Рішення № 39160799, 29.05.2014, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

№ 22-ц/796/5580/2014 Головуючий в І інстанції: Цимбал І.К.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 травня 2014 року Апеляційний суд міста Києва

у складі:

головуючого Вербової І.М.

суддів Кирилюк Г.М.

ПанченкаМ.М.

при секретарі Волощуку О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Дарницького районного суду міста Києва від 28 серпня 2013 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Акціонерно-комерційний банк «Капітал» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки, -

в с т а н о в и в :

У травні 2013 року ПАТ «АКБ «Капітал» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2, в якому просило звернути стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за договором кредиту укладеного між позивачем та ОСОБА_3

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що відповідач взяла на себе зобов'язання відповідати за зобов'язаннями позичальника за кредитним договором і враховуючи те, що остання кредитні зобов'язання не виконує, виникла заборгованість, у зв'язку із чим у позивача виникло право задовольнити свої вимоги забезпечені майном відповідача.

Заочним рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 28 серпня 2013 року зазначений позов задоволено.

Звернуто стягнення на предмет іпотеки по договору іпотеки № 62-і від 31 липня 2009 року: трьохкімнатну квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 111,1 кв.м., жилою площею - 57,9 кв.м., що належить на праві власності ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу.

Встановлено спосіб реалізації предмету іпотеки: шляхом продажу з прилюдних торгів в межах процедури виконавчого провадження.

Встановлено початкову ціну для реалізації предмету іпотеки по договору іпотеки № 62-і від 31 липня 2009 року на рівні ціни, не нижчої за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності на стадії оцінки майна під час проведення виконавчого провадження.

За рахунок коштів, отриманих від реалізації зазначеного вище предмету іпотеки задовольнити вимоги ПАТ «АКБ «Капітал»: за кредитним договором з фізичною особою № 62-к.02/31/07/09 від 31липня 2009 року в сумі заборгованості ОСОБА_3: 2 700 000,00 грн. - основна кредитна заборгованість, 1 129 363,31 грн. - відсотки за кредитом, 141 090,59 грн. - пеня за невиплачені відсотки та 1103 263,31 грн., а всього 5 073 717,20 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове з направленням справи до суду першої інстанції на новий розгляд. Апелянт зазначає, що судом першої інстанції допущено порушення вимог закону, що призвели до ухвалення помилкового вирішення спору, а тому вважає рішення незаконним та таким, що підлягає скасуванню.

Представник ПАТ «АКБ «Капітал» - Литвиненко А.В. проти апеляційної скарги заперечував, заочне рішення Дарницького районного суду міста Києва від 28 серпня 2013 року просив залишити без змін.

Відповідач, належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не прибула, про причини неявки суд не повідомила, у зв'язку із чим колегія суддів вважала за можливе слухати справу у її відсутність на підставі ч. 2 ст. 305 ЦПК України.

Перевіривши законність оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необхідність її часткового задоволення виходячи з наступного.

31.07.2009 між ВАТ «АКБ «Капітал» (ПАТ «ААКБ «Капітал») та ОСОБА_3 укладено договір про надання споживчого кредиту № 62- к.02/31/07/09, згідно умов якого позивач надав ОСОБА_3 споживчий кредит на суму 2 700 000,00 грн., строком до 30.07.2019 зі сплатою 12 відсотків річних.

За кредитним договором позичальником отримано кредитні кошти на вказану суму, з яких 2 416 249,17 грн. переаховано на рахунок ПАТ КБ «Приватбанк» в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_3 за кредитним договором № К2Н7GА00000017 від 28.09.2007, 183 750,83 грн. видано готівкою.

В забезпечення виконання позичальником умов договору кредиту, 31.07.2009 між позивачем та відповідачем укладено договір іпотеки № 62-і посвідчений приватним нотаріусом КМНО ОСОБА_5, зареєстрований в реєстрі за № 1256, згідно умов якого відповідач передав в іпотеку Банку нерухоме майно, а саме квартиру загальною площею 111,1 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Відповідач виступила майновим поручителем по зобов'язанням позичальника.

Відповідно до вимог п. п. 4.4.1, 4.4.2, 4.4.3, 5.1, 5.2 договору, позичальник зобовязаний погашати заборгованість перед Банком по наданому кредиту та нарахованим відсоткам згідно графіку /а.с. 9/, а також, у випадку несплати кредиту та відсотків, пеню та штраф згідно умов договору.

Згідно зі статтями 525, 526, 530 ЦК України зобов'язання мають виконуватись належним чином та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Позивачем було направлено ОСОБА_3 лист з вимогою погасити заборгованісті, проте вказані вимоги залишені поза увагою.

Як правильно встановив суд першої інстанції, позичальник не виконує зобов'язання передбачені договором, внаслідок чого у останнього утворилася заборгованість.

Відповідцо до п. 1.1.1. договору іпотеки, іпотекодавець зобов'язаний повернути кредит, сплатити проценти за Користування кредитом у розмірі 12% річних, на умовах визначених кредитним договором, сплатити пеню у розмірі, передбаченому умовами договору, сплатити штраф та комісію у розмірі та у випадках, передбачених умовами договору, належним чином виконувати інші кредитні зобов'язання, які регламентуються умовами договору та усіма додатковими умовами до нього, які можуть бути укладені у майбутньому.

Позивачем на адресу відповідача було направлено лист з вимогою погасити заборгованість за кредитом, проте вказані вимоги залишені поза увагою.

Доводи апеляційної скарги з приводу того, що вказаний лист відповідач не отримувала, що є порушенням умов договору, є безпідставними, оскільки вимога направлялася за місцезнаходженням предмета іпотеки, а саме квартири, яка також відповідачем зазначена як її місце проживання. Про повідомлення банку зміни місця проживання ОСОБА_2 доказів суду не надано. Також на підтвердження направлення вимоги банком надано суду фіскальний чек поштового відділення зв'язку.

Відповідно до п. 3.1.7. договору іпотеки, в разі невиконання та/або неналежного виконання основного зобов'язання, умов кредитного та/або цього договору, іпотекодержатель отримає право звернути стягнення на предмет іпотеки, реалізувати його та одержати задоволення своїх вимог в повному обсязі з вартості предмета іпотеки на свій розсуд переважно перед іншими кредиторами іпотекодавця.

Згідно зі ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Відповідно до ст.11 Закону України «Про іпотеку» майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 Закону України «Про іпотеку», реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», з дотриманням вимог цього Закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 591 ЦК України, початкова ціна предмета застави для його продажу з публічних торгів визначається в порядку, встановленому договором або законом. Якщо звернення стягнення здійснюється за рішенням суду, суд у своєму рішенні може визначити початкову ціну предмета застави.

Частиною 2 ст. 43 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що початкова ціна продажу предмета іпотеки встановлюється рішенням суду або за згодою між іпотекодавцем та іпотекодержателем, а якщо вони не досягли згоди, - на підставі оцінки, проведеної відповідно до законодавства про оцінку майна і майнових прав та професійну оціночну діяльність, при цьому початкова ціна продажу майна не може бути нижчою за 90 відсотків його вартості, визначеної шляхом його оцінки.

З договору іпотеки вбачається, що останній не містить початкову ціну продажу предмета іпотеки, а тому така ціна підлягає встановленню на підставі оцінки, проведеної відповідно до законодавства про оцінку майна і майнових прав та професійну оціночну діяльність, при цьому початкова ціна продажу майна не може бути нижчою за 90 відсотків його вартості, визначеної шляхом його оцінки.

Доводи апеляційної скарги з приводу того, що у матеріалах справи відсутні докази проведення експертної оцінки майна, а саме квартири АДРЕСА_1, на правильність висновків суду не впливають з огляду на чітке визначення судом у рішенні порядку оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності під час проведення виконавчого провадження.

Згідно довідки-розрахунку від 02.04.2013, наданої банком суду, сума боргу складає 5 073 717,20 грн. та складається з: непогашеної основної кредитної заборгованості в розмірі 2 700 000,00 грн.; непогашених відсотках за користування кредитом у розмірі 1 129 363,31 грн.; пені у розмірі 141 090,59 грн. та штрафу у розмірі 1 103 263,20 грн.

Разом з тим, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду підлягає зміні в частині визначення розміру заборгованості, в рахунок погашення якої звернути стягнення на предмет іпотеки з огляду на таке.

Як передбачено п. 5.1. договору кредиту, за порушення строків повернення кредиту та/або сплати відсотків за користування кредитними коштами позичальник сплачує банку пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на той момент, від суми простроченої заборгованості за кожний день просрочки.

Разом з тим у п. 5.2. зазначено, що у випадку порушення позичальником строків сплати відсотків за користування кредитними коштами, банк має право вимагати від позичальника сплати штрафу у розмірі 100 % від суми несплачених у строк відсотків.

В порушення вимог статей 214, 215 ЦК України суд першої інстанції не з'ясував, які саме умови договору були порушені позичальником, що потягло нарахування штрафу, не перевірив чи не нараховані пеня та штраф за порушення строків сплати відсотків за користування кредитними коштами.

За змістом ст. 549 ЦК України пеня та штраф є різновидами неустойки як юридичної відповідальності, а не окремими видами штрафних санкцій.

Проте, подвійна відповідальність за одне й те саме порушення не передбачена нормами цивільного законодавства та суперечить ст. 61 Конституції України.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем нараховано штраф та пеню за порушення строків сплати відсотків за користування кредитом на підставі п.5.1. та п.5.2., з чого слід дійти висновку, що банк просить застосувати подвійну цивільно-правову відповідальність одного й того ж виду за одне й те саме порушення договірного зобов'язання, що суперечить вимогам ч. 1 ст. 61 Конституції України та ч. 3 ст. 509 ЦК України.

На зазначені вимоги закону суд першої інстанції належної уваги не звернув та застосував подвійну цивільно-правову відповідальність одного й того ж виду за одне й те саме порушення, а тому колегія суддів вважає за необхідне змінити рішення в частині визначення розміру заборгованості, зменшивши її на суму штрафу 1 103 263,31 грн.

Інші доводи апеляційної скарги є безпідставними та такими, що не можуть вплинути на правильність висновків суду щодо необхідності задоволення іншої частини вимог банку.

З огляду на викладене, рішення суду підлягає зміні на підставі п. 3 ч. 1 ст. 307 ЦПК України.

Керуючись статтями 303, 307, 308, 313 - 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Заочне рішення Дарницького районного суду міста Києва від 28 серпня 2013 року змінити в частині визначення розміру заборгованості, в рахунок погашення якої звернути стягнення на предмет іпотеки.

За рахунок коштів, отриманих від реалізації предмету іпотеки, задовольнити вимоги публічного акціонерного товариства «Акціонерно-комерційний банк «Капітал» за кредитним договором з фізичною особою № 62-к.02/31/07/09 від 31липня 2009 року в сумі заборгованості ОСОБА_3: 2 700 000 (два мільйони сімсот тисяч) грн. 00 коп. - основна кредитна заборгованість, 1 129 363 (один мільйон сто двадцять дев'ять тисяч триста шістдесят три) грн. 31 коп. - відсотки за кредитом та 141 090 (сто сорок одна тисяча дев'яносто) грн. 59 коп. - пеня за невиплачені відсотки, а всього 3 970 453 (три мільйони дев'ятсот сімдесят тисяч чотириста п'ятдесят три) грн. 90 коп.

В решті рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий : І.М. Вербова

Судді : Г.М. Кирилюк

М.М.Панченко