Рішення № 39156763, 03.06.2014, Апеляційний суд Тернопільської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 607/18006/13-ц Головуючий у 1-й інстанції Грицак Р.М. Провадження № 22-ц/789/577/14 Доповідач - Бершадська Г.В.Категорія - 27

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 червня 2014 р. Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Тернопільської області в складі:

головуючого - Бершадської Г.В.

суддів - Шевчук Г. М., Ткача З. Є.,

при секретарі - Баляс Т.І.

з участю сторін - відповідача ОСОБА_1

розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" на рішення Тернопільського міськрайонного суду від 19 березня 2014 року по справі за позовом публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2013 року ПАТ КБ "ПриватБанк" звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості в сумі 35941 грн. 97 коп. згідно укладеного між ним та відповідачем кредитного договору від 05.10.2005 року, відповідно до якого відповідач отримав кредит в сумі 200 грн., у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 18 % річних на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає троку дії картки. Позивач зазначив, що внаслідок невиконання відповідачем умов договору, у нього утворилася вищевказана заборгованість.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 19 березня 2014 року у задоволенні позову ПАТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, ПАТ КБ "ПриватБанк" звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане рішення і ухвалити нове, яким повністю задоволити позовні вимоги, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з"ясування судом обставин справи. Апелянт зазначив, що з вимогою про захист свого цивільного права звернувся у межах позовної давності.

В судовому засіданні представник апелянта апеляційну скаргу підтримав та вказав, що на підставі заяви ОСОБА_1 від 21 жовтня 2005 року відповідачу збільшувався кредитний ліміт на платіжну картку НОМЕР_1 до 10000 грн., відповідач користувався цими коштами, здійснював часткові погашення кредиту. Вважає, що зарахування 28 січня 2011 року 1 грн. 22 коп. та 16 серпня 2011 року 2 грн. 81 коп. на часткове погашення кредиту шляхом списання з інших карткових рахунків відповідача свідчить про переривання строків позовної давності.

Відповідач апеляційну скаргу не визнав та пояснив, що кредит в сумі 200 грн. наданий йому за заявою від 5 жовтня 2005 року він повернув, а строк позовної давності про стягнення кредитних коштів, які надались йому по заяві від 21 жовтня 2005 року на нову платіжну картку НОМЕР_1 з терміном дії до жовтня 2008 року, позивачем пропущений, оскільки мало місце зарахування коштів 1 грн. 22 коп. та 2 грн. 81 коп. шляхом списання таких незначних сум з інших його карткових рахунків, що визнавав в суді першої інстанції представник банку (чого він не прослідкував), а не внаслідок вчинення ним добровільної сплати, що свідчило б про визнання ним боргу. Крім цього вказав, що позивачем долучено два види умов і правил надання банківських послуг та правил користування платіжною карткою, що діяли протягом жовтня 2005 року, які частково відрізняються між собою та з якими він не був ознайомлений, відсутні на них дата та його підпис.

Заслухавши пояснення учасників процесу та вивчивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що мало місце збільшення кредитного ліміту за даним кредитним договором та з того, що позивачем пропущено строк позовної давності, який закінчився 9 липня 2012 року в зв"яку із здійсненням останнього платежу 8 липня 2009 року.

Однак з такими висновками колегія суддів не погоджується, виходячи з наступного.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що на підставі заяви ОСОБА_1 від 5 жовтня 2005 року між сторонами було укладено кредитний договір, за яким останній отримав кредит в сумі 200 грн. на платіжну карту. Відповідачу на виконання умов договору була видана платіжна карта НОМЕР_2 з терміном дії до вересня 2007 року (а.с. 12). До позовної заяви позивачем долучені Умови і правила надання банківських послуг та правила користування платіжною карткою (а.с. 13-16). Згідно п. 3.1.3, 5.4 Правил користування платіжною карткою строк дії карт миттєвого випуску продовженню не підлягає; строк погашення кредиту по платіжним картам без встановленого мінімального обов"язкового платежу проводиться в повному об"ємі не пізніше останнього місяця, вказаного на платіжній карті (в полі MONTH). Також долучено розрахунок заборгованості за кредитним договором від 5 жовтня 2005 року, згідно якого заборгованість за кредитом становить 8076 грн. 46 коп., заборгованість за процентами 25677 грн. 80 коп., заборгованість по судових штрафах 2187 грн. 11 коп., а всього заборгованість становить 35941 грн 97 коп.

У справі за даним позовом Тернопільським міськрайонним судом 24 жовтня 2013 року було ухвалено заочне рішення про задоволення позову. Після скасування заочного рішення в прядку ст. 232 ЦПК України, позивачем було долучено копію заяви ОСОБА_1 по кредитному договору від 21 жовтня 2005 року, згідно якої останній отримав кредитну карту НОМЕР_1 із встановленим кредитним лімітом 5300 грн., копію розписки про отримання платіжної карти з ПІН-кодом (а.с.71-73), а також Умови надання банківських послуг та Правила користування платіжною картою, які частково відрізняються від тих, які були долучені до позовної заяви (а.с. 93-96).

В заяві від 21 жовтня 2005 року визначено: суму кредитного ліміту - фіксований 5300 грн.; процентну ставку - 3% в місяць; строк дії ліміту відповідає строку дії карти; порядок погашення заборгованості щомісячними платежами в розмірі 7% суми заборгованості та зазначено, що ця заява разом з Умовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною картою і Тарифами складає договір про надання банківських послуг.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що долучена заява від 21 жовтня 2005 року разом з Умовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною картою становить інший кредитний договір, за яким позовні вимоги не заявлялись.

З наявного в матеріалах справи розрахунку заборгованості за кредитним договором від 5 жовтня 2005 року вбачається, що сума заборгованості за тілом кредиту становить 8076 грн. 46 коп., що не відповідає розміру тіла кредиту за даним договором 200 грн. Інших розрахунків позивач суду не надав.

Твердження апелянта про те, що мало місце збільшення кредитного ліміту за кредитним договором від 5 жовтня 2005 року з 21 жовтня 2005 року до 5300 грн., з 1 червня 2006 року до суми 7400 грн., з 13 серпня 2007 року до суми 10000 грн. та з 5 серпня 2008 року зменшено кредитний ліміт до суми 8080 грн. не заслуговує уваги суду, оскільки така зміна кредитного ліміту проходила і відображена у виписці про рух коштів по платіжній карті НОМЕР_1, яка видавалась по кредитному договору від 21 жовтня 2005 року.

Таким чином, висновок суду про збільшення, зміну кредитного ліміту за кредитним договором від 5 жовтня 2005 року, термін дії якого обмежувався терміном дії платіжної карти (до вересня 2007 року) та про наявність заборгованості за цим договором в сумі 35941 грн. 97 коп.,з яких 8076 грн.46 коп. за тілом кредиту не відповідає обставинам справи, що відповідно до ст. 309 ч.1 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду і ухвалення нового рішення.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов"язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов"язується повернути кредит та сплатити проценти.

Отже, позивач, відповідно до ст. 60 ЦПК України, не довів суду що за кредитним договором від 5жовтня 2005 року існує будь-яка заборгованість. Лише за доведеності існування заборгованості за цим кредитним договором, вірним буде висновок про пропуск строку позовної давності та застосування наслідків спливу позовної давності за заявою сторони у спорі.

За таких обставин, рішення підлягає до скасування і у справі слід ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову слід відмовити за недоведеністю позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 218, 303, 304, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів,-

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" задовольнити частково.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду від 19 березня 2014 року скасувати і хвалити нове рішення, яким в задоволенні позову публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 5 жовтня 2005 року відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржене безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в касаційному порядку протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги.

Головуючий - підпис

Судді - два підписи

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду Тернопільської області Г.В. Бершадська