Рішення № 39164191, 03.06.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/6153/14 03.06.14

За позовом Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» в особі філії «Дирекція первинної мережі»

До Державної служби України з надзвичайних ситуацій

Про стягнення 28 436,20 грн.

Суддя Ващенко Т.М.

Представники сторін:

Від позивача: Кляус Д.О. представник за довіреністю № 340 від 11.12.13.

Від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» в особі філії «Дирекція первинної мережі» (далі - позивач) до Державної служби України з надзвичайних ситуацій (далі - відповідач) про стягнення 28 436,20 грн., а саме: 28 118,02 грн. - заборгованості зі сплати орендної плати, 318,18 грн. - пені.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач вказує на те, що в зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором № 113-8 від 15.04.13., у Державної служби України з надзвичайних ситуацій перед позивачем виникла заборгованість по оплаті орендних платежів, що зумовило нарахування пені та звернення з даним позовом до суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.04.14. порушено провадження у справі № 910/6153/14 та призначено її до розгляду на 13.05.14.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.05.14. в зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача, невиконанням ним вимог ухвали суду про порушення провадження в даній справі, на підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено на 03.06.14.

В судовому засіданні 03.06.14. представником позивача підтримано свої позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання 03.06.14. не з'явився, письмового відзиву на позов та контррозрахунку ціни позову не надав, проте 03.06.14. через відділ діловодства суду подав клопотання про відкладення розгляду справи в зв'язку з перебуванням представника Державної служби України з надзвичайних ситуацій у відрядженні.

Представник позивача заперечував проти зазначеного клопотання.

Розглянувши клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, суд дійшов висновку про відмову в його задоволенні з огляду на наступне.

Приписами ст. 77 ГПК України визначено вичерпний перелік підстав для відкладення розгляду справи, а саме: нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу; виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, за наявності ухвали суду про таку участь, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; неподання витребуваних доказів; необхідність витребування нових доказів; залучення до участі в справі іншого відповідача, заміна неналежного відповідача; необхідність заміни відведеного судді, судового експерта.

Разом з тим, господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні (п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Крім того, суд звертає увагу відповідача на те, що суд обмежений строками вирішення спору по суті, встановленими приписами ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, враховуючи предмет спору, а також доказове наповнення матеріалів справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

При цьому, оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, не знаходить підстав для повторного відкладення розгляду справи.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України від 25 січня 2006 р. № 1-5/45, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд в нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 ГПК України, ухвалив рішення у справі № 910/6153/14.

В судовому засіданні 03.06.14. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

15.04.13. між позивачем (далі - Орендодавець) та відповідачем (є правонаступником прав та обов'язків Міністерства надзвичайних ситуацій України у відповідності до Указу Президента України від 24.12.12. № 726, розпорядження Кабінету Міністрів України від 27.03.13. № 176-р, Указу Президента України від 16.01.13. № 20/2013) (далі - Орендар) було укладено Договір № 113-8 оренди нерухомого майна товариства (технологічні приміщення) (далі - Договір), відповідно до умов якого (п. 1.1) Орендодавець передає, а Орендар бере у строкове платне користування частину технологічного приміщення (далі - Майно), розташоване в м. Києві на третьому поверсі чотириповерхового будинку № 18, корпус 2, кім. № 301 по бульвару Тараса Шевченка, загальною площею 2 (два) м технологічних приміщень та частину технологічної стійки на другому поверсі чотириповерхового будинку № 18, корпус 1, кім. № 209 по бульвару Тараса Шевченка загальною кількістю 3 U (три) Юніти для розміщення обладнання зв'язку.

Відповідно до п. 1.2 Договору сторони домовляються про те, що на їхні договірні відносини не поширюються норми Закону України "Про оренду державного та комунального майна" і "Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна", затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.95. № 786.

Згідно з п. 2.1 Договору передача Орендареві Майна в користування здійснюється одночасно з підписанням повноважними представниками Сторін Акта приймання-передачі майна, вказаного в п. 1.1 Договору. При цьому ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження Майна переходить до Орендаря з відповідними наслідками.

На виконання умов Договору між сторонами було підписано та скріплено печатками сторін акт приймання-передачі Майна від 01.01.13.

Орендна плата встановлюється Орендодавцем за домовленістю сторін (за договірною ціною) на підставі його внутрішніх нормативних актів і відповідно до фіксованого розміру місячної орендної плати становить 1 143,00 грн. з ПДВ (20%) за 1 кв.м технологічних приміщень та 403,00 грн. з ПДВ (20%) за 1 U (Юніт)/місце. Орендна плата за перший місяць оренди за 2 кв.м та 3 U (Юніти) / місць у стійці СКУ всієї орендованої площі становить 3 495,00 грн. з ПДВ (20%) та не підлягає коригуванню на індекс інфляції протягом всього строку дії Договору (п. 3.1 Договору).

Відповідно до п. 3.3 Договору витрати на утримання Майна, плату за комунальні послуги та інші включено до розміру фіксованої орендної плати.

Згідно з п. 3.5 Договору Орендодавець станом на останній календарний день розрахункового місяця складає акт про надані послуги, та не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, разом з рахунком та податковою накладною надає його Орендарю. Орендар протягом двох робочих днів з дати отримання підписує та повертає Орендодавцю перший примірник акта про надані послуги.

Орендна плата перераховується Орендарем у безготівковому порядку на поточний банківський рахунок Орендодавця не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, згідно з рахунками, які виставляються Орендодавцем не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим та надаються Орендарю разом з актом про надані послуги та податковою накладною (п. 3.6 Договору).

Приписами п. п. 3.7, 3.8 Договору встановлено, що щомісячна сума, яка підлягає оплаті, визначається у розмірі 100% орендної плати за попередній місяць та збільшується (зменшується) на суму заборгованості (переплати) за фактично надані послуги попереднього місяця, яка утворилась на 1 число розрахункового місяця. Датою початку оплати вважається дата приймання-передачі Майна, що вказана у додатку 1.

Відповідно до п. 3.10 Договору орієнтовна вартість послуг, що надаються за Договором, за січень - грудень 2013 р. складає 35 166,67 грн., ПДВ (20%) 7 033,33 грн. Всього 42 200 грн. 00 коп. В тому числі орендна плата становить 41 940,00 грн. з ПДВ, витрати на електроенергію 260,00 грн. з ПДВ. У випадку, якщо сума наданих Орендарю послуг за договором буде перевищувати зазначену суму, Орендар зобов'язаний сплатити в повному обсязі суму за фактично надані послуги.

Сторонами в п. 12.1 Договору погоджено, що його укладено на період з 01.01.13. до 31.12.13. Сторони домовилися, що умови Договору поширюються на відносини між ними, які виникли до його укладення (01.01.13.).

Спір у справі виник в зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором в частині сплати передбачених ним орендних платежів за період з квітня 2013 року по січень 2014 року.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Суд відзначає, що відповідач своїм правом на подачу письмового відзиву не скористався, жодних доказів на обґрунтування своє правової позиції у справі не надав.

Отже, суд дає самостійну оцінку доказам на підставі чинного законодавства і не зв'язаний позицією сторін.

Згідно зі ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ст. ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією із підстав виникнення зобов'язань та обов'язковим для виконання сторонами.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Згідно із ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями і громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Приписами ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За своє правовою природою Договір є договором оренди.

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цих Кодексом (ч. 6 ст. 289 ГК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як відзначалось судом, орендна плата перераховується Орендарем у безготівковому порядку на поточний банківський рахунок Орендодавця не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, згідно з рахунками, які виставляються Орендодавцем не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим та надаються Орендарю разом з актом про надані послуги та податковою накладною (п. 3.6 Договору).

Матеріали справи не зазначених в Договорі рахунків за спірний період, проте, суд акцентує увагу на тому, що рахунки-фактури на оплату платежів є документами, які містять тільки платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти; наявність або відсутність рахунку-фактури не звільняє відповідача від обов'язку оплати (зазначена правова позиція узгоджується з постановою Верховного Суду України у справі № 37/405 від 29.09.09.).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як встановлено судом, за період з квітня 2013 року по січень 2014 року відповідач мав сплатити позивачу орендних платежів за Договором 28 118,03 грн., проте, в позовній заяві позивач просить суд стягнути з відповідача 28 118,02 грн. Жодних заяв про збільшення розміру позовних вимог чи виправляння описки від позивача до суду не надходило. Жодного клопотання про вихід за межі позовних вимог на підставі ч. 1 ст. 83 ГПК України від заінтересованої сторони так само не надходило.

Отже відповідач свого обов'язку по сплаті орендних платежів в термін, визначений Договором в повному обсязі не виконав, доказів повної оплати заборгованості за період заявлений в позовній заяві, до матеріалів справи не надав.

Матеріалами справи підтверджується та відповідачем не спростовано, що Державна служба України з надзвичайних ситуацій в порушення покладеного на неї законом та Договором обов'язку по сплаті орендних платежів за Договором в повному обсязі не виконала, в зв'язку з чим заборгованість відповідача перед позивачем за Договором з квітня 2013 року по січень 2014 року становить 28 118,02 грн., внаслідок чого позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» в особі філії «Дирекція первинної мережі» в частині стягнення з відповідача 28 118,02 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

В зв'язку з порушенням відповідачем умов Договору, позивач на підставі п. 8.2 Договору просить суд стягнути з відповідача на свою користь 318,18 грн. - пені.

Відповідно до п. 8.2 Договору, у разі наявності заборгованості по орендній платі чи іншим витратам за попередній місяць станом на 20 число поточного місяця, Орендарю нараховується пеня від суми простроченого платежу в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла за період, за який сплачується пеня, починаючи з 21 числа поточного місяця до дати погашення заборгованості.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договорами строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

З огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань (п. 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.13. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань»).

В силу приписів п. 18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році" № 01-8/344 від 11.04.2005 р. з огляду на вимоги частини 1 статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого нарахування сум штрафних санкцій, річних, збитків від інфляції, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Судом встановлено факт прострочення виконання грошового зобов'язання, здійснено перерахунок пені та встановлено, що з відповідача на користь позивача за розрахунком суду підлягає стягненню 318,00 грн. - пені, як те вказано в обґрунтованому розрахунку позивача. В іншій частині позовних вимог про стягнення 0,18 коп. пені - в задоволенні позову слід відмовити.

При цьому, відповідачем не оспорено розрахунок пені.

На підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державної служби України з надзвичайних ситуацій (01601, м. Київ, вул. О.Гончара, 55А; ідентифікаційний код 38516849) на користь Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» (01030, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, б. 18; ідентифікаційний код 21560766) в особі філії «Дирекція первинної мережі» (03110, м. Київ, вул. Солом'янська,3; ідентифікаційний код 16479714) 28 118 (двадцять вісім тисяч сто вісімнадцять) грн. 02 коп. - заборгованості зі сплати орендних платежів, 318 (триста вісімнадцять) грн. 00 коп. - пені, 1 826 (одну тисячу вісімсот двадцять шість) грн. 99 коп. - витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині в позові відмовити.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 10.06.14.

Суддя Т.М. Ващенко