного, суд знаходить правові підстави для задоволення позовних вимог в частині стягнення пені у розмірі 18,40 грн.

Надаючи правову оцінку позовним вимогам в частині стягнення 3 % річних у 7,88 грн. та інфляційних витрат у розмірі 3,03 грн., суд зазначає наступне.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.

Як свідчать матеріали справи, період нарахування позивачем 3% річних та інфляційних витрат, а також розрахунок визначений вірно згідно вимог діючого законодавства, що дає підстави суду задовольнити позовні вимоги в частині стягнення 3% річних у сумі 7,88 грн. та інфляційних витрат у сумі 3,03 грн.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. 216, 217, 230, 232, 233 Господарського кодексу України, ст. 526, ч.1 ст.530, 549, 610, 611, 625 ЦК України, ст. ст. 1, 4, 12, 22, 33-34, 38, 43, 47-49, 75, ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Державного підприємства "Центр сертифікації та експертизи насіння та садивного матеріалу" (код ЄДРПОУ 37884028) в особі Харківської філії державного підприємства "Центр сертифікації та експертизи насіння садивного матеріалу" (63030, Харківська область, Валківський район, село Золочівське, код ЄДРПОУ 38104349) на користь Публічного акціонерного товариства "Харківгаз" (61109, м.Харків, вул. Безлюдівська, 1, код ЄДРПОУ 03359500, рахунок №26005124944001 в ПАТ "КБ"НАДРА" м. Київ, МФО 380764)- 252,16 грн. основного боргу, 18,40 грн. пені, 3,03 грн. інфляційних витрат, 7,88 грн. 3% річних, 1827,00 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 04.06.2014 р.

Суддя В.В. Суслова

справа № 922/1442/14