Постанова № 39157756, 29.05.2014, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

копія

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ29 травня 2014 р. Справа № 804/5219/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіЗахарчук Н. В. при секретаріКузнецов С.М. за участю: представника позивача представника відповідача Єрмакова С.В. Карпова Г.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства обмеженою відповідальністю "Приоритетбуд" до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міністерства доходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

11 квітня 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Приоритетбуд» (далі - позивач, ТОВ «Приоритетбуд») звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міністерства доходів у Дніпропетровській області (далі - відповідач, Лівобережна ОДПІ м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0001502205 від 26.03.2014 року, прийняте Лівобережною ОДПІ м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів в Дніпропетровській області, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 186243,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач пояснив наступне.

05.11.2013 року по 13.11.2013 року Лівобережною ОДПІ м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області на підставі п.п.78.1.1 п.78.1 ст. 78 Податкового кодексу України та відповідно до п.79.1 ст. 79 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову невиїзну перевірку фінансово-господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Приоритетбуд» щодо дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення взаємовідносин з постачальниками та покупцями за період з 01.01.2013 року по 31.07.2013 року.

За результатами вказаної перевірки Лівобережною ОДПІ м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області складено акт №1572/2203/32052180 від 20.11.2013 року «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки фінансово-господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового законодавства України ТОВ «Приоритетбуд» під час здійснення взаємовідносин з постачальниками та покупцями за період з 01.01.2013 року по 31.07.2013 року».

На підставі зазначених висновків податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001502205 від 26.03.2014 року , відповідно до якого збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на суму 186243,00 грн., з яких за основним платежем 148994,4 грн. та за штрафними санкціями 37248,6 грн.

ТОВ «Приоритетбуд» не погоджується із висновками викладеними в акті перевірки №1572/2203/32052180 від 20.11.2013 року та вважає податкове повідомлення - рішення Лівобережної ОДПІ м. Дніпропетровська № 0001502205 від 26.03.2014 року протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Представник позивача у судове засідання з'явився, адміністративний позов підтримав в повному обсязі та просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання з'явився, надав суду письмові заперечення проти адміністративного позову та зазначив наступне.

Документальною виїзною позаплановою перевіркою Лівобережної ОДПІ м. Дніпропетровська встановлено порушення п. 198.2, п.198.3 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України.

Відповідно до висновків, викладених в акті перевірки №1572/2203/32052180 від 20.11.2013 року «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки фінансово-господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового законодавства України ТОВ «Приоритетбуд» під час здійснення взаємовідносин з постачальниками та покупцями за період з 01.01.2013 року по 31.07.2013 року», операції з поставки по ланцюгу ТОВ «Атріум Сервіс плюс», ТОВ «Будконструкція - 2012», ТОВ «Взлет - Ера» не містять у суті своїх розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного (протягом місяця) надання послуг та не спричиняють реального настання правових наслідків.

Перевіркою встановлено відсутність об'єктів оподаткування ТОВ «Приоритетбуд» по ланцюгу постачання: ТОВ «Атріум Сервіс плюс», ТОВ «Будконструкція - 2012», ТОВ «Взлет - Ера» - ТОВ «Приоритетбуд» в розумінні ст. 185 Податкового кодексу України.

З огляду на вищевикладене відповідач вважає, що податкове повідомлення - рішення № 0001502205 від 26.03.2014 року, прийняте Лівобережною ОДПІ м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів в Дніпропетровській області, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 186243,00 грн. винесене на законних підставах та не підлягає скасуванню.

Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, розглянувши подані документи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що в період з 05.11.2013 року по 13.11.2013 року Лівобережною ОДПІ м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області на підставі п. п.78.1.1 п.78.1 ст. 78 Податкового кодексу України та відповідно до п.79.1 ст.79 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову невиїзну перевірку фінансово-господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Приоритетбуд» щодо дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення взаємовідносин з постачальниками та покупцями за період з 01.01.2013 року по 31.07.2013 року.

За результатами вказаної перевірки Лівобережною ОДПІ м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області складено акт №1572/2203/32052180 від 20.11.2013 року «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки фінансово-господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового законодавства України ТОВ «Приоритетбуд» під час здійснення взаємовідносин з постачальниками та покупцями за період з 01.01.2013 року по 31.07.2013 року». Так, перевіркою встановлено нереальність здійснення господарських відносин ТОВ «Приоритетбуд», а саме: встановлено відсутність об'єктів оподаткування та неможливість реального здійснення ТОВ «Приоритетбуд» операцій по ланцюгу з постачальниками ТОВ «Атріум Сервіс Плюс»(код ЄДРПОУ 38239950) за січень 2013 року з ТОВ «Будконструкція-2012» (код ЄДРПОУ ) за лютий, березень, квітень 2013 року ТОВ «Взлет-Ера» за січень, лютий, березень 2013 року.

В порушення п.198.2,п. 198.3 ст.198, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VІ(із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість у січні, лютому, березні, квітні 2013 року на суму 148 944,40 грн., у тому числі : у січні 2013 року на суму 91229,98 грн.; у лютому 2013 року на суму 26 421,42 грн.; у березні 2013 року на суму 15 161,50 грн.; у квітні 2013 року на суму 16 181,50 грн.

На підставі зазначених висновків податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001502205 від 26.03.2014 року , відповідно до якого збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на суму 186243,00 грн., з яких за основним платежем 148994,4 грн. та за штрафними санкціями 37248,6 грн.

Відповідно п. 75.1. ст.75 ПК України, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

Крім того, ст.79 ПК України встановлено особливості проведення документальної невиїзної перевірки.

Так, відповідно п.79.1. ст.79 ПК України, документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Суд звертає увагу на те, що ст.ст. 77 та 78 ПК України передбачають порядок та підстави проведення документальних планових та документальних позапланових перевірок.

Відповідно до п. п.78.1.1 п.78.1 ст.78 ПК України, документальна позапланова перевірка здійснюється за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються можливі порушення цим платником податків податкового, валютного та іншого законодавства протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Так, представник позивача у судовому засіданні зазначив, що позивачем отримано запит податкового органу від 04.09.2013 року № 5663/10/224, на який протягом 10 робочих днів з дня отримання останнього надано відповідь, а саме копії первинної документації, які витребовувалися в запиті. Таким чином, відповідь на запит позивачем було надано, а отже, суд вважає, що податковим органом безпідставно проведено документальну позапланову невиїзну перевірку.

Обґрунтовуючи висновки щодо нереальності здійснення господарських відносин між позивачем та контрагентами, відповідач в акті перевірки робить посилання лише на акти перевірок контрагентів, а саме акт про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Атріум Сервіс Плюс» № 26.09.2013 року № 375/223/38361091, акт про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Будконструкція-2012» № 746/22-55/38239950 від 09.08.2013 року, в свою чергу ігноруючи наявність первинної документації, що надавалась позивачем.

Згідно положень п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПКУ право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 19 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушеннями вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до ст. ст. 1, 3, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Представник позивача у судовому засіданні зазначив, що на підтвердження господарських взаємовідносин позивача з ТОВ «Атріум Сервіс плюс», ТОВ «Будконструкція - 2012», ТОВ «Взлет - Ера» до Лівобережної ОДПІ м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області були надані в повному обсязі первинні бухгалтерські документи, які підтверджують здійснення господарських операцій і їх спрямованість на настання реальних правових наслідків та які повністю відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україніста до яких під час проведення перевірки не було жодних зауважень. Але відповідачем вони проігноровані та не взяті взагалі до уваги.

Суд звертає увагу, що всі операції з придбання товарів на підтвердження валових витрат та податкового кредиту за вищевказаний період первинними документами, а саме: податковими накладними, видатковими накладними, та іншими документами, що свідчать про проведення розрахунків, які є достатньою підставою для відтворення господарських операцій з контрагентами в податковому обліку з податку на додану вартість та податку на прибуток. Посилаючись на викладені обставини, а також на те, що придбані товари підприємство використовувало для господарської діяльності придбання товарів здійснено з метою безпосереднього використання при наданні послуг, які відносяться до господарської діяльності позивачем.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до частини 1 статті 3 ГК України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Відповідно до статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців», відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Таким чином, до ТОВ «Приоритетбуд» не може бути застосовано порушення норм чинного законодавства з боку його контрагентів, в тому числі, недостовірність відомостей про них у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, за умови необізнаності щодо неї.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95р. за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку № 88, який наведено вище, встановлено, що первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Податкові накладні оформленні у відповідності до вимог ст..201 ПК України, МФУ від 01.11.2011 року №1379 «Про затвердження форми податкової накладної та порядок заповнення податкової накладної», заповнені особою, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Відповідно до ч.2 п.137.1 ст.137 ПК України надання послуг підтверджується актом або іншим документом, оформленим відповідно до чинного законодавства України. Також, така позиція викладена в листі ДПС України від 06.02.2012 року №2282/6/15-1415.

Отже, наявні у ТОВ «Приоритетбуд» вказані вище акти виконаних робіт, являються письмовими доказами (первинними документами), що підтверджують виконання замовлених послуг.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно до п. 198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Вищезазначені норми законодавства, які регулюють порядок формування податкового кредиту, не передбачають позбавлення платника податків права на формування податкового кредиту в разі порушення його контрагентами вимог податкового законодавства по ланцюгу постачання.

Крім того, суд зазначає, що господарська мета повинна бути встановлена відносно самого позивача, тобто його добросовісне виконання умов договорів з його контрагентами, оскільки Європейський Суд з прав людини у своєму рішення від 22.01.2009р. («Булвес «АД проти Болгарії») зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз. На думку Європейського Суду такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності. Право на податковий кредит є «власністю»у розумінні статті 1 Протоколу № 1, яке повинно розглядатися як таке, що виникло у момент повного виконання нею своїх зобов'язань щодо податкової звітності з ПДВ. Визнання права на нарахування податкового кредиту було поставлено в залежність від виконання обов'язків постачальником, в той час коли це не залежало від волі одержувача поставки - застосування відповідних положень Закону «Про ПДВ» стало не передбаченим і самовільним. Платник податку не має абсолютно ніяких повноважень відслідковувати, контролювати і забезпечувати виконання постачальником його обов'язків із складення та подання декларації з ПДВ, а також обов'язку зі сплати ПДВ (п.43, п.69 зазначеного вище рішення Європейського Суду).

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» практика Європейського Суду з прав людини є джерелом права та свідчить про те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (рішення Європейського Суду від 09.01.2007р. у справі «Інтерсплав проти України»).

Суд також зазначає, що невиконання контрагентом позивача свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цього платника. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення позивача права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Факт порушення вищезазначеними контрагентами позивача своїх податкових зобов'язань може бути підставою для висновку про необґрунтованість заявлених платником податку вимог про надання податкової вигоди - відшкодування ПДВ з державного бюджету, якщо податковий орган доведе, зокрема, що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти, або що діяльність платника податку спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з податковою вигодою, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань, зокрема й у випадках, коли такі операції здійснюються через посередників.

Вказаних обставин не було доведено відповідачем в Акті перевірки, позивач не знав та не міг взнати, що також не доведено відповідними доказами, про те що його контрагент здійснює будь-які порушення податкового законодавства.

У даному випадку відповідачем не доказано ні факту здійснення вищезазначеними контрагентами позивача та/чи їхніми постачальниками діяльності, пов'язаної з незаконним втриманням бюджетного відшкодування ПДВ, ні факту залучення позивача до такої діяльності.

Таким чином, будь-які дії третіх юридичних осіб, які не є безпосередніми постачальниками товарів (робіт, послуг) позивача (тобто не є контрагентами позивача), не впливають на правомірність формування позивача податкового кредиту. Можлива несплата контрагентами контрагентів до бюджету ПДВ по проведеним оподатковуваним господарським операціям не може впливати на результати фінансово-господарської діяльності Позивача і не може бути підставою для притягнення останнього до відповідальності, оскільки статтею 61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Згідно ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

ЦК України встановлює, що нікчемними є правочини: у разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину (ч. 1 ст. 219, ч. 1 ст. 220 ЦК України); у разі відсутності схвалення правочину який вчинено малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності (ч. 2 ст. 221 ЦК України); правочин, вчинений без дозволу органу опіки та піклування (ч. 1 ст. 224 ЦК України); у разі відсутності схвалення опікуном, правочину, який вчинено недієздатною фізичною особою (ч. 1 ст. 226 ЦК України); а також в інших випадках передбачених ч. 1 ст. 27, ч. З ст. 121, ч. 6 ст. 126, ч. 3 ст. 247, ч. 1 ст. 249, ч. 2 ст. 547, ч. 3 ст. 586, ч. 3 ст. 614, ч. 6 ст. 633, ч. 2 ст. 661, ч. 4 ст. 698, ч. 3 ст. 719, ч. 4 ст. 720, ч. 1 ст. 739 та іншими статтями ЦК України.

З аналізу вище викладених норм ЦК України вбачається, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Це означає, що правочин є нікчемним, якщо це прямо обумовлено в Законі. Проте, статтею 204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності цивільних правочинів, згідно з якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлено законом або якщо правочин не визнано судом недійсним. Тобто, зі змісту цієї норми випливає, що підстави недійсності правочинів можуть бути передбачені виключно законами. Правочин може бути визнано недійсним тільки на підставі і за наслідками, передбаченими законом. Також нормами ЦК України передбачено, що правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Посилання на статті 203 та 215 ЦКУ можуть бути використані лише при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку.

Інших підстав визнання правочину нікчемним діюче законодавство не передбачає.

Укладені між сторонами договори не визнавалися недійсними в судовому порядку, а твердження відповідача про нікчемність цих правочинів не приймається до уваги судом, оскільки не є безспірним. Позивач вважає такі договори укладеними у відповідності до вимог чинного законодавства та такими, що спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Таким чином, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця.

Податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість та накладати штрафні санкції на покупця при несплаті цього податку продавцем, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування та накладання штрафних санкції, воно лише передбачає обов'язок платника податку надати покупцю податкову накладну.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на включення суми податку на додану вартість у податковий кредит у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Аналізуючи наведені норми, можна зробити висновок, що відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх не недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого Про недійсність правочини ухвалюється судове рішення.

Суд вважає, що Акт перевірки №1572/2203/32052180 від 20.11.2013 року «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки фінансово-господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового законодавства України ТОВ «Приоритетбуд» під час здійснення взаємовідносин з постачальниками та покупцями за період з 01.01.2013 року по 31.07.2013 року» не тільки не містить посилань на вину саме позивача, яка виразилася в намірі порушити публічний порядок, а й не доводить умислу на порушення публічного порядку, не містить посилання і на те, в чому таке порушення полягає.

Таким чином, суд, враховуючи те, що викладені в акті перевірки №1572/2203/32052180 від 20.11.2013 року «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки фінансово-господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового законодавства України ТОВ «Приоритетбуд» під час здійснення взаємовідносин з постачальниками та покупцями за період з 01.01.2013 року по 31.07.2013 року» факти та висновки відповідача є безпідставними, оскільки ґрунтуються на припущеннях і не містять достатніх фактичних даних на підтвердження умовиводів про нікчемність правочинів, а отже суд приходить до висновку, що податкове повідомлення - рішення № 0001502205 від 26.03.2014 року, прийняте Лівобережною ОДПІ м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів в Дніпропетровській області, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 186243,00 грн. - протиправне та підлягає скасуванню .

Отже, з огляду на вищевикладене, суд вважає, що висновки Лівобережної ОДПІ м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області зроблені без належного дослідження документів первинного бухгалтерського та податкового обліку позивача, а факти, викладені в зазначеному Акті не можуть бути належними доказами наявності порушень позивачем вимог статей 203, 215, 228 Цивільного кодексу України відносно того, що угоди з контрагентами не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними та є підставою для невизнання таких угод недійсними.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує судові витрати позивачу згідно задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Приоритетбуд» до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міністерства доходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0001502205 від 26.03.2014 року, прийняте Лівобережною ОДПІ м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів в Дніпропетровській області, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 186243,00 грн.

Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Приоритетбуд» судові витрати в розмірі 372, 50 грн.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 03 червня 2014 року

Суддя (підпис) Постанова не набрала законної сили станом на 03.06.2014 р. Суддя З оригіналом згідно Помічник судді Н.В. Захарчук Н.В. Захарчук В.В. Кухар