Ухвала суду № 39154106, 04.06.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2014 р.Справа № 816/894/14Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Рєзнікової С.С.

Суддів: Катунова В.В. , Ральченка І.М.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 03.04.2014р. по справі № 816/894/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю"Українське зерно"

до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

ВСТАНОВИЛА:

05 березня 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Українське зерно" звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області, в якому просив суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення № 0001212310 від 18.12.2013 року, яким йому визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 490 109 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 122 527,25 грн., а також податкове повідомлення - рішення №0001222310 від 18.12.2013 року, яким донараховано податок на додану вартість в сумі 392 087 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 98 021,75 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на необґрунтованість та протиправність висновків акту перевірки №1725/16-01-22-09-12/30044094 від 12.11.2013 року щодо порушення ТОВ "Українське зерно" п.3.1 ст.3. п.5.2 ст.5, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств (чинного на момент відповідних господарських операцій), в результаті чого занижено податок на прибуток за 4 кв. 2010 року на суму 490 109 грн., п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" (чинного на момент відповідних господарських операцій), в результаті чого занижено податок на додану вартість за серпень 2011 року 392 087 грн.

Таку позицію обґрунтовував тим, що ТОВ "Українське зерно" для перевірки податковому органу було надано всі первинні документи бухгалтерського обліку щодо підтвердження господарських операцій з ТОВ "Агротрейд плюс" та ТОВ "Оптіма ПДМ" у спірному періоді. Як позивач, так і його контрагенти в охоплений перевіркою період були зареєстрованими суб'єктами господарювання, платниками ПДВ, перебуваючи на відповідному обліку в органах державної податкової служби. Висновки перевіряючих про нікчемність правочинів, безтоварний характер операцій обґрунтовані лише припущеннями та спростовуються наданими документами. Всі бухгалтерські документи, якими оформлено оподатковані господарські операції, заповнені у відповідності за вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", з яких можливо ідентифікувати осіб, які брали участь в таких операціях. З боку позивача виконані всі вимоги бухгалтерського та податкового законодавства, суму податкового кредиту та валових витрат сформовано за рахунок операцій, які мали реальний характер, отриманий товар був використаний у господарській діяльності позивача. Позивач зазначав про індивідуальний характер юридичної відповідальності, а тому останній не може нести відповідальність за можливі порушення норм податкового законодавства його контрагентами. Відтак, оскільки в діях ТОВ "Українське зерно" відсутні порушення податкового законодавства, оскаржувані рішення відповідача є необґрунтованими, протиправними та підлягають скасуванню.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 03.04.14 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Українське зерно" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 18.12.2013 року № 0001212310 та № 0001222310.

Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати вказану постанову та прийняти нову, якою відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції.

У відповідності до ч. 1 ст. 197 КАС України, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у порядку письмового провадження за наявними у справі доказами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Українське зерно" зареєстроване виконавчим комітетом Полтавської міської ради 14 липня 1998 року, ідентифікаційний код юридичної особи - 30044094 (т.1,а.с. 17).

Позивач взятий на податковий облік як платник податків ДПІ у м. Полтаві 15.07.1998 року за № 4028 та є платником податку на додану вартість з 06.09.2004 року.

ДПІ у м. Полтаві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Українське зерно" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "Агротрейд плюс" та ТОВ "Оптіма ПДМ", ТОВ "Картман", ТОВ "Фірма"Парол".

Правомірність підстав та процедури проведення перевірки позивачем не оспорювалися.

За результатами даної перевірки відповідачем складений акт №1725/16-01-22-09-12/30044094 від 12.11.2013 року, у висновках якого зафіксовані порушення позивачем п.3.1 ст.3. п.5.2 ст.5, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств (чинного на момент відповідних господарських операцій), в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 1 731 451 грн., в т.ч. за 3 кв. 2010 року на суму 1 241 342 грн., за 4 кв. 2010 року на суму 490 109 грн., п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" (чинного на момент відповідних господарських операцій), в результаті чого занижено податок на додану вартість в сумі 1 385 161 грн., в т.ч. за вересень 2010 року на суму 993 074 грн., за серпень 2011 року 392 087 грн. (т.1, а.с.25-57 )

Не погодившись з висновками акту, відповідно до п. 86.7 ст. 86 ПК України, ТОВ "Українське зерно" до акту перевірки було подано заперечення за № 1562 від 06.12.2013 року.

Відповіддю на заперечення №7662/10/16-01-22-09-21 від 13.12.2013, податковим органом було підтверджено правомірність висновків акту перевірки №1725/16-01-22-09-12/30044094 від 12.11.2013 року.

У зв'язку зі встановленням в ході перевірки порушення вимог податкового законодавства, ДПІ у м. Полтаві 18 грудня 2013 року прийнято податкове повідомлення - рішення № 0001212310 від 18.12.2013 року, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 490 109 грн. та застосовано штрафні ( фінансові) санкції в сумі 122 527,25 грн., а також податкове повідомлення - рішення №0001222310 від 18.12.2013 року, яким донараховано податок на додану вартість в сумі 392 087 грн. та застосовано штрафні ( фінансові) санкції в сумі 98 021,75 грн.

За результатом адміністративного оскарження вказаних рішень ДПІ у м. Полтаві, листом № 271/10/16-31-10-04-12 від 04.02.2014 Головне управління Міндоходів у Полтавській області повідомило ТОВ "Українське зерно" про те, що розглядом змісту скарги встановлено посилання платника на обставини, що не були досліджені під час перевірки.

Цим же листом, з посиланням на пп. 78.1.5 п. 78.1 ст. 78 ПК України, ГУ Міндоходів у Полтавській області зобов'язало ДПІ у м. Полтаві призначити і провести позапланову документальну перевірку ТОВ "Українське зерно" з усіх питань оскарження та запропоновано товариству сприяти перевірці шляхом надання для її проведення необхідного обсягу документів та інформації.

ДПІ у м. Полтаві на підставі наказу № 302 від 08.02.2014 було проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ "Українське зерно" з питань оскарження податкових повідомлень-рішень від 18.12.2013 року № 0001212310 та № 0001222310.

Результати вказаної перевірки оформлені актом № 932/16-01-22-07-13/30044094 від 18.02.14, яким було підтверджено порушення податкового законодавства, встановлені актом № 1725/16-01-22-09-12/30044094 від 12.11.2013 року і за результатами якого винесені оскаржені податкові повідомлення-рішення.

Рішенням Головного управління Міндоходів у Полтавській області № 417/10/16-31-10-04-12 від 19.02.2014 року оскаржувані податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Полтаві залишені без змін, а скарга ТОВ "Українське зерно" без задоволення.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що податковими повідомленнями-рішеннями від 18.12.2013 року № 0001212310 та № 0001222310 порушено права та охоронювані законом інтереси позивача у сфері публічно-правових відносин, а тому вказані рішення підлягають скасуванню.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Приймаючи оскаржувані рішення, відповідач посилався як на правову підставу їх винесення встановлені ним у Акті перевірки від 12.11.2013 року та підтверджені висновками Акту від № 932/16-01-22-07-13/30044094 від 18.02.2014 року порушення позивачем п.3.1 ст.3. п.5.2 ст.5, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( чинного на момент виникнення спірних правовідносин), п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" ( чинного на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до п.3.1. Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Згідно ст.5 вказаного Закону, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Пункт 5.2 статті 5 вказаного Закону визначає, які саме витрати відносяться до валових. Зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

При цьому відповідно до п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 вказаного Закону, не належать до складу валових витрат будь - які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Закон України "Про податок на додану вартість" (чинний на момент виникнення спірних правовідносин) є спеціальним законом з питань оподаткування податком на додану вартість на час здійснення господарської операції позивача та його контрагента, який визначає платників ПДВ, об'єкти, базу та ставки оподаткування, порядок обліку, внесення податку до бюджету, поняття податкового кредиту та бюджетного відшкодування.

Пунктом 7.1 ст.7 Закону передбачено, що поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними ( контрактними ) цінами з податковим донарахуванням податку на додану вартість.

Відповідно до п.п. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Нормою п.п.7.4.5. п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту.

З системного аналізу вказаних вище норм, колегія суддів доходить висновку, що для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання в господарській діяльності.

Стверджуючи про порушення вищевказаних норм, посилаючись на те, що ТОВ "Українське зерно" фактично не здійснювало придбання товару (жмиху) у ТОВ "Агротрейд плюс", оскільки, на думку контролюючого органу, такі операції не підтверджені належними бухгалтерськими документами, відповідач стверджує про заниження позивачем податку на прибуток в сумі 490 109 грн. та податку на додану вартість в сумі 392 087 грн.

Колегія суддів знаходить вказані висновки податкового органу необґрунтованими та не доведеними, не погоджується із наявністю в діях платника порушень норм податкового законодавства, з огляду на наступне.

Як встановлено в ході розгляду справи, спірні грошові зобов'язання були донараховані позивачу виходячи з того, що нібито ТОВ "Українське зерно" не підтверджено належними доказами господарські операції з ТОВ "Агротрейд плюс", а надані для перевірки документи не можуть свідчити про реальність таких операцій, оскільки підписані особою, яка не має ніякого відношення до вказаного підприємства.

Перевіряючи реальність господарських операцій, за рахунок яких сформовано спірні валові витрати та податковий кредит, колегією суддів встановлено наступне.

Між ТОВ "Українське зерно" (покупець) та ТОВ "Агротрейд плюс" (постачальник) було укладено договір поставки №13/12/10 від 13.12.2010 року, за умовами якого постачальник зобов'язується передати у власність Покупцю товар, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар на умовах, передбачених цим Договором. (т.1, а.с.103-105)

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

На підтвердження дійсності укладення та реального виконання даної угоди представником позивача надано податкові накладні, видаткові накладні, сертифікати якості товару, платіжні доручення на оплату товару. На питання суду першої інстанції щодо перевезення купленого товару та доказів цього, доказів на отримання купленого товару представником позивача було пояснено, що жмих соєвий та соняшниковий (який придбавався за договором поставки №13/12/10 від 13.12.2010 року) знаходився на зберіганні ВАТ "Диканський міжгосподарський комбікормовий завод" та ЗАТ "Божківський комбікормовий завод", які, в свою чергу, в подальшому здійснювали переробку цього товару. На підтвердження вказаного до матеріалів справи було долучено листи ТОВ "Агротрейд Плюс", адресовані ВАТ "Диканський міжгосподарський комбікормовий завод", ЗАТ "Божківський комбікормовий завод", з проханням вважати власністю ТОВ "Українське зерно" жмих соняшниковий та соєвий у відповідній кількості. (т.1, а.с.106-153, 226-243 )

Колегія суддів звертає увагу, що документи щодо руху придбаної продукції, її приймання та обліку були досліджені перевіряючими у ході перевірки, про що зазналось в акті перевірки та не було спростовано представником відповідача у ході розгляду справи.

Як було зазначено представником позивача, куплений у ТОВ "Агротрейд плюс" товар було використано у власній господарській діяльності шляхом переробки жмиха соняшникового та соєвого на комбікорм на підставі відповідних договорів, укладених позивачем з ВАТ "Диканський міжгосподарський комбікормовий завод", ЗАТ "Божківський комбікормовий завод", які також були досліджені в ході перевірки. ( т.1,а.с154-171) Факт виконання робіт підтверджено наявними у матеріалах справи актами здачі - прийняття робіт (т.1, а.с. 172-173)

Колегія суддів критично оцінює посилання відповідача щодо неналежного оформлення видаткових накладних, з яких не можливо встановити осіб, яки приймали участь у спірних господарських операціях, відтак такі накладні не можуть бути доказами реальності оподаткованих операцій. Зі змісту наявних у матеріалах справи таких видаткових накладних можливо встановити який товар, ким і коли придбавався. Відсутність прізвища посадової особи, яка відвантажила товар, не може свідчити про нереальність операцій. Вказане може свідчити лише про порушення вимог заповнення первинного бухгалтерського документа, визначених ст..9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", але аж ніяк про порушення позивачем податкового законодавства.

Таким чином, позивачем податковий кредит та валові витрати у відповідних звітних періодах сформовані за господарськими операціями, фактичне виконання яких підтверджено доказами; товар, в ціні якого ТОВ "Українське зерно" сплачені суми податку на додану вартість, використаний в господарській діяльності позивача і отриманий від контрагента, який був зареєстрований на дату вчинення господарських операцій платником податку на додану вартість в порядку, визначеному чинним законодавством. Документи, що підтверджують фактичне здійснення господарських операцій по придбанню товарів у ТОВ "Агротрейд плюс", подальше використання в господарській діяльності позивача, оформлені у відповідності до вимог Податкового Кодексу України.

Крім того, оформлення належним чином податкових накладних, які надають право платнику податків на формування спірного податкового кредиту, не заперечувалось податковим органом у ході перевірки та не спростовано у ході розгляду справи.

Колегія суддів звертає увагу на основні посилання податкового органу на фіктивність оподаткованих господарських операцій та те, що всі первинні бухгалтерські документи, якими оформлено вказані операції, не можуть бути доказом їх реальності, оскільки стосовно посадових осіб ТОВ "Агротрейд плюс" порушено кримінальну справу, а ОСОБА_1 (на якого зареєстровано підприємство) не має ніякого відношення до вказаного контрагента. Зазначене, як на думку податкового органу, свідчить про фіктивність ТОВ "Агротрейд плюс" та те, що останнє діє з метою надання вигоди третім особам, послуг по ухиленню від оподаткування безпідставного завищення валових витрат та податкового кредиту.

Разом з тим, відповідачем на підтвердження даних тверджень не було надано відповідних обвинувальних вироків суду щодо посадових осіб ТОВ "Агротрейд плюс". Крім того, суду не надано жодних доказів на підтвердження позиції податкового органу, навіть при проведенні перевірки відповідні протоколи допитів, що на них маються посилання в Акті, були відсутні у розпорядженні інспекторів-ревізорів, як встановлено судом. Посилання відповідача на покази осіб, отримані у межах кримінального судочинства, протоколи допитів яких до того ж відсутні, колегія суддів не може розцінювати як докази.

Колегія суддів зазначає про індивідуальний характер юридичної відповідальності платників податку. ТОВ "Українське зерно" не може нести відповідальність за можливе порушення податкового та валютного законодавства його контрагентом. Висновки податкового органу щодо фіктивної діяльності ТОВ "Агротрейд плюс", нікчемності укладених за його участі договорів з контрагентами по ланцюгу постачання та відсутність декларування податкових зобов'язань по ланцюгу контрагентів ніяким чином не можуть стосуватись позивача та впливати на його податкові зобов'язання.

Колегія суддів, таким чином, проаналізувавши фактичні обставини та матеріали справи, оцінивши докази, надані сторонами, не знаходить у діях платника податків (позивача) порушень тих норм закону, на які посилається відповідач, і приходить до висновку, що твердження податкового органу про наявність таких порушень ґрунтуються на припущеннях та належним чином не доведені, доводи відповідача протирічать вимогам закону та спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.

Встановлені фактичні обставини справи свідчать про те, що позивач виконав усі передбачені законом умови набуття права на податковий кредит та має його документальне підтвердження та підтвердження своїх валових витрат .

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про недоведеність факту порушення податкового законодавства з боку позивача та про неправомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого, обґрунтовано задовольнив адміністративний позов.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції від 03.04.14 р. відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 197, п.1 ч.1 ст.198, ч.1 ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 03.04.2014р. по справі № 816/894/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Рєзнікова С.С.Судді(підпис) (підпис) Катунов В.В. Ральченко І.М.