Ухвала суду № 39155233, 03.06.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 червня 2014 р.м.ОдесаСправа № 821/3011/13-а

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Войтович І.І. Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду в складі:

Судді доповідача - Потапчука В.О.

суддів - Коваля М.П.

- Семенюка Г.В.

при секретарі - Алексєєвої Н.М

представника позивача Комунального підприємства "Міський водоканал" - Бондар Л.В.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Новокаховської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2013 року по справі за адміністративним позовом Комунального підприємства "Міський водоканал" до Новокаховської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області про визнання протиправним податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

14.08.2013 Комунальне підприємство «Міський водоканал» (далі - Позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Новокаховської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 09.07.2013 року №0000492200, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 399501, 00 грн., у тому числі за основним платежем 266034,00 грн., штрафні санкції - 133017, 00 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є незаконним, оскільки прийняте на основі помилкових висновків про порушення позивачем податкового законодавства при формуванні показників податкового кредиту за господарськими операціями ТОВ «Панада-1» (змінено назву на ТОВ «Хамбілтон»). Всупереч викладеним у складеному податковим органом акті перевірки висновкам, господарські відносини між контрагентами мали реальний характер, що підтверджується належним чином оформленими первинними документами. Також, позивач вказує, що твердження податкового органу про безтоварність правочинів ґрунтується виключно на висновках Акту ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС від 09.04.2013 №283/3-22-80-32822241.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2013 року адміністративний позов задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення Новокаховської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області №0000492200 від 09.07.2013 року.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції відповідачем подано апеляційну скаргу у якій зазначено, що постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права у зв'язку з чим апелянт просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог позивача.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, який доповів зміст рішення, яке оскаржено, доводи апеляційної скарги, межі, в яких повинні здійснюватися перевірка рішення, встановлюватися обставини і досліджуватися докази, вислухавши думку учасників процесу, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу відхилити з наступних підстав.

Згідно ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Так, судом першої інстанції встановлено, що Комунальне підприємство «Міський водоканал» створене на підставі рішення Новокаховської міської ради від 19.11.2002 року №189 на базі відокремленої частини комунальної власності і входить до сфери управління Новокаховської міської ради. Майно КП «Міський водоканал» перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Нова Каховка Херсонської області і закріплене за підприємством на праві господарського відання.

Головними завданнями виробничої діяльності підприємства, згідно Статуту є надання послуг з водопостачання та водовідведення, а саме: централізоване питне водопостачання та водовідведення; відведення, механічна і біологічна очистка побутових і промислових стічних вод споживачів; користування надрами; видобування прісної підземної води; забезпечення подачі питної води необхідної кількості і потрібної якості.

14.04.2003 року КП «Міський водоканал» отримало свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість №30420867 НВ №898545.

На підставі пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, п. 79.1 ст. 79 Податкового кодексу України та відповідно до наказу ДПІ у м. Новій Каховці Херсонської області №140 від 18.06.2013, проведена документальна позапланова невиїзна перевірка КП «Міський водоканал» з питань дотримання вимог податкового законодавства та підтвердження господарських відносин з платником податків постачальником ТОВ «Хамблтон» за березень-червень 2012 року.

За результатами вказаної перевірки складено акт №724/220-32218122 від 25.06.2013 року (далі - акт перевірки), згідно висновку якого позивачем порушено п. 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.1, 200.2 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість на суму 266034, 00 грн., в тому числі за квітень 2012 року в сумі 167609, 00 грн., за травень 2012 року в сумі 98425, 00 грн. та завищено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту, що зараховано до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за травень 2012 року в сумі 260800, 00 грн.

В Акті перевірки відповідач посилається на Акт ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 09.04.2013 №283/3-22-80-32822241 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ХАМБЛТОК» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь»», ТОВ «Компанія Мармур ЛТД» за період з 01.03.2012 року по 31.05.2012 року.

На підставі викладеного відповідач дійшов висновку про не здійснення правочину, укладеного між позивачем та ТОВ «Панада-1» (змінено назву на ТОВ «ХАМБЛТОН».

На підставі Акту перевірки відповідачем винесено оскаржене податкове повідомлення-рішення від 09.07.2013 року №0000492200, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 399501, 00 грн., у тому числі за основним платежем 266034,00 грн., штрафні санкції - 133017, 00 грн.

При вирішенні питання суд першої інстанції дійшов до висновку про задоволення позовних вимог позивача.

Колегія суддів вважає правильним такий висновок суду першої інстанції виходячи з наступного.

З матеріалів справи колегія суддів вважає, що 12.02.2010 року було укладено договір про субкредитування №28010-02/19 між Міністерством фінансів України, Міністерством з питань житло-комунального господарства України та Комунальним підприємством «Міський водоканал» про використання суми позики, що надається Україні Міжнародним банком реконструкції та розвитку.

02.07.2011 року в газеті «Урядовий Кур'єр» №42 Комунальним підприємством «Міський водоканал» було надано оголошення на проведення конкурсних торгів, за правилами встановленими Світовим банком.

29.07.2011 року було здійснено відкриття конкурсних пропозицій, по результатам оцінки котрих 06.10.2011 року було направлено Світовому банку відповідний звіт.

31.01.2012 року Комунальним підприємством «Міський водоканал» було отримано від Світового банку погодження на укладення контракту з ТОВ «Панада-1» (змінено назву на «ХАМБЛТОН»).

31.01.2012 року між Комунальним підприємством «Міський водоканал» та ТОВ «Панада-1» (змінено назву на «ХАМБЛТОН») було укладено контрактну угоду №UIP-NKN-ICB-01CB-01G-02 "Придбання обладнання для 18 свердловин та водопровідної станції 2-го підйому». За умовами даного контракту ТОВ «Панада-1» (змінено назву на ТОВ «ХАМБЛТОН») взяло на себе зобов'язання здійснити поставку товару, надати послуги, а також виправити у разі необхідності дефекти, які були б виявлені, а Комунальне підприємство «Міський водоканал» взяло на себе зобов'язання виплатити постачальнику ціну Контракту.

Відповідно до вищенаведеного контракту Комунальному підприємству «Міський водоканал» було здійснено поставку зазначеного товару.

В свою чергу, Міністерство фінансів України на виконання договору про кредитування від 12.02.2010 року №28010-02/19 було перераховано ТОВ «Панада-1» (змінено назву на ТОВ «ХАМБЛТОН») кошти згідно платіжних доручень №5 від 03.05.2012 року на суму 412348, 50 грн., №7 від 30.07.2012 року на суму 3311643, 97 грн., №10 від 10.12.2012 року на суму 415562, 49 грн.

Вищезгадане обладнання було прийнято Комунальним підприємством «Міський водоканал» згідно актів прийому-передач обладнання: акт №1 від 30.03.2012 року, акт №2 від 09.04.2012 року, акт №3 від 08.04.2012 року, №4 від 08.05.2012 року, акт №5 від 17.07.2012 року, акт №6 від 31.10.2012 року та акту приймання виконаних супроводжувальних послуг №7 від 23.11.2012 року та оприбутковано по бухгалтерському обліку підприємства, що підтверджується матеріальною відомістю по складу за 31.05.2012 року.

На доставлене обладнання постачальником ТОВ «Панада-1» (змінено назву на ТОВ «ХАМБЛТОН») було виписано наступні видаткові накладні: №РН-0000081 від 31.03.2012 року, №РН-0000098 від 09.04.2012 року, №РН-0000101 від 28.04.2012 року, №РН-0000104 від 08.05.2012 року, РН-0000172 від 17.07.2012 року, №РН-0000325 від 31.10.2012 року.

Після відвантаження обладнання було виписано наступні податкові накладні: №35 від 30.03.2012 року, №14 від 09.04.2012 року, №37 від 28.04.2012 року, №6 від 08.05.2012 із розрахунком №44 від 08.05.2012 року коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної.

Після демонтажу існуючого обладнання, встановлення нового насосного обладнання, виконання пуско - налагоджувальних робіт насосного та електричного обладнання, виконання випробувальних запусків, нове обладнання було введено в експлуатацію актами вводу, які містяться в матеріалах справи.

При вирішенні питання суд першої інстанції дійшов до висновку, що висновки відповідача про порушення Комунальним підприємством «Міський водоканал» вимог пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу України при формуванні показників податкового кредиту за господарськими операціями з ТОВ «Панада-1» (змінено назву на ТОВ «ХАМБЛТОН») є безпідставними. Тому, податкове повідомлення-рішення від 09.07.2013 року №0000492200 є протиправним та підлягає скасуванню.

Колегія суддів вважає правильним такий висновок суду першої інстанції виходячи з наступного.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пункт 198.2 статті 198 ПК України визначає, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (пункт 201.6 ст. 201 ПК України).

Наявність у позивача належним чином оформлених податкових накладних, отриманих у межах взаємовідносин з ТОВ «Панада-1» (змінено назву на ТОВ ХАМБЛТО» суду доведено.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Колегія суддів зазначає, що відповідачем не було враховано припис акту цивільного законодавства України, викладений у частині 1 статті 204 Цивільного кодексу України, згідно з яким правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним ( презумпція правомірності).

Головною підставою вважати правочин нікчемним є її недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не Актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в оскаржуваному Акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора - інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Крім того, відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України N 9 від 06.11.2009 року було звернено увагу на наступне: "...вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не має права посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким аргументам позивача. Відповідно до статей 215 і 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину можуть бути заявлені як однією із сторін правочину, так і іншою зацікавленою особою, права і законні інтереси якої порушені здійсненням правочину».

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах , здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

У зв'язку з цим слід зазначити, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідачем не надано доказів фактів порушення конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконного володіння ним внаслідок укладання та виконання позивачем та ПП «Укрторгтранс» правочинів.

Таким чином, відповідачем не доведено, наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагента, як обов'язкової ознаки для визнання правочину.

Відповідачем зазначено, без відповідних доказів про відсутність реальності поставок товарів які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності тощо, що може свідчити про відсутність необхідних умов для здійснення відповідної господарської, економічної діяльності як позивачем так і його контрагентом - є тільки припущенням.

Крім того, посилання відповідача на ч.2 ст. 215 ЦК України є безпідставними, так як зазначена норма може використовуватися лише при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку.

Вказані висновки підтверджуються ст.. 20 ПК України, відповідно до якої органам державної податкової служби України не надано повноважень щодо визнання правочинів недійсними або нікчемними.

Також колегія суддів звертає увагу на те, що у наявних матеріалах справи містяться усі необхідні документи,які підписані та скріплені печатками сторін та мають всі реквізити як того вимагає чинне законодавство України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті оскаржуваної постанови суд першої інстанції дійшов вірних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 197, 198, 200, 206 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Новокаховської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області - залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2013 року по справі за адміністративним позовом Комунального підприємства "Міський водоканал" до Новокаховської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області про визнання протиправним податкового повідомлення-рішення, - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Повний текст ухвали виготовлено 04 червня 2014 року.

Суддя-доповідач: Потапчук В.О.

Судді: Коваль М.П.

Семенюк Г.В.