Ухвала суду № 39158932, 29.05.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/15661/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Федорчук А.Б. Суддя-доповідач: Оксененко О.М.

У Х В А Л А

Іменем України

29 травня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Оксененка О.М.,

суддів - Карпушової О.В., Кобаля М.І.,

при секретарі - Ніколаєнко М.Г.,

за участю представника позивача - Лучинської В.П., Лядинського К.О., представника відповідача - Козак В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "БП-4 КМБ-1" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 листопада 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "БП-4 КМБ-1" до державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю "БП-4 КМБ-1" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 26 квітня 2013 року № 0002962202 та № 0002972202.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 листопада 2013 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням позивач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову, посилаючись на порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника сторін, які прибули в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, державною податковою інспекцією у Оболонському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві було проведено позапланову невиїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства ТОВ "БП-4 КМБ-1" по взаємовідносинам з ТОВ «Фірма «Володар» за період з 01.04.2011 р. по 31.12.2011 р.

За результатами зазначеної перевірки відповідачем було складено Акт перевірки від 17.01.2013 р. №27/22-205/32161773, в якому зроблено висновок про порушення позивачем вимог пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.138.1, пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138, п. 138.2 ст. 138, пп.139.1.9, п. 139.1. ст. 139, 149.1 ст149 Податкового кодексу України в результаті чого встановлено заниження податкового зобов'язання з податку на прибуток, що підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету всього на суму 29 306,00 грн. в т.ч.: за ІІ квартал 2011 р. -29306,00 грн.; п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет на суму 25 483,00 грн., в т. ч.: за квітень 2001 р. -13 833,00 грн.; за травень 2011 р. на суму -11 650,00 грн.

На підставі висновків вказаного акту перевірки державною податковою інспекцією у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві було прийнято податкові повідомлення-рішення від 26.04.2013 року №0002962202, яким за позивачем визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 43 959,00 грн., за основним платежем 29306,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 14 653,00 грн. та №0002972202, яким за позивачем визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 38 225,00 грн., за основним платежем 25 483,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 12 742,00 грн.

Не погодившись з вищевказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що позивачем не доведено реальності господарських операцій по взаємовідносинам з ТОВ «Фірма «Володар», а відповідач, як суб'єкт владних повноважень, в свою чергу, довів правомірність прийнятих ним податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів погоджується з вказаним рішенням суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку (пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 цього Кодексу).

Згідно абз. 1 п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати валові витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, валові витрати. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України).

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Крім того, відповідно до ч.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Колегія суддів зазначає, що із системного аналізу положень цих норм законодавства України вбачається, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наступних умов: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість); фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної, яка має усі обов'язкові реквізити.

Отже, виникнення права платника податку на податковий кредит є наслідком фактичного проведення господарської операції, яка є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, за наявності первинних документів.

Крім того, в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 р. зазначено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати рух активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, між позивачем (Генпідрядником), з однієї сторони та ПП «Фірма «Володар» (Субпідрядник), з іншого боку було укладено договір субпідряду №270411 від 15.04.2011 р.

У відповідності до п. 1.1 - п. 1.4 Договору №270411, Генпідрядник доручає, а Субпідрядник бере на себе зобов'язання на свій ризик в порядку, в терміни та на умовах, визначених цим Договором, виконати роботи по оздобленню сходів мармуровою плиткою у відповідності до затвердженої проектної документації на Об'єкті (далі - Роботи), та здати результат Робіт у встановлені Договором терміни Генпідряднику. Об'єкт - Блок Б об'єктів соціально-культурного призначення, який знаходяться на проспекті Оболонському, від станції метро «Мінська» до станції метро «Героїв Дніпра», на проспекті Оболонському, 21Б, на земельній ділянці площею 3,3857 га, кадастровий номер 8000000000:78:501:00023. Субпідрядник виконує Роботи з власних матеріалів та на власний ризик. Факт виконання робіт по даному Договору підтверджується підписаними Сторонами Актами приймання виконаних будівельних робіт та Довідками про вартість виконаних будівельних робіт та витрат по т.ф. № КБ-3.

Згідно пп. 6.1.1 - пп.6.1.10 п. 6.1 вищезазначеного договору, Субпідрядник зобов'язаний: При підписанні договору надати Генпідряднику копії ліцензії, дозволу на виконання роботи підвищеної небезпеки та копію балансу за II квартал. Виконати всі Роботи, передбачені цим Договором, у встановлені цим Договором та у визначені „Графіком будівництва та фінансування" терміни (Додаток №2 до Договору); Розробити технологічну карту та проект виконання робіт, яким враховано заходи по неможливості порушення технологічних норм, техніки безпеки та охорони праці. До початку виконання робіт надати відповідальній особі Генпідрядника накази на відповідальних ІТП, відповідальну особу по електробезпеці при виконанні робіт на об'єкті та охороні Замовника будівництва об'єкта надати списки відповідальних ІТП та робітників, які будуть виконувати роботи на об'єкті; На період виконання робіт забезпечити своїх працівників спецодягом та бейджиком із зазначенням прізвища працівника і назвою підприємства; Забезпечити своїх працівників засобами колективного та індивідуального захисту. Вхід на територію будівельного майданчика без засобів індивідуального захисту заборонений. Щоденно надавати відповідальному працівнику Генпідрядника інформацію про кількість працюючих на об'єкті. Виконувати прийняття та розвантаження матеріалів на будівельному майданчику, не перешкоджаючи роботі Генпідрядника та інших субпідрядників. Виконувати необхідні дії, щодо підтримки чистоти під'їзних шляхів. Вести необхідну виконавчу документацію, журнали сумісних робіт, надавати акти на приховані роботи та протоколи лабораторних випробувань зразків матеріалів, що Субпідрядник використовує на будівництві. Всі матеріали повинні мати сертифікати відповідності та/або паспорти якості, які надаються технагляду Замовника будівництва об'єкта та Генпідряднику разом з Актами виконаних робіт.

На підтвердження виконання вказаного договору з ПП «Фірма «Володар» позивачем надано до суду наступні первинні документи: вартість робіт та графік виконання робіт від 15.04.2011, Довідка про вартість виконаних будівельних робіт на травень 2011 р. (без підпису Замовника ТОВ «Віта Верітас»), Довідка про вартість виконаних будівельних робіт за травень 2011 р. (без підпису Субпідрядника), Акт приймання виконаних підрядних робіт за травень 2011 р., податкові накладні.

Проте, як вірно встановлено судом першої інстанції, матеріали справи не містять копій ліцензії, дозволів на виконання роботи підвищеної небезпеки та копій балансу за II квартал, наказів на відповідальних ІТП, відповідальну особу по електробезпеці при виконанні робіт на об'єкті та охороні Замовника будівництва об'єкта надати списки відповідальних ІТП та робітників, які будуть виконувати роботи на об'єкті, відсутні докази про щоденне надання відповідальному працівнику Генпідрядника інформацію про кількість працюючих на об'єкті, сертифікати відповідності та/або паспорти якості, докази допущення по сторонніх осіб на територію підприємства, що є обов'язковими умовами договору і в свою чергу не було надано ПП «Фірма «Володар» (Субпідрядник).

При цьому, довідка про вартість виконаних будівельних робіт не підписані всіма сторонами.

Крім того, колегія суддів зазначає, що відповідач, в свою чергу, як на підтвердження правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень, посилається на те, що згідно пояснення від 14.12.2011р громадянки Російської федерації ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка згідно офіційної реєстраційної документації значиться керівником та головним бухгалтером ПП «Фірма «Володар» пояснила, що в серпні-вересні 2010 р. вона погодилась на прохання її знайомого ОСОБА_8 виїхати у м. Київ, де вона взяла участь у реєстрації ПП «Фірма «Володар» без мети займатися фінансово-господарською діяльністю. Як пояснила ОСОБА_7, вона у м. Києві підписала статутні документи, проте ніякого майна та грошових коштів до статутного фонду ПП „Фірма «Володар" не вносила; окрім цього вона взяла участь у відкритті розрахункового рахунка в банківській установі, проте в подальшому ніякого відношення до фінансово-господарської діяльності цього підприємства вона не мала та будь-яких документів цього підприємства вона не складала та не підписувала.

При цьому, в матеріалах справи міститься Лист Державної прикордонної служби України №4539/5/07-6016 від 19.12.2011 р, в якому зазначено, що гр. РФ ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1 в'їхала 27.07.2010р. об 05:08 на територію України (Москва-Київ), а 27.07.2010 р. об 22:45 виїхала (Київ - Москва; в'їхала 12.09.2011р. об 06:32 на територію України (Москва-Київ), а 12.09.2011 р. об 22:00 виїхала (Київ - Москва).

Також матеріали справи містять витяг з офіційного сайту Міністерства доходів і зборів України, в якому зазначено, що свідоцтво платника ПДВ ПП «ВОЛОДАР» 18.03.2011 р. було анульовано - скасовано за ініціативи платника.

Таким чином, на час виписування ПП «ВОЛОДАР» податкових накладних 27.04.2011 р. №162 та 24.05.2011 р. №100 свідоцтво ПДВ у ПП «ВОЛОДАР» було анульовано.

З огляду на зазначене, податковий орган дійшов висновку про те, що взаємовідносини між ТОВ "БП-4 КМБ-1" та ПП «ВОЛОДАР» не спричиняють реального настання правових наслідків.

З приводу викладеного, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з частинами першою, другою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З наведених правових норм випливає, що вимоги, які пред'являються до оформлення первинних документів, мають імперативний характер. Законом встановлено ті реквізити, які мають бути обов'язкові вказані при складенні первинного облікового документа та які дозволяють ідентифікувати господарську операцію. Первинні документи повинні не лише містити повну інформацію про виконану господарську операцію, але й виступати носіями достовірних відомостей про таку операцію та її учасників.

Таким чином, податкова звітність формується на підставі первинних бухгалтерських документів, які підтверджують фактичне здійснення операцій та одним з обов'язкових реквізитів яких є особистий підпис уповноваженої особи, яка підписала цей документ на підтвердження фактичного здійснення господарської операції.

В контексті наведеного колегія суддів зазначає, що обов'язковими реквізитами у праві визнаються обов'язкові дані, які мають бути в будь-якому документі для визнання його дійсним, таким, що має юридичну силу (значимість).

Отже, підписання первинних документів уповноваженою особою на підтвердження фактичного здійснення операції надає документу юридичну силу, робить його дійсним та, відповідно, є підставою для виникнення відповідних податкових наслідків за фактично здійсненою господарською операцією.

У той же час, у разі підписання первинного документу (податкової накладної) не уповноваженою особою, такий документ не створює будь-яких правових наслідків у бухгалтерському, а отже і у податковому обліку (у вигляді виникнення права на податковий кредит), як і документ на якому імітовано підпис уповноваженої особи.

При цьому, Наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року №165 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 року за №233/2037) затверджений Порядок заповнення податкової накладної.

Відповідно до пп. 2 зазначеного Порядку, податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Відповідно до п. 5 Порядку, податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку.

Відповідно до п. 18 Порядку, всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

Отже, для надання податковій накладній юридичної сили обов'язковим реквізитом є підпис особи, уповноваженої платником податку здійснювати постачання товарів/послуг, та відтиск печатки такого платника податку.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Як підтверджується матеріалами справи, керівник та головний бухгалтер ПП «Фірма «Володар» ОСОБА_7, від імені якої підписані усі первинні документи по взаємовідносинам з позивачем, є громадянкою Російської федерації, первинні документи не підписувала.

Отже, з урахуванням того, що, підписи в первинних документах виконані невстановленими особами, надані позивачем документи не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг.

З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку, що відповідні угоди не мали реального характеру, що свідчить про необґрунтованість позовних вимог та є підставою для відмови в їх задоволенні.

Колегія суддів наголошує на тому, що реальність операцій позивачем суду не доведено.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Так, відповідачем надано належні докази на підтвердження висновку про порушення позивачем податкового законодавства, чинного на момент виникнення спірних правовідносин.

Таким чином, підстав для задоволення апеляційної скарги немає, а її доводи спростовуються вище наведеним.

Згідно зі ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "БП-4 КМБ-1" залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 листопада 2013 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в порядку та строки передбачені ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:

О.М. Оксененко

Судді:

О.В. Карпушова

М.І. Кобаль

Ухвалу в повному тексті виготовлено 03.06.2014 року.

.

Головуючий суддя Оксененко О.М.

Судді: Карпушова О.В.

Кобаль М.І.