Рішення № 39157399, 05.06.2014, Апеляційний суд Київської області

Справа № 381/5613/13ц Головуючий у І інстанції Зуй Т.С.Провадження № 22-ц/780/2563/14 Доповідач у 2 інстанції Данілов О.М.Категорія 18 05.06.2014

РІШЕННЯ

Іменем України

05 червня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді: Данілова О.М.,

суддів: Мережко М.В., Суханової Є.М.,

при секретарі: Франюк Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 17 грудня 2013 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення завданої шкоди в порядку регресу, -

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2013 року ПАТ «КБ «ПриватБанк» звернулося до Фастівського міськрайонного суду Київської області із позовом до ОСОБА_2 про стягнення завданої шкоди в порядку регресу, мотивуючи свої вимоги тим, що 27 січня 2010 року у м. Києві сталась ДТП, одним із учасників якої був відповідач, який на той момент працював водієм-інкасатором і керував автомобілем за маршрутом слідування службового автомобіля. ПАТ «КБ «ПриватБанк» перерахувало кошти в сумі 59241,94 грн. на рахунок Жовтневого ВДВС. Оскільки ДТП скоєне з вини відповідача, а також те, що позивач повністю відшкодував завдану шкоду, просило суд, стягнути з ОСОБА_2 в порядку регресу 59241 грн. 94 коп.

Заочним рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 17 грудня 2013 року, позов було задоволено у повному обсязі.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, ухваленого з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, просив змінити рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 17 грудня 2013 року в частині стягнення з нього повної суми відшкодування в розмірі 59241,94 грн. зменшивши суму відшкодування до розмірів його середньомісячного заробітку на момент скоєння ДТП.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у розгляді справи, перевіривши матеріали справи, в порядку, передбаченому статтею 303 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 27 січня 2010 року в м. Києві на перехресті бул. Дружби Народів і вул. Підвисоцького сталась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Фольксваген Т4», д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля «Фольксваген Мультіван», д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_3 ОСОБА_2 був визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП України (а.с. 5).

На час скоєння ДТП, ОСОБА_2 працював водієм-інкасатором в ПАТ «КБ «ПриватБанк», а автомобіль, яким він керував, належить на праві власності ПАТ «КБ «ПриватБанк». Між позивачем та відповідачем укладено договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність (а.с. 20).

26 лютого 2013 року Господарським судом Дніпропетровської області було винесено рішення по справі за позовом ПАТ «УСК «Гарант-Авто» до ПАТ «КБ «ПриватБанк», ЗАТ «СК «Інгосстрах» про стягнення коштів та позовні вимоги задоволено. Стягнуто з ПАТ «КБ «ПриватБанк» грошові кошти в розмірі 52183,23 грн. в рахунок відшкодування завданої майнової шкоди та 1609,50 грн. в рахунок відшкодування судових витрат (а.с. 6-9).

Жовтневим ВДВС Дніпропетровського МУЮ було відкрито виконавче провадження та позивачем на рахунок Жовтневого ВДВС перераховано кошти в загальному розмірі 59241,94 грн. (а.с. 25, 26).

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що оскільки ОСОБА_2 був визнаний у скоєнні ДТП, з нього підлягає стягненню сума відшкодування, виплачена ПАТ «КБ «ПриватБанк» у розмірі 59241,94 грн.

З такими висновками колегія суддів погодитися не може, оскільки вони узгоджуються з нормами чинного законодавства.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 130 КЗпП України, працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов'язків. При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника. Ця відповідальність, як правило, обмежується певною частиною заробітку працівника і не повинна перевищувати повного розміру заподіяної шкоди, за винятком випадків, передбачених законодавством.

Згідно з вимогами ст. 132 КЗпП України, за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов'язків, працівники, з вини яких заподіяно шкоду, несуть матеріальну відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку. Матеріальна відповідальність понад середній місячний заробіток допускається лише у випадках, зазначених у законодавстві.

Матеріальна відповідальність понад середньомісячний заробіток допускається лише у випадках, зазначених у ст. 134 КЗпП України, відповідно до якої, працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли шкоди завдано діями працівника, який був у нетверезому стані; шкоди завдано не при виконанні трудових обов'язків.

Відповідно до п.п. 4, 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України №6 від 27 березня 1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснює експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або інших підстав. Не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальність за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з володільцем цього джерела.

Трудові правовідносини, які склалися між ОСОБА_2 та ПАТ «КБ «ПриватБанк» не є цивільно-правовими, а регулюються КЗпП України, а відповідальність відповідача є обмеженою розміром його середньомісячної заробітної плати, яка зі слів відповідача становила 2100 грн.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_2 на користь ПАТ «КБ «ПриватБанк» відповідальність за заподіяну дорожньо-транспортну пригоду в межах середньомісячної заробітної плати у розмірі 2100 грн.

Крім цього, відповідно до ч. 5 ст. 88 ЦПК України, якщо суд апеляційної або касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Таким чином, з ОСОБА_2 підлягає стягненню на користь ПАТ «КБ «ПриватБанк» судовий збір у розмірі 229,40 грн.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу ОСОБА_2 необхідно задовольнити, заочне рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 17 грудня 2013 року скасувати та ухвалити нове рішення, задоволивши частково позов та стягнувши з ОСОБА_2 на користь ПАТ «КБ «ПриватБанк» відшкодування в порядку регресу коштів у розмірі 2100 грн. та 229,40 грн. судового збору.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 307 ЦПК України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

Згідно з ч. 1 ст. 309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Заочне рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 17 грудня 2013 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, проживаючого: АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_3) на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570) відшкодування в порядку регресу коштів в сумі 2100 грн. (дві тисячі сто гривень).

Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, проживаючого: АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_3) на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570) судовий збір у розмірі 229,40 грн. (двісті двадцять дев'ять гривень 40 копійок).

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: