Постанова № 39157267, 05.06.2014, Сумський окружний адміністративний суд

Копія

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 червня 2014 р. Справа №818/737/14

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Осіпової О.О.,

за участю секретаря судового засідання - Мікулінцевої А.П.,

позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Кот Ю.Д. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №818/737/14

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Управління Укртрансінспекції у Сумській області

про визнання протиправною та скасування постанови,-

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Управління Укртрансінспекції у Сумській області, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №034039 від 03.03.2014 року, мотивуючи свої вимоги тим, що 20.01.2014 року державними інспекторами Співаком М.С. та Голубом І.М. була проведена рейдова перевірка транспортного засобу марки «Мерседенс Бенц», номерний знак НОМЕР_1, за кермом якого знаходився водій ОСОБА_3.

За результатами перевірки складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 20.01.2014 року (далі по тексту - акт перевірки).

Під час перевірки відповідачем виявлено порушення, відповідальність за яке передбачено абз.3 ч.1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт»: надання послуг з перевезення пасажирів автомобільним транспортом загального користування без оформлення документів, передбачених ст. 39 вищевказаного Закону, а саме відсутні: ліцензійна картка, договір із замовником перевезення, квитанція про оплату автопослуг; в салоні транспортного засобу знаходились 7 пасажирів.

На підставі висновків вищевказаного акту перевірки начальником Управління Укртрансінспекції у Сумській області Коваленко В.І. винесена постанова про застосування фінансових санкцій №034039, якою до позивача застосовано фінансову санкцію у розмірі 1700 гривень.

Позивач вважає вказану постанову незаконною та такою, що не відповідає вимогам чинного законодавства, посилаючись на те, що поїздка на зазначеному автомобільному транспорті здійснювалася виключно для власних потреб з метою відвідування м. Києва своїми родичами та знайомими, внаслідок чого він не зобов'язаний отримати ліцензію та під час перевезення мати документи, передбачені ст. 39 Закону України «Про автомобільний транспорт» для автомобільного перевізника, який надає послуги з пасажирських перевезень. Крім того, під час проведення перевірки в його водія ОСОБА_3 були наявні всі документи, необхідні для перевезення пасажирів автобусами для власних потреб, в тому числі посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, список пасажирів, яких перевозять, завірений підписом та печаткою. Проте, перелічені документи не були прийняті до уваги посадовими особами відповідача ані під час проведення перевірки, ані під час розгляду справи про порушення транспортного законодавства.

В судовому засіданні позивач просив суд позов задовольнити.

В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечував, пояснивши, що оскаржувана постанова прийнята правомірно та з дотриманням вимог Закону «Про автомобільний транспорт», оскільки водієм транспортного засобу на момент проведення перевірки не надано ліцензійної картки, договору із замовником транспортних послуг, квитанції про оплату таких послуг, списку пасажирів, які перевозилися, а також на вітровому склі містився трафарет «Київ», що підтверджується відповідною фотокарткою. Також представник відповідача вказує, що ФОП ОСОБА_1 отримав запрошення на розгляд матеріалів справи, між тим на вказану в запрошенні дату він до Управління Укртрансінспекції у Сумській області не з'явився, жодних заперечень не надав. Тому у задоволенні позовних вимог просив відмовити.

Вислухавши пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 20.01.2014 року державними інспекторами Управління Укртрансінспекції у Сумській області під час перевірки транспортного засобу марки «Мерседенс Бенц», номерний знак НОМЕР_1, який належить ФОП ОСОБА_1, встановлено порушення позивачем ст. 39 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме надання послуг із нерегулярних пасажирських перевезень за маршрутом «Суми-Київ», про що свідчить трафарет на вітровому склі, без відповідних документів, зокрема відсутні: ліцензійна картка, договір із замовником перевезення, квитанція про оплату автопослуг; в салоні транспортного засобу знаходились 7 пасажирів.

За результатами перевірки інспекторами складено акт від 07.02.2014р. (а.с.6).

03.03.2014 року року на підставі вищезазначеного акту перевірки Управлінням Укртрансінспекції у Сумській області прийнято постанову №034039 про застосування до ФОП ОСОБА_1 адміністративно-господарського штрафу в розмірі 1700 грн. (а.с.9).

Отже, підставою прийняття оскаржуваного рішення є висновок відповідача про надання позивачем послуг з нерегулярних перевезень пасажирів.

Проте, суд не погоджується із такими висновками відповідача.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом п. 1 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративні суди при оскарженні рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень перевіряють чи прийнято рішення на підставі, у межах, та у спосіб, що передбачені Конституцією України.

Статтею 1 Закону України "Про автомобільний транспорт" визначено, що нерегулярними пасажирськими перевезеннями є перевезення пасажирів автобусом, замовленим юридичною або фізичною особою з укладанням письмового договору на кожну послугу, в якому визначають маршрут руху, дату та час перевезень, інші умови перевезень та форму оплати послуги, або перевезення за власний кошт.

Відповідно до абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" передбачена відповідальність автомобільних перевізників за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, в тому числі і договору із замовником транспортних послуг, ліцензійної картки та квитанції про оплату транспортних послуг, відсутність яких стало причиною до складання акта та в подальшому для прийняття рішення про застосування фінансових санкцій.

При цьому, стаття 1 Закону України "Про автомобільний транспорт" встановлює, що автомобільний перевізник - це фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами. Послугами ж з перевезення пасажирів чи вантажів, згідно вказаної вище норми, - є перевезення пасажирів чи вантажів транспортними засобами на договірних умовах із замовником послуги за плату.

Згідно зі статтею 29 Закону України "Про автомобільний транспорт" автомобільним перевізником та автомобільним самозайнятим перевізником, які здійснюють перевезення пасажирів на договірних умовах, є суб'єкти господарювання, які відповідно до законодавства та одержаної ліцензії надають послуги за договором перевезення пасажирів транспортним засобом, що використовується ними на законних підставах.

Однак, представником відповідача не було доведено в судовому засіданні, що ФОП ОСОБА_1 надавав послуги із перевезення пасажирів автомобільним транспортом марки «Мерседенс Бенц», номерний знак НОМЕР_1, на підставі договору та за плату.

Стаття 39 Закону України «Про автомобільний транспорт» вимагає при перевезенні пасажирів автобусами для власних потреб наявність таких документів, як: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, список пасажирів, яких перевозять, завірений підписом перевізника та печаткою, інші документи, передбачені законодавством України; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на автобус, список пасажирів, яких перевозять, завірений підписом перевізника та печаткою, інші документи, передбачені законодавством України.

Як вбачається з матеріалів справи (а.с.39-40, 43) на момент проведення перевірки у водія ОСОБА_3 були наявні всі документи, необхідні для перевезення пасажирів автобусами для власних потреб, в тому числі посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, список пасажирів, яких перевозять, завірений підписом та печаткою.

Таким чином, судом встановлено, що позивач здійснював перевезення пасажирів для власних потреб, і документи, вказані в акті перевірки (ліцензійна картка, договір із замовником перевезення, квитанція про оплату автопослуг), йому не потрібні.

При цьому, суд вважає доцільним відмітити, що посилання представника відповідача на відсутність під час проведення перевірки списку пасажирів, які перевозилися, спростовуються змістом самого ж акту перевірки від 20.01.2014 року (а.с.6), в якому не зазначено про не надання вказаного списку водієм ОСОБА_3 на вимогу державних інспекторів та вказано про відсутність зовсім інших документів. Крім того, останнім викладено свої письмові заперечення щодо змісту акту, а саме висловлена не згода з порушенням норм закону у зв'язку зі здійсненням перевезень для власних потреб.

Також суд звертає увагу на те, що посилання на трафарет на вітровому склі, не є належним та допустимим доказом того, що 20.01.2014 року ФОП ОСОБА_1 надавав послуги з нерегулярних пасажирських перевезень на замовлення, оскільки з копії фотокартки неможливо встановити ані дату, ані місця, ані обставин вчиненого правопорушення (а.с.25).

Частинами 2 та 3 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, норми ст. 71 КАС України встановлюють презумпцію вини суб'єкта владних повноважень, рішення, дії чи бездіяльність якого оскаржуються. Повідомлені позивачем обставини справи про рішення, дії чи бездіяльність відповідача - суб'єкта владних повноважень відповідають дійсності, доки відповідач не спростує їх.

Оскільки відповідачем не надано суду доказів, що спростовують твердження позивача, суд вважає, що постанова №034039 від 03.03.2014 року, винесена начальником Управління Укртрансінспекції у Сумській області Коваленко В.І., про застосування до позивача фінансових санкцій у розмірі 1700 гривень, не відповідає вимогам чинного законодавства України, порушує права та охоронювані законом інтереси ФОП ОСОБА_1, а тому є протиправною та підлягає скасуванню.

Враховуючи задоволення позовних вимог, позивачу відшкодовується із Державного бюджету сума судового збору в загальному розмірі 182,70грн., сплаченого квитанціями №121 від 14.03.2014 року, №119 від 14.03.2014 року та №68 від 25.03.2014 року (а.с.2-3,15а).

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Укртрансінспекції у Сумській області про визнання протиправною та скасування постанови -задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову управління Укртрансінспекції у Сумській області про застосування адміністративно-господарського штрафу № 034039 від 03.03.2014 р.

Стягнути з Державного бюджету України на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (40011, АДРЕСА_1, код НОМЕР_2) судовий збір в сумі 182,70 (сто вісімдесят дві грн. 70 коп.).

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя (підпис) О.О. Осіпова

З оригіналом згідно

Суддя О.О. Осіпова

Повний текст постанови складено та підписано 11.06.2014 року.