Ухвала суду № 39161175, 05.06.2014, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ[1]

05 червня 2014 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва

в складі: головуючого - Кирилюк Г.М.

суддів: Панченка М.М., Вербової І.М.

при секретарі Мікітчак А.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про розірвання договору довічного утримання, зняття з реєстраційного обліку, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 03 березня 2014 року,

встановила:

22.03.2013 р. ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом, в якому просила розірвати договір довічного утримання, укладений 22 листопада 2003 року між нею та ОСОБА_2, посвідчений нотаріусом Другої київської державної нотаріальної контори Новицькою Р.М. Також просила зняти ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з реєстраційного обліку за місцем проживання.

Свої вимоги обґрунтовувала тим, що 22 листопада 2003 року між нею та ОСОБА_2 було укладено договір довічного утримання, відповідно до умов якого вона передала останній у власність належну їй квартиру АДРЕСА_1, а відповідач, як набувач майна, відповідно до п.6 цього договору зобов'язалась: довічно утримувати ОСОБА_1, надаючи їй комплекс послуг та зберігаючи за нею право довічного безкоштовного проживання у вказаній квартирі; своєчасно вносити квартирну плату згідно розрахункової книжки ЖЕКу; провадити по мірі необхідності поточний ремонт житла; в разі захворювання ОСОБА_1, яке потребує госпіталізації, відвідувати її в лікарні, а після одужання доставити її додому; при захворюванні не потребуючого госпіталізації, надавати їй допомогу в домашніх умовах; в разі смерті гр. ОСОБА_1 - поховати її.

Посилаючись на те, що починаючи з квітня 2011 року відповідач ОСОБА_2 перестала виконувати умови договору, які зазначені у п. 6, а саме: не здійснює в повному обсязі оплату комунальних послуг, не дбає про проведення поточного ремонту в квартирі, відмовилась від надання коштів на лікування, просила суд позов задовольнити.

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 03 березня 2014 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_4, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказане рішення суду та ухвалити нове, яким позов задовольнити.

Свої доводи мотивує тим, що в ході судового розгляду встановлено, що ОСОБА_1 самостійно оплачувала рахунки по квартирній платі за рахунок коштів, які перераховувала на її картковий рахунок ОСОБА_2 Суд першої інстанції з незрозумілих для позивача підстав врахував ці кошти, як сплату комунальних платежів та матеріальне забезпечення відповідно до п. 7 спірного договору.

З матеріалів справи та показів свідків вбачається, що квартира знаходиться в занедбаному стані. Відповідно до акту комісії КП «РЕО-105» від 05.03.2014 р., в квартирі тривалий час не виконувався ремонт. За таких обставин заміна в квартирі лічильників не може свідчити про виконання ОСОБА_2 умов договору.

Позивачем надано до матеріалів справи виписки з лікарень починаючи з 2011 року, проте суд дійшов хибного висновку про відсутність доказів її госпіталізації. Виписки з лікарень та рекомендації після завершення лікування свідчать про те, що саме ті медичні препарати, які зазначені в наданих суду квитанціях, виписувалися позивачу.

Крім цього, судом не залучено до участі в справі в якості третьої особи нотаріуса, який повідучав договір довічного утримання, а також проігноровано покази ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, які не зі слів позивача знають про факт невиконання відповідачем умов договору, разом з ОСОБА_1 ходять сплачувати за комунальні послуги, допомагають з лікуванням та грошима для операцій.

В судовому засіданні ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_4 апеляційну скаргу підтримали та просили її задовольнити.

Представники відповідачів ОСОБА_9, ОСОБА_10 просили апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Інші особи, що беруть участь у справі, в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені судом належним чином.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 22 листопада 2003 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 уклали договір довічного утримання, згідно якого позивач передала у власність відповідачу належну їй квартиру за АДРЕСА_1, що складається з двох жилих кімнат, загальною площею 58,10 кв.м, житловою площею 31.70 кв.м., а остання зобов'язалась довічно утримувати позивача, надаючи їй комплекс послуг та зберігаючи за нею право довічного безкоштовного проживання у вказаній квартирі.

Згідно п.6 вказаного договору обов'язок відповідача по наданню довічного утримання (догляду) визначено наступним чином: своєчасно вносити квартирну плату згідно розрахункової книжки ЖЕК; провадити по мірі необхідності поточний ремонт житла; в разі захворювання ОСОБА_1, яке потребує госпіталізації, відвідувати її в лікарні, а після одужання доставити її додому; при захворюванні не потребуючого госпіталізації, надавати їй допомогу в домашніх умовах; в разі смерті гр. ОСОБА_1 - поховати її.

Відповідно до п. 7 цього договору вартість матеріального забезпечення визначено сторонами в розмірі 100 грн. в місяць.

Згідно зі ст.755 ЦК України договір довічного утримання може бути розірваний за рішенням суду на вимогу відчужувача у разі невиконання або неналежного виконання набувачем своїх обов'язків, незалежно від його вини.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи рахунків на сплату за житлово- комунальні та інші послуги за період з квітня 2011 року, оплата по вказаним рахункам вносилась своєчасно та в повному обсязі.

Про належність виконання своїх зобов'язань за договором в частині здійснення поточного ремонту квартири в судовому засіданні підтвердили свідки ОСОБА_11, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_12, ОСОБА_13, яким суд надав належну правову оцінку.

Вказана обставина підтверджується також платіжними документами на придбання будівельних матеріалів.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_14 підтвердив про проведення на прохання ОСОБА_2 ремонтних робіт лічильників електроенергії в квартирі АДРЕСА_1.

Доказів того, що починаючи з квітня 2011 року та до моменту звернення до суду з вказаним позовом позивач була госпіталізована та перебувала в лікарні, або відповідач ухилялась у випадку її захворювання від надання допомоги в домашніх умовах, матеріали справи не містять.

Враховуючи підстави позову - невиконання умов договору починаючи з квітня 2011 року, надана суду виписка з історії хвороби, яка свідчить про перебування ОСОБА_1 на стаціонарному лікуванні в період 31.03.2000 р. - 11.04.2000 р., правового значення для вирішення спору не має.

Матеріали справи містять належні та допустимі докази перерахування відповідачем позивачу коштів на матеріальне забезпечення останньої починаючи з квітня 2011 р. до 22.03.2013 р. (моменту звернення до суду з даним позовом), а саме: 11.04.2011 р. - 300 грн.; 07.06.2011 р. - 500 грн.; 07.07.2011 р. - 500 грн.; 05.08.2011 р.- 1000 грн.; 06.09.2011 р. - 1000 грн.; 06.10.2011 р. - 1000 грн.; 03.11.2011 р. - 1000 грн.; 29.11.2011 р. - 1000 грн.; 24.01.2012 р. - 1000 грн.; 15.02.1012 р. - 1000 грн.; 13.03.2012 р. - 1000 грн.; 12.04.2012 р. - 1000 грн.; 16.05.2012 р. - 1000 грн.; 14.06.2012 р. - 1000 грн.; 11.07.2012 р. - 1000 грн.; 27.08.2012 р. - 2000 грн.; 03.12.2012 р. - 1200 грн.; 27.02.2013 р. -1200 грн.

Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього Кодексу.

Відмовляючи ОСОБА_1 у задоволенні позову, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що остання не довела факту невиконання чи неналежного виконання відповідачем своїх обов'язків за договором довічного утримання та не спростувала наданих відповідачем доказів.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги в тій частині, що перераховані на картковий рахунок позивача кошти не мали відношення до матеріального забезпечення позивача, визначеного п. 7 умов договору довічного утримання, а лише використовувались для сплати комунальних платежів, враховуючи розмір щомісячних платежів та вартості матеріального забезпечення, визначеного сторонами -100 грн. на місяць.

За умов відсутності спору щодо своєчасного надання відповідачем коштів на оплату квартирної плати, доводи апеляційної скарги в тій частині, що свідки ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 підтвердили ту обставину, що вони з позивачем ходили сплачувати за комунальні послуги, висновки суду не спростовують.

Крім цього, з власних пояснень позивача в суді першої інстанції встановлено, що рахунки по оплаті житлово-комунальних послуг знаходяться у неї за її вимогою, після здійснення відповідної оплати відповідачем.

Є необґрунтованими доводи апеляційної скарги щодо невідповідності висновків суду в частині виконання умов договору по проведенню поточного ремонту.

Наданий на підтвердження вказаної обставини акт комісії КП «ЖЕО-105» від 05.03.2014 р. не може бути прийнятий судом до уваги, оскільки останній складений після ухвалення судового рішення. Доказів поважності причин, з яких вказаний доказ не міг бути поданий суду першої інстанції, суду не надано.

За відсутності в договорі умов про окреме несення відповідачем витрат на лікування, доводи апеляційної скарги про те, що позивачу виписувались медичні препарати, які вона купувала за власні кошти, на правильність висновків суду в цій частині не впливають.

Помилка в написанні прізвища відповідача в резолютивній частині рішення була виправлена судом шляхом постановлення ухвали про виправлення описки, яка сторонами не оскаржена.

Оскільки ухвалене по справі рішення не вплинуло на права та обов'язки державного нотаріуса, який посвідчував договір, не залучення останнього до участі в справі не є підставою для його скасування.

Встановивши дійсні обставини справи, суд першої інстанції дав належну оцінку зібраним доказам, правильно застосував норми матеріального права, не допустив порушень норм процесуального права, які призвели б до неправильного вирішення спору, та дійшов обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_2 добросовісно виконувала умови договору, а тому відсутні підстави для задоволення позову про розірвання договору довічного утримання та зняття відповідачів з реєстраційного обліку у вказаній квартирі.

Рішення суду першої інстанції відповідає вимогам матеріального права та встановленими обставинами справи, не суперечить загальним принципам і засадам цивільного законодавства України, зокрема, засадам добросовісності, справедливості та розумності. Підстави для зміни чи скасування судового рішення в межах доводів апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст.303, 304, 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, судова колегія,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 03 березня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя:

Судді:

Справа №22-ц/796/6456/2014

Головуючий у суді першої інстанції: Колдіна О.О.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Кирилюк Г.М.