Рішення № 39164292, 02.06.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/5803/14 02.06.14

За позовом Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Київської обласної філії ПАТ "Укртелеком"

до Приватного акціонерного товариства "ДАТА ГРУП"

про стягнення 2138,42 грн.

Суддя Цюкало Ю.В.

У засіданні брали участь:

від позивача: не з'явилися;

від відповідача: Багнюк І.В. (за довіреністю).

У судовому засіданні 02 червня 2014 року, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

СУТЬ СПОРУ:

02.04.2014 до канцелярії Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява №467-328108-320000-2797 від 13.03.2014 Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Київської обласної філії ПАТ "Укртелеком" до Приватного акціонерного товариства "ДАТА ГРУП" про стягнення 2138,42 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.04.2014 суддею Цюкало Ю.В. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у спарві. Розгляд справи призначено на 12.05.2014.

В судове засідання, призначене на 12.05.2014, представники сторін не з'явились.

12.05.2014 через канцелярію Господарського суду міста Києва представником позивача надано клопотання №454-328108-320000-2797 про перенесення розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.05.2014 відкладено розгляд справи у судовому засіданні на 02.06.2014.

В судове засідання, призначене на 02.06.2014 з'явився представник відповідача, надав усні пояснення по суті спору, відповів на запитання суду.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

За приписами ст. 65 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається учасникам судового процесу за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Відповідно до п. 11 листа №01-8/123 від 15.03.2007р. Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово (ст.29 Цивільного кодексу України).

Статтею 93 Цивільного кодексу України встановлено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Згідно із ч. 4 ст. 89 вказаного Кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Наразі, всю судову кореспонденцію було направлено за адресою позивача, що зазначена у позовній заяві та повністю узгоджуються з відомостями з Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

З огляду на неявку позивача в судове засідання, господарський суд враховує, що за змістом ст. 22 Господарського процесуального кодексу України прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

За приписами ст. 69 Господарського процесуального кодексу України спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви. У виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.

Статтею 77 зазначеного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст. 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, керуючись принципами розумності строків судового провадження, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка відповідача та позивача не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 811 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

14.03.2012 між Приватним акціонерним товариством «Дата Груп» (далі за текстом - ПрАТ «Дата Груп», орендар) та Публічним акціонерним товариством Укртелеком в особі Київської обласної філії ПАТ «Укртелеком» (далі за текстом - ПАТ «Укртелеком», орендодавець) було укладено Договір оренди нерухомого майна товариства №293-32 (далі за текстом - Договір).

Позивач зазначає, що згідно з цим Договором орендодавець передає орендарю в строкове платне користування частину кімнати будівлі товариства, розташованої в м. Вишгород Київської області на 2-му поверсі 3-поверхового будинку №2 по пл. Шевченка, загальною площею 2,00 кв. м, технологічних приміщень для розміщення обладнання системи передач.

В позовній заяві позивач наголошує на тому, що орендар обов'язок щодо оплати у повному обсязі орендної плати за користування орендованим приміщенням за жовтень, листопад, грудень 2013 року не виконав і його заборгованість складає 1 995,00 грн.

На підставі вищевикладеного позивач звернувся до суду за захистом порушених прав та просить суд стягнути з відповідача заборгованість за несплату орендної плати у сумі 1 995,00 грн., пеню у сумі 92, 91 грн., індекс інфляції у сумі 29,07 грн., 3% річних у сумі 21,44 грн., що разом складає 2 138,42 грн.

Згідно з ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач має право, до прийняття рішення у справі, змінити предмет позову, зменшити або збільшити розмір позовних вимог.

З огляду на виклладене, 02.06.2014 позивач через канцелярію Господарського суду міста Києва подав заяву про зменшення позовних вимог в частині основного боргу у справі №910/5803/14. Відповідно до вказаної заяви позивач зазначає, що 18.03.2014 відповідач перерахував на рахунок позивача 1 995,00 грн. основного боргу, вказана сума була зарахована на погашення заборгованості за орендну плату згідно Договору. На підставі викладеного позивач просить суд зменшити розмір позовних вимог та стягнути з відповідача пеню у сумі 92,91 грн., індекс інфляції у сумі 29,07 грн., 3% річних у сумі 21,44 грн.

Керуючись правом, наданим чинним законодавством України, відповідач звернувся до суду із відзивом №1981 від 12.05.2014. Згідно з вказаним відзивом відповідач повідомив суд про те, що сплатив суму боргу у розмірі 1 995,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №12236 від 18.03.2014, у зв'язки з чим відповідач заперечує проти позовних вимог в частині стягнення суми боргу в розмірі 1 995,00 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог з наступних підстав.

У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 180 Господарського кодексу України передбачено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов.

Згідно зі ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як вбачається з матеріалів справи, 14.03.2012 між ПрАТ «Дата Груп» та ПАТ «Укртелеком» було укладено Договір оренди нерухомого майна товариства №293-32, відповідно до п.1.1. якого орендодавець передає, а орендар бере в строкове платне користування частину кімнати будівлі товариства, розташованої в м. Вишгород Київської області на 2-му поверсі 3-поверхового будинку №2 по пл. Шевченка, загальною площею 2,00 кв. м, технологічних приміщень для розміщення обладнання системи передач.

Згідно з п.12.1. цей Договір укладено на період з 01.03.2012 до 31.01.2015.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України).

Пунктом 2.1. вказаного Договору сторони передбачили, що передача орендареві майна в користування здійснюється одночасно з підписанням повноважними представниками сторін Акта приймання-передачі майна, вказаного в п.1.1. цього Договору.

На виконання умов Договору 01.03.2012 між сторонами було укладено Акт приймання-передачі майна, скріплений підписами та печатками сторін.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до п.3.6. Договору орендна плата перераховується орендарем у безготівковому порядку на поточний банківський рахунок орендодавця не пізніше 27 числа місяця, наступного за розрахунковим, згідно з рахунками, які виставляються орендодавцем не пізніше 17 числа місяця, наступного за розрахунковим та надаються орендарю разом з актом про надані послуги та податковою накладною.

Орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством (ч.1 ст. 286 Господарського кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з п.5.1. Договору орендодавець має право вимагати своєчасної оплати оренди майна.

У відповідності до п.6.1.3 Договору, орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі вносити орендну плату та інші платежі, передбачені цим Договором.

Пунктом 8.1. Договору передбачено, що сторони зобов'язуються виконувати всі умови, передбачені цим Договором і несуть відповідальність згідно із законодавством України.

Як відомо з матеріалів справи 26.09.2013 між сторонами було укладено Додаткову угоду №1 до Договору, відповідно до якої внесено зміни щодо розміру орендної плати та викладено п.3.1. у наступній редакції: «орендна плата встановлюється орендодавцем у розмірі 1 615,00 грн. (з ПДВ) за 2,00 кв. м орендованої площі, не підлягає індексації протягом всього строку дії договору оренди та зазначається у додатку №3 до цього Договору».

В матеріалах справи наявний Акт №32-ВКМ/13-890 від 31.10.2013 за оренду нерухомого майна приватної форми власності за період з 01.10.2013 по 31.10.2013 на суму 1 615,00 грн., Акт №32-ВКМ/13-987 від 30.11.2013 за оренду нерухомого майна приватної форми власності за період з 01.11.2013 по 30.11.2013 на суму 1 615,00 грн., Акт №32-ВКМ/13-1089 від 31.12.2013 за оренду нерухомого майна приватної форми власності за період з 01.12.2013 по 31.12.2013 на суму 1 615,00 грн.

Спір у справі виник внаслідок того, що відповідач взятих на себе згідно Договору зобов'язань по сплаті орендних платежів, у передбачений чинним законодавством та умовами Договору строк, не виконало.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 291 Господарського кодексу України передбачено, що одностороння відмова від договору оренди не допускається.

З наявних матеріалів справи та заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог вбачається, що 18.03.2014 відповідачем було перераховано на рахунок позивача після порушення провадження у справі №910/5803/14, грошові кошти у сумі 1 995,00 грн. основного боргу, що підтверджується платіжним дорученням №12236, наявним в матеріалах справи.

З огляду на вищевикладене, враховуючи сплату заборгованості відповідачем після порушення провадження у справі №910/5803/14, підлягають стягненню з відповідача штрафні санкції за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наданий позивачем розрахунок 3% річних за період з 28.11.2013 по 28.02.2014 від суми заборгованості у розмірі 21,44 грн. та інфляційні нарахування за період листопад 2013 - лютий 2014 у сумі 29,07 грн. перевірено судом та встановлено, що вказані розрахунки відповідають нормам чинного законодавства, зокрема вимогам вказаної статті та позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України).

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

За приписами ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Разом з тим, згідно зі ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до п.8.2. Договору у разі наявності заборгованості по орендній платі чи іншим витратам за Договором за попередній місяць станом на 27 число поточного місяця, орендарю нараховується пеня від суми простроченого платежу в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, починаючи з 28 числа поточного місяця до дати погашення заборгованості.

Наданий позивачем розрахунок пені за період з 28.11.2013 по 28.02.2014 у розмірі 92,91 грн. перевірено судом та встановлено, що останній відповідає нормам чинного законодавства, зокрема вимогам вказаної статті та позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Враховуючи все вищевикладене, зважаючи на відсутність в матеріалах справи контррозрахунку відповідача, а також те, що доказів сплати заборгованості по штрафним санкціям відповідачем станом на час розгляду даної справи до суду не представлено, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, а саме: пеня у сумі 92,91 грн., інфляційне збільшення суми боргу у розмірі 29,07 грн., 3% річних у сумі 21,44 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до п. 2.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Таким чином суд приходить до висновку, що позивачем належними доказами доведено прострочення виконання відповідачем зобов'язання за Договором.

Однак, відповідачем не надано належних доказів, які спростовували б обставини, викладені у позовній заяві, а також не надано доказів виконання зобов'язань у порядку, передбаченому умовами Договору та нормами чинного законодавства.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору у сумі 1 827,00 грн. відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача враховуючи задоволення позовних вимог у повному обсязі з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, та враховуючи сплату відповідачем основного боргу після порушення провадження у справі.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Київської обласної філії ПАТ «Укртелеком» з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог - задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Дата Груп» (03057, м. Київ, вул. Смоленська, 31-33, ЄДРПОУ 31720260) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Київської обласної філії ПАТ «Укртелеком» (02098, м. Київ, пр. П. Тичини, 6, п/р 2600169 в «Райффайзен банк Аваль» м. Києва, МФО 300335, код ЄДРПОУ 01184901) або на будь-який інший рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду, грошові кошти: пеня у сумі 92,91 грн. (дев'яносто дві гривні 91 копійка), інфляційне збільшення суми боргу у розмірі 29,07 грн., (двадцять дев'ять гривень 07 копійок), 3% річних у сумі 21,44 грн. (двадцять одна гривня 44 копійки) та витрати по сплаті судового збору у сумі 1 827,00 грн. (одна тисяча вісімсот двадцять сім гривень 00 копійок). Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання повного тексту рішення - 10.06.2014.

Суддя Ю.В. Цюкало