Ухвала суду № 39159925, 23.05.2014, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/5526/14-ц

Провадження №4-с/761/77/2014

У Х В А Л А

Іменем України

23 травня 2014 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Маліновської В.М.,

при секретарі Нечипорук А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві скаргу ОСОБА_1 на постанову державного виконавця ВДВС Новоодеського РУЮ у Миколаївській області Білоуса Р.С. про відкриття виконавчого провадження № 38824079 від 15.07.2013р., -

В С Т А Н О В И В :

У лютому 2014 року ОСОБА_1 (Боржник у виконавчому провадженні, Скаржник звернулась до Шевченківського районного суду м. Києва зі скаргою на рішення державного виконавця.

Скаргу мотивовано тим, що рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 10.12.2010р. у справі № 2-526/10 було вирішено стягнути солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Надра» заборгованості за кредитним договором в розмірі 98 846,04 доларів США, що в перерахунку по курсу встановленого НБУ станом на 17.07.2009р. становить 755 233,16 грн., судовий збір в сумі 1 700,00 грн., витрати на ІТЗ в розмірі 120,00 грн. 15.07.2013р. державним виконавцем ВДВС Новоодеського РУЮ у Миколаївській області Білоусом Р.С. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 3824079 про примусове виконання виконавчого листа № 2-526/10, виданого 20.02.2013р. Шевченківським районним судом м. Києва про стягнення заборгованості за кредитним договором солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_1 Скаржник зазначила, що постанова про відкриття виконавчого провадження була винесена без належних для цього правових підстав, і, таким чином, обмежує права Боржника як власника на розпорядження власним майном, з огляду на те, що у виконавчому листі зазначена адреса боржника ОСОБА_1 - АДРЕСА_1, а у постанові про відкриття виконавчого провадженнч вже зазначена інша адреса: АДРЕСА_2, яка фактично є адресою земельної ділянки на якій нічого не має. Таким чином, всі виконавчі документи були відправлені державним виконавцем на не існуючу адресу, де Скаржниця ніяк не могла їх отримати, а тому була позбавлена прав сторони виконавчого провадження. Скаржниця зазначила, що про виконавче провадження вона дізналась тільки тоді, коли отримала за адресою, яка була зазначена у виконавчому листі 03.02.2014р. повідомлення про проведення прилюдних торгів її майна, які повинні були відбутись 14.02.2014р. Враховуючи викладене, Скаржниця просила скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження № 38824079 від 15.07.2013р. державного виконавця ВДВС Новоодеського РУЮ у Миколаївській області Білоуса Р.С.

Начальником Відділу ДВС Новоодеського РУЮ направлено на адресу суду заперечення на скаргу щодо неправомірно винесеної постанови про відкриття виконавчого провадження (а.с.26-28), в яких заперечив проти поданої скарги, з огляду на те, що 11.07.2013р. на адресу ВДВС від представника ПАТ КБ «Надра» надійшла заява про відкриття виконавчого провадження та виконання виконавчого листа № 2-523/10 від 20.02.2013р., виданого Шевченківським районним судом м. Києва про стягнення в солідарному порядку з ОСОБА_2, ОСОБА_1 на користь ВАТ «КБ «Надра» суми заборгованості за кредитним договором в розмірі 757 053,16 грн. стосовно боржника ОСОБА_1 У заяві про відкриття виконавчого провадження стягував вказує, що боржник фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2. Одночасно у заяві про відкриття виконавчого провадження стягував просить провести опис та арешт майна боржника, а саме земельних ділянок, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_3, АДРЕСА_4, АДРЕСА_5, АДРЕСА_6, АДРЕСА_7, та перебувають у стягувача під заставою, відповідно до іпотечного договору. Тому, державним виконавцем на підставі ст.ст. 17, 18, 19,20 ,25 Закону України «Про виконавче провадження» 15.07.2013р. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, яку направлено за фактичним місцем проживання боржника для відома та виконання, та стягувану для відома. Дана постанова винесена державним виконавцем правомірно та з дотримання норм Закону України «Про виконавче провадження», а саме виконавчий документ, який було пред'явлено до виконання повністю відповідає вимогам ст. 17,18 Закону України «Про виконавче провадження». Окрім того, ВДВС у своїх запереченнях зазначив, що відповідно до ст. 20 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору між кількома органами державної виконавчої служби, належить стягувану. Таким чином стягувачем було реалізовано своє право на зазначення у заяві про відкриття виконавчого провадження відомостей, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, а також право щодо вибору місця виконання рішення - за місцем знаходження майна боржника, а саме земельних ділянок, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_3, АДРЕСА_4, АДРЕСА_5, АДРЕСА_6, АДРЕСА_7. Таким чином, постанова про відкриття виконавчого провадження від 15.07.2013р. винесена з дотриманням всіх вимог Закону України «Про виконавче провадження», підстав для відмови у відкритті виконавчого провадження не встановлено, а тому скаргу ОСОБА_1 щодо незаконно винесеної постанови про відкриття виконавчого провадження слід залишити без задоволення.

На виконання ухвали про відкриття провадження у справі від 24.02.2014р., Відділ ДВС Новоодеського РУЮ Миколаївської області надав суду копію матеріалів виконавчого провадження № 170, номер за ЄДРВП: 38824079 (а.с.31-85).

В судове засідання Скаржник та представник Відділу ДВС Новоодеського РУЮ Миколаївської області не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

Зважаючи на строки розгляду скарги передбачені ст. 386 Цивільним процесуальним кодексом України та на належність повідомлення відділ державної виконавчої служби та скаржника про дату та час розгляду скарги, суд вважає за можливе розглянути скаргу за наявними доказами в матеріалах справи.

Суд, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Статтею 124 Конституції України передбачено, що судове рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Стаття 14 ЦПК України передбачає, що судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про виконавче провадження" (далі Закону) примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України "Про державну виконавчу службу". Згідно ч. 1 ст. 11 Закону державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Так, державний виконавець: - здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом; - надає сторонам виконавчого провадження та їх представникам можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; - розглядає заяви сторін та інших учасників виконавчого провадження і їхні клопотання; - заявляє в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; - роз'яснює сторонам їхні права і обов'язки.

Положеннями ч 1 ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

З матеріалів справи вбачається, що постановою головного державного виконавця Білоусом Р.С. відділу державної виконавчої служби Новоодеського районного управління юстиції у м. Києві від 15.07.2013р. було відкрито виконавче провадження ВП №38824079 по примусовому виконанню виконавчого листа № 2/526/10, виданого 20.02.2013р. Шевченківським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Надра» боргу у сумі 757 053,16 грн. (а.с.34).

16.0.2013р. державним виконавцем було направлено постанову про відкриття виконавчого провадження ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_2 та викликано боржника до державного виконавця відділу ДВС Новоодеського РУЮ на 24.07.2013р., прийомний день - середа 9.0012.00 та 13.00-17.00. Також було вказано , що у разі добровільної сплати заборгованості - боржнику необхідно повідомити державного виконавця про виконання рішення, надавши документ про сплату (квитанція) (а.с.35).

Судом встановлено, що постанова про відкриття виконавчого провадження була винесена за заявою представника ПАТ КБ «Надра» від 04.07.2013р., яка надійшла до ВДВС 10.07.2013р. (а.с.33). До вказаної заяви було додано оригінал виконавчого листа № 2-526/10, виданого 20.02.2013р. Шевченківським районним судом м. Києва, копія довіреності на представника стягувача, копія іпотечного договору, копія актів на землю. Зі змісту заяви про відкриття виконавчого провадження вбачається, що стягував зазначив, що Боржник фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2, окрім того, стягував просив одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження накласти арешт на все майно боржника та оголосити заборону на його відчуження, а також провести опис і арешт майна боржника, а саме земельних ділянок: АДРЕСА_2, АДРЕСА_4, АДРЕСА_5, АДРЕСА_6, АДРЕСА_7.

З копії виконавчого листа № 2-526/10, виданого 20.02.2013р. Шевченківським районним судом м. Києва (а.с.32) вбачається, що рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 10.12.2010р. у справі за позовом Відкритого акціонерного товариства Комерційний банк «Надра» до ОСОБА_2, ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, набрало чинності 27.01.2011р., зі строком пред'явлення до виконання до 27.01.2014р. Окрім того, у вказаному виконавчому листі зазначено прізвище, ім'я, по-батькові боржника - ОСОБА_1, місце проживання боржника - АДРЕСА_1, І/Н НОМЕР_1, повне найменування стягувача - Відкрите акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра» , його місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Артема, 15, код ЄДРПОУ 20025456.

Як підстава для скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 15.07.2013р., Скаржник зазначає, що відповідна постанова не відповідає вимогам Закону України «Про виконавче провадження», зокрема, містить адресу місця проживання боржника відміну від адреси проживання, зазначеної у виконавчому листі. Окрім того, Скаржник зазначила, що постанова про відкриття виконавчого провадження підлягає скасуванню на підставі того, що державним виконавцем всі документи, які стосуються виконавчого провадження по стягнення з ОСОБА_1 заборгованості на користь ПАТ КБ «Надра», надсилались на адресу, де знаходиться земельна ділянка Скаржниці, на якій нічого не має, а відтак, остання була позбавлена реалізації своїх прав як сторони виконавчого провадження.

Згідно ст. 17 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи, зокрема, виконавчі листи, що видаються судами, і накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду та рішень Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті і Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті.

Статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище та ініціали посадової особи, що його видали; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника (для фізичних осіб - платників податків) або номер і серія паспорта стягувача та боржника для фізичних осіб - громадян України, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера, офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку в паспорті громадянина України, а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо; 4) резолютивна частина рішення; 5) дата набрання законної (юридичної) сили рішенням; 6) строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.

За ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону: 1) за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення; 2) за заявою прокурора у випадках представництва інтересів громадянина або держави в суді; 3) у разі якщо виконавчий лист надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду в порядку, встановленому законом; 4) в інших передбачених законом випадках.

У заяві про відкриття виконавчого провадження стягувач вправі зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, місцезнаходження його майна тощо), а також шляхи отримання ним коштів, стягнутих з боржника (ч. 2 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження»). У заяві про відкриття виконавчого провадження щодо виконання рішення про майнове стягнення стягувач має право просити державного виконавця накласти арешт на майно та кошти боржника та оголосити заборону на його відчуження (ч. 3 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження»).

Відповідно до ст. 20 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. У разі якщо боржник є юридичною особою, то виконання провадиться за місцезнаходженням його постійно діючого органу або майна. Право вибору місця виконання між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії з виконання рішення на території, на яку поширюються їх функції, належить стягувачу.

Судом встановлено, що Стягувач, користуючись своїм правом встановленим ст. 20 Закону України «Про виконавче провадження», звернувся до відділу державної виконавчої служби із заявою про примусове виконання рішення суду за місцем знаходження майна боржника, а саме земельних ділянок, які належать ОСОБА_1 в АДРЕСА_4, та які знаходяться в іпотеці у Стягувача.

Відповідно до ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Частиною 2 зазначеної статті встановлено, що державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Відповідно до п. 1.5.1. Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 2 квітня 2012 р. за № 489/20802, постанова як окремий документ містить такі обов'язкові реквізити: а) вступну частину із зазначенням: назви постанови, дати видачі постанови та місця її винесення; найменування органу ДВС, прізвища, імені та по батькові державного виконавця, який виніс постанову;назви виконавчого документа, коли та ким виданий, резолютивної частини документа (далі - реквізити виконавчого документа);за зведеним виконавчим провадженням - прізвища, імені та по батькові боржника - фізичної особи, повного найменування боржника - юридичної особи та дати об'єднання виконавчих проваджень у зведене; б) мотивувальну частину із зазначенням мотивів, з яких державний виконавець прийняв відповідне рішення (дійшов певних висновків), і посилання на закон чи інший нормативно-правовий акт (статтю, її частину, абзац, пункт, підпункт, на підставі якого видано постанову); в) резолютивну частину із зазначенням: прийнятого рішення державного виконавця; прізвища, імені, по батькові фізичних осіб, повного найменування юридичних осіб, яким надсилається копія постанови; строку і порядку оскарження постанови; г) до постанов можуть вноситись також інші відомості, визначені Законом, цією Інструкцією та іншими нормативно-правовими актами; ґ) постанова складається і підписується державним виконавцем у необхідній кількості примірників (копій), один з яких (оригінал) залишається у виконавчому провадженні, а інші (копії) направляються за належністю і у випадках, встановлених Законом або цією Інструкцією, затверджуються начальником відділу або його заступником та скріплюються печаткою; д) у разі якщо постанова державного виконавця є виконавчим документом, вона повинна відповідати вимогам до виконавчого документа, визначеним статтею 18 Закону.

Згідно зі ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі: 1) пропуску встановленого строку пред'явлення документів до виконання; 2) неподання виконавчого документа, зазначеного у статті 17 цього Закону, та неподання заяви про відкриття виконавчого провадження у випадках, передбачених цим Законом; 3) якщо рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної (юридичної) сили, крім випадків, коли воно у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання; 4) пред'явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби не за місцем або не за підвідомчістю виконання рішення; 5) якщо не закінчилася відстрочка виконання рішення, надана судом, яким постановлено рішення; 6) невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 18 цього Закону; 6-1) офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури; 7) якщо виконавчий документ повернуто стягувачу за його заявою, крім виконавчих документів про стягнення аліментів та інших періодичних платежів; 8) наявності інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження.

Статтею 12 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що сторони виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця з питань виконавчого провадження у порядку, встановленому цим Законом, подавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у провадженні виконавчих дій, давати усні та письмові пояснення, висловлювати свої доводи та міркування з усіх питань, що виникають у ході виконавчого провадження, у тому числі під час проведення експертизи, заперечувати проти клопотань, доводів та міркувань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом.

Доказів того, що постанова про відкриття виконавчого провадження від 15.07.2013р. не відповідає вимогам Закону України «Про виконавче провадження» в матеріалах справи не міститься. Оскільки, судом встановлено, що оскаржувана постанова про відкриття виконавчого провадження від 15.07.2013р. винесена з дотриманням норм закону та в межах повноважень державного виконавця, а інших вимог Скаржник в своїй скарзі не зазначав, суд дійшов висновку, що у задоволенні скарги слід відмовити.

Окрім того, суд зазначає, що зазначення в постанові про відкриття виконавчого провадження адреси боржника, яка відміна від адреси боржника, вказаної у виконавчому листі та не направлення постанови про відкриття виконавчого провадження за місцем проживання чи перебування боржника, або направлення за адресою місцезнаходження майна боржника не можуть бути підставами для скасування постанови про відкриття виконавчого провадження, проте, можуть свідчити про неправомірність дій державного виконавця, якими були порушені права чи свободи сторони виконавчого провадження з приводу не направлення боржнику копії постанови про відкриття виконавчого провадження та здійснення подальших виконавчих дій.

Відповідно до ст. 387 ЦПК України - за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу; у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи; якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби і права чи свободи заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Даючи юридичну оцінку зібраним по справі доказам, суд приходить до висновку, що скарга не підлягає задоволенню, оскільки, встановлені у судовому засіданні обставини та відповідні їм докази підтверджують те, що дії державного виконавця відділу державної виконавчої служби Новоодеського районного управління юстиції Миколаївської області Білоус Р.С. під час винесення постанови про відкриття виконавчого провадження є правомірними та відповідають вимогам Закону України "Про виконавче провадження".

Жодних доказів, які б спростовували висновки суду матеріали справи не містять.

Враховуючи наведене вище, на підставі ст.124 Конституції України, ст. ст. 1, 6, 11, 12, 17, 18, 25 Закону України "Про виконавче провадження", керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 208-210, 383, 386, 387 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

У задоволенні скарги ОСОБА_1 на постанову державного виконавця ВДВС Новоодеського РУЮ у Миколаївській області Білоуса Р.С. про відкриття виконавчого провадження № 38824079 від 15.07.2013р. - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду м. Києва через Шевченківський районний суд міста Києва шляхом подання апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції протягом п'яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: