Постанова № 39153409, 26.05.2014, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2014 року Житомир справа № 806/1437/14

категорія 8.3.3

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Токаревої М.С.,

за участі секретаря Смолінської І.П.,

за участі представників позивача та відповідача

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом державного підприємства "Житомирський лікеро-горілчаний завод" до Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області про скасування податкового повідомлення-рішення,

встановив:

Державне підприємство "Житомирський лікеро-горілчаний завод" звернулося до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області про скасування податкового повідомлення-рішення. в обгрунтування позову позивач зазначає, що Житомирською ОДПІ було проведено позапланову виїзну перевірку ДП "Житомирський лікеро-горілчаний завод" з питань фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ "Вторметекспорт" за жовтень 2013 року, за результатами якої відповідачем було складено акт від 22 січня 2014 року №266/22-02/00375504. На підставі вказаного акту відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення №0000192202 від 06 лютого 2014 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 4541991,00 грн. у т.ч. 3027994 грн. - за основним платежем та 1513997 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями. Позивач вважає, що вказане податкове повідомлення-рішення винесено з порушенням норм діючого законодавства, а тому просить визнати його протиправним та скасувати.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позовній заяві та просив позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача, у судовому засіданні позов не визнав та заперечував проти його задоволення з підстав викладених у письмових запереченнях.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази наявні у матеріалах справи, дійшов висновку, що позов обгрунтований та підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що Житомирською ОДПІ було проведено позапланову виїзну перевірку ДП "Житомирський лікеро-горілчаний завод" з питань фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ "Вторметекспорт" за жовтень 2013 року.

За результатами проведеної перевірки відповідачем було складено акт від 22 січня 2014 року №266/22-02/00375504, яким встановлено допущення ДП "Житомирський лікеро-горілчаний завод" порушень п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.168, п.201.1 ст.201 ПК України в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість на загальну суму 3027994 грн.

На підставі вказаного акту відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення №0000192202 від 06 лютого 2014 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 4541991,00 грн. у т.ч. 3027994 грн. - за основним платежем та 1513997 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Згідно п.198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6. ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначено п.1.2 ст. 1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95р. за № 168/704, первинні документі - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Відповідно до даної статті, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем з ТОВ "Вторметекспорт" було укладено договір поставки №11/9 від 11.09.2013 року. Кількість, асортимент, ціна товару, терміни його передачі та оплати, місце постачання визначаються додатками до вказаного договору, які є його невід'ємними частинами.

На підставі вказаного договору ДП "Житомирський лікеро - горілчаний завод" придбало у TOB "Вторметекспорт" олію соняшникову, українського походження, врожаю 2013 року, в загальній кількості 2257,24 мт. на загальну суму 18167966,2 грн., в т.ч. ПДВ 3027994,4 грн.

В подальшому вказаний товар позивачем було експортована до Південної Африки, Китаю через компанію "Альфа Трейдінг Лімітед" (Малайзія), до Індії через компанію "Луї Дрейфує Комодітіз Суіс CA" (Швейцарія). Місце передачі товару - Комплекс з перевантаження та переробки тропічних олій - м. Южний та Дніпробугський морський порт термінал - м. Миколаїв (місце поставки товару).

Житомирська ОДПІ вважає, що у позивача не було підстав для включення сум ПДВ до складу податкового кредиту, оскільки до перевірки не було надано сертифікати походження, посвідчення якості та товарно-транспортні накладні, що підтверджували перевезення товарів були відсутні, а тому не можливо підтверджувати факт отримання позивачем товару.

Крім того, для підтвердження даних формування податкового кредиту, неможливо провести зустрічну перевірку контрагента позивача ТОВ "Вторметекспорт" у зв'язку з відсутність його за зареєстрованим місцезнаходженням, а контрагенти вказаного товариства по ланцюгу постачання мають ознаки відсутності реального здійснення ними фінансово-господарських операцій.

Суд не погоджується з такими твердженнями відповідача зважаючи на наступне.

Господарські операції між ДП "Житомирський лікеро-горілчаний завод" та ТОВ "Вторметекспорт" підтверджуються належним чином оформленими податковими та видатковими накладними. Зауважень щодо вказаних документів у відповідача немає, тобто вони підтверджені первинними документами наданими позивачем у відповідності до вимог ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999р. №996-XIV, які є підставою для податкового та бухгалтерського обліку.

Наявність чи відсутність товарно-транспортних накладних або їх неправильне оформлення є лише дотриманням чи порушенням правил перевезень автомобільним транспортом, які не пов'язані з дотриманням вимог податкового законодавства, та не може бути підтвердженням факту придбання товарно-матеріальних цінностей.

Також, суд звертає увагу відповідача на те, що згідно Постанови КМУ №207 від 25 лютого 2009 року, якою затверджений чіткий визначений перелік документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом для водія юридичної особи, що здійснює вантажні перевезення для власних потреб ТТН не вимагається. Вимагається накладна. Зазначені накладні були надані на перевірку та їх копії знаходяться в матеріалах справи.

Одночасно, слід відмітити, що Податковий кодекс України не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

Крім того, відповідно до роз'яснення ВАС України від 02.06.2011р. № 742/11/13-11, при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 22.01.09 у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

У разі наявності у державних органів інформації про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 у справі "Інтерсплав проти України").

Крім того, відповідно до роз'яснень наданих Вищим адміністративним судом України сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце (інформаційний лист від 01.11.2011 року № 1936/11/13-11).

Водночас, слід вказати, що чинним законодавством не передбачено обов'язок проведення зустрічних перевірок для підтвердження податкового кредиту.

Згідно ст.662 Цивільного кодексу України продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Отже, надання документів підтверджуючих якісні характеристик товару, стосується лише правовідносин між продавцем і покупцем щодо підтвердження першим, дотримання ним умов договору, що встановлені його умовами до предмету поставки.

Реальність господарської операції підтверджено фактом руху активів та зміною стану зобов'язань суб'єкта господарювання, а також наявністю інших юридичних фактів, що зумовлені результатами досягнення ділової мети у процесі здійснення законної підприємницької діяльності.

Податковим кодексом України або ж іншим нормативно-правовим актом не встановлено будь-яких обмежень, ніж наявність належним чином оформленої податкової накладної, щодо включення до податкового кредиту суми сплаченого податку, не встановлено обов'язку для позивача здійснювати контроль за веденням господарської діяльності та зобов'язань сплати податку до бюджету контрагентами.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення контролюючого органу, яким платнику податків донараховані грошові зобов'язання, презюмується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Отже, наявність підтверджуючих документів та належним чином оформлені податкові накладні свідчать про правомірність включення сум ПДВ до податкового кредиту. В даному випадку при придбанні товару у жовтні 2013 року, кожна оподаткована господарська операція належним чином оформлена, податкові накладні, видаткові накладні та інші первинні документи оформлені належним чином та відповідають встановленим вимогам.

Враховуючи наведені обставини, суд вважає, що висновки перевіряючих контролюючого органу, викладені в акті, на підставі якого прийнято оспорюване податкове повідомлення - рішення ґрунтуються лише на припущеннях та не підтверджені документами, а тому позовні вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню, а оспорювані податкові повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Керуючись статтями 122, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

постановив:

Позовні вимоги державного підприємства "Житомирський лікеро-горілчаний завод" задовольнити.

Визнати податкове повідомлення-рішення Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області №0000192202 від 06 лютого 2014 року протиправним та скасувати його.

Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції у порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя М.С. Токарева

Повний текст постанови виготовлено: 02 червня 2014 р.