Рішення № 39161855, 02.06.2014, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "02" червня 2014 р. Справа № 906/578/14

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Вельмакіної Т.М.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросеплай" (м.Луцьк)

до Державного підприємства "Дослідне господарство "Рихальське Національної академії аграрних наук України" (с.Рихальське, Ємільчинський район, Житомирська область)

про стягнення 9191,31 грн.

Позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з відповідача 9191,31грн., з яких 7500,00грн. основного боргу, 643,04грн. 20 відсотків річних, 416,57грн. інфляційних, 594,30 грн. пені, 37.40 грн. 3% річних.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 19.05.2014 прийнято до розгляду клопотання про зменшення позовних вимог, згідно якого, у зв'язку з частковим погашенням відповідачем заборгованості, а саме основного боргу у сумі 22500,00грн., позивач зменшує суму позовних вимог та просить стягнути з Державного підприємства "Дослідного господарства "Рихальське Національної академії аграрних наук України" 20% річних у розмірі 430, 02 грн., інфляційних - 128,31 грн., пені - 440,40 грн., 3% річних - 37,40 грн.

27.05.2014 на адресу суду від позивача надійшло клопотання від 26.05.2014, згідно якого останній просить суд долучити до матеріалів справи квитанцію про направлення відповідачу клопотання про зменшення позовних вимог та опису вкладення до цінного листа (а.с. 43-46).

Враховуючи подану позивачем заяву про зменшення розміру позовних вимог, слід зазначити, що згідно ч. 4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК, ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення (п. 3.10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду від 26.12.11р. № 18).

Зменшення позивачем суми позову, в тому числі й з підстав необґрунтованості первісного розрахунку ціни позову, не є відмовою від позову. В такому випадку припинення провадження в частині зменшення відповідної суми не здійснюється, - про таке зменшення зазначається в описовій частині судового рішення, а предметом спору залишається вимога про стягнення суми в зменшеному розмірі.

Сторони своїх представників в судове засідання не направили, про причини неявки суд не повідомили, хоча про час і місце розгляду справи повідомлялися вчасно та належним чином, про що свідчать поштове повідомлення про вручення поштового відправлення відповідачу (а.с. 79), протокол судового засідання та підписана представником позивача розписка (а.с. 40-41).

Враховуючи наведене, а також те, що явка представників сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалася, відповідач вдруге, без зазначення поважності причин, не направив свого уповноваженого представника в судове засідання та не виконав викладених в ухвалах суду вимог, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило, суд вважає, що відсутність представників сторін не перешкоджає вирішенню спору, згідно ст. 75 ГПК України, за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши надані до справи документи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як зазначив позивач у позовній заяві та вбачається з матеріалів справи, 18.12.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агросепалай" (постачальник, позивач) та Державним підприємством "Дослідне господарство "Рихальське Національної академії аграрних наук України" (покупець, відповідач) укладено Договір поставки №18/121РІ (далі - Договір (а.с. 11-13)), за умовами якого постачальник зобов'язується поставляти та передати у власність покупця кормові добавки торгової марки "Neovita" та інші товарні позиції (надалі - продукція), визначену у п. 2.1. цього Договору, а відповідач прийняти та оплатити продукцію в асортименті, кількості та за цінами, викладеними у Додатках до цього Договору, які є невід'ємною частиною даного Договору.

Під Додатками до цього Договору маються на увазі додаткові угоди, специфікації, додатки, узгоджені постачальником замовлення покупця, рахунки та видаткові накладні, які видаються постачальником (п. 1.2. Договору).

За умовами п. 2.1. Договору, поставка продукції здійснюється окремими партіями. Найменування, одиниці виміру та загальна кількість продукції, її часткове співвідношення (асортимент, номенклатура) кожної партії продукції узгоджуються сторонами шляхом оформлення замовлень на поставку продукції відповідно до умов, визначених цим Договором та узгоджуються сторонами у відповідних додатках.

У відповідності до п. 2.2. Договору, фактична кількість, асортимент та розфасування продукції, що підлягає поставці покупцеві, вважаються узгодженими сторонами згідно умов, визначених в специфікаціях до даного Договору.

У специфікації №1 від 18 грудня 2013 до Договору поставки №18/121 РІ від 18 грудня 2013 зазначено, що ТОВ "Агросепалай" здійснює поставку ДП "Дослідне господарство "Рихальське" НААН України 0,5 метричних тон кормової добавки Т5Х SD загальною вартістю 22500,00грн. з урахуванням ПДВ у термін до 24.12.2013.

20.12.2013 позивачем було виставлено відповідачу рахунок №113 на суму 22500,00грн. (а.с.16) та передано продукцію за видатковою накладною №219 від 20.12.2013 (а.с. 15).

Однак, як зазначає позивач, порушуючи умови Договору поставки відповідач оплату здійснив частково на суму 25000,00грн., внаслідок чого заборгованість останнього на дату звернення до суду склала 7500,00грн.

Оскільки, як зазначено у підтвердженому банківськими виписками (а.с.36-38) клопотанні про зменшення позовних вимог (а.с. 32), основна сума боргу відповідачем на дату вирішення спору оплачена в повному обсязі, за несвоєчасно проведені розрахунки, позивач просить суд стягнути з відповідача 430,02грн. 20% річних, 128,31грн. інфляційних, 440,40грн. пені та 37,40грн. 3% річних (а.с. 32).

Відповідач позов за підставами пред'явлення та предметом не оспорив, доказів на спростування наведених позивачем обставин не надав.

Оцінивши в сукупності матеріали справи, врахувавши приписи законодавства, що регулюють спірні правовідносини, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, враховуючи наступне.

Згідно зі ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст.11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти.

За ст.ст. 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, позовні вимоги ґрунтуються на укладеному між сторонами Договорі поставки №18/121РІ від 18.12.2013 (а.с. 11-13).

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ч.1 ст.712 ЦК України).

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст. 712 ЦК України).

Матеріалами справи підтверджено та не заперечується сторонами, що на виконання умов вищевказаного Договору, згідно Специфікації №1 від 18.12.2013 (а.с. 14) та видаткової накладної №219 від 20.12.2013 (а.с. 15), позивачем було поставлено відповідачу, а відповідачем отримано 0,5 метричних тон кормової добавки Т5Х SD на загальну суму 22500,00грн.

Частиною 1 ст. 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За п. 7.8. Договору, оплата за партію продукції, яка підлягає поставці відповідно до прийнятого постачальником до виконання замовлення покупця, здійснюється шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника відповідно до умов, визначених Специфікаціями до даного Договору.

Згідно Специфікації №1 від 18.12.2013 (а.с. 14) сторони погодили, що оплата здійснюється у безготівковому порядку на розрахунковий рахунок постачальника згідно виставленого рахунку у повному розмірі в національній валюті України з врахуванням ПДВ протягом 21 (двадцяти одного) календарного дня з моменту отримання товару за товаророзпорядчими документами.

Таким чином, враховуючи, умови Договору, у відповідача виник обов'язок провести розрахунки за отриманий товар у строк до 11.01.2014 (20.12.2013 (дата отримання товару) + 21 календарний день)).

Матеріалами справи підтверджено, що у вказані строки розрахунки проведено не було. Зокрема, як вбачається з банківських виписок (а.с. 17-19, 36-38), 28.01.2014 відповідач сплатив 6000,00грн., 05.03.2014 у розмірі 4000,00грн., 17.04.2014 у розмірі 5000,00грн., 08.05.2014 - 4000,00грн., 14.05.2014 - 2500,00грн., 15.05.2014 у розмірі 1000,00грн.

Тобто, відповідачем було оплачено поставлену продукцію у повному розмірі, однак із порушенням строків оплати. При цьому, враховуючи, що позивач звернувся з позовом до суду 28.04.2014 (а.с. 27), сума боргу у розмірі 7500,00грн. відповідачем була сплачена після звернення позивача до суду.

У відповідності до приписів ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Як передбачено ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

У відповідності до п. 9.3. Договору, у випадку несвоєчасної оплати продукції згідно умов Договору покупець сплачує на користь постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення оплати.

Згідно розрахунку позивача (а.с. 5), враховуючи клопотання про зменшення позовних вимог (а.с. 32), позивачем нараховано до стягнення з відповідача за період з 11.01.2014 по 28.04.2014 - 440,40грн. пені.

Господарський суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, вважає, що її нарахування в сумі 440,40грн. здійснено позивачем обґрунтовано.

Що стосується заявлених до стягнення 3 % річних у розмірі 37,40грн., 20% річних в сумі 430,02грн. (а.с. 32), то відповідно до ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно п. 9.6. Договору, у випадку несвоєчасної оплати продукції згідно умов Договору протягом, що перевищує 20 (двадцять) календарних днів, покупець також сплачує на користь постачальника 20% річних від суми простроченого платежу за кожен день прострочення оплати.

Перевіривши розрахунки позивача (а.с. 5-7), судом було встановлено, що 3% річних позивачем нараховано за період з 11.01.2014 по 31.01.2014, з урахуванням здійснених проплат, а 20% річних починаючи з 01.02.2014 по 28.04.2014. При цьому, позивачем безпідставно включено до сум заборгованості, на які здійснено вказані нарахування, інфляційні витрати. Однак, зважаючи, що за розрахунком суду 3% річних та 20% річних за визначений позивачем період складає більшу суму, ніж заявлено до стягнення з врахуванням клопотання про зменшення позовних вимог, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених вимог в цій частині.

Перевіривши розрахунок інфляційних (а.с. 5-6) суд також встановив, що їх нарахування в сумі 128,31грн. є вірними, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Відповідно до статей 33 та 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести належними та допустимими у справі доказами ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст. 32 ГПК, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін.

Відповідач доказів на спростування викладених у позовній заяві обставин суду не надав. При цьому позивач довів суду обґрунтованість заявлених позовних вимог належними та допустимими доказами.

Отже, позов підтверджений належними доказами, копії яких долучено до матеріалів справи та підлягає задоволенню на суму 1036,13грн., з яких: 440,40грн. пені, 37,40грн. 3% річних, 430,02грн. 20% річних та 128,31грн. інфляційних.

Судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32-34, 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Державного підприємства "Дослідне господарство "Рихальське" Національної академії аграрних наук України" (11246, Житомирська обл., Ємільчинський р-н., с. Рихальське, вул. Леніна, буд. 14, ід. код 00729356)

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросеплай" (43000, Волинська обл., м. Луцьк, проспект Президента Грушевського, буд. 30, ід. код 36770782):

- 440,40грн. пені;

- 37,40грн. 3% річних;

- 430,02грню 20% річних;

- 128,31грн. інфляційних;

- 1827,00грн. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 10.06.2014.

Суддя Вельмакіна Т.М.

Віддрукувати:

1 - до справи;

2,3 - сторонам (рек. з пов. про вруч.).