Постанова № 39153733, 05.06.2014, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2014 року Справа № 803/885/14

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Ковальчука В.Д.,

при секретарі судового засідання Ткачук І.І.,

за участю представника позивача Ліщука А.В.,

представника відповідача Чорної Б.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Волинського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю "Негабарит" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,

ВСТАНОВИВ:

Волинське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Негабарит" про стягнення адміністративно-господарської санкції за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у сумі 32940,00 грн. та пені у сумі 276,64 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що згідно поданого відповідачем звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2013 рік останнім не було виконано норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів, а саме: кількість інвалідів-штатних працівників, які повинні були працювати на робочих місцях, становить 1 особа, однак протягом 2013 року підприємством даний норматив не виконано. У зв'язку з цим до відповідача було застосовано адміністративно-господарську санкцію, яку він у визначений строк в добровільному порядку не сплатив, що стало підставою для нарахування пені.

В поданих до суду письмовому запереченні проти позову від 26.05.2014 року №58 відповідач адміністративний позов не визнав, просить відмовити в його задоволенні з тих підстав, що відповідач протягом 2013 року виконав обов'язок з інформування центру зайнятості щодо утворення робочих місць та наявності вакансій для працевлаштування інвалідів, а обов'язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком займатися пошуком інвалідів для працевлаштування.

В судовому засіданні представник позивача адміністративний позов підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, просить його задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні адміністративний позов не визнала з підстав, викладених у письмовому запереченні, просить відмовити в його задоволенні.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що в задоволенні адміністративного позову слід відмовити з таких мотивів та підстав.

Судом встановлено, що згідно поданого Товариства з обмеженою відповідальністю "Негабарит" Звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2013 рік форми №10-ПІ середньооблікова чисельність працюючих за 2013 рік у відповідача фактично складала 15 осіб, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність складає 0 осіб (оскільки 1 інвалід працював лише 5 місяців, то норматив не вважається виконаним).

Середньооблікова кількість працюючих за рік та середньооблікова кількість штатних працівників, яким встановлена інвалідність, обрахована відповідно до вимог пунктів 3.2.5, 3.2.6 Інструкції зі статистики чисельності працівників, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 28.09.2005 року №286 (надалі - Інструкція), відповідно до вимог яких середньооблікова кількість штатних працівників за період з початку року (у тому числі за квартал, півріччя, 9 місяців, рік) обчислюється шляхом підсумовування середньооблікової кількості штатних працівників за всі місяці роботи підприємства, що минули за період з початку року до звітного місяця включно, та ділення одержаної суми на кількість місяців у цьому періоді, тобто відповідно на 2, 3, 4, ... 12. Підприємство, що працювало неповний рік (сезонний характер виробництва або створення після січня, за винятком тих підприємств, які вимушено зупиняли виробництво з ініціативи адміністрації), середньооблікову кількість штатних працівників за рік визначає також шляхом підсумовування зазначеної кількості працівників за всі місяці роботи підприємства і ділення одержаної суми на 12.

Станом на 1 січня 2013 року на підприємстві працювала 1 особа, яка мала інвалідність, проте 10 червня 2013 вказаний працівник звільнився з роботи. У зв'язку з цим Товариство з обмеженою відповідальністю "Негабарит" подавало до Ковельського міськрайонного центру зайнятості звіти про наявність вакансій станом на 18.06.2013 року, 04.07.2013 року та звітність про попит на робочу силу (вакансії) від 05.08.2013 року, від 03.09.2013 року, від 02.10.2013 року, від 01.11.2013 року, від 06.12.2013 року, у яких повідомлялося про наявність вакансії (підсобний робітник) для працевлаштування інвалідів. Зазначене підтверджується листом Ковельського міськрайонного центру зайнятості від 05.06.2014 року №1254/01-23.

Відповідно до частини першої статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21.03.1991 року №875-ХІІ (з наступними змінами та доповненнями) для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Таким чином, оскільки середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу відповідача у 2013 році становила 15 осіб (згідно із звітом про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2013 рік), тому згідно із частиною першою статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" відповідач у 2013 році повинен був виконати норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у кількості 1 робочого місця. Проте, протягом 2013 року цей норматив не був виконаний у кількості 1 особи.

Статтею 20 зазначеного Закону передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк. Сплату адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів). Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.

Разом з тим, згідно із статтею 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним ужито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Судом встановлено, що відповідач фактично створив окреме робоче місце для працевлаштування інвалідів у 2013 році (підсобний робітник), систематично (щомісяця після звільнення інваліда) інформував Ковельський міськрайонний центр зайнятості про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів, проте посада для працевлаштування інваліда у відповідача залишилася вакантною з незалежних від нього причин. На думку суду, відповідач ужив усіх необхідних та залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Крім того, за змістом статті 18-1 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" пошук підходящої роботи для інваліда здійснює державна служба зайнятості. Відтак, обов'язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком займатися пошуком інвалідів для працевлаштування, на підприємство не може бути покладена відповідальність за ненаправлення уповноваженими органами необхідної кількості інвалідів для працевлаштування, відсутність у населеному пункті за місцем знаходження підприємства інвалідів, які бажають працевлаштуватися. Вказана правова позиція з цього питання висловлена Верховним Судом України у постанові від 16.04.2013 року (справа № 21-81а13), яка в силу вимог частини першої статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) є обов'язковою для всіх судів України.

Відповідно до частини першої статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. На думку суду, відповідачем належними та допустимими доказами доведено обставини, на яких ґрунтуються заперечення проти позовних вимог.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що за вказаних вище обставин до відповідача не можуть бути застосовані адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2013 році згідно із статтею 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", в зв'язку з чим у задоволенні адміністративного позову слід відмовити.

Керуючись частиною третьою статті 160, статтями 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України та на підставі Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову Волинського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю "Негабарит" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, яка буде складена у повному обсязі 10 червня 2014 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Суддя В.Д. Ковальчук