Ухвала суду № 39160544, 15.04.2014, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2014 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:

головуючого судді Приндюк М.В.

суддів Глиняного В.П., Лашевича В.М.

при секретарі Ушакової Н.

з участю прокурора Бойчука М.М.

підозрюваного ОСОБА_1

захисників ОСОБА_2, ОСОБА_3

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу захисника ОСОБА_2 в інтересах підозрюваного ОСОБА_1 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 02 квітня 2014 року, -

ВСТАНОВИЛА:

Цією ухвалою застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 30 травня 2014 року з визначенням застави в розмірі 20 000 мінімальних заробітних плат, що становить 24 360 000 гривень щодо

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, не судимого, тимчасово не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 -

підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України.

Відповідно до ухвали, врахувавши наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 злочину, його тяжкість і характер, наявність ризиків неналежної процесуальної поведінки підозрюваного, про які, зокрема, свідчать ті обставин, що підозрюваний порушував умови раніше застосованого щодо нього запобіжного заходу, ухилявся від органів досудового розслідування, перебував у міжнародному розшуку, вжив заходів щодо розподілу майна подружжя з метою уникнення можливої конфіскації майна, має службові звязки, які можуть бути використані в подальшому для перешкоджання встановленню істини у справі, слідчий суддя дійшов висновку про необхідність застосувати щодо підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням застави, достатньої для запобігання доведеним ризикам.

В апеляційній скарзі захисник просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову, якою застосувати щодо підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням застави в розмірі не більше 300 мінімальних заробітних плат. Посилається на те, що підозрюваний не мав на меті ухилитися від органів досудового розслідування, а порушив умови запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту в зв'язку з здійсненням на нього політичного тиску на території України, що підтверджують ті обставини, що підозрюваний повернувся до України після зміни політичної ситуації. Захист вважає, що судом безпідставно не взято до уваги те, що звязки підозрюваного не можуть бути підставою для застосування щодо нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки, по-перше, всі слідчі дії у справі проведені, а по-друге, вплив авторитету підозрюваного може мати місце не залежно від того чи перебуватиме він під вартою, чи ні. На переконання захисника, не є підставою для застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою і ті обставини, що підозрюваний вжив заходів щодо розподілу майна подружжя, оскільки вказані дії вчинено відповідно до норм сімейного законодавства. Посилається захисник і на те, що слідчим суддею не розглянуто можливості застосування щодо підозрюваного альтернативних запобіжних заходів. Виходячи з вказаного, захисник вважає, що висновок суду про необхідність застосування щодо ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є необґрунтованим та зробленим за відсутності доводів сторони захисту. Не погоджується захисник і з розміром застави, визначеної підозрюваному як альтернативу триманню під вартою, оскільки вважає, що такий розмір є завідомо непомірним для підозрюваного.

Заслухавши доповідь судді, пояснення підозрюваного і захисників, які підтримали апеляційну скаргу та просили ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову, якою застосувати щодо підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням застави в розмірі 300 мінімальних заробітних плат, думку прокурора, який вважав ухвалу слідчого судді законною та обґрунтованою, а апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, перевіривши доводи апеляційної скарги та вивчивши матеріали судового провадження за клопотанням слідчого та матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Як вбачається з ухвали слідчого судді, ГСУ МВС України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12013000000000476 від 24 липня 2013 року за ч. 4 ст. 368 КК України відносно ОСОБА_1

27 липня 2013 року ОСОБА_1 оголошено про підозру у вчиненні вказаного злочину.

Органами досудового розслідування, ОСОБА_1 підозрюється у тому, що він, будучи службовою особою, діючи умисно, з метою незаконного збагачення, використовуючи службове становище ректора Національного університету Державної податкової служби України, вимагав неправомірну вигоду під виглядом благодійної допомоги в одному епізоді в сумі 5 000 доларів, а в іншому - 80 000 гривень, за сприяння в зарахуванні двох осіб до університету.

Причетність ОСОБА_1 до вчинення указаного злочину підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, зокрема даними, які містяться в протоколах прийняття заяв про вчинення злочину від 24 липня 2013 року; протоколах допиту потерпілих; протоколі особистого обшуку ОСОБА_1 від 27 липня 2013 року, в якому зафіксовано намагання ОСОБА_1 перешкодити кримінальному провадженню та знищити сліди злочину.

На об'єктивне переконання колегії суддів апеляційного суду вагомість вказаних доказів не викликає сумнівів, а тому слідчий суддя дійшов правильного висновку про обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_1 злочину, що відповідно до ст. 177 КПК України є однією з підстав для застосування запобіжного заходу.

Слідчим суддею також обґрунтовано встановлена наявність ризиків у кримінальному провадженні, які заявлені у клопотанні слідчого, що слідує з наступного.

Так, в межах зазначеного кримінального провадження ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 01 серпня 2013 року відносно підозрюваного ОСОБА_1 застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, який полягав у забороні підозрюваному залишати своє місце проживання.

Разом з тим, підозрюваний, в порушення умов вказаного запобіжного заходу, 09 серпня 2013 року, не маючого для цього законних підстав, зняв з себе електронний засіб контролю та залишив місце проживання.

08 серпня 2013 року ОСОБА_1 перетнув державний кордон між Україною та Республікою Білорусь, а 10 серпня 2013 року ОСОБА_1 з аеропорту м. Мінська вилетів до Австрії в м. Відень. Як з'ясувалося в подальшому, з Австрії ОСОБА_1 попрямував до США.

13 серпня 2013 року ОСОБА_1 оголошено в міжнародний розшук.

В порядку ч. 6 ст. 193 КПК України, тобто за відсутності підозрюваного, який перебуває у міжнародному розшуку, ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 14 серпня 2013 року підозрюваному ОСОБА_1 змінено запобіжний захід з домашнього арешту на тримання під вартою.

01 квітня 2014 року ОСОБА_1 на підставі вищевказаної ухвали слідчого судді затримано.

Вказані обставини дали слідчому судді підстави вважати доведеним ризик того, що підозрюваний може і в подальшому переховуватися від органів досудового розслідування та суду. Крім того, на думку колегії суддів, заслуговують на увагу і доводи клопотання слідчого, які були оцінені слідчим суддею, про те, що підозрюваний може з неправомірною метою використовувати свої службові та професійні зв»язки, чим перешкоджатиме встановленню істини у кримінальному провадженні. Більше того, сам апелянт не заперечує той факт, що ОСОБА_1 має широке коло ділових зв'язків та, як зазначено в апеляції, вплив авторитету підозрюваного може мати місце не залежно від того чи перебуватиме підозрюваний під вартою, чи ні.

Що стосується тверджень сторони захисту про те, що ОСОБА_1 був вимушений залишити територію України, оскільки переслідувався за політичними мотивами, то такі твердження є голослівними.

Як вбачається з матеріалів провадження, злочин, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_1, не носить політичного характеру. Будь-яких доказів, які б підтверджували факти переслідування, погроз, загрози життю чи здоров'ю, в зв'язку з політичною діяльністю ОСОБА_1, в матеріалах провадження немає та стороною захисту апеляційному суду не надано. Не визнавалися обґрунтованими факти політичного переслідування ОСОБА_1 і міжнародними організаціями та іноземними державами. А ті обставини, що ОСОБА_1 звернувся до США з метою отримання політичного притулку не підтверджують фактів політичного переслідування, оскільки жодного юридичного рішення уповноваженими органами США не приймалося, а сам факт звернення з проханням не свідчить про його позитивне вирішення в майбутньому.

Те, що підозрюваний самостійно повернувся з США на територію України, на що посилається захист, жодним чином не спростовує ризик того, що ОСОБА_1 може і в подальшому ухилятися від слідства та суду. Як зазначили сам підозрюваний та його захисники, ОСОБА_1, вважаючи себе особою, яку переслідували за політичними мотивами, повернувся на територію України лише, в зв'язку зі зміною політичної ситуації в країні. Разом з тим, на сьогодні відносно ОСОБА_1 триває досудове розслідування, йому загрожує відносно суворе покарання та органами державної влади України, ОСОБА_1, як особа, яка переслідувалася за політичними мотивами, не визнавався. А тому є всі підстави розраховувати на те, що підозрюваний повторне вживе заходів для перетину державного кордону з метою уникнення від кримінальної відповідальності.

У своєму рішенні «Пунцельт проти Чехії» від 25 квітня 2000 року, Європейський суд з прав людини, оцінюючи законність тримання особи під вартою, зазначив, що ті обставини, що заявник уже ухилявся від кримінального процесу, що він мав численні ділові звязки, йому загрожувало відносно суворе покарання, на думку Суду є достатнім підставами для тимчасового обмеження права особи на свободу.

З урахуванням викладеного, слідчий суддя прийняв правильне рішення про необхідність застосування щодо підозрюваного більш суворого запобіжного заходу.

При цьому, слід зазначити, що змістом ст. 2 КПК України передбачено, що відносно кожного учасника кримінального провадження має бути застосована належна правова процедура. Обставинами ж кримінального провадження встановлено, що ОСОБА_1 своїми діями не виправдав ступінь довіри, який йому був наданий органами державної влади при застосуванні такого запобіжного заходу як домашній арешт. А відповідно до ст. 176 КПК України, наступний за суворістю після домашнього арешту є запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Тому, належною правовою процедурою щодо підозрюваного ОСОБА_1 є застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. На думку колегії суддів, виключність обставин для застосування такого запобіжного заходу в повному обсязі доведена та підстав для застосування менш тяжких запобіжних заходів не вбачається.

Застосувавши до підозрюваного запобіжний захід у вигляді взяття під варту, суд на законних підставах визначив йому заставу в розмірі 20 000 мінімальних заробітних плат, що становить 24 360 000 гривень. Такий розмір застави відповідає тяжкості злочину, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_1 та є відповідним ступеню ризиків у даному кримінальному провадженні. Підстав вважати його надто великим, як про це зазначають захисники та підозрюваний, колегія суддів не вбачає, виходячи з практики Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

Доводи апелянта про те, що судом не було враховано позицію сторони захисту, у урахуванням наведеного, є безпідставними. Слідчий суддя прийняв рішення про необхідність застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з визначення застави в розмірі 20 000 мінімальних заробітних плат на основі всебічного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин кримінального провадження, з якими закон пов'язує можливість застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Разом з тим, при розгляді клопотання слідчий суддя допустився істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, а тому рішення суду необхідно скасувати.

Згідно ухвали слідчого судді, строк дії ухвали про тримання ОСОБА_1 під вартою слідчим суддею визначено до 30 травня 2014 року.

Проте, згідно вимог КПК України, тривалість застосування запобіжних заходів не повинна перевищувати строків досудового розслідування.

Прокурором строки досудового розслідування у кримінальному провадженні визначені в межах 4-х місяців.

В дійсності слідство у кримінальному провадженні тривало в період: з 27 липня 2013 року по 16 жовтня 2013 року; з 17 жовтня 2013 року 18 жовтня 2013 року; з 22 жовтня 2013 року по 06 листопада 2013 року, тобто загальним терміном 3 місяці 4 дні. В інший час перебіг строків було зупинено відповідними постановами органу досудового розслідування.

01 квітня 2014 року в зв'язку з встановлення місцезнаходження підозрюваного слідство у кримінальному провадженні в черговий раз було відновлено та почався перебіг строків досудового розслідування, який, відповідно, мав сплинути 26 квітня 2014 року, а отже і строк дії ухвали слідчого судді про тримання під вартою, не повинен був перевищувати цієї дати.

При таких обставинах, виходячи з вимог ст. 407 ч. 3, п. 2 КПК України, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, ухвалу слідчого судді - скасувати, постановити нову ухвалу, якою застосувати щодо підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в межах строків досудового розслідування.

Керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 193, 194, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_2 задовольнити частково.

Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 02 квітня 2014 року скасувати.

Застосувати щодо ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 26 квітня 2014 року.

Визначити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, заставу в розмірі 20 000 мінімальних заробітних плат, що становить 24 360 000 гривень у національній грошовій одиниці.

Застава може бути внесена як підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на розрахунковий рахунок Апеляційного суду м. Києва (м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а, код ЄДРПОУ суду 02894757, банк ГУ ДКС України в м. Києві, код ЄДРПОУ ГУ ДКСУ - 37993783, МФО - 820019, реєстраційний рахунок - 37314015000104).

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.

У разі внесення застави зобов'язати підозрюваного після звільнення з-під варти, прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого органу державної влади протягом дії запобіжного заходу у вигляді застави.

На підставі ч. 5 ст. 194 КПК України покласти на підозрюваного у разі внесення застави, наступні обов'язки:

- прибувати до слідчого із встановленою ним періодичністю;

- не відлучатися з населеного пункту, в якому він проживає без дозволу слідчого, прокурора, суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;

- здати на зберігання слідчому свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;

- утримуватися від спілкування зі свідками у кримінальному провадженні.

Визначити термін дії зазначених обов'язків до 26 квітня 2014 року.

Роз'яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення застави на розрахунковий рахунок Апеляційного суду м. Києва, має бути наданий уповноваженій службовій особі Київського СІЗО № 13.

Після отримання та перевірки протягом одного дня документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа Київського СІЗО № 13 негайно має здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_1 з - під варти та повідомити усно і письмово слідчого, прокурора, слідчого суддю.

У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з - під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з - під варти у зв'язку з внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

У разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомлений, не з'явиться за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні застави обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя вирішує питання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді застави в більшому розмірі або іншого більш суворого запобіжного заходу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий:

Судді:

Справа № 11-сс/796/633/2014 Категорія ст. 183 КПК України.

Слідчий суддя суду 1-ї інстанції Ільєва Т.Г.

Доповідач у суді апеляційної інстанції Приндюк М.В.