Ухвала суду № 39158917, 29.05.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/15461/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Каракашьян С.К. Суддя-доповідач: Оксененко О.М.

У Х В А Л А

Іменем України

29 травня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Оксененка О.М.,

суддів - Карпушової О.В., Кобаля М.І.,

при секретарі - Ніколаєнко М.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу підприємства з іноземними інвестиціями «Жіскур Холдинг-Україна» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 листопада 2013 року по справі за позовом підприємства з іноземними інвестиціями «Жіскур Холдинг-Україна» до Міністерства доходів і зборів України про скасування рішення, зобов'язання прийняти рішення,

В С Т А Н О В И Л А:

Підприємство з іноземними інвестиціями «Жіскур Холдинг-Україна» звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Міністерства доходів і зборів України про скасування рішення про залишення скарг без розгляду від 23.07.2013 року №7458/6/94-99-10-01-15 та зобов'язання прийняти рішення про задоволення скарг на рішення Регіонального управління Департаменту САТ ДПА України у м. Києві про застосування фінансових санкцій за № 260922/21-129/0147 від 24.04.2013р. та за № 260869/21-129/0140.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 листопада 2013 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального права, просив його скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, регіональним управлінням Департаменту з контролю за виробництвом, та обігом алкогольних напоїв та тютюнових виробів у м. Києві проведено перевірку дотримання вимог законодавства під час провадження діяльності, пов'язаної з виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів ТОВ «Жіскур Холдінг Україна».

За результатами перевірки складено акт від 15.03.2013 №0079/01/25408854 та встановлено порушення ст.11 ЗУ «Про регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», зокрема, зберігання алкогольних напоїв без марок акцизного податку.

На підставі акту винесено рішення від 24.04.2013 №260869/21-129/0140 про застосування фінансових санкцій у розмірі 19 136,00грн. та №260922/21-129/0147 про застосування фінансових санкцій у розмірі 33 957,30грн., які були вручені позивачу 22.05.2013 року, що підтверджується повідомленнями про вручення, що містяться в матеріалах справи.

Позивач, не погоджуючись з прийнятими рішеннями РУ Департаменту САТ ДПС України у м. Києві, подав скарги від 12.06.2013 №174 та №175 на рішення про застосування фінансових санкцій.

Міністерством доходів і зборів України було розглянуто вищевказані скарги та встановлено, що вони були подані з порушенням законодавчо встановленого строку для подання скарг на зазначені рішення про застосування фінансових санкцій.

При розгляді даних скарг відповідачем було встановлено, що скарги ТОВ «Жіскур Холдінг Україна» від 12.06.2013 №174 та №175 на рішення РУ Департаменту САТ ДПС у м. Києві про застосування фінансових санкцій від 24.04.2013 №260922/21-129/0147 та №260869/21-129/0140 надійшли на адресу Міністерства доходів і зборів 08.07.2013 вх.№8883/6 та №8879/6 та були здані на пошту 12.06.2013 року.

Вважаючи вказані дії та рішення позивача протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції прийшов до висновку, що відповідачем правомірно було застосовано норми п. 56.3 ПК України для визначення строку, протягом якого позивач міг оскаржити рішення.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно з п.56.2 ст. 56 Податкового кодексу України, у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить з повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення.

Відповідно до п. 56.3 ст.56 Податкового кодексу України, скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій формі (за потреби - з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати з урахуванням вимог пункту 44.6 статті 44 цього Кодексу) протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується.

Скарги на рішення державних податкових інспекцій подаються до контролюючих органів в Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі, областях, міжрегіональних територіальних органів.

Скарги на рішення контролюючих органів в Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі, областях, міжрегіональних територіальних органів та митниць подаються до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Відповідно до абз. 5, 6 пп. 8.2 п. 8 Положення про порядок подання та розгляду скарг платників податків органами державної податкової служби, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 19.11.2012 N 1203 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07 грудня 2012 р. за N 2046/22358 (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) скарги на рішення регіональних управлінь Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів подаються до Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику.

Скарги на рішення Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів подаються до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику.

Відповідно до пп. 8.3. п 8 Положення, якщо відповідно до Податкового кодексу України орган державної податкової служби самостійно визначає грошове зобов'язання платника податків з причин, не пов'язаних із порушенням податкового законодавства, такий платник податків має право на адміністративне оскарження рішень органу державної податкової служби протягом тридцяти календарних днів, що настають за днем надходження податкового повідомлення-рішення (рішення) органу державної податкової служби.

Аналогічні вимоги визначено в п. 56.12 ст. 56 Податкового кодексу України.

При цьому, згідно з пп. 8.4. п.8 Положення, зазначений у підпункті 8.3 пункту 8 тридцятиденний термін для оскарження поширюється, у тому числі на:

а) суми грошового зобов'язання з плати за землю, нарахованого органами державної податкової служби фізичним особам;

б) рішення про:

розподіл суми грошових зобов'язань або податкового боргу між платниками податків, що виникають у результаті реорганізації;

погашення грошових зобов'язань або податкового боргу, забезпечених податковою заставою, до проведення такої реорганізації;

встановлення солідарної відповідальності за сплату грошових зобов'язань платника податків, який реорганізується, щодо всіх осіб, утворених у процесі реорганізації, що тягне за собою застосування режиму податкової застави щодо всього майна таких осіб;

поширення права податкової застави на майно платника податків, який створюється шляхом об'єднання інших платників податків, якщо один або більше з них мали грошові зобов'язання або податковий борг, забезпечений податковою заставою.

Крім того, колегія суддів зазначає, що строк, протягом якого можна подати скаргу на рішення контролюючого органу, залежить від того, чи було визначено грошове зобов'язання контролюючим органом в конфліктній (у зв'язку з порушенням платником податків законодавства, яке мало місце, на думку контролюючого органу), чи неконфліктній ситуації (коли обов'язок визначити грошове зобов'язання покладено законом саме на контролюючий орган, а не на платника податків).

Так, у разі визначення грошових зобов'язань у конфліктних ситуаціях скарга має бути подана протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується.

Якщо відповідно до цього Кодексу контролюючий орган самостійно визначає грошове зобов'язання платника податків за причинами, не пов'язаними із порушенням податкового законодавства, такий платник податків має право на адміністративне оскарження рішень контролюючого органу протягом 30 календарних днів, що настають за днем надходження податкового повідомлення-рішення (рішення) контролюючого органу.

Згідно з п. 56.6 ст.56 Податкового кодексу України, у разі коли контролюючий орган приймає рішення про повне або часткове незадоволення скарги платника податків, такий платник податків має право звернутися протягом 10 календарних днів, наступних за днем отримання рішення про результати розгляду скарги, зі скаргою до контролюючого органу вищого рівня.

Відповідно до п. 56.7 ст.56 Податкового кодексу України, у разі порушення платником податків вимог пунктів 56.3 і 56.6 подані ним скарги не розглядаються та повертаються йому із зазначенням причин повернення.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо безпідставності посилання позивача на приписи п. 56.12 Податкового кодексу України, оскільки підпунктом 9.1.4. пункту 9.1 статті 9 Податкового кодексу України акцизний податок визначено серед податків, розділом VI даного кодексу визначено коло платників податку та порядок його сплати, а пунктом 226.2 статті 226 - обов'язкова наявність наклеєної в установленому порядку марки акцизного податку встановленого зразка на пляшці (упаковці) алкогольного напою та пачці (упаковці) тютюнового виробу, як умови для ввезення на митну територію України і продажу таких товарів споживачам.

Так, п. 56.12 Податкового кодексу України регулюється оскарження рішень, за якими податковий орган здійснює донарахування податку, а платник податку таке нарахування здійснювати не зобов'язаний, зокрема, щодо податку з доходів фізичних осіб, податку на землю.

В такому випадку нарахування не пов'язане з порушенням, оскільки податковий орган зобов'язаний не контролювати самостійно здійснене нарахування, а нараховує зобов'язання без наявності порушень.

В зв'язку з вищевикладеним, колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем правомірно було застосовано норми п. 56.3 ПК України для визначення строку, протягом якого позивач міг оскаржити рішення.

Щодо позовних вимог стосовно зобов'язання відповідача прийняти рішення про задоволення скарг на рішення Регіонального управління Департаменту САТ ДПА України у м. Києві про застосування фінансових санкцій за № 260922/21-129/0147 від 24.04.2013р. та за № 260869/21-129/0140, колегія суддів зазначає наступне.

Як випливає зі змісту Рекомендації № R (80) 2 Комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11.03.1980, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності. Перевірка доцільності переступає компетенцію адміністративного суду і виходить за межі завдання адміністративного судочинства.

Суд також звертає увагу на положення Постанови Вищого адміністративного суду України від 21.10.2010 р. № П-278/10, якою встановлено, що з огляду на положення Кодексу адміністративного судочинства України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Отже, адміністративний суд, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення), передбаченим ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, критеріям, не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Аналіз норм Кодексу адміністративного судочинства України свідчить про те, що завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень, оскільки ключовим його завданням є здійснення правосуддя.

Враховуючи вище викладе, колегія суддів зазначає, що в частині позовних вимог щодо зобов'язання відповідача прийняти рішення про задоволення скарг на рішення Регіонального управління Департаменту САТ ДПА України у м. Києві про застосування фінансових санкцій за № 260922/21-129/0147 від 24.04.2013р. та за № 260869/21-129/0140 буде втручанням в дискреційні повноваження відповідача, що суворо забороняється законодавством.

Таким чином, підстав для задоволення апеляційної скарги немає, а її доводи спростовуються вище наведеним.

Згідно зі ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу підприємства з іноземними інвестиціями «Жіскур Холдинг-Україна» залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 листопада 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в порядку та строки передбачені ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:

О.М. Оксененко

Судді:

О.В. Карпушова

М.І. Кобаль

.

Головуючий суддя Оксененко О.М.

Судді: Карпушова О.В.

Кобаль М.І.