Рішення № 39160858, 02.06.2014, Апеляційний суд міста Києва

№ апеляційного провадження:22-ц/796/ 6759/2014Головуючий у суді першої інстанції: Притула Н.Г. Доповідач у суді апеляційної інстанції: Лапчевська О.Ф.АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2014 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду міста Києва в складі :

Головуючого - судді Лапчевської О.Ф.

Суддів Корчевного Г.В., Слободянюк С.В.

при секретарі Мішкіній А.В.

за участю: представника позивача Березюк В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу представника Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» Требіна Ігоря Андрійовича на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 02 квітня 2014 року

У справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_6, ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И Л А:

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 02 квітня 2014 року позов задоволено частково./а.с. 144-147/

Не погоджуючись з вказаним рішенням, представник ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» подав апеляційну скаргу на рішення суду в частині відмови у солідарному стягненні заборгованості з поручителя, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість. Вважає, що судом першої інстанції не повно з'ясовані обставини справи, зокрема те, що судом безпідставно застосовано ч. 1 ст. 559 ЦК України до правовідносин між Банком та ОСОБА_7, оскільки можливість збільшення процентної ставки у кредитних зобов'язання ОСОБА_6 визначена п. 2.1. Кредитного договору №13-07-И від 05.11.2007 року, поручитель був ознайомлений із текстом кредитного договору, тим самим надав згоду на збільшення своєї відповідальності за договором поруки. З урахуванням викладеного, просив змінити рішення суду першої інстанції в частині відмови щодо солідарного стягнення заборгованості та ухвалити нове про задоволення позову.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, які з'явились у судове засідання, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення скасуванню з ухваленням нового рішення на підставі наступного.

Судом встановлено, що 05.11.2007 року між ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_6 був укладений Кредитний договір №13-07-И/25. За даним договором Банк надав Позичальнику в тимчасове користування на умовах забезпеченості, поворотності, строковості, платності кредитні ресурси в сумі 78 000,00 доларів США з оплатою по процентній ставці 11% річних, а Позичальник зобов'язується повернути отримані кошти до 04.11.2027 року (п.2.1, 3.2 Договору). /а.с.22-26/

За умовами Договору Позичальник в строк до 10 числа кожного місяця зобов'язувалась здійснювати погашення позичкової заборгованості у розмірі 817,15 доларів США згідно графіка зниження розміру заборгованості.

05.11.2007 року між ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит», ОСОБА_7 та ОСОБА_6 був укладений договір поруки №13-07-П1/25. /а.с.31-33/

02.07.2008 року між ВАТ Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_6 була підписана Додаткова угода №1 за умовами якої було визначено, що Позичальник сплачує банку проценти за користування Кредитними ресурсами у валюті кредиту, по процентній ставці 10,92% річних./а.с.34/

10.02.2009 року між сторонами підписана Додаткова угода №2 за умовами якої п. 2.1 кредитного договору доповнено положенням щодо механізму погашення заборгованості в день звільнення позичальника, що є співробітником ВАТ Банк «Фінанси та Кредит», відсоткова ставка, що встановлюється в такому разі залишилась незмінною, на рівні 13, 5 процентів річних. /а.с.35/

17.08.2011 року між сторонами підписана Додаткова угода №3 за умовами якої було визначено, що з дати укладення договору по 19.08.2011 року сплачуються відсотки у розмірі 10,92 % річних, а з 19.08.2011 року у розмірі 13,5 % річних на суму залишку заборгованості за кредитом. /а.с.36/

Відмовляючи в частині солідарного стягнення заборгованості, суд першої інстанції виходив з того, що пункт 4.4 Договору поруки визначає, що внесення змін і доповнень у Кредитний договір, внаслідок яких збільшується обсяг відповідальності Поручителя, не допускається без узгодження з Поручителем. Оскільки Додаткова угода №2 від 10.02.2009 року за якою збільшено відсоткову ставку за користування кредитними коштами не погоджена з поручителем, у відповідності із вимогами ч. 1 ст. 559 ЦК України правовідношення поруки між Банком та ОСОБА_7, як поручителем, вважається припиненим, тому він не може нести відповідальність за неналежне виконання зобов'язань ОСОБА_6

Однак з таким висновком суду погодитись не можна з наступних підстав.

Відповідно до ч. ч. 1,4 ст. 559 ЦК України, порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Судом першої інстанції не взято до уваги, що під час укладання кредитного договору та договору поруки поручитель був ознайомлений в повному обсязі із всіма умовами Кредитного договору від 05.11.2007 №13-07-И/25 та договору поруки та підтвердив згоду на укладення кредитного договору своїм підписом в договорі поруки. Таким чином, поручитель був ознайомлений із текстом кредитного договору, зокрема з п. 2.1 в якому встановлена можливість банку збільшувати відсоткову ставку по кредиту до розміру 13, 5 % річних в разі звільнення ОСОБА_6 з ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит», як співробітника. Тим самим він надав згоду на збільшення своєї відповідальності за договором поруки, а саме збільшення відсоткової ставки по кредиту до розміру 13, 5 % річних.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про те, що додатковою угодою №2 від 10 лютого 2009 року, на відсутність погодження якої послався суд першої інстанції, відмовляючи у солідарному стягненню заборгованості за кредитним договором, обсяг відповідальності ОСОБА_7, встановлений на рівні 13, 5 процентів річних, не збільшує, оскільки він передбачений п. 2.1 кредитного договору, а тому правовідношення поруки між Банком та ОСОБА_7, як поручителем, не може вважатись припиненим.

Відповідно до п. 22 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», відповідно до частини першої статті 559 ЦК припинення договору поруки пов'язується зі зміною забезпеченого зобов'язання за відсутності згоди поручителя на таку зміну та за умови збільшення обсягу відповідальності поручителя. При цьому обсяг зобов'язання поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель. Проте якщо в договорі поруки передбачено, зокрема, можливість зміни розміру процентів за основним зобов'язанням і строків їх виплати тощо без додаткового повідомлення поручителя та укладення окремої угоди, то ця умова договору стала результатом домовленості сторін (банку і поручителя), а отже, поручитель дав згоду на зміну основного зобов'язання. Якщо в договорі поруки такі умови сторонами не узгоджені, а з обставин справи не вбачається інформованості поручителя і його згоди на збільшення розміру його відповідальності, то відповідно до положень частини першої статті 559 ЦК порука припиняється у разі зміни основного зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. У цьому випадку поручитель має право на пред'явлення позову про визнання договору поруки припиненим.

Враховуючи те, що є встановленим порушення відповідачами умов договорів, є всі підстави для задоволення позову про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313-314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу представника Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» Требіна ІгоряАндрійовича - задовольнити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 02 квітня 2014 року - скасувати в частині відмови у солідарному стягненні заборгованості з ОСОБА_7, виклавши резолютивну частину рішення наступним чином.

Стягнути солідарно зі ОСОБА_6 (ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрована за адресою АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) та ОСОБА_7 (ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстрований за адресою АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) на користь Публічного акціонерного товариства «Банк Фінанси та Кредит» ( місцезнаходження м. Київ, вул. Щорса, 31, р/р 39015010829980, МФО 300937, код ЄДРПОУ 25745867) суму заборгованості за кредитним договором №13-07-И/25 від 05.11.2007 року у розмірі 795 213 (сімсот дев'яносто п'ять тисяч двісті тринадцять) гривень 36 копійок, з яких:

- 564 944 гривень 28 копійок сума строкової заборгованості по кредиту;

- 17 511 гривень 78 копійок сума простроченої заборгованості по кредиту;

- 5 023 гривні 68 копійок сума строкової заборгованості по процентам;

- 49 021 гривень 95 копійок сума простроченої заборгованості по процентам;

- 158 711 гривень 66 копійок пеня за прострочення заборгованості по кредиту, відсоткам.

Стягнути зі ОСОБА_6 (ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрована за адресою АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства «Банк Фінанси та Кредит» ( місцезнаходження м. Київ, вул. Щорса, 31, р/р 39015010829980, МФО 300937, код ЄДРПОУ 25745867) 1720 гривень 50 копійок судового збору, сплаченого в суді першої інстанції та 913 гривень 50 копійок судового збору, сплаченого в суді апеляційної інстанції, а всього 2634 гривні.

Стягнути з ОСОБА_7 (ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстрований за адресою АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) на користь Публічного акціонерного товариства «Банк Фінанси та Кредит» ( місцезнаходження м. Київ, вул. Щорса, 31, р/р 39015010829980, МФО 300937, код ЄДРПОУ 25745867) 1720 гривень 50 копійок судового збору, сплаченого в суді першої інстанції та 913 гривень 50 копійок судового збору, сплаченого в суді апеляційної інстанції, а всього 2634 гривні.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: Судді: